Реферат на тему:

Естетичний розвиток і естетичне виховання дітей дошкільного віку

Сприйняття і розуміння прекрасного починається у дитинстві. «Все
прекрасне, що існує в навколишньому світі і створене людиною для інших
людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його», —
стверджував В. Сухомлинський.

Перші кроки у безмежному, складному і загадковому світі дитина робить у
дошкільному віці. За словами Януша Корчака, вона прагне створити у ньому
свій світ дитинства, добра і краси, своєрідний мікрокосм реального
світу. Дорослий допомагає їй знайти, відчути і зрозуміти красу поезії,
музики, живопису, а через мистецтво глибше усвідомити все, що її оточує:
природу, предмети, працю людини і її духовні надбання. Краса нерозривна
з добротою, вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи.
Введення дитини в світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного
виховання.

Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) виховання — послідовне
формування у дітей естетичного ставлення дожиття, розвиток сприймання і
розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх
потреб і здатності до художньої творчості.

Краса нерозривно пов’язана з душею людини, її працею, поведінкою, мовою,
зовнішністю. Творча душа людства, в тому числі й українського народу,
витворила справжні шедеври виховання у дитини почуття прекрасного: від
маминої колискової пісні до складних видів мистецтва, якими може
оволодіти людина протягом життя, якщо їх основа закладена у дошкільному
дитинстві.

Філософською основою теорії естетичного виховання є естетика, яка своїм
предметом має дослідження чуттєвої культури людини.

Естетика — наука про загальні закономірності художнього освоєння
дійсності людиною, суть і форми відображення дійсності й перетворення
життя за законами краси.

Складовими цієї науки є дослідження сутності естетичного як вияву
ціннісного ставлення людини до дійсності (специфіка, природа, творчий
потенціал естетичного), а також основ і результатів художньої діяльності
людини (своєрідність, природа художнього таланту, самобутність
мистецтва).

У своїх пошуках і відкриттях людина спирається на такі поняття, як
прекрасне — довершене за формою і змістом; потворне — антипод
прекрасного (виродливе, нице, огидне); досконале — довершене, витончене,
сповнене позитивних якостей; гармонія — досконале поєднання всіх
елементів; міра — співвідношення кількісних і якісних ознак предмета;
цінність — значущість, якої люди надають речам і явищам і яка є основою
ставлення до них. Усі ці феномени тісно пов’язані з моральністю,
оскільки прекрасним, досконалим, гармонійним є те, що характеризує красу
людини, її працю і результати цієї праці, взаємини інших людей. Саме у
цих своїх виявах прекрасне становить цінність для людини.

Предметна сфера естетики як науки (природа естетичного, художнього
таланту, художньої творчості особистості) окреслює мету, завдання, зміст
естетичного виховання особистості, критерії оцінки її естетичного
розвитку.

Будучи спрямованим на формування творчої особистості, здатної адекватно
сприймати прекрасне і потворне, наділеної чуттям міри у творенні
художніх цінностей, естетичне виховання передбачає розвиток почуттєвої
сфери особистості, з якою тісно пов’язаний її моральний світ.
Квінтесенцією (сутністю) його є естетичний розвиток людини.

Естетичний розвиток особистості — процес становлення і вдосконалення
естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості.

Естетичний розвиток має на меті формування естетичної культури
особистості — своєрідного сплаву особистісних якостей, які обумовлюють
критерії її оцінювання прекрасного і потворного, вияв чуття міри у
власній творчості. Під впливом суспільних умов, виховання, взаємодії з
прекрасним естетична культура особистості постійно змінюється, в одних
випадках збагачуючись, сягаючи висот, в інших — збіднюючись,
примітивізуючись. Естетичну культуру особистості утворюють такі
компоненти:

1. Естетична свідомість — сукупність поглядів, знань, суджень, оцінок,
ідей, ідеалів, її основою є естетичне сприймання — процес відображення
сутності предметів і явищ естетичної дійсності, співвідношення
сприйнятого зі сповідуваними особистістю критеріями.

Естетичне сприймання у процесі осмислення явищ і предметів дійсності
трансформується в естетичні погляди — думки, судження, уявлення про
прекрасне і потворне, які є основою ставлення до явищ буття загалом і
явищ мистецтва зокрема. Спираючись на естетичні погляди, особистість
визначає для себе естетичний ідеал — соціальне обумовлений взірець
досконалості, який є орієнтиром в оцінюванні естетичних явищ і власної
художньо-творчої діяльності.

2. Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних
естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі
естетичні почуття — спричинені взаємодією з естетичними цінностями
(творіннями природи і людського таланту) емоції людини, естетичні
потреби втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до
індивідуального відбору із сукупності естетичних явищ і предметів тих,
які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні
відчуття в процесі сприймання.

Усі ці якості не даються людині від народження, а є результатом
зовнішніх виховних впливів, самовиховання, художньо-творчої практики.

3. Естетична діяльність (практика) — безперервний процес формування і
реалізації певних творчих умінь, навичок, здібностей, гармонізації себе
і світу.

З огляду на це естетичне виховання можна розглядати як системну
діяльність, спрямовану на розвиток чуттєвої сфери особистості, її умінь
сприймати, оцінювати явища естетичної дійсності за законами краси,
збагачувати у процесі їх сприймання свій внутрішній світ, оволодівати
законами творчості і творити. Важливою складовою цього процесу є
естетична освіта — процес засвоєння мистецьких знань, умінь і навичок.

Усі ці якості особистості необхідно розвивати уже в ранньому дитинстві,
зосереджуючись на певних напрямах, добираючи засоби, форми і методи з
огляду на вікові особливості дітей, передусім на особливості їх
естетичного сприймання.

Естетичне сприймання є специфічною діяльністю, під час якої у дітей
дошкільного віку формується здатність до пізнання об’єктів навколишнього
світу з естетичних позицій. На його основі формується художнє сприймання
— пізнання дійсності засобами різних видів мистецтва. Завдяки художньому
сприйманню дитина пізнає себе, свої взаємини з навколишнім світом в
«уявному полі» художніх образів шляхом емоційної ідентифікації.

Динаміка становлення естетичного сприймання дошкільнят залежить від їх
здатності до емоційно-естетичного переживання, яка має специфічні
особливості у ранньому, молодшому, старшому дошкільному віці.

Особливості розвитку естетичного сприймання в ранньому і молодшому
дошкільному віці. У цей період важливо забезпечити своєчасний розвиток
чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на
сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ.
Дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори,
виразна міміка, ласкавий голос дорослого. Наприкінці другого року життя
малюк починає розрізняти веселу і сумну мелодії, швидкий і повільний
темп, голосне і тихе звучання музики. Ці явища пов’язані з розвитком
мовленнєвого спілкування, засвоєнням етичних еталонів, формуванням
ігрової та елементарної художньої діяльності (музичної, образотворчої,
читання віршів тощо).

У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини має
ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов’язаний з
індивідуальним досвідом та її інтересами. У своїх творах дитина
намагається досягти образності, виявляє елементи самостійності, творчої
активності.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей середнього дошкільного
віку. У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів
мистецтва, помічають зв’язок між змістом твору і його виражальними
засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мистецтва і конкретних
творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси,
прагнення до творчості, відчувають радість від створення найпростіших
віршиків, пісеньок, малюнків. Дорослі повинні максимально підтримувати
ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої
практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями, досвідом у
різноманітних видах художньої практики.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей старшого дошкільного
віку. У цьому віці дитина глибше сприймає твори мистецтва, у неї може
розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність
помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби
творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінка ставитися до музичних,
літературних, малярських творів.

Важливе значення в естетичному розвитку старших дошкільників має
розвиток уяви, яка забезпечує формування естетичних переживань і творчої
діяльності дитини. На перших порах уява поширюється на зовнішні дії з
предметами, створює образ не до його втілення, а в процесі діяльності.
Згодом формуються мислительні форми творчої активності: діти створюють
образ у своїй уяві перед втіленням його у малюнку чи грі. Формування
естетичного переживання охоплює розвинені емоції, роботу мислення та
уяви, потребу в естетичній діяльності.

Основним шляхом естетичного розвитку дитини є самостійна художня
творчість, у якій вона відкриває нове для себе, а для тих, хто її
оточує, — нове про себе. Творчість може виявлятися у виконанні художніх
творів (виразній передачі їх змісту і настрою), у створенні власного
продукту (малюнка, поробок із пластиліну), музичних імпровізаціях
(прагненні втілити у пісеньках свої переживання, ставлення до
навколишньої дійсності).

Важливим напрямом естетичного виховання дітей дошкільного віку є художнє
виховання — виховання особистості засобами мистецтва, завданнями якого
є:

— систематичний розвиток естетичного сприймання, почуттів і уявлень
дітей;

— прилучення дітей до діяльності у сфері мистецтва, виховання прагнення
вносити елементи прекрасного в побут, природу, власну діяльність;

— розвиток художньо-творчих здібностей у різних видах діяльності.

Естетичне виховання тісно пов’язане з вихованням почуттів. Усі види
мистецтва, краса природи сприяють розвитку естетично насиченого
сприймання, яке викликає хвилювання, радість, захоплення,
зацікавленість, прагнення створити прекрасне.

Художні здібності виявляються у дітей дошкільного віку індивідуально у
різний час і в різних формах. Тому помилково поділяти їх на здібних і
нездібних до художньої творчості. Безумовно, природні задатки дітей
відіграють у художньому вихованні значну роль, однак без систематичного
навчання розвиток їх сповільнюється.

Естетичне виховання сприяє можливості художнього розвитку кожної дитини.
Воно формує самостійну художню діяльність, яка виникає з ініціативи
дітей, відповідає їхнім інтересам та потребам і вимагає особливого
ставлення дорослого, непрямого педагогічного керівництва для збереження
інтересу до самостійної творчої діяльності.

Отже, естетичне виховання — це організація життя і діяльності дітей, що
сприяє розвитку естетичних почуттів дитини, формуванню уявлень і знань
про прекрасне в житті і мистецтві, естетичних оцінок і естетичного
ставлення до світу. Література

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.

Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному
закладі. — К., 2002.

Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та
етнографія. — 1993. — № 2.

Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003.

Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров’я, фізичного
розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. — К., 1998.

Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей
дошкільного віку. — Л., 1998.

Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры
ребенка от рождения до 6 лет. — М., 1988.

Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой — К., 2002.

Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К.
Котырло. — К., 1987.

Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання.
— 1998. — № 9.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта.
— 1993. — № 44—46.

Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих
закладах. — К., 1992.

Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. —
К., 1995.

Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические
труды. — М., 1986.

Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології
навчання. — К., 1997.

Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М., 2002.

Комарова Т. С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. —
М., 1984.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред.
О. Л. Кононко. — К., 2003.

Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини
//Дошкільне виховання. — 1999. — № 5.

Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994.

Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993.

Концепция дошкольного воспитания. — М., 1989.

Котляр В. Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. — К., 1986.

Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. — К., 1971.

Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.

Нравственно-трудовое воспитание детей в детском саду /Под ред. Р. С.
Буре. — М., 1987.

Основы дошкольной педагогики /Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой.
— М., 1980.

Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. — К., 1975.

Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за
рубежом. — М., 2001.

Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з
художнього розвитку дітей дошкільного віку. — К., 2001.

Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. — К., 2002.

Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993.

Приходько Ю. С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. —
К., 1987.

Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. —
К., 1979.

Проскура Е. В. Развитие познавательных способностей дошкольника. — К.,
1985.

Про дошкільну освіту: Закон України — К., 2001.

Про освіту: Закон України // Освіта. — 1991. — 25 червня.

Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. — 1913. — Кн. 8.

Сенсорное воспитание в детском саду. — М., 1981.

Сковорода Г. Пізнай у собі людину. — Л., 1995.

Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.

Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. — К., 1986.

Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике. — М., 1990.

Стрелкова Л. П. Уроки сказки. — М., 1990.

Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані
твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1983.

Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. — К.,
1987.

Художественное творчество и ребенок. — М., 1972.

Чабовская А. П. Гигиена детей раннего и дошкольного возраста. — М.,
1989.

Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на
заняттях з малювання. — К., 1995.

Эстетическое воспитание в детском саду. — М., 1985.

Похожие записи