Реферат на тему:
Формування дитячої інструментальної творчості в умовах дошкільного
закладу
і сім’ї
ПЛАН
Методика розвитку творчих завдань.
Формування художнього сприйняття.
Серії творчих завдань.
Аналіз виконання творчих завдань.
Кожний вид музичної діяльності, має специфічні особливості навчання.
Наприклад, у пісенному – співацькі навички, в ігровому – пластика,
виразність рухів і їх відповідність характеру музики, в грі на
інструментах – оволодіння засобами гри. Але вони мають одну спільну рису
– спонукають дітей до творчих проявів, а це в свою чергу активізує увесь
процес навчання.
З основу береться методика розвитку творчих здібностей, розроблена
Н.Ветлугіною і застосовується в навчанні гри на музичних інструментах.
Враховується принцип поетапності та поступового ускладнення завдань.
Розглядаючи питання застосування творчих завдань на музичних заняттях,
необхідно складати про сам процес навчання та його роль у творчій
діяльності.
Теорією та практикою дошкільної педагогіки доведено, що художнє
виховання дитини успішно здійснюється шляхом навчання, де формується
естетичне ставлення дітей до свої художньої практики. Образне пізнання
дійсності вже в молодшому віці є передумовою музично-творчих проявів.
Формування художнього сприйняття розвиває музично-сенсорні здібності, а
вони при грі на інструментах допомагають активно прислухатися до
звуковисотних, ритмічних співвідношень, а також до співвідношень
тембрових та динамічних. Звідси діти привчаються контролювати себе,
активніше виявляти творчу індивідуальність.
Маючи на меті викликати у дитини зацікавленість на початку навчання.
необхідно знайти методичні прийоми, які б сприяли цьому.
Педагог не одразу розпочинає безпосередній процес навчання гри на
інструменті, а викликає у дітей бажання самостійного обстеження його,
наводить аналогії певних явищ природи з характером звучання різних
інструментів.
Для координації спільних дій, розвитку відчуття ансамблю застосовують
ритмічні “оркестри”, вправи “музичні відлуння”, різноманітні імітації
життєвих явищ. Використовується також “Музичний буквар” Н.Ветлугіної та
фланелеграф у вигадуванні ритмів та їх проспівуванні.
Широко застосовуючи відомі засоби навчання, педагог підводить до
продуктивної творчості, – імпровізацій та музикування.
На початковому етапі формування передумов музично-творчих проявів
відбувається активізація музичних здібностей шляхом застосування творчих
завдань. Інакше кажучи, ефективність останніх підтверджується
результатами навчання.
На практиці були застосовані серії творчих завдань, що містять у собі
імпровізації звуконаслідувань, музичні питання та відповіді.
Створення мелодій контрастного характеру.
Перші дві серії використовувались у молодшій групі, а всі три – в
середній.
І серія
Зобразити на металофоні падіння окремих краплин та рясного дощу.
Зобразити на металофоні спів пташенят та птахів.
Зобразити на бубні удари грому та шерхіт листя.
ІІ серія
Зіграти на металофоні своє ім’я і покликати кого-небудь із дітей на
ім’я.
Зобразити на бубоні, як скаче зайчик та йде ведмідь.
Створити на бубні найпростіший ритмічний рисунок.
ІІІ серія
Створити на металофоні колискову і танцювальну для ляльки.
Створити ритмічний рисунок для швидкого й повільного танка.
У цьому випадку ставилися завдання:
визначити творчі можливості без попереднього навчання у дітей 3-х років;
в умовах мінімальної підготовки простежити реакцію дітей 3-4-х років на
творчі завдання;
якісно оцінити виконання завдань після початкового періоду навчання в
середній групі.
Протягом року на музичних заняттях діти виконували такі завдання:
супроводжували мелодію грою на бубні, трикутнику, брязкальці, брали
участь у музично-дидактичних іграх на визначенні ритму, висоти звуку,
тембру, динаміки.
Отже, в процесі навчання встановлюється мета – показати дітям різні
властивості звуку із застосуванням деяких засобів виразності.
Простежується зв’язок змісту, побудови та застосування музично-творчих
завдань із завданнями навчання. а також динаміка розвитку цих двох
сторін.
Тут і виникає питання, як зацікавити дитину процесом виконання. показати
цікавий та доступний для неї інструмент, викликати бажання самостійно
ознайомитись із ним, вивчити його властивості.
Характеризуючи всі завдання в цілому, треба виділити їхні ритмічні та
звуковисотні сторони. Застосування саме цих найпростіших (ритмічних та
звуковисотних) сполучень окремо пояснюється тим, що в початковому
періоді навчання гри на музичних інструмента використовуються спершу ті
завдання, в яких би діти мали змогу виявити себе швидше і яскравіше.
Аналізуючи виконання завдань дітьми молодшої групи, слід відзначити, що
всі діти були захоплені творчим процесом. При виконанні завдань першої
серії передбачалося самостійне обстеження металофона та бубна в
індивідуальному порядку (щоб уникнути наслідувань). Педагог тільки
повинен продемонструвати як правильно тримати молоточок і бубон перед
грою.
Якщо діти розгублювались у новій ситуації перед незвичним завданням,
тоді педагог створює ігрову ситуацію, словами конкретизує образ.
Не всі діти однаково зображали на металофоні падіння окремих краплин та
сильного дощу: дехто відзначив грою ритмічну та динамічну різницю. Між
ними, я дехто лише динамічну.
Цікаво виконувались завдання з бубном. Зображаючи грім та шерхіт листя,
діти знайшли багато різноманітних прийомів видобування звуків: сильно
стукали в бубон, струшували його, м’яко проводили руками по корпусу,
погладжували паличками кільця.
Показуючи, як співають пташенята й пташки, майже всі діти
використовували лише одну ноту, граючи то гучно, то тихо. А коли
педагог запропонував проінтонувати спів пташенят та птахів, діти одразу
зобразили голосом відміну звуків за висотою. Протягом року діти вже
вміли розпізнавати висоту звуків, але так само швидко відтворювати це на
інструменті вони ще не могли. Коли педагог запропонував дітям
самостійно знайти високі та низькі звуки то після пошуків на клавіатурі
половина дітей самі почули ці звуки, інші – за допомогою педагога.
Друга серія завдання відрізняється від першої підвищеною складністю
виконання. Для виконання цих завдань від дітей вимагається оволодіння
простими прийомами гри для зображення зайчика або ведмедя, а в завданні
зіграти своє ім’я необхідна більш визначена організація звуків порівняно
із завданням початкового обстеження інструментів.
Виконуючи завдання. Діти, в основному, використовували тільки одну ноту,
але були й більш складні сполучення.
Із бубном діти діють впевненіше – образ зайчика супроводжувався швидкими
легкими ударами, образ ведмедя – сильними та повільними.
Головним чином, діти грають рівними тривалостями.
Необхідно підкреслити, що завдання другої серії виявились для дітей 3-х
років досить складними. Створений ритмічний рисунок був або неясним, або
простим і складався з 2-х-3-х ударів.
Після демонстрації педагогом якість виконання завдань поліпшується.
Третя серія завдань також складна для виконання. Тут діти вперше
підводяться до процесу продуктивної творчості.
Програмою музичного виховання у дитячому садку передбачається
обов’язкове навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах із
4-річного віку. Вони розучують пісеньки-поспівки з “Музичного букваря”.
Н.Ветлугіної, набувають деякого досвіду гри в ансамблі. На музичних
заняттях діти часто акомпанують на ударних інструментах п’єсах різного
характеру у виконанні педагога, супроводжують грою на бубні, трикутнику,
кастаньєтах танцювальні виступи дітей на заняттях і святах.
У зображенні співу пташок діти добре орієнтуються в різних регістрах, а
свої імена грають самостійно.
Кілька дітей зуміли проспівати свій зразок, а деякі вільно застосовували
сполучення з великими інтервалами.
У завданні скласти найпростіший ритмічний малюнок діти середньої групи
виявляють більшої винахідливості. Гра більш триваліша, чіткіші ритмічні
сполучення.
Слід відзначити вищу складність у виконанні завдань третьої серії, що
відводять дітей до процесу продуктивної творчості. Для того, щоб скласти
мелодію на інструменті, щоб вона справді була продуктом творчості,
дитині потрібно “почути” її в собі. Потім вона буде видозмінюватись у
процесі пошуку потрібних інтонацій. І тоді можна з певністю робити
висновок про музикальність дитини на цьому етапі розвитку її
музично-сенсорних здібностей.
Перед виконанням третьої серії завдань, діти довго думали, діяли
нерішуче, обережно.
Отже, творчі завдання активізують самий процес навчання. роблять його
більш привабливим, емоційним. Великою підмогою є використання з цією
метою “Музичного букваря” Н.Ветлугіної. Він допомагає дітям прислухатись
до звуків та інтервальних сполучень, транспонувати, засвоювати ази
музичної грамоти.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновки про тісний зв’язок
процесу навчання з формуванням музично-творчих проявів, подальшим
розвитком цього творчого процесу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
