Реферат на тему:

Фізична культура як компонент цілісного розвитку особистості студента

Фізична культура, маючи величезний потенціал не тільки в аспекті
поліпшення фізичної підготовленості, здоров’я, але і як засіб формуючого
впливу на особистість студента, як ніяка інша діяльність може бути
спрямована на вирішення ряду психофізичних, соціально – психологічних,
естетичних завдань.

У вищих учбових закладах фізична культура представлена як учбова
дисципліна і як найважливіший компонент формування цілісного розвитку
особистості студента. Являючись складовою частиною загальної культури,
вона входить обов’язковим розділом в гуманітарний компонент освіти,
значущість якого виявляється через гармонізацію духовних і фізичних сил
[3, 5, 8, 11].

Глибоке розуміння фізичної культури особистості студента, як суспільної
і індивідуальної цінності, може стати реальністю для розвитку різних
видів фізичної культури в технічних вузах.Воно може сприяти формуванню
прогресивних напрямків в розвитку громадської думки, особистих мотивів і
потреб в освоєнні цінностей фізичної культури [4, 5, 6, 7].

В останнє десятиріччя був встановлений початок новим оригінальним
рішенням при розробці концепції теорії фізичної культури і її реалізації
в умовах перебудови вузівської освіти [3, 4, 6, 8, 11].

В результаті теоретичного узагальнення наявних літературних даних, а
також матеріалів власних спостережень нам вдалося прослідити основні
тенденції розвитку фізичної культури студентської молоді в сучасних
умовах. Її структура і соціальні функції дозволяють розглядати цей
соціальний феномен як органічну частину загальної культури молодої
людини.

Поняття «фізична культура особистості» в даному випадку відображає
певний рівень розвитку свідомості, рухових навиків і умінь, фізичних
якостей і можливостей кожного окремого індивіда. Тому фізична культура
студента — це не просто його фізкультурна діяльність, але і здійснення
її на цілком конкретному рівні знань, ціннісних орієнтацій, відносин,
відчуттів. Це цілком усвідомлена і цілеспрямована організація
фізкультурної активності для досягнення необхідного рівня фізичного
вдосконалення.

Різні види фізичної культури — фізкультурна освіта, спорт, фізична
рекреація і рухова реабілітація збагатили специфічною інформацією
загальну культуру особистості, сприяючи розширенню і поглибленню її
знань про людину, дозволяють складати перспективні програми всебічного
розвитку молодої людини, вносити раціональні корективи в сам процес
розвитку культури студентської молоді [4, 5, 6].

Дані соціологічних досліджень показують, що світоглядний, етичний,
естетичний і загальнокультурний розвиток особистості студента не входить
в задачі кафедри фізичної культури, що процес цей повинен здійснюватися
тільки кафедрами суспільних наук. Така позиція на практиці
трансформується у відношення вузівських фахівців до всестороннього
розвитку молодого фахівця, до органічної єдності його професійних і
загальнокультурних якостей, як до чогось другорядного, лише супутньому
професійній підготовці. Фахівець з вищою освітою не може бути
нерозвиненим в культурному відношенні і не може не знати досягнення
літератури, театру, музики, спорту.

Різні види фізичної культури представляють багатий матеріал для творчої
діяльності в різноманітті мистецтва, яке є однією з основних форм
віддзеркалення прекрасного в природі і в суспільстві. В цьому
нерозривний природний зв’язок фізичної культури з культурою суспільства
в цілому і головний напрям реалізації прекрасного в самій природі
фізкультурної діяльності.

Освоєння цінностей фізичної культури озброює молоду людину розумінням
складності життя, допомагає виробити духовно-етичні критерії самооцінки
особистості [3]. Це, у свою чергу, вимагає формування і розвитку
здібностей до загальнокультурного самовираження, що на практиці означає
формування потреби в культурній інформації і знаннях, уміння
розпізнавати істинні культурні цінності [9]. Проявом такого прагнення є
участь студентської молоді в створенні і діяльності ініціативних
об’єднань в області фізкультурної діяльності по інтересах, уміння
змістовно і творчо проводити вільний час, використовуючи те різноманіття
можливостей, яке дають різні види фізичної культури [4, 5].

Функції фізичної культури між собою тісно взаємозв’язані.Органічна
єдність функцій фізичної культури, їх взаємопроникнення, перетворення
мети однієї в засіб досягнення іншої, орієнтація всіх цілей функцій на
розвиток особистості студента — необхідна умова виховання у молодих
фахівців активної життєвої позиції. Ця єдність формує основи соціально
зрілого інтелігента, розуміючого свою відповідальність перед
суспільством і в повній мірі реалізовуючого творчий потенціал в різних
видах життєдіяльності.

Традиційна система занять фізичним вихованням оцінюється студентською
молоддю як «необхідний соціальний обов’язок», а не як «потреба в
природному». Саме на цій основі здійснюється формування потреби у
фізичній культурі у більшій частині студентської молоді, придбання
певної системи знань в цій області [6, 8].

Практичний досвід підтверджує, що при формуванні інтересів студентів у
фізкультурній діяльності слід виходити з «потреби в природному». Цей
процес, мабуть, можна успішно здійснити при використанні фізичного
самовиховання і самоудосконалення, яке перетворить фізкультурну
діяльність у внутрішнє усвідомлене уявлення про її доцільність, як
найважливішу умову підготовки молоді до майбутньої життєдіяльності.
Самовираження в різних видах фізичної культури, творчий розвиток,
здійснення процесів самопізнання, саморозвитку в цій своєрідній руховій
діяльності служить одним з ефективних способів культурного розвитку
особистості молодої людини.

TH

a

a

O

ціннісних орієнтації студентів дозволяє доцільно і з високою
ефективністю застосовувати засоби фізкультурної активності, оцінювати
результати діяльності і чітко координувати їх в динаміці.

В залежності від характеру цілей і мотивів студентів у фізкультурній
діяльності умовно виділяються декілька груп.

1. Потреби спортивної спрямованості. Вони відрізняються єдністю
характеру спортивних цілей (розряд, титул) і мотивів (прагнення до
результату). Ці потреби задовольняють такий вид фізичної культури, як
спортивна діяльність і підготовка до неї з усією специфікою цілей,
задач, засобів і методів учбово-тренувальних занять і відновлюючих
заходів.

2. Потреби в рекреаційній діяльності, пов’язані із зміною діяльності,
активним відпочинком із застосуванням фізичних вправ, елементів
спортивних ігор і змагань за спрощеними правилами. Їх найважливіші
мотиви — зміцнення здоров’я, гарний фізичний розвиток, красива статура.
Іноді мотивами фізкультурної діяльності цієї групи студентів виявляються
бажання суперництва.

3. Потреби реабілітаційної спрямованості. Вони властиві особам, у яких
виникають проблеми відновлення занижених або втрачених в процесі
фізкультурної, побутової, трудової діяльності фізичних, психічних,
інтелектуальних здібностей. Вони пов’язані з лікувальним використанням
фізичних вправ (ЛФК).

4. Потреби в освітній спрямованості у сфері фізичної культури сприяють
творчому, свідомому відношенню до задач, засобів і методів фізичного
вдосконалення. На жаль, цей важливий аспект фізичної культури ще
недостатньо усвідомлюється студентською молоддю.

Пріоритетні мотиви студентів у фізкультурній діяльності можна умовно
об’єднати в наступні групи:

· задоволення студентів від самого процесу фізкультурної
діяльності (емоційність, динамічність, різноманітність, новизна,
спілкування і т.п.);

· отримання підвищених результатів в процесі занять вибраним
видом фізичної культури (придбання знань, умінь, навичок, отримання
розрядів і т.п.);

· нові перспективи в процесі фізкультурної діяльності (фізична
досконалість, спортивна майстерність, виховання характеру, волі,
наполегливість, працьовитості і т.п.);

Виділяються основні групи цілей студентів у фізкультурній діяльності:

· оздоровчі, функціональні, морфологічні (покращення
здоров’я, зняття втоми, всебічний гармонійний розвиток, виховання
культури тіла, рухів, підвищення розумової і фізичної працездатності);

· нормативні (виконання програмних вимог, досягнення
в спорті, підвищення функціональних (резервних) можливостей організму);

· комунікативно-виховні (спілкування, виховання
культури поведінки, працьовитості, емоційна самоорганізація);

· організаторсько-педагогічні (оволодіння знаннями,
умінням, практичними навичками суспільної фізкультурної роботи,
пропаганда здорового способу життя, активного відпочинку).

Але межі цих груп умовні, оскільки досягнення мети, віднесеної до однієї
групи, може бути реалізовано в задоволенні потреб в іншій.

Стимулами студентів у фізкультурній діяльності є:

· задоволеність, в основі якої лежить відповідність
змісту діяльності потребам в заняттях різними видами фізичної культури;

· привабливість, де формування певної корисної мети
для суспільства співпадає з метою і інтересами особистості студента,
збільшення престижності фізкультурної діяльності. Окрім опосередкованих
мотивів (активно займатися фізичною культурою) існують і безпосередні
мотиви (пасивні) — привабливість самої спортивної діяльності, її
функціональний зміст;

· обов’язковість, як важливий педагогічний інструмент
формування у студентів потреби в регулярних заняттях фізичними вправами.
Багаторічні педагогічні спостереження свідчать про те, що в процесі
фізкультурної діяльності у студентів виробляються більш стійкі потреби,
інтереси і мотиви в руховій активності.

Висновки

Отже, реальні цінності фізкультурної освіти, спортивної діяльності,
фізичної рекреації і рухової реабілітації дозволяють розглядати фізичне
виховання у вузі як фундамент психофізичного розвитку і фізичного
вдосконалення студентської молоді. Практичне використання її результатів
з чітко вираженою гуманітарною спрямованістю має істотне значення для
досягнення цілей в майбутній професійній діяльності молодих фахівців у
сфері виробництва, науки, культури.

Література

Агеевец В.У., Каневец Т.М. Организация физической культуры и спорта. —
М.: ФиС, 1986. — 192с.

Александров С.Э. Социальные функции физической культуры как составной
части общечеловеческой культуры // Теория и практика физической
культуры, 1990. — № 11. — С.51-54.

Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. Физическая культура: молодежь и
современность // Теория и практика физической культуры, 1995. — № 4. –
С.2-8.

Выдрин В.М. Теория физической культуры (культурологический аспект):
Учебн. пособ. / Л.: ГДОИФК им. П.Ф. Лесгафта, 1988. – С.45.

Выдрин В.М., Зыков Б.К., Лотоненко А.В. Физическая культура студентов
вузов: Учебн. пособ.- Воронеж: ВГУ, 1991. — 160 с.

Выдрин В.М. Неспециальное (непрофессиональное) физкультурное образование
// Теория и практика физической культуры, 1995. — № 5-6. — С. 15-17.

Лотоненко А.В. Специфика формирования у студентов потребности в
физической культуре: Учебн. пособ. – Воронеж: ВГПУ, 1995 — 145 с.

Лубышева Л.И. Современные подходы к формированию физкультурного знания у
студентов вузов // Теория и практика физической культуры, 1993. — № 3. —
С. 19-21.

Пономарев Н.И., Филиппов С.С. Информация физической культуры: проблемы,
перспективы. // Теория и практика физической культуры, 1994. — № 10. —
С. 14-16.

Проблемы развития физической культуры молодежи. Сб. науч. тр. /под ред.
A.В.Лотоненко, Б.К. Зыкова. — Воронеж: ВГАУ, 1992. — 142 с.

Програма реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у
Вінницькому національному технічному університеті на 2007/2008 н.р./
Сост. Т.Б.Буяльська. – Вінниця: ВНТУ, 2007.

Похожие записи