Любов Федоренко

Продуктивні шляхи виходу з конфлікту

Кому з нас не доводилося зіткнутися з конфліктною ситуацією, пережити її
і якимсь чином вирішити? Думаю, кожному, бо конфлікт — це зіткнення, а
зіткнутися можуть думки, сили, інтереси, потяги, домагання … та хіба
мало що ще. Список може бути продовжений як завгодно, тому що прояви
людських почуттів дуже багатогранні, і причини, що штовхають людину до
конфлікту, теж різноманітні. У будь-якому випадку конфлікти займають
значне місце в нашому житті.

Які причини ж конфлікту? Думаю, їх багато. Якщо говорити про внутрішній
конфлікт, то це індивідуально: ставлення до навчання, до своїх
обов’язків, зміна місця роботи (навчання), зауваження начальника, вимоги
вчителя, тертя в сім’ї, боротьба за владу, ревнощі і багато інших
приводів. Причини зовнішнього, міжособистісного чи міжгрупового
конфлікту — розбіжність точок зору, конкуренція, різні цілі в досягненні
результату і неприйняття цих цілей оточуючими. 

Психолог Г. С. Абрамова вважає однією з причин конфліктів, що
трапляється найчастіше, «нездатність, небажання або невміння кожного
учасника конфлікту подолати внутрішнє Я, прагнення будь-яким способом
відстояти свою позицію, довести свою правоту, досягти бажаного»[ 1, 19].

Безумовно, в цілому конфлікт — не трагедія, а природний процес, який
виникає всередині людської спільноти, будь то класний колектив, сім’я,
навчальний заклад. Часто це допомагає виявити раціональне зерно в
вирішенні ситуації, якщо конфлікт не виходить за рамки розумного в
способах з’ясування істини. Такі розбіжності навіть є стимулом і до
особистісного росту, і до об’єднання колективу, і до зміцнення взаємин. 

Тобто, при такому конфлікті ділового характеру стикаються різні,
протилежні точки зору, що, в кінцевому підсумку, сприяє появі найбільш
оптимальної думки і рішення, що об’єднує всіх. Це за умови, якщо
керівник поведе себе мудро і зуміє зберегти ділові контакти, вчасно
зробивши кроки, що координують дії. 

Як же вийти з тієї чи іншої ситуації, пов’язаної з гострими
психологічними переживаннями, що викликають спалах, вибух, гучну
емоційну розрядку і гучні з’ясування стосунків? 

Все, звичайно, залежить від глибини конфлікту і від його масштабності. В
одному випадку досить простого вибачення, в іншому необхідні
більш масштабні рішення. 

u

?????

&І не треба думати, що компроміс принижує вас, обмежує вашу
гордість. Навпаки, на компроміс ідуть люди сильні, впевнені у своїй
правоті, а нездатність до компромісу, швидше за все, є показником
невпевненості в собі.

Є ще більш досконалий вихід із ситуації — співробітництво. Воно дає
більше задоволення, ніж компроміс. Адже при співпраці інтереси і цілі
всіх сторін враховані і задоволені. Зберігається повага до особистості
партнера, рівність з ним. 

Однак, крім доброї волі до миру, дуже важливо вміти правильно, адекватно
оцінювати себе. 

Дуже важливо вміти уважно слухати співрозмовника, співчувати,
співпереживати, відчувати емоційний стан іншої людини, ставити себе на
його місце і розуміти мотиви його вчинків і поведінки в цілому. 

Людина, яка об’єктивно оцінює ситуацію і здатна розібратися в конфлікті,
роз’яснити позицію сторін, знайти компроміс, щоб уникнути сварки та
непорозуміння, користується авторитетом і підтримкою.

В педагогічній діяльності вчителя значущим чинником є вміння знайти
вихід із конфліктної ситуації, який би не вів до приниження жодної
сторони, а, навпаки, спрямовував би конфліктуючі сторони на адекватну
самооцінку своїх дій і вчинків. Спосіб організації вирішення
педагогічного конфлікту, побудованого на врахуванні індивідуальних
особливостей кожної конфліктуючої сторони, передусім, учня, більш
незахищеного у зіткненні зі вчителем, слід вибудовувати в контексті
гуманістичного підходу.

Слід зрозуміти, що конфлікт — це нормально. Усі люди різні, і
відмінності сприймати дуже важко. Негативні почуття — це такі самі
почуття, як і позитивні, які потрібно виявляти та обговорювати.

Якщо ми не виявляємо відкрито своїх почуттів і потреби або робимо
вигляд, що не помічаємо їх, це ще не означає, що вони кудись зникають.
Вони залишаються «всередині» і «починають виявлятися» іншими способами.

Гуманістичний підхід до розв’язування конфліктних ситуацій можливий при
глибокому розумінні суті конфліктів, їхніх причин, стадії протікання,
типів та функцій. Важливим у цьому плані є також вивчення особистих
якостей учителя, що значною мірою визначають стиль
професійно-педагогічного спілкування та переважаючий спосіб реагування в
конфліктній ситуації.

Список використаних джерел:

Абрамова Г. С. Практикум по психологическому консультированию / Г.С.
Абрамова. М. — 1995. — 346 с.

Джинни Г. С. Конфликты. Пути их преодоления / Г.С. Джинни. — К. — 1991.
— 285 с.

Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии / В.И. Журавлев. —
М. — 1995. — 302 с.

Відомості про автора: Федоренко Любов Миколаївна, вчитель початкових
класів та образотворчого мистецтва Степанівської загальноосвітньої школи
І-ІІ ступенів Драбівської районної ради Черкаської області. E-mail:
stepanivkashool@gmail.com

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Похожие записи