Дипломна робота

Естетичне виховання на уроках української мови в початкових класах.

Вступ

Людина стала людиною, коли почула шелест листя і пісню коника, дзюрчання
весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків жайворонка в бездонному
літньому небі, падання легких і ніжних сніжинок і завивання завірюхи,
ласкавий шепіт хвилі і урочисту тишу ночі – почула і, затамувавши подих,
слухала сотні тисячі років чудову музику життя. Нехай кожен уміє слухати
цю музику, бачити цю красу.

Споглядання і слухання, переживання побаченого і почутого – це ніби
перше віконце у світ краси. І нам слід вбачати дуже важливе завдання в
тому, щоб навчити дитину бачити і відчувати прекрасне, а коли в ній
будуть пробуджені ці здібності, навчити її на все життя зберегти душевне
захоплення і доброту.

Всебічний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної
вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів
прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній
дійсності, вміння відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами
духовної краси.

„Краса, – писав В.О.Сухомлинський, – могутній засіб виховання чутливості
душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і
почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса
– це яскраве світло, що осява світ. При цьому світлі тобі відкривається
істина, правда, добро. Краса вчить розцінювати зло і боротися з ним.
Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки якому ти інакше
ставишся до самого себе”.

Естетичне виховання тісно пов’язане з культурою народу. З одного боку
воно відображає надбання культури, а з другого – стимулює подальший
розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових
духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання
має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і
приязні, товариськості і дружби.

Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культури, є
недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона
не намагалася компенсувати цей недолік.

Одна з важливих умов багатства естетичних потреб, почуттів, переживань є
глибокий інтелектуальний розвиток людини. Тому мета естетичного
виховання –широко ознайомити дитину з досягненнями світової і
національної культури, розуміти прекрасне у всіх його проявах:
мистецтві, природі, прощі, в суспільних відносинах, у вчинках людей.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснювати передусім у
діяльності, в різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише
навчити кожного естетично-почуттєво реагувати на оточуючий світ, але й
здобувати потребу його перетворення без нанесення йому екологічної
шкоди, згідно з естетичними нормами та ідеалами.

Естетичне виховання діалектично пов’язане з такими почуттями: естетична
культура, естетичні знання, естетичні сприймання, естетичні почуття,
естетична насолода, ест.судження, ест.ідеали, ест.діяльність. Усі вони в
комплексі розкривають сутність ест.виховання, розширюють його палітру.

Ест.культура передбачає сформування в особистості ест.знань, смаків,
ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності,
творів мистецтва, потребує вносити прекрасне в оточуючий людину світ.

Естетичне сприймання є початковим моментом у процесі естетичного
ставлення до дійсності. Проявляється воно у спостережливості, у вмінні
помітити найбільш суттєве, що відображає зовнішню і внутрішню красу
предмета, явища, процесу. Діти схильні до загострення ест.сприймання.
Але потрібно весь час розвивати його, давати змогу відчути радість від
побаченого, відкритого. Ест.сприймання сприяє якнайкраще розвитку
естетичних почутті.

У процесі ест.виховання важливо розвивати ест.судження, які передають
ставлення особистості до певного об’єкта, явища.

Не варто нав’язувати школярам своїх міркувань, а потрібно допомагати їм
виявляти самостійність у оцінці тих чи інших предметів ,явищ з погляду
їх естетики. Лише з часом формується естетичний ідеал як своєрідний
зразок, з позицій якого особистість оцінює певні явища, предмети.
Естетичний ідеал відображає певні уявлення кожного про красу. І поняття
естетичного ідеалу є, певною мірою, фактором індивідуальним.

На основі естетичних знань сприйняття, почуттів, ідеалів формуються
естетичні смаки. Естетичні смаки – це стійке, емоційно-оціночне
ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб’єктивний
характер. Тому не може бути стандартних смаків. Дитину слід лише
направити в потрібне русло формування естетичних смаків.

Кінцева мета естетичного виховання – сформувати готовність людини до
естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури.

Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя, і напрямки
цієї роботи багатогранні. Виділю найбільш суттєві з них:

Життя і діяльність дитини в сім’ї. Тут закладається основи формування
естетичних почуттів, смаків. Організація побуту в оселі, одяг, іграшки,
краса взаємин між членами сім’ї – все це так чи інакше впливає на
формування естетичних почуттів і смаків дитини. Тут має значення знання
батьків з народної педагогіки. Саме відтворення народних традицій,
обрядів, звичаїв може позитивно вплинути на естетичне виховання.

Виховна діяльність дошкільних виховних закладів, яка здійснюється через
естетику побуту з одного боку, а з другого – через систему спеціальних
занять: музика, малювання, ліплення, аплікація, ритміка, танці, ігри та
інше.

Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів, де завдання
естетичного виховання вирішується шляхом залучення школярів до різних
видів діяльності. Це переду міс уроки, визначені програмою, а також
позаурочні заходи.

Навчально-виховна робота позашкільних виховних закладів. Діяльність цих
закладів спрямована на задоволення інтересів дітей, розвиток здібностей.

Певне місце в системі естетичного виховання має займати самоосвіта.

Діяльність професійних навчально-виховних закладів, де майбутні фахівці
продовжують оволодівати естетичними знаннями, беруть участь в
аматорських колективах, набувають вмінь у естетичній діяльності.

Окремим напрямком естетичного виховання можна назвати вплив засобів
масової інформації. Але тут є великі труднощі. Сучасні засоби масової
інформації не завжди сприяють розвитку здорових естетичних смаків. Тут
потрібна копітка цілеспрямована виховна робота батьків, педагогів.

Ефективність ест.виховання можна забезпечити єдністю і взаємо
обумовленістю національного і загальнолюдського. В „Концепції
естетичного виховання…” зазначено, що фундаментом ест.виховання має
стати художня спадщина, національні, подинні та загальнонародні
традиції, звичаї, обряди, скарби народно-пісенної та
декоративно-прикладної, поетичної творчості.

Естетичне виховання у навчальній, виховній діяльності здійснюється у
комплексі з розумовим, патріотичним, трудовим, фізичним, моральним,
економічним. Також воно не відірвано від навчально-виховного процесу.
Перед вчителями школи стоїть завдання формувати в учнів естетичне
ставлення до дійсності розвивати естетичні потреби і здібності,
самостійності у процесі роботи над художніми творами.

З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона
задивилась на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе.
Людина осягла красу. Краса – це глибоко людське! Краса – це радість
нашого життя, один із струмочків, що живлять доброту, сердечність і
любов. Пізнати цю красу життя допомагає дітям вчитель. Це відбувається
всюди і завжди і на уроці, під час перерви, екскурсій, години класного
керівника, трудовій та ігровій діяльності.

Естетичні почуття починають розвиватися у дітей досить рано. Цьому
сприяє естетичний рівень умов дома і в школі, в найближчому для дитини
середовищі. Початкове уявлення про навколишній світ розвивати в молодших
класах. Діти отримують вміння бачити, розуміти і читати картини
образотворчого мистецтва і слухати музику, декламувати, виразно читати і
передавати зміст прочитаного, відчувати естетичний смак мови. Навчити
милуватися красою – нелегке завдання. Саме тут проходить перевірка
найголовнішої функції вчителя – виховної. Красивим має бути і слово
вчителя: щире, емоційне, правдиве, відкрите та зрозуміле. Бо чим вищий
рівень художньо-естетичного розвитку всіх без винятку учнів, тим більше
можливостей для формування естетичних смаків та почуттів.

Особливої уваги ест.вихованню слід надавати на уроках укр.мови в
початкових класах.

РОЗДІЛ 1.

Читання.

Місце та значення читання у навчальному класі.

Чи потрібно вміти читати? На це питання може бути лише одна відповідь:
„Так!” Потреба в читанні така ж велика, як і потреба в їжі, одязі,
спілкуванні. Адже чит. – це одне з основних джерел знань. Незалежно від
того, ким стане маленький громадянин України в майбутньому – лікарем чи
фермером, бізнесменом чи юристом, педагогом чи водієм, він повинен уміти
швидко оперувати великою кількістю інформації з-поміж цього вибирати
основне, найцінніше, а, значить, бути справжнім читачем.

Поширені сьогодні способи навчання не завжди виховують такого читача,
не здійснюють поступового переходу від читання вголос до читання мовчки.
Де ж тут вже говорити про естетичну красу і бачення її під час читання?

Але ми постійно працюємо над виробленням нової техніки, за якою слід
навчати дітей читанню.

Одним з найсучасніших й найефективніших методів навчити дитину швидко і
красиво читати є читання дітей разом з диктором, або за магнітофонним
записом. Спочатку записують на плівку текст із швидкістю читання 80-90
л/хв., використовуючи при цьому вірші, казки, невеликі оповідання . Діти
спочатку слідкують за кожним словом диктора пальцем пошепчуюючи чи про
себе повторюючи, а потім читають самі.

Через два тижні такої роботи текст читання збільшують до 120л/хв. І так
поступово до 160 л/хв. При цьому вивільнюють артикуляційний апарат
учнів, тобто дехто міг читати вголос, а хто не справлявся, то читав про
себе ( мовчки).

При цьому не слід забувати про естетичну красу читання. Це стосується як
і способу читання, так виховання естетичного смаку за змістом твору.
Сприяє цьому правильне, виразне, інтонаційно збагачене читання диктора.
А також бесіди, які зосереджують дитячу увагу на необхідних місцях.

Таким чином, по-перше задіяними в процесі читання були всі учні класу,
по-друге, та інформація, яку учні отримували на цих уроках, переважно у
10 разів традиційну, по – третє, засвоєння цієї інформації було теж
високим, оскільки відомо, що дитина засвоює 10% почутого, 50% від
побаченого, 90% від того, що вона зробила сама.

Отже, цей метод забезпечує 90% під час читання в магнітофонному
супроводі дитини і бачить що читає, і чує звуковий орієнтир, потім сама
ж відтворює відповідаючи на запитання контрольного експрес-опитування,
яке сприяє засвоєнню інформації, формує особисте ставлення. Ще одним є
те, що є більше часу на розвиток естетичних смаків, ідеалів, почуттів,
сприймань, а також розвивати вміння бачити красу. Важливим також і є
те,що в дітей з’являється природна зацікавленість до читання, до книги
взагалі. Ото ж, на уроках читання діти за допомогою слова, через
магнітофон вчаться розуміти і любити укр.мову, спілкуватися, відчувати
прекрасне серцем і душею, гарно і правильно декламувати вірші.

Так під час вивчення творів Лесі Українки діти на такому нетрадиційному
уроці не лише ознайомлюються з постаттю укр. поетеси, а й проникаються
її трагічною долею, полюблять її поезію, прозу…

Дуже добре коли діти прийшовши в 1 клас вже мають навички читати, тоді
на букварний період можна витратити 10-20 днів, замість півроку, після
чого зразу переходити на читання з магнітофонним супроводом.

Зараз ми хочемо запропонувати фрагмент такого уроку.

Тема: „У змаганні з долею”

Мета: Ознайомити дітей з життям і діяльністю відомої укр. письменниці й
поетеси Л.Українки, привчати до культури мовлення, вчити відчувати красу
художнього слова, розвивати зв’язне мовлення, естетичні смаки, почуття
любові до укр. мови; забезпечити високий рівень сприйняття творів шляхом
аудіювання.

Обладнання: портрет Л.Українки, добірка її творів для дітей, тексти,
записані на магнітофонну плівку.

Хід уроку

І. Організація класу

1. Привітання

2. Психологічна підготовка ( декламування віршів: „Вишеньки”, „На
зеленому горбочку”, „Літо краснеє минуло”)

ІІ. Актуалізація і систематизація знань

Хто автор цих поезій?

Для кого Л.У. написала ці вірші?

Розкажіть, які почуття викликають її вірші?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

— Прослухавши її твори ми не можемо не схвилюватися від них, задуматись.
Але твори її не можна відчути повністю, не знаючи деталей біографії цієї
дуже слабкої, але водночас сильної духом жінки. Чому саме Леся, чому
Українка, через що вона страждала у житті, чому все своє коротке життя
змагалася з долею? Впевнена, після цього уроку ви самі зможете дати
відповіді, як на ці, так і на схожі запитання. А також удосконалити свої
вміння бачити прекрасне в творах.

IV. Вивчення нового матеріалу

Читання тексту „Леся Українка” ( під магнітофонний супровід)

Читання тексту „У боротьбі з долею” (під магнітофонний супровід)

Тестування на основі прочитаного.

Фізкультхвилинка

Робота над віршем Л.У. „Мамо, іде зима”.

Підготовка до сприймання

— А зараз ми ознайомимося з віршем Л.У. „Мамо іде зима”, ви матимете
змогу ще раз переконатися в талановитості цієї поетеси.

Робота над портитурою

— на ст. 200 зверніть увагу на розмітку вірша.

Словникова робота

— Пояснення незрозумілих слів подані на дошці.

Виразне читання у магнітофонному супроводі.

Робота над змістом.

Сподобався вам вірш?

Що саме?

Ви звернули увагу чиє мовлення швидше, а чиє повільніше? Чому?

Робота над виробленням естетичних смаків.

Уявіть собі цю сцену розмови

Давайте поговоримо про смау зиму. Чи гарна вона? З чого зроблено одяг
для землі? Чим зима одягає дерева? Пригадаймо ті малюнки, які вимальовує
зима на вікнах…

Хто хоче розповісти свою розповідь чи вірш про зиму?

Вірш „Спить озеро”

— яка картина природи описується. В чому ж краса „сплячого” озера? Чи
бачили ви „спляче” озеро?

Оповідання „Лелія”

Зараз ми прочитаємо напівфантастичне оповідання „Лелія”. Вам потрібно
бути уважними, бо хтось з першого ряду описуватиме мені картину зачину,
дехто з другого ряду – красу основної частини, а третій ряд – кінцівку.

V. Підсумок

— наш урок наближається до кінця, що потрібно нам на вашу думку,
боротися з негараздами, що зустрічаються на нашому шляху? Як це пробила
Л.К.?

— дійсно, в житті потрібно лишатися оптимістами, вірити в краще
майбутнє, бачити навколишню красу. Прикладом для наслідування є Л.У.,
яка все життя змагалася з долею. І таки перемогла. Правда? Наш урок
завершився, розкажіть вдома своїм друзям, які чудові твори написала
Леся, яка вона була сильна, як вона тонко бачила навколишню красу, вміла
її передавати.

Цей фрагмент уроку лише один з варіантів, як уроку з магнітофонним
супроводом, так і уроку на розвиток естетичного сприймання, вміння
бачити прекрасне. Взагалі на кожному уроці читання слід виділяти
хвилинку на естетичне виховання, тоді в нашій країні виростатимуть не
люди з порожньою душею, які не вміють бачити навколишню красу, а люди,
як і тонко відчувають все чудове, в яких вироблені чіткі естетичні
критерії та ідеали. Але не слід забувати, що і доброго інколи може бути
забагато.

Читання – одна з найважливіших форм опанування знань, виховання й
розвитку учнів, а також для розвитку естетичних поглядів.

Та основною метою при читання є прагнення людини зрозуміти текст.
Нерозуміння того про що йдеться в ньому, знижує інтерес до змісту,
викликає негативні емоції і в цій ситуації зайве говорити, що такий твір
носитиме якесь естетичне забарвлення в очах читача.

Для усвідомлення тексту не достатньо зрозуміти кожну фразу. Воно
досягається тільки тоді, коли читач аналізовуючи і зіставляючи основні
частини тексту, виділяє головні положення, загальну думку та підтекст.
Важливу роль при цьому відіграють контекстні здогадки, припущення
висновки щодо прочитаного.

Тому завжди після читання обов’язково слід за певними питаннями
перевірити сприймання дітей тексту, провести бесіду. Тільки після цього
слід займатися естетичним вихованням. У іншому порядку належного
результату можна просто не досягнути.

Також на уроках читання в початкових класах важливою складовою є
мовлення дітей. Тому слід надавати великого значення активізації
мовленнєвої творчості дітей.

Будь-яке висловлювання починається з орієнтування в ситуації і для чого
потрібно висловлюватися, кому призначене висловлене. Якщо аналіз умов
зроблено правильно, побудувати висловлювання вже не важко. Але маленьким
дітям робити це є під силу. Добре, якщо вчитель заохочує невимушене
спілкування вихованців, уміло вводить у мовленнєву ситуацію. Стійкий
інтерес до мовлення вчитель зможе пробудити тоді, коли зуміє залучити
кожного до спільних переживань, захопити об’єктом розмови. Добре
розвивається мовлення за допомогою зіставлення розповідей, описів,
міркувань. Вчитель повинен розуміти, що самі діти не зможуть красиво
висловлюватися, для цього потрібна важка і наполеглива робота передусім
вчителя.

Наприклад вправа: Редагування тексту в якому порушено стильову єдність.

Мета: Сформувати уявлення про способи добору мовних засобів з огляду на
мету.

Як поліпшити опис?

Ходить осінь з кухлем в руці. Ляє дощ та зливи. Сірим полотном застилає
небо. Огортає землю прохолодою. Осінь характеризується скороченням дня.

Поміркуйте: учень мав намір живописно змалювати осінь чи точно назвати
її ознаки? Яке речення не відповідає задуму?

Орієнтуючи школярів на певний спосіб викладу думки, вчитель конкретизує
мовленнєву ситуацію, заставляє дітей думати. Також такою вправою показує
дітям що слід заздалегідь вирішити для себе про що ти говоритимеш і аж
тоді висловлюватися. Спонукає дітей до чіткого, красивого мовлення.

Сприяє розвитку красивого мовлення також ігрові ситуації. Але в
подальшому навчанні слід надавати перевагу ситуації з
ілюстративно-текстовою ігрою.

Важливим є навчання складати дітей свою власну розповідь, казку, на
основі побаченого, пережитого. Саме тут можна побачити як дитина вміє
висловлювати своє бачення, чи мало на неї вплив естетичне виховання, чи
може вона використати в своїй розповіді естетично побудовані частини.

Мовленнєва ситуація може доповнюватися дочином твору, опорними
словосполученнями, сюжетною партиною чи фотомонтажем – щоб підсилити
враження школярів, пробудити їхню уяву, підказати план, композицію у які
вони вкладуть своє власне.

Наприклад після вивчення якоїсь казки, дітям пропонують скласти свою
казку „Заєць і Весна”, використовуючи початок і опорні слова.

Хто це прийшов такий красивий і чарівний? Чи ж наша весна! Вона прийшла
до нас із півдня. Сіла вона у лісі на пагорбок і потекли струмочки…

Опорні слова і заплакав, тане сніжок, піде сховатися, новенький,
гарненький кожушок, дякую, добра весна, красиво довкола.

Такі мовленнєві ситуації наділюють на роздуми, розбурхання уяви,
стимулюють бажання розповісти іншим, розвивають творчість. Також за
правильною попередньо роботи педагога показують наскільки в дітей
сформовані естетичний ідеал. Тому вчитель повинен працювати у стилі
таких завдань.

Красиво говорити діти ніяк не зможуть, якщо красивим не буде слово
вчителя. Воно повинно бути емоційне, щоб спонукати дітей до слухання та
зацікавлення; правдиве, щоб діти вірили вихователю, слухали його,
стримували знання і вважали вчителя своїм наставником. Воно має вдало
поєднювати різні види мистецтва: музику, живопис, естетику. Має
розвивати в дитини фантазію, уяву, асоціативне мислення. Саме слово
виступає важливим чинником естетичного розвитку особистості. Сучасній
людині для цілісного сприймання світу важливо розуміти слово як
універсальний феномен, відчувати його образність.

Відомий педагог В.О. Сухомлинський писав: „Я не мав би права називатися
вихователем, якби на кожному кроці не розкривав красу, поетичну силу,
аромат, найтонші відтінки, музику слова, якби школярам не хотілося
виродити словом найкрасивіше та найзаповітніше. Слово – це вершина
людяності”.

Казки, як невід’ємна частина життя дітей молодшого шкільного віку.

За переконанням В.Сухомлинського, найінтенсивніший період оволодіння
рідною мовою, словом – два – три перед шкільні та два-три перші роки
шкільного навчання. У цей час перед дитиною ніби відчиняється вікно у
навколишній світ. Вона вперше бачить сотні речей, предметів, явищ,
залежностей, відносин. І від того як міцно в неї те бажання пов’язане з
мовою, наскільки багатогранним є цей зв’язок, великою мірою залежить її
подальший розумовий розвиток. Великий педагог був переконливий, що
розвиток повноцінної особистості залежить насамперед від того, наскільки
правильне, емоційно багате і насичене її мовлення,

Наскільки педагогам вдалося прищепити в її душі естетичне багатство.

Вагоме місце у роботі з дітьми має посідати казка. В.О.Сухомлинський
вважав, що без казки – живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю і
почуттями дитини, — неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як
певного ступеня людського мислення і мови. Завдяки казці дитина пізнає
світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується
на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і
зла. З казки черпають перші уявлення про справедливість і
несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона творіння
народу. Саме всі ці фактори разом сприяють естетичному вихованню
взагальному.

Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав
найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі.

Без казки, без гри уявлень дитина не може жити, без казки навколишній
світ перетворюється для неї на гарну, але намальовану на полотні
картину, а казка примушує цю картину ожити.

Досвідчений учитель – практик і тонкий психолог В. Сухомлинський бачив у
кожній дитині особистість, тонку душу поета, домагався того, щоб у ній
заграла поетична струна, відкрилося джерельце творчості. Для цього
потрібно спостерігати і помічати численні зв’язки між предметами бачити
естетичну красу світу, щоб пробудилася жива думка.

Працюючи з дітьми над складанням казок, педагог учив їх знаходити свої
слова, доводив, що про весняне сонечко, гілочку можна скласти свою
казочку, декілька казочок, сюжет кожної буде повністю самостійний. Ось
приклад.

Пелюстка і квітка

Розквітла біля Квітка жоржина. Літають над квіткою бджоли, беруть
нектар.

У квітці було 42 пелюстки. І ось одна Пелюстка запишалася:

— Я найкраща. Без мене квітка не цвіте. Я найголовніша. Ось візму і піду
– що мені?

Напружилася Пелюстка, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущику
троянди і дивиться, що робитиме квітка.

А квітка наче нічого не сталося, усміхається до сонечка, кличе до себе
бджіл і джмелів.

Пішла Пелюстка геть і зустрічає Мурашку:

Ти хто? – питає Мурашка.

Я Пелюстка, найголовніша. Найкраща, без мене й квітка не цвіте.

Пелюстка? Знаю пелюстку в квітці, а на двох тоненьких ніжках як ти
незнаю.

Ходила пелюстка, ходила, до вечора засохла. А квітка цвіте.

Квітка і без однієї пелюстки – квітка. А пелюстка без квітки – ніщо.

Зошит 2.

Багато казок складали вихованці Василя Олександровича і кожна була гарна
по своєму. І кожну казку він високо цінував та й було за що. Бо вони
були сповнені естетичної краси, з кожної з них виглядала власна думка
автора. То можна собі уявити якого високого рівня естетичного виховання
досягли ці діти. А якого змісту в педагогічній праці досягнув
Сухомлинський!

Також В.Сухомлинський доводив, що школа повинна берегти і формувати
національну культуру, займатися естетичним, гуманістичним та іншими
вихованнями. А казка якраз є духовним багатством народної культури.
Дітей слід виховувати розумними, допитливими, кмітливими, естетично
багатими суттєвими до найтонших відтінків думки і почуттів інших людей.

У своїй школі він навіть створив свою, чудово оформлену кімнату казок,
яку часто відвідували діти. У ній було створено казкову атмосферу, яка
сприяла розвитку естетичних почуттів, поглядів дітей.

За час багаторічної праці В.Сухомлинський переконався, що створення
казок – одна з найцікавіших для дітей занять. Також це має неабияке
значення для психологічного розвитку дитини, а також мислення і взагалі
впливає на всебічний розвиток дитини, розвиває творчу натуру, якби не
казка мовлення багатьох дітей було б путинним, мислення – хаотичним.

Казки – цінний матеріал для вивчення рідної мови. Діти не тільки
збагачують свій словниковий запас, вони збагачують свої знання і вміння.

Особливо великий вплив на дітей мають казки тоді коли вони навчаються в
школі лише перший рік. Тому нам би хотілося показати приклад цілого
уроку-казки.

Тема: У світі казки чарівної.

Мета: Поглибити знання про казку, вчити виділяти казкові елементи,
вживати логічні наголоси в реченні. Закріплювати вміння відтворювати
зміст знайомих казок, а також паралельно оцінювати поведінку персонажів.
Розвивати пам’ять мислення, увагу. Виховувати інтерес до усної народної
творчості та естетичні погляди, смаки, ідеали.

Обладнання збірка укр.народних казок, ілюстрації до казок, макет замку,
персонажі казок, таблиці, макети будинку, ялинки, глечик, тарілка.

Хід уроку

І. Організаційна частина

— Сьогодні у нас незвичайний урок. Я запрошую вас до подорожі. Адже всі
ми любимо мандрувати! Але яку дорогу вибрати, куди вирушити? А допоможе
нам таблиця. Потрібно сполучити букви стрілочками і прочитати назву
нашої подорожі.

— Тож вирушаймо!

К А

З К

А

Казок чимало є на світі, — і веселих, і сумних.

Хіба зможемо прожити ми без них?

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Артикуляційна зарядка.

— Але щоб потрапити у світ казок, нам потрібно провести мовленнєву
розминку.

— Що просить лікар сказати, коли дивиться горло?

— Як дзижчить джміль?

— Дмухнемо на кульбабу?

— Як мукає корова?

— Як пищать мишенята?

2. Повторення віршиків, скоромовок.

3. Доповнення слів

Каз…. Піс….Скарб…. Запа….

4. Читання груп слів на одному диханні

кінь лак

кущ лев

край лист

котик люди

коло луна

курс лід

карта лампа

(один учень читає голосно, другий – голосніше, третій – тихо, 4- тихіше)

5. Відгадування ребусів.

— ось ми і наближаємося до Палацу казок, але ще залишилося розкрити і
прочитати ребуси

ІІІ. Робота над змістом казок

— Ми потрапили до Палацу казок і тепер нас чекають чудеса.

1. Зустріч з героями казок

— приготуємося угадувати з якої казки до нас прийшли герої?

— Маленьке сіреньке біди наробило.

Щось біле кругленьке хвостиком розбило,

Сумує бабуся, плаче дідусь, витирає сльозу.

А курочка кудкудаче: „Я вам золоте знесу”

— Чи знаєте про яку казку йдеться?

— гляньте у одному віконці палацу з’явилася курочка Ряба!

— Ой-ой, хтось пісеньку співає:

Я по засіку метений,

Я у печі спечений.

Я від баби утік. Я від діда утік.

Та й від тебе утечу…

Хто ж це пісеньку співає? Яка з ним трапилась пригода?

Давайте відгадаємо з ким зустрічався колобок

В А

В Л

— Послухаймо ще один уривок з казки. От біжить мишка улізла в
рукавичку.

— Тут я буду жити!

Коли це жабка стрибає і питає:

А хто, хто в цій рукавичці живе?

З якої казки цей уривок.

Розкажіть її, використовуючи красиві слова.

2. Сценізація казки.

— Послухайте початок ще однієї казки:

„Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу…”

— спробуємо інсценізувати цю казку.

IV. Ознайомлення з казкою

Відгадування загадок

Молодці вісі старалися і згадували відомі вам казочки.

Сьогодні ми познайомимося з новою казкою. Спробуємо відгадати її героїв:

Прийшла кума з довгим віником на бесіду з нашим півником. Схопила півня
на обід, та й замела мітлою слід. ( лисичка)

Довгі ноги, довгий ніс, прилетів – обід приніс, смачних жабенят для
своїх малят. ( журавель)

Читання казки вчителем.

Розуміння прочитаного.

Пояснення незрозумілих слів.

Читання казки учнями.

Імітація рухів.

Як лисичка пригощалася?

Як журавлик ласував?

Чого вчить нас ця казка?

V. Підсумок уроку

— То які казки живуть у Палаці?

— Хто їх склав?

VІ. Домашнє завдання

Намалювати ілюстрацію до улюбленої казки.

На цьому наш уроці діти закріплюють свої знання про казки. Цей урок
дуже цікавий та пізнавальний, бо включає в себе багато цікавих моментів.

Також на ньому має місце естетичне виховання, бо вчитель вибирає з
кожної казки уривок і зачитує дітям, тоді вони відгадують яку казку
малося на увазі. При виборі уривків вчитель керується досить високим
естетичним смаком.

При ознайомленні з мовою казкою знову звертається увага на лисичку та
журавля як поза казкою, таку і у ній. Тобто вони розглядаються з 2
боків. Це сприяє розвитку естетичних вподобань.

Завдяки таким урокам діти ознайомлюються з естетичною красою народної
творчості.

Другим прикладом естетичного виховання може стати твори чудового казкаря
Ганса Крістіана Андерсона. Зокрема його казка „Гадке каченя”, яка
вивчається на кількох уроках вчить дітей бачити не лише зовнішню красу,
а й внутрішню красу, А такий бік медалі має велике значення на
формування світосприймання школярів. Також Г.К.Андерсон показав, що
можна дуже помилитися в своїх діях, якщо вже не обдумати, а можливо й
трошки почекати. Хто ж у дворі міг подумати, що з гадкого каченяти може
вирости прекрасний лебідь.

Слід звернути увагу на той контраст який показує автор. Гадке каченя
ззовні , але ж душа в нього добра, красива! Так може бути в житті.
Пізніше ми бачимо, що з цього каченяти виростає прекрасний лебідь. Може
він і виріс таким чудовим, бо був хорошим в душі? Над цим варто
задуматись.

Коли гадке каченя стає гарним ззовні, його душа не стає чорною, він
залишається добрим і не злопам’ятним. Лебідь не ображається на тих своїх
обідчиків, що зустрічалися йому в дитинстві. Цей приклад слід наголосити
в класі, обговорити з дітьми бо саме він може стати естетичним ідеал у
їхньому уявленні.

Ми не наводитимемо прикладу всіх уроків, які відводяться на вивчення
казки, ми тільки наголосимо на тому, що стосується вихованню у дітей
естетичних почуттів, ідеалів, поглядів, смаків.

Урок 1.

Тема: Яке гадке каченя, ми його не приймемо!

Мета: Ознайомити дітей з казкою Андерсена „Гадке каченя”, вчити
знаходити в тексті слова та речення, киї характеризують героїв. Вчити
самостійно ділити текст на частини і давати їм заголовки. Виховуючи
доброзичливе ставлення до оточуючих бажання творити добро, бачити
внутрішню красу.

Хід уроку.

І. Організаційна частина

ІІ. Артикуляційна гімнастика

ІІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу

IV. Повідомлення теми і мети уроку.

V. Усвідомлення і вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово

2. Читання казки вчителем ( до слів „І каченя не витримало”)

3. Словникова робота

4. Вибіркове читання.

5. Обговорення прочитаного

— яким видалося оточуючим каченя, яке появилося на світ останнім? Чому?

— як ви думаєте чому качка вирішила посидіти ще трошки? З якого боку її
це характеризує?

— як ставилися інші каченята до некрасивого братика?

— які настанови і для чого дає мати своїм дітям? Чи правильно вона
робить?

— як каченят зустріли інші мешканці подвір’я. Чи правильно вони
поступили?

— як мати захищає гадке каченя?

-складемо таблицю

Гадке каченя Каченята Лебеді

Знайдіть ключові слова, які характеризують гадке каченя, каченят.

Цю таблицю ми поступово збагачуватимемо новими вловами.

А що відчуває бідне каченя? Знайдіть відповідні слова.

Запишіть у графу гадке каченя та дієслова, які підкреслюють дії інших
персонажів казки.

Чи допомогли вам ці слова зрозуміти стан нещасного?

VІ. Закріплення і узагальнення вивченого

1. естетичне виховання

— чому ж воно бідолашне маленьке, одиноке?

— у чому його провина?

— чи можна ставитись так до тих, хто не схожий на нас?

— скажіть як слід було поводитись з гадким каченям?

2. Складання плану.

VІІ. Підсумок

VІІІ. Домашнє завдання

На цьому вчитель підкреслює наскільки важлива внутрішня краса, якими
слід бути в душі як поводитись. Також виховує у дітей естетичний ідеал
внутрішнього світу, дає зрозуміти, що добре, а що зле. Табличка, яку
було запропоновано складати поступово лише більше узагальнює і
систематизує дитячі думки, спрямовує уявлення в потрібне русло.

На наступному уроці робота продовжується.

Урок 2.

Тема: Добре серце не буває ніколи горде.

Мета: Продовжити роботу над змістом казки; формувати уважне ставлення до
мови твору; вчити створювати власні словесні малюнки, орієнтуючись на
слова з тексту; розвивати вміння уявляти картину.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Усвідомлення і осмислення матеріалу.

Читання казки вчителем

Словникова робота

Читання казки дітьми

Бесіда – роздум на д прочитаним

Чому каченя вирішило зупинитися в хатці?

Хто там жив?

Як вони поставились до каченяти?

Як ви гадаєте, чи змінилося життя каченяти на краще?

Що воно відчувало?

Яке серце в каченяти?

Запишіть в табличку?

З якими птахами зустрілося гадке каченя

Виберіть з тексту слова що характеризують лебедів і запишіть в табличку.

Яке почуття охопило нашого героя?

Знайдіть слова, які характеризують його стан.

Опишіть лебедів словами.

V. Закріплення вивченого.

1. Складання плану

2. Узагальнююча бесіда

— Чому каченя охопило хвилювання при зустрічі з лебедями.

— Чим сподобалося вам каченя

— Чи добре воно?

— Як ви розумієте слова: „Добре серце ніколи не буває гордим?”

— Розглянемо малюнок? Що на ньому зображено?

— Як ви собі уявляєте гадке каченя в порівнянні з лебедями? Можливо і
воно було красиве? В якому розумінні?

VІ. Підсумок уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.

На 2 уроці вчитель продовжує роботу над висвітленням внутрішньої краси.
Також в цій частині казки з’являються вже і лебеді. Їхня краса
описується чудовими словами, що розширюють естетичний кругозір дітей.
Можна навіть дітям запропонувати прочитати їхній опис кілька раз, щоб
підсилити враження і збагатити детальніше словник чудовими і гарними
словами.

Урок 3.

Тема: Про таке щастя навіть не мріяв.

Мета: Продовжити роботу над виразним читанням казки, вчити визначати
основну думку твору; розвивати вміння відповідати на запитання вчителя
за замістом прочитаного; використовувати вибіркове читання для
підтвердження думки; виховувати доброзичливість, прагнення творити
добро, бачити красу і зовнішню, і внутрішню.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Фонетична розминка, чистомовки

ІІІ. Актуалізація опорних знань

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Усвідомлення і осмислення матеріалу

1. Словникова робота

2. Читання казки вчителем

3. Читання казки дітьми

4. Бесіда за замістом

— Коли каченя зустрілося з лебедями?

— Прочитайте з тексту яке воно вибрало рішення, як це його характеризує?

— Як воно відчуло себе коли побачило в воді своє відображення? Яким воно
стало? Прочитайте.

— Чи змінило це його, адже воно стало найкрасивішим у світі?

— Як до нього поставилися інші лебеді? Чи мріяло воно про таке щастя?
Чому воно не загордилося?

— Який прикметник можна додати до характеристики каченяти і заповнити до
кінця таблицю? ( Щасливе!)

VІ. Закріплення вивченого

Складання цитатного плану

Робота над таблицею

Чи повна у нас табличка?

Що ми можемо сказати про каченят? Чи були вони красиві зовні? А в душі?
Треба бути схожими на них?

Опишіть лебедів.

Яке ж наше гадке каченя? Зачитайте ті слова які характеризують його.
Докажіть, що воно було добре. Зачитайте його опис, коли воно вдруге
зустрілося з лебедями.

То хто з героїв дійсно прекрасний?

Яка краса має більше значення внутрішнє чи зовнішнім.

Бесіда за всім твором.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Ми змогли переконатися як завдяки одній казці можна розвинути естетичні
погляди дитини. Всього за три уроки діти зрозуміли що таке краса зовні й
чи треба цінувати внутрішню красу.

Такий твір є лише одиничним прикладом естетичного виховання. Подібних
творів є дуже багато. Вчитель може ні, навіть мусить, займатися
естетичним виховання при вивченні кожної казки. Всього кілька речень,
кілька слів і діти вже розширили свої естетичні погляди. З дітей, яких
вчать бачити красу від дитинства обов’язково виростуть сумлінні
громадяни своєї держави і це вміння залишиться в них на все життя.

Саме тому місцем естетичного виховання на уроці не слід нехтувати. Але і
не слід весь урок присвятити суто йому. На все має бути своє місце. А
інколи і доброго буває забагато. Щоб все на уроці йшло за правилами,
урок слід добре продумати попередньо.

Слід запам’ятати, що учні, заглиблюючись у казку і „розкодовуючи” її
символи, починають розуміти, що в надрах фізично видимого „земного” тіла
людина має безцінний скарб свого незнищенного духу. Приходить ще одне
розуміння: скарб, нетлінний і непідвладний часові, і звітним стихіям,
коли рідний народ передав, залишив прийдешнім поколінням, і лише вдячний
працьовитий син може отримати спадок.

3. Виховання цілісної особистості засобами поетичного слова

Велику роль у художньо-естетичному вихованні відіграє поезія. Поезія –
лоно для душі, для справжнього почуття, які знаходять шлях до дитячого
серця, незалежно від того, в яку форму воно вбралося – чи то тихого
лісового струмочка, чи то бурхливого водоспаду, чи то широкої річки, чи
хвилі морської.

Виховувати любов до поезії й духовну потребу вчитанні можна тільки
тоді, коли слово живе у серці вчителя і сама поезія ллється з його уст.
Саме тому більшого впливу на дітей робитимуть ті твори, які вчитель
читає напам’ять. Можна використовувати і такий спосіб: з тихого звучання
пісні починається вивчення творчості того чи іншого поета. Для
підсилення ефекту можна використовувати малюнки, картини, іншу
наочність.

Отже, завдання вчителя – засобами художнього слова, образотворчого
мистецтва, музики навчити дитину бачити, сприймати, відчувати, оцінювати
прекрасне і творити його повсякденно!

Хоч і не легка ця робота, але вона дає багато користі, духовно,
естетично збагачує дитячі душі, вдосконалює мову, дикцію, пам’ять, а
також приносить задоволення не лише дітям, а й самому вчителю.

Для кращого емоційного засвоєння програмного матеріалу вчителі
початкових класів використовують репродукції картин,кольорові
фотографії. Так, при вивченні вірша „Де найкраще місце на землі” у
другому класі, вчитель пропонує розглянути картину, придумати назву до
неї, а потім вже виразно читає вірш.

Можна попросити дітей заздалегідь принести кольорові фотографії того
місця, яке вони вважають найкращим і можливо навіть сказати про нього
кілька слів. Це сприятиме естетичному розвитку дитини, а також може дуже
глибоко охарактеризувати її душевний світ. Після такого, так би мовити,
вступу учні уважно слухають і надійно сприймають його красу, передану
словом. Кожен думає, що цей вірш про його улюблене місце. Далі діти
працюють над вивченням тексту вірша. Так реалізовує вчитель поставлену
мету уроку – вчити дітей працювати з віршованим текстом, виховувати
любов до природи і бажання бачити, слухати красу. А навчити милуватися
красою – нелегке завдання! Саме тут проходить перевірку найголовніша
функція вчителя – виховна.

Ще з давніх часів, враховуючи психологічні особливості дітей,
закономірності взаємозв’язку внутрішніх і зовнішніх виявів
життєдіяльності дитини, які матеріалізуються у слові, ми ввели в
навчальний процес поетичну творчість.

Багато дітей ще у початкових класах проявляють творчі здібності, але
лише при наявності висококваліфікованих педагогів. Зараз нам хочеться
привести приклад кількох віршів складених дітьми.

Мій рідний край!

Світись,мов та зоря!

Добро лише вбираєш

І душу зігріваєш,

І серденько моє

До себе прихиляєш.

(Катерина Ярмурська, 9 років)

В цьому вірші прозвучало велике прагнення маленького громадянина до
єдності з рідним краєм.

А ось цей вірш показує що росте справжня Берегиня землі рідної і вона
намагається збагнути закони добра і зла.

Дитино українська!

Землю свою

В рученятах чистих тримай!

Люби її, бережи,

До неї зал не випускай!

Тоді і до тебе

Зло не торкнеться.

І ненька – земля тобі

Усміхнеться.

(Ніна Мосіна, 9 років)

Осмислюючи одну з найважливіших цінностей – рідну мову, рідне слово,
діти самі створили диво слово:

Українська мово – зіронько моя!

Українське слово – соловейка спів –

Тарасову пісню дарує усім.

Хочу я співати, усіх чарувати.

Мову мою рідну світу дарувати.

( Яна Коробко, 9 років)

Під час роботи за темою „Родина” народжувалися думки і почуття, які
вилилися в ліричні вдячні рядки:

За життя, що ти дала мені,

Що цілуєш перед сном мене,

І казки розказуєш завжди

Дякую, матусенько, тобі!

(Катя Солоненко, 8 років)

Клятвою звучать пристрасні слова:

Моя вода, тебе люблю я!

Ти свята!

Шануєш ти людей, і землю, і квіти!

Моя вода! Ти чудо!

Ти життя!

Тебе я буду берегти, завжди любити!

(Сергій Білозеров, 8 років)

А це маленьке серденько вже навчилося відчувати чуже горе і біль!

Такі чудові квіти!

Дарують радість людям,

Красою їх наповнює буття.

А люди нерозумні

Жорстокою рукою

Бездушно їм вкорочують життя!

Хіба лиш тільки квітам?!

(Марина Дзезько, 9 років)

Хіба не чудові ці вірші? Просто не віриться, що їх написали учні
початкових класів. Можливо вони і вкладені не з дотриманням відповідних
правил чи рим, в них важко визначити чи вони відносяться до ямбу чи
хорею. Але ж вони все рівно гарно! В них пробивається вже власна думка і
навіть не дитини, а особистості. Можна з впевненістю сказати що в них
уже виробилися естетичні смаки та ідеали, вони чудово розуміють де
добро, а де зло. На нашу думку з таких дітей просто не може вирости
погана людина.

Як же проходить такий важкий процес? До школи прийшла маленька людина.
ЇЇ оточує складний і важкий світ. Як же не розгубитися? Відповімо:
дитина готова творити. І в цей момент завдання вчителя – помітити це і
спрямувати у потрібне русло. І дитина обов’язково справить надії в
майбутньому!

Діти можуть писати про те, що добре знають, що їх цікавить, що вразило.
Тому вчитель має свою роботу побудувати так, щоб до творчого процесу
учні підходили з певним знанням, значним запасом слів, їх має хвилювати
написане.

Творчий процес можна розпочати з загадок

Вона в чужі гнізда

Підкида яєчка… (Зозуля)

(Оля Дзюба, 7 років)

Згодом діти вже складають не два рядочки, а чотири, не загадки, а вірші.

Та учителю треба вміти використати на уроках ті моменти, які спонукають
учнів до творчості. Отже, основний рецепт – це працювати разом.

4. Уроки «Під голубим небом».

Людина була і завжди залишиться сином природи, і те, що ріднить її з
природою, повинно використовуватись для її прилучення до багатств
духовної культури. В.О.Сухомлинський

Відомий педагог вважав, що саме в природі вічне джерело дитячого розуму.
Саме тому багато вчителів використовують у своїй практиці надзвичайно
цікавий елемент системи естетичного виховання та досвід видатного
педагога – уроки «Під голубим небом».

Технології таких уроків дуже відрізняються від звичайних уроків та
навчальних екскурсій. Вони розраховані на отримання дітьми
емоційно-образної інформації про природу.

Наприклад, урок-милування на тему «Лісові сюрпризи». Піднести дитяче
сприймання на належний емоційно-образний рівень допомагають завдання
оцінно-творчого характеру: музичні – послухати «Лісовий концерт»,
словотворчі – скласти казочку на тему «Переможниця лісового конкурсу
краси», робота з природним матеріалом «Розташування листочків за
інтенсивністю зеленого кольору», а також активні форми
емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу: ігри, змагання «хто
нарахує найбільше відтінків зеленого кольору», конкурс на кращу «лісову
знахідку», трудові справи «Зробити для мурашника огорожу». Просто
неможливо описати, яке велике естетичне виховання матиме така мандрівка.

На жаль, не одразу малюки починають відчувати свою спорідненість з
природою, бо багато хто приходить до школи з дуже обмеженими,
споживацькими уявленнями про неї. Попереду тривалий і наполегливий шлях
до їхнього серця. Тому слід обережно, але наполегливо впливати
насамперед на відчуття дітей.

Всього лише 30 хвилин уроку читання, проведеного на дворі, принесуть
набагато більше користі, ніж той же урок у класі, навіть якщо на природі
не вдасться дотриматись всіх пунктів плану уроку.

За цей час діти встигнуть побігти, погрітися на сонечку, посидіти на
шовковій траві, погладити ніжний стовбур берези, розглянути небесну
блакить і білі хмаринки. Вміло спрямовуючи увагу дітей, вчитель може
спостерігати за ними. Ніщо не може сховатись від пильного погляду: ні
зламана гілка, ні зірваний листок, ні розтоптана квітка, ні спійманий
коник. З цих спостережень робляться висновки: з ким доведеться проводити
індивідуальну роботу, які методи і прийоми слід застосовувати в
майбутньому. Також у таких випадках набагато сильніше, ніж окрик чи
нотація, впливає на малюків казка, адже через казку, фантазію, гру,
через неповторну дитячу творчість – несхибний шлях до серця дитини, як
стверджував В.О.Сухомлинський. Коли діти обступили жука, можна
розповісти казку:

Жив-був на світі жук. Це був дуже добрий жук і дуже красивий. Як ви
думаєте, якого він був кольору? Скільки в нього було лапок? Ці питання
цікавили і маленького Олежка. Він так захопився його вивченням, що не
помітив, як жук помер.

Після такої розповіді в дітей одразу зникає бажання мучити жука. Вони
тільки збоку спостерігатимуть, як він лізе, що робить, як виглядає.

Або інший варіант:

Одного разу жук почистив свої крильця і полетів за кормом для своїх
діток. Довго літав, стомився і опустився на галявину. Раптом бачить:
назустріч іде велетень, з двома ногами, готовими розтоптати його; з
двома руками, готовими понести його за тридев’ять земель у тридесяте
царство. Залишаться тоді маленькі жучки голодними. Як ви думаєте, хто
цей велетень?

Завмер від страху жук, не ворушиться, а велетень ступив до нього і
говорить … Що сказав велетень?

Тепер фантазію дітей не спинити. Казку вже продовжать разом. Звичайно,
велетень виявиться добрим та красивим, і не тільки не скривдить жука, а
й допоможе йому в подоланні різних перешкод.

Результат? Притихлі малюки терпляче почекають, поки об’єкт попередніх,
часом жорстоких ігор, розправить крила і полетить до своїх діток. Тоді
вчитель виховуватиме і естетичне виховання, бо діти вважатимуть жука не
страшним і бридким, а гарним, казковим, і екологічне, бо більше не
мучитимуть братів своїх менших.

Урок любові до природи буде продовжено вдома, коли вчитель запропонує
дітям вдома намалювати те, що їм сподобалось, і розповісти казку
батькам. В цих малюнках зіллються реальний світ з казковими образами,
йтиме процес мислення і формування почуттів. А розказана вдома казка на
довше залишиться в пам’яті.

А може хтось із дітей додумається прикласти вухо до стовбура дерева,
завмирає, слухаючи його таємничий шепіт. Через хвилину весь клас
робитиме те ж саме. Довго діти стоятимуть, слухатимуть і дихатимуть
чудовим запахом миршавої, але водночас теплої та ніжної кори. Казка чи
вірш, народжені в цей період, показують, що діти несвідомо починають
відчувати себе частиною природи, а навколишній світ сприйматимуть, як
живий, близький, рідний і прекрасний.

Того ж дня дитина знайшла собі друга – дерево. Але бути справжнім другом
не легко. Тут починає свою бесіду вчитель. Він пояснює, що друзі мають
допомагати одне одному. Треба дбати про дерево, щоб воно не відчувало
себе забутим і самотнім. Поступово в учнів формуються поняття добра і
зла, вони вчаться відповідальності за живу природу.

Але при цьому всьому вчитель має мати почуття міри. Розуміючи свою
спрямовуючу роль. Не нав’язує готових знань, залишивши дітям пасивне
слухання, а старається так вводити своїх учнів в навколишній світ, щоб
вони кожного дня пізнавали щось нове, щоб кожен крок був подорожжю до
джерел мислення і мовлення – до чудової краси природи.

Практика естетичного виховання дітей переконує в тому, що творче
спілкування з природою – дійовий метод всебічного розвитку і виховання в
дитини кращих людських якостей. Минуть роки і ці діти залишать стіни
школи і розбіжаться хто куди по життєвих стежинах, але уроки творчості
серед природи залишать незабутній слід у душі кожного. І можна
сподіватись, що ставши дорослими, вони будуть бережливо ставитись до
навколишнього середовища, дбати про кожну живу природу.

І можете нам повірити, що той вірш чи оповідання, розучені на природі,
також на довше залишаться як у пам’яті, так і в серці.

А про величину естетичного виховання під час цих уроків навіть не
описати.

То хіба не варто провести 2-3 уроки читання на природі, при умові такої
можливості та при гарній погоді. Хіба не сприятиме це виробленню
естетичних поглядів, смаків, ідеалів, поглядів, переконань? На нашу
думку на ці питання може бути одна-єдина відповідь – Так! Тож уперед до
природи!

РОЗДІЛ ІІ.

Письмо.

Красиве письмо – це частина естетичного виховання.

Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю
структурою та навчальним навантаженням. Враховуючи вимоги чинної
програми, згідно з якою першокласники пишуть протягом уроку не більше 7
хвилин, вчитель добирає матеріал із розвитку мовленнєвої діяльності:
слухання – розуміння (аудіювання), говоріння, формує уявлення про
читання, забезпечує підготовчі вправи для письма (малювання,
штрихування, обведення, друкування), логіко-мовленнєву діяльність
школярів. Як відомо, увага шестилітньої дитини дуже нестійка, а тому
вчитель має постійно змінювати види діяльності, проводити різні та
цікаві фізкультхвилинки, створювати ігрові ситуації, рольово-сюжетні,
тематичні ігри. Але яким би не був важким і загруженим урок письма, на
ньому обов’язково слід виділити хоч декілька хвилин естетичному
вихованню.

Наводимо зразок уроку письма в період навчання грамоти, у якому
враховані всі вимоги чинної програми.

Тема: Письмо малої букви о.

Мета: Ознайомити учнів з рукописною буковою о, вчити писати її,
з’єднувати з уже вивченими буквами. Розвивати зв’язне мовлення, увагу,
логічне мислення, фонетичний слух, тренувати пам’ять. Сприяти вихованню
любові до рідної мови, її мелодійності, милозвучності.

Обладнання: фішки для звукових моделей, демонстраційні картки з
рукописними і друкованими буквами, таблиці з’єднань, малюнки.

Хід уроку.

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Діти, сьогодні я йшла до вас на урок і когось зустріла. Зараз мені
хочеться, щоб ви відгадали кого саме.

Спекла його бабуся

З борошна й яєць.

Такий він гарний вдався –

Ну просто молодець!

Кругленький, рум’яненький,

Веселий і меткий.

Хто він такий?

(виходить Колобок).

Я веселий Колобок,

Я усіх дітей дружок,

Від зайця я тікав,

Від вовка я тікав.

І до вас, малята любі,

На урок я завітав.

Хочу з вами повчитись. Приймаєте?

Ну якщо будеш чемним, то приймемо, правда?

Скільки складів у слові Колобок? (3)

Назвіть перший склад, другий, третій.

А який склад наголошений?

Викладіть фішками звукову модель слова Колобок.

Подивіться, яких звіряток зустрів Колобок?

Спробуємо розповісти про них якийсь віршик.

До назви якої тварини ця звукова модель [- о -] ?

Назвіть звуки цього слова.

Згадайте, як у казці називала лисичка Колобка, коли хотіла, щоб той ще
раз заспівав? (Колобочок)?

Скільки звуків [о] у цьому слові? (4)

Послухаймо віршик

Запишався Колобочок:

Аж чотири маю «о»!

Чи долинка, чи горбочок,

Не зловити вже його.

Круглі «о», мов коліщата,

Котять-вертять Колобка.

А лисичка хитра-хитра

Вже стоїть біля куща.

Який звук зустрічається в цьому віршику?

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

– Отже, на сьогоднішньому уроці ми закріпимо звук [о] , навчимося писати
букву «о».

ІІІ. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

Робота в зошитах.

Розгляньте малюнки

Назвіть, які предмети зображені.

Який звук чуємо на початку цих слів?

Назвіть слова, щоб звук [о] стояв у середині слова, в кінці.

Поділіть на склади перше слово (о-лі-вець).

Розмалюйте той предмет, що найбільше вам сподобався.

Хвилинка-цікавинка.

— А чи знаєте ви, що раніше писали паличкою без стержня. Один кінець був
гострий, ним писали на табличках, покритих воском, другий – тупий і
рівний, ним стирали написане. Потім писали гусячим пером, а згодом його
замінила ще одна паличка, але вже свинцева, яка не дряпала, а залишала
темні сліди. Згодом почали використовувати дерев’яні олівці, дуже схожі
на сучасні, а серцевинку виготовляли з сплаву олова і цинку. Звідси
походить назва олівця: олово – оливець – олівець. Пізніше такі олівці
вийшли з ужитку, але назва залишилася.

Написання букви.

Поглянемо як пишеться друкована літера, писана? Яка в них різниця?

Зараз ми писатимемо букву «о». Маленька буква «о» — це овал. Починаємо
писати трохи нижче верхньої рядкової лінії, ведемо вгору до лінії,
заокруглюючи ліворуч, потім униз, теж заокруглюємо ліворуч і ведемо
вгору, до зустрічі з початком букви.

Письмо вчителя на дошці.

Письмо в повітрі.

Писання в зошиті тильною стороною ручки. Обведення 4 букв «о».

Письмо в прописах.

Фізкультхвилинка.

У країні казочок

Жив веселий Колобок.

Разом з ним усі звірятка

Вишикувались на зарядку.

Похитали головою,

Раз – притупнули ногою, два – руки вгору підвели,

Трішки ними потрясли.

Нахилились вліво, вправо,

Та цього іще замало:

Руки вгору, руки вниз,

Раз – присіли, два – встали…

Й працювати знов почали.

Робота за малюнком.

Чи знаєте ви, для того, щоб зробити мультфільм, художник створює
малюнок, а актор його озвучує – і отримують кадр мультфільму. Так
частинка до частинки створюється малюнок. У нас художник намалював
Лисичку і Колобка, а якщо хтось з вас озвучить його – матимемо кадр
мультика.

Розкажемо, що було в цій частині казки.

Кого ми бачимо?

Що робить Колобок, Лисичка?

Що вона хоче зробити?

IV. Закріплення вивченого.

З’єднування букви «о» з іншими буквами.

— Пишемо букву «о», зупиняємося там, де почали писати, пишемо
з’єднувальну лінію, доводимо її до верхньої рядкової лінії, звідки
починаємо писати «а»

Скоромовка.

Потренуємо язичок у вимові звуків.

Оленя одне блукало,

Оленя когось шукало.

Який звук найчастіше зустрічається у скоромовці?

Повторимо хором перший, другий рядок.

Може, хтось хоче розповісти?

Запис нової літери в зошитах.

Запишемо рядок літери «о».

V. Підсумок уроку.

Цей урок показує, який внесок можна зробити у формуванні естетичної
зрілості маленьких громадян України! Це і гарно побудовані віршики,
естетично оформлені малюнки, використання музики під час
фізкультхвилинки. Можна з впевненістю сказати, що і записана дітьми
буква «о» буде естетично гарною.

Одним з головних завдань початкової школи є планомірна і систематична
роботи з формування каліграфічного письма. Тому добрих результатів
домоглися використані ігрові ситуації. Створена казка «У писемній країні
веселих ліній» дає можливість дітям бачити, як на папері оживають
елементи літер і складаються в нові букви, а кожна літера пов’язана з
другою, є її частиною або початком. Діти не тільки пам’ятають створення
кожної букви, а навіть визначають її характер, коли уявляють (за
допомогою музичного супроводу) настрій кожної лінії, яку використовують
для написання літери.

Перед написанням – мускульне тренування рук. А ще – знаходження безлічі
цікавих предметів, істот, пейзажів, у яких сховані букви.

Наприклад, у зображенні одного тільки метелика діти знайшли і велику
букву Е, і букви З, Н, В, Ч Й. Малюнки можуть малювати і діти. А тепер
не запам’ятати таку букву або переплутати її з іншою неможливо!

До помилок, що впливають на оцінення грамотності, належить злиття
графем. Неправильне поєднання приводить до орфографічних помилок. Для
запобігання цьому можна виділити 5 типів поєднань між буквами:

нижнє поєднання – «виставили ногу в танці» — ома

нижнє поєднання – «хвиля» — лм;

пряме поєднання – «подали одне одному руку» — ин;

верхнє поєднання – «носик чайника» — ао;

верхнє поєднання – «всі ляльки» — он, .

Засвоєння поєднань та використання на письмі з коментуванням забезпечує
гарне каліграфічне письмо, а також дає змогу уникнути багато помилок. Як
приклад формування у дітей гарного почерку даю фрагмент казки «У
писемній країні веселих ліній».

Веселий нулик 0 пішов гуляти до лісу. Там було дуже гарно! Він так
пильно все розглядав, що не помітив, як йому назустріч бігла (маленька
паличка з заокругленням). Вони зіткнулися і вигукнули: «а!» так склалася
буква «а».

жила в хатці біля озера. Хатка була велика, красива. Озеро яскраве,
тепле. Але було дуже сумно гратися одній. Та одного разу до неї прийшла
сестриця (маленька паличка з заокругленням ). Вирішили вони жити
разом, бо так було веселіше. Так склалася буква «и», яка допомагала
писатися словам, щоб і вони не були самотні:

стіл – столи лялька – ляльки

весна – весни пташка – пташки

Буква «и» пішла до озера ловити рибу. Опустила ногу. А на дворі літо,
спека, вона протяжно сказала: «у!»

(велика похила паличка) зробила собі у перукарні зачіску . Коли
вона йшла по дорозі, всі знайомі казали «Ух!».

Велика посварилася з своєю подругою . повернулися одна до одної
спиною і не розмовляють день, два, три… «л»

А що ж вони не поділили? Пасок до плаття у них один на двох. Перша
кричить: «Мій!», друга не віддає. Не поділили, тому носять разом. «А».

прийшла до , подала їй руку і промовила: «Давай дружити, ну!» «н».

Три /// на святі танцювали всі разом, та так довго, що їх ніхто
роз’єднати не зміг: «т».

Дві великі та пряма гуляли у лісі і не помітили, як почався
дощ. А парасолька була одна.

Пряма похила була так задоволена новим кашкетиком, що не витримала і
від захоплення турнула ніжкою «к».

Дві вирішили стати фігуристками. Що вина тільки не виробляли!

У крамниці лежало 2 шматки сиру: великий і малий. Прибігла мишка,
надкусила один шматок, другий Сс.

загубила іграшку, як її дістати? Може паличкою?

Набридло букві носити парасольку, ось вона й одягла капелюх.

Крапелька дощу впала на о, трошки потекла, і гляньте, що вийшло:

Не важко ж дітей ввести у світ такої казочки. А якого великого
естетичного значення вона має!

Велика змерзла. Одягла хустку і спідничку.

Ой, болить, болить мені, – верещить цифра 8. – Хтось розрізав мене!

Буква подивилася на себе у дзеркало і не впізнала. Це не я!

Шукала та не могла знайти, та ще й ніжку вламала.

Буква запросила до себе в гості

Хтось може сказати: «В букварний період часу обмаль, навіщо його
витрачати на дурниці.»

Але ми можемо запевнити, що це не є дурниці. Саме такі та інші казкові
відходи від програми допомагають дітям не лише краще вивчити букви та
запам’ятати їхнє написання, а ще й забезпечують естетичне виховання
дітей. А у багатьох дітей воно взагалі знаходиться на рівні нижчому за
0. тому саме вчителю слід займатися цією важкою, але дуже потрібною
роботою. Особливе місце у системі естетичного виховання займає
індивідуальна робота з дітьми. Вона інколи буває необхідною, вчитель
обов’язково слід пильнувати, кому потрібна допомога.

Розвиток пізнавальної активності.

Багато дітей не сприймають мовні регуляції, у них ще слабка нервова
система, тому діти не завжди можуть робити те, що від них вимагають. А
ми ж, вчителі, маємо формувати творчу, естетично багату особистість!

У пошуках відповіді на питання: «Як виховати творчу і естетично багату
дитину?» – ми дійшли висновку, що залучення дітей до ігрової діяльності,
творчості – ось, що може допомогти.

Дітям потрібна гра! Але така, у якій вони були б не спостерігачами, а
творцями своєї думки, динамічність та емоційність педагогічного процесу
дозволяє прилучити їх до нелегкої професії учня. Також вона формує певне
усвідомлення того, що гарно, а що погано, а це є дуже важливим у
естетичному вихованні.

Працюючи з дітьми, можна використовувати безліч ігрових прийомів,
ситуацій з ігровою мотивацією. Кожна дидактична гра виконує різні
функції, але всі вони в кінцевому результаті дають позитив.

Елементи цікавинок також дають певний позитив на уроці. Діти відчувають
подив, радість, новизну, незвичайність несподіванки. Навіть під час
вивчення нової букви діти мають відчувати радість. Вони із задоволенням
розгадують загалки, ребуси, шаради, які допомагають знайти заховану
літеру. Згодом дехто з дітей сам займається складанням їх. Тоді завдання
вчителя полягає у тому, щоб побачити цю дитину, допомогти їй
самоутверджуватись.

Хочемо, як приклад, навести дещо із засобів, які спрямовані на розвиток
пізнавальної і творчої спрямованості дітей.

При вивченні звуку [д]

[р], [р’]

[з],
[з’] – шарада

Якщо із з візьмеш це слово,

Великий дощ впаде раптово.

Як тільки з на с замінили, –

Між фруктами мене зустріли.

(Злива – слива)

[б]

Дерево ламає,

Хвилі хдіймає.

А як букву к додати, –

Буде на городі зростати.

(буря – буряк)

Шифрограми

Позитивні результати дають вправи на розширення кута зору. На уроках
вивчення грамоти можна використовувати складові піраміди.

Н о ось

Р І я ка

К і
а лс

У а
а ні

і ду

і зе

край . гай

сон . дуб

дуб . вже

вже . ось

сіно . день

Дуже цікава вправа «не зіб’юсь».

Гілка поріг капуста

Гілка поріг густо

Білка поріг капуста

Гілка пиріг капуста

Дуже ефективна робота в парах чи групах.

І група 2 група

т и в а о п з о р

3 група 4 група

Б о г е а ж т

Е м т р а ф

– скласти слово з розписаних букв, записати на дошці. Робота по рядах.
Кожен ряд займе те місце, на яке заслужить, тому будьте уважні.

В останні роки практика застосування ігрових завдань визначила методичну
думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвіду, об’єктивної
оцінки доцільності застосування ігрових завдань, визначення їх питомої
ваги та місце у системі навчання. Дидактична гра дозволяє яскраво
реалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та
розвиваючу. Вони діють у органічній єдності.

Гра стимулює пізнавальний інтерес. Педагогічне стимулювання і мотивація
навчальної діяльності учнів включають в себе формування пізнавального
інтересу, що являє собою вибіркове спрямування особистості, яка обернена
у сферу пізнання. Оскільки пізнавальний інтерес багатогранний, він може:
виступати як зовнішній стимул процесу засвоєння, як засіб активізації
цього процесу, як мотив пізнавання, носити велике естетичне виховання.

Якщо інтерес до предмета не сформований , засвоєння буде проходити нижче
природних сил учня. Необхідно постійно стимулювати пізнавальні процеси
та інтереси. Основним напрямом цього є введення ігор у
навчально-виховний процес.

Використання ігор сприяє формуванню пізнавальної самостійності. Вона і є
мета навчання дозволяють більш повно використовувати можливості учнів.
Пізнавальна самостійність формується у різних навчальних ситуаціях:
сприйнятті готового матеріалу, дослідницькій діяльності.

Ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі.

Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учню. У грі вони
вчаться самостійно висловлювати свою думку, послідовно діяти, бути
спостережливими. Чим діяльніша поведінка гравця, тим більше приносить
вона радості пізнання, тим глибше учень розуміє соціальну сутність
діяльності людини і взаємовідносин між ними, тим глибше сприйняття
довколишньої краси. Застосування ігор забезпечує єдність формування
понять, поєднує це з інтелектуальним розвитком та різними видами
виховання учнів, сприяє підвищенню ефективності навчання.

Пізнавальний інтерес – це вибіркова спрямованість, особистості, звернена
до сфери пізнання, її предметності і самого процесу оволодіння знаннями,
це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Оскільки пізнавальний
процес багатогранний, він може по різному впливати на процес засвоєння
знань. Враховуючи це, необхідно постійно стимулювати пізнавальні
процеси. Основними напрямами такого стимулювання є стимулювання
пізнавальних інтересів за допомогою змісту матеріалу, що вивчається, та
шляхом організації діяльності.

Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес,
здійснити самоконтроль та самокоригування пізнавальної діяльності.
Успішне застосування ігор веде до розвитку пізнавальної самостійності
учнів.

Також завдяки грі можна допомогти дітям засвоїти багато правил. З
нудного повчання вивчення правил може перетворитися у захоплюючу гру,
яка сприятиме не лише кращому засвоєнню навчального матеріалу, а й
виробленню певних цінних орієнтирів, моделей поведінки, що у даному разі
набагато важливіше, ніж просте накопичення знань.

Після вступної ознайомлювальної бесіди можна розповісти казку про лісові
пригоди 3 поросят. Можна запропонувати дітям самим назвати поросят,
потім розповісти казку із застосуванням правил. Це слід робити
невимушено, легко, і так діти набагато краще засвоять необхідне.
Запропонувати можна дітям розіграти цю казку, головне при цьому, щоб
діти повторювали правила, починаючи їх вивчення. Можна посадити дітей
окремо навколо однієї парти, поділити їх на групи, сформувати запитання,
на які мають відповідати учні. Кожна дидактична гра виконує різні
функції – збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову,
уяву, точність. Але головна мета введення ігор у навчальний процес –
викликати інтерес до навчання.

Під час вивчення різних букв використовують сюжетно-рольові ігри:
«Магазин», «Зоопарк», «Рукавичка», «Лісова казка», «Школа».

Ось як можна проводити гру «Магазин», наприклад, вивчаючи букву «б».

Тема: Формувати вміння виділяти звук [б] у словах.

Хід гри.

Вибираємо ведучого – продавця. Продавцем може бути той, хто першим назве
казкового героя на «Б» (Білосніжка, Буратіно).

На дошці записують або вивішується вивіска магазину, наприклад
«Білосніжка». Ведучий-продавець займає своє місце біля «прилавка».

До магазину запрошуються «покупці» — учні, які придумали для себе ролі
на цю букву (Білочка, Бегемотик, Баба-Яга, Борсучок).

Діалог «продавця» і «покупця».

Пр. – Добрий день. Хто ти?

Борсучок.

Чого ти бажаєш?

Бубликів, будь-ласка.

«Продавець» видає фішку.

Дякую.

А ти хто?

Білочка.

Скажи, будь ласка, що тобі дати?

Батон і бублик.

………

Як тебе звати?

Баба-Яга.

Чого хочеш?

Батон, бублик, банан.

І так далі. В кінці гри – підсумок. Кілька слів діти записують.

3. Розвиток музикою

Наше сьогодення – це не тільки складний, а й цікавий світ. Ламаються
старі стереотипи, переорюються давно усталені цінності, оновлюється наше
суспільство. Ми багато запитуємо себе, які ми люди, який в нас родовід.
Звертаймося до витоків духовності. І з жалем переконуємося, що багато
втрачено, загублено, забуто. Мало нам співали колискових пісень, а ми
знаємо їх ще менше і вже майже не співаємо своїм дітям, онукам. І чи
багато знаємо забавлянок? Щоб не нехтувати своїми звичаями і обрядами,
заповідями дідів і прадідів, важливо зробити все, щоб дитина з
найраніших років полюбила все, що її оточує, звичаї та обряди своїх
дідів, пісні, що їх співають матері та бабусі.

Уміння слухати і розуміти музику – одна з елементарних ознак естетичної
культури. Саме завдяки музиці діти краще фантазують, уявляють, думають,
робляться добрішими, ніжнішими, щирішими.

Бажаючи розвивати духовність дитини, вчитель має допомогти їй
зорієнтуватися у світі музики, вибрати справді високохудожній твір, що
сприятиме розвитку і збагаченню культури почуттів учнів, розвитку їх
музичного та естетичного смаку.

Тому дуже важливо використовувати музичні твори на уроках письма. Це
можна роботи під час писання букв, слів, речень чи вправ з підручника.
Легка, спокійна музика не зашкодить. Можна використовувати музичні твори
під час фізкультхвилинок та ліричних відступів учителя.

Такі моменти навчають слухати і насолоджуватись серйозною музикою,
перевіреною століттями, яка будить найчистіші на світі почуття,
доторкається до найчутливіших струн дитячого серця. А якщо
використовувати пісенну спадщину наших предків, то це допоможе зрозуміти
і знати українську пісенну культуру як одне з найцінніших духовних
надбань народу.

Звичайно, навколо нас вирує розмаїття музичної інформації, і без фахової
допомоги хороших смаків можна не мати. Слід пам’ятати, що смаки нинішніх
дітей відображають рівень культури завтра. Уроків музики не завжди
вистачає на формування музичних смаків. Тому уроки письма підходять для
формування пісенної, а отже естетичної культури.

Музика може запам’ятатися на все життя і схвилювати не менше, ніж
найбільш зворушливий вірш, повість, цікава історія чи фільм. Вміння
слухати серйозну музику прийде з часом. Можливо хтось з дітей почне
навіть плакати, – це означатиме, що дитина починає не тільки розуміти, а
навіть відчувати музику, це означає, що дитина вже не буде байдужою та
холодною.

Після прослуховування пісні можна виділити кілька хвилин, щоб діти
змогли поділитися своїми враженнями. Повірте, ці хвилини не пройдуть
марно, вони не будуть втрачені!

Під час повторного слухання музики у дітей розвивається емоційна
пам’ять, поглиблюється чуттєвість, сприятливість до краси мелодії,
виробляється певний естетичний смак. Більшість дітей одразу пригадують
твір, прослуханий на одному з попередніх уроків. Дехто з дітей може
починати вистукувати в такт пісні.

Слухання музики, як і весь педагогічний процес в цілому, не може
проходити без творчого контакту з учнями. Тільки в атмосфері взаємної
зацікавленості всім тим, що вкладається в зміст уроків музики, можна
говорити з дітьми про музичний твір. Кожному вчителю відомо, яке важливе
значення має слово вчителя, його сприймання музики. Д.Кабалевський
пояснює: «Тільки тоді музика може виконати свою естетичну , пізнавальну
і виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її і
розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво взагалі не
існує».

РОЗДІЛ ІІІ.

Українська мова.

Робота над творчістю дітей.

Шлях до естетично багатої, розвиненої особистості є не дуже вже легким.
Для цього необхідно займатися раннім і прискореним розвитком інтелекту.
Виховувати любов до краси у серці та душі школяра.

У концепції загальної середньої освіти вказується на необхідність
формування розгорнутої навчальної діяльності шляхом оволодіння
організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними, контрольно-оцінними
естетично насиченими уміннями і навичками у різних видах діяльності.
Освітніми результатами цього є повноцінні мовленнєві уміння і навички,
здатність до творчого самовираження, особистісно-цілісного ставлення до
праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр вміє
бачити довколишній світ, його барвистість очима цікавої і естетично
багатої особистості.

Одним з центральних аспектів цього є розвиток творчого мислення школяра,
зокрема під час роботи над творчими вправами з мови та мовлення. Така
робота задовольняє наступні вимоги:

реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на
природних інстинктивних реакціях – «дослідницькій», «ігровій» — потребу
у враженнях, спілкуванні. Самореалізації та само актуалізації;

втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціального в
пізнавальній діяльності;

відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості,
ігровій комбінаторності;

орієнтує не на результат, а на спосіб дії;

виховує естетично багату особистість.

Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами
дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається
розвиток та діалектичне поєднання операційного та образно-асоціативного
видів мислення. Цьому сприяє організація начального процесу у вигляді
ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри
– з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, планування дій, –
лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У
процесі гри для кожного учні характерні певне напруження думки, вольових
зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дітям долати труднощі під час
розв’язання творчого завдання і надихає на подальшу творчість.

Вирішуючи проблемну ситуацію, учень спирається на аналогію, яка поєднує
предмети не за формою, а за змістом. Втручання вчителя у творчий пошук
учня має бути обережним, уважним, таким, що містить приховані підказки.
Вчитель має спрямувати на власні розв’язки, а не насаджувати свої.

Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення школярів,
створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мислительські
операції за допомогою спеціальних вправ.

В іграх мозок дитини наче тренує дійсно людські здібності – створює нові
ідеї, об’єкти, конструкції, продукти, які удосконалюють вже досягнуте,
реконструюють його або контролюють щось принципово нове. Вправа – метод
навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і
практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення
необхідних навичок та вмінь.

Сучасна методика розподіляє вправи репродуктивні (відтворення вивченого
за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних моделей іншими) і
творчі, пов’язані з творчою уявою й розраховані на варіативність та
індивідуальність виконання та розвиток естетичного смаку.

Тим часом з цією проблемою тісно пов’язано немало практичних питань
педагогіки, зокрема таких, як формування у дітей позитивного ставлення
до навчальної діяльності, до учнівських обов’язків та багато іншого.

Проводяться уроки різних типів, але завжди створюється необхідний
емоційний стан, настрій, обов’язково включається перегляд ілюстрацій,
слухання музики, розповіді за малюнками з включенням уяви та фантазії.
Це все має неабияке значення у естетичному вихованні.

На першому етапі формуємо і розв’язуємо творче завдання, пропонуючи
дітям не тільки роль виконавців учителя. На цьому етапі діти глибоко
засвоюють загальні поняття, які не повинні бути «мертвими». Їх необхідно
наповнити змістом і «оживити» в дитячій уяві. «Оживити» поняття, зробити
його наочним, доступним для сприйняття дитиною допомагають вірші,
розповіді, казки. Одночасно з поняттями формується розуміння.

На другому етапі завдання діє вчитель, але варіанти рішень дітям
пропонується знайти самостійно.

На третьому етапі учні отримують творчі завдання і самі формують
проблему, знаходять шляхи її вирішення, проходять всі пошукові етапи,
які наштовхують їх на наступні висновки.

Однією з найважливіших умов успішного виконання творчих вправ є
особливий тип спілкування вчителя й учні, за якого зберігаються взаємна
рівноправність і зацікавленість співрозмовників у поглядах, думках,
оцінках один одного. Якщо ж у класі психологічна ситуація
визначатиметься авторитарним спілкуванням, творчі вправи вилучатимуться
з процесу навчання і втрачатимуть будь-яке значення.

Види вправ.

І. Творчі вправи за аналогією.

Мета: Розвивати увагу, вміння точно запам’ятовувати приклади,
запропоновані вчителем, щоб власний приклад тексту відповідав
поставленим вимогам: був естетично і красиво оформлений, а також був
схожий до зразка.

Вправа 1. використовуючи приклади текстів, опиши предмет (тварину,
рослину…) по-своєму.

Білочка.

Хвіст трубою, спритні ніжки –

Плиг із гілки на сучок!

Носить білочка горішки

В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,

Кожушина хутряна.

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі вона живе.

Зозуля.

Сьогодні зозуля у лузі широкім

Мені накувала аж тисячу років.

Я хочу зозулю оту попрохати –

Нехай накує ще і мамі, і тату.

Вправа 2. Ознайомся з текстом і придумай власний про себе чи про
тварину.

У киці лапка перев’язана,

У пса – зеленкою помазана.

Лікував їх Едик –

Славнозвісний медик.

Вимила підлогу Еля.

У кутку стоїть вода.

Потекла у мишки стеля.

Елі – жарт, а їй – біда.

ІІ. Придумування казок, фантастичних історій.

Мета: розвивати уяву, фантазію, естетичне мислення.

Варіанти текстів, які спонукають фантазувати.

Іванко любить пасти хмари

Іванко любить пасти хмари:

Лежи, дивись, не треба завертати…

Так добре, як не темні ще отари.

На очах поволі, уявити можна, чорніють.

А спека доїть їх, десь у полі дощ розпочавсь.

Що трапилось?

Знаєте, що трапилось, малята?

З неба збігло сонце погуляти!

Кажуть, ніби в лісі на світанку

Бачив хтось руді його веснянки.

Хтось підслухав, як воно сміється,

Хтось підгледів, як у річці купається.

Натомилось зморене золотокосе

І під ковдрою спати уляглося.

ІІІ. Складання творів за наданим початком, кінцівкою, назвою.

Мета: Прищеплювати інтерес до творчості, закріпити знання про будову
тексту, розвивати вміння самостійно скласти естетично багаті твори.

Прочитай вірш і придумай кінцівку.

Навіщо плаче хлопчик?

Як бурулька плаче – то весна надворі,

Як роса заплаче – то вже ранок скоро.

Як закапав дощик – трави підростають.

А навіщо хлопчик плаче?

IV. Музичні вправи.

Мета: Розвивати інтонаційну чутливість, естетичні смаки і вподобання.

Послухай музику, доберіть прикметники (музика «Лебідь» К.Сен-Санса,
«Пори року» П.І.Чайковського).

Послухайте музику і напишіть назву до неї («Політ джмеля»
Римський-Корсаков, «Хмари»К.Дебюссі).

Прослухайте «Вальс квітів» з балету П.І.Чайковського і спробуйте описати
квіти.

Завдання є доступні дітям, якщо вони знайомі з темою. Завдяки таким
текстам вони розвивають зв’язне мовлення, вчаться висловлювати свої
думки, почуття, розвивають вміння естетично оформлювати текст.

Чим більше продумані і узагальнені життєві враження учня, тим
ефективніше у нього відбуваються процеси асоціативного мислення.
Розуміння образної мови твору веде до збагачення мовлення самого учні,
його активного і пасивного словника, здатності образно і красиво
висловлюватись.

Творчі вправи такого типу сприяють самонавчанню, оскільки зумовлюють
визначальну роль діалогічної співпраці, а також дискусії та
співробітництва.

Це все дає змогу формувати особистісний досвід творчої діяльності
молодших школярів, це суттєво підвищує мотивацію навчання.

Загально відомо, що уроки зв’язного мовлення збагачують словниковий
запас учнів, сприяють розвитку усного та писемного мовлення. Серед
багатьох видів робіт з розвитку зв’язного мовлення хотілося б спинитися
саме на складанні оповідань за прислів’ями. Це нелегкий, але цікавий вид
роботи. Пояснивши значення якогось прислів’я, добирають кілька варіантів
зачину тексту. А потім розпочинається творча самостійна робота учнів.
Добре, якщо ще дібрано ілюстрації, це сприяє естетичному баченню, а
також полегшує процес творення.

Зараз ми хочемо навести кілька прикладів.

Краще вміти робити щось одне, та добре, ніж усе, та погано.

Прийшла Оксанка до подруги, а та й хвалиться:

– Яка я молодчина, Оксанко, і їсти вмію зварити, і спекти, і випрати
білизну, і прасувати…

Та й не договорила, бо каструля з борщем заклекотіла, вилився борщ на
плиту. Запахло горілим – то пироги про себе нагадали з духовки. Забула і
праску вимкнути – на білій кофтині з’явилася велика жовта пляма.

Оксана і каже подрузі:

Краще вміти робити щось одне, та добре, ніж усе, та погано.

Ховається від роботи, немов собака від мух.

Ох, і цікава наша сусідка, тітка Уляна. Скільки знає прислів’їв та
приказок… Мова її так і рясніє ними: «Краще добре роботи, ніж гарно
говорити», «Легко говорити, та не легко зробити», «Без діла слабіє
сила», «Почав діло – роби сміло».

Я б слухала її цілими днями.

І працює вона вправно. Та не вдалися в неї діти. Старшого Миколку
заставити працювати дуже важко.

Ось одного разу вона кличе його з собою на город:

– Миколко, ходи допомогти пополоти капусту.

А у відповідь чується:

– Сонце пече, я у холодку посиджу.

Почула тітка Уляна відповідь та й каже:

– Ховається від роботи, немов собака від мух.

Миколка встав, узяв лопату та все ж пішов на город, буркнувши: «Бджола
жалить жалом, а чоловік – словом!».

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Якось вчителька Лариса Семенівна сказала:

– Ви мову свою любите, то й стежте за культурою мовлення. Я шаную тих,
хто правильно висловлює думки.

А Марійка з Софійкою вже давно мають зошити, куди записують вислови
відомих людей про мову, ще й нові рубрики завели.

Але, на жаль, знань бракувало.

Ось тому в самовпевненої Марійки були і такі записи: «хворий грипом», а
треба «хворий на грип», «вхід по запрошеннях», а треба – «вхід за
запрошеннями».

Софійка якось попросила показати нові записи. Дуже тихо, ніби
соромлячись за подругу, вона сказала:

– Марійко, в тебе є помилки.

Марійка в крик:

– Друзі – це злодії часу. Віддай зошит!

Наразі підійшла вчителька, вона все одразу зрозуміла і сказала:

– Не той друг, що маслом маже, а той, хто правду каже.

Ось деякі приклади оповідань, складених за прислів’ями.

Звичайно, дітям спочатку важкою є така робота, та після того, як вчитель
пояснить, як слід робити таке завдання, прислів’я буде зрозуміле дітям,
то вони легко зможуть виконати завдання. Такий вид роботи можна спочатку
практикувати в класі, а потім можна давати додому, де дітям можуть
допомогти батьки.

На наше думку, значення таких завдань є важливою умовою вироблення
власних естетичних та моральних смаків. А також вчать дітей
висловлюватися за любою темою.

Щоб виховати розвинену, естетично багато особистість, потрібно пройти не
такий уже легкий шлях. Слід займатися раннім і прискореним розвитком
інтелекту, виховувати любов до краси у серці та душі преш за все
молодших школярів, бо саме в цей час формується майбутня особистість.
Завдання вчителя молодших класів – створити такі умови, щоб діти вміли і
хотіли бачити красу довкола себе! І не лише це! Треба створити такі
умови. Щоб навчальна діяльність набула творчого характеру, однією з
таких умов стала імажинативна гра на мовному матеріалі, яка активізує
психічні процеси: сприймання. мислення, пам’ять, уяву, формує мовлення,
має ще навчально-розвивальний характер, мовотворчий продукт, який
відображає творчі та естетичні здібності дитини.

Система таких ігор-вправ є наскрізним структурним компонентом особливого
за ідеєю народженням, характером та результатом діяльності нововведень.

Поставивши перед собою мету навчити молодших школярів мовної та писемної
творчості через уяву керовану, можна чітко усвідомити наступні завдання:
навчити дітей бачити все довкола, відчувати світ, навчити мріяти,
фантазувати, залучити дітей до техніки творчості, вести дітей до
створення власних творів. Ці завдання реалізуються вже на етапі
імежативної гри, як форми розминки на уроці.

Теоретичними та методологічними джерелами пошуку впровадження таких
ігор-вправ стали ідеї, наукова та творча спадщина видатних психологів,
педагогів, митців України та світу: Жана Паже, Л.Виготського,
Л.Шарахіної та інших. Саме вони відкрили нам психолого-педагогічні
основи граматики фантазії шляхом до вміння людини керувати уявою, як
пізнавальною здібністю.

Ось деякі ігри-вправи на шляху до керованої уяви.

«Три слова» (розвиває логічне мислення, творчу уяву, активізує словник).
Діти або вчитель називають слова з різних сфер життя: 2 іменники і 1
прикметник чи в іншій комбінації. Завдання: за одиницю часу придумати
фрази-речення, куди б були внесені одночасно три слова.

«Нове використання» (стимулює загальний розвиток і фантазію). Діти мають
придумати нове незвичне використання звичних предметів.

«Вінегрет» (розвиває відчуття мови, літературні здібності, нестандартне
мислення, естетичні погляди). Із заголовків газет скласти сенсаційну
інформацію.

«Визначення» (формує чутливість та структурність мислення, вміння бачити
суттєві ознаки). Дати пояснення-визначення до непредметних понять.
Наприклад, що таке дірка, темрява, гарно тощо.

«Гарно-погано» (вміння аналізувати, розвиває інтуїцію, вчить помічати
красу) . Визначити що поганого і що гарного в ситуаціях: пішов дощ,
учень отримав погану оцінку, людина захворіла. Вправа може проводитися і
як змагання.

«Образ букви» (розвиток емоційного ставлення). На що схожа подана буква,
розкажи про її характер, що вона любить, чим цікавиться, якого вона
могла би бути кольору.

«Образ звуку» (спричинення індивідуального сприймання, уявлень та
асоціацій). Обирається комбінований звук: «апчхи», «хрю», «хі-хі».
Завдання- опредметнити звук, описавши його життя, смаки, дії, намалювати
колір.

«Звукова межа» (розвиток мовленнєвої чутливості, долання стереотипів).
Вимовляється звукова нісенітниця. За звукоритмом і сприйняттям діти
намагаються описати почуте: хто це або що це.

«Єдиний початок» (активізує словник, розвиває оригінальність і
естетику). Скласти речення з 4-5 слів, які б починалися на одну з букв:
П, К чи І.

Ми подали декілька ігор-вправ, і всі вони дібрані за специфікою впливу
на дитину так, щоб активізувати мислительські процеси, вміти
висловлювати гарно і чітко. Це одна з передумов розвитку естетичного
мовлення.

Учні, які тривалий час виконували завдання таких і схожих вправ,
складають дуже гарні, естетично багаті твори.

Будинок-Текст

У будинку-тексті були квартири – Речення, в них жили слова. Одні
квартири були густо населені, а інші стояли майже порожні. Якось до них
прийшла господиня Тема. Вона повідомила, що з часом до них завітає тато
– Заголовок.

Перед зустріччю вона розфарбувала речення прикметниками, дібрала яскраві
іменники, влучні дієслова. Тема дуже ретельно готувалася до зустрічі:
напекла пирогів із крапок, ком, зродила льодяники – знаки оклику. А
заголовок подарував Темі нову сукню з апострофів… (учень Марина, 3
клас)

Дракони Хто і Що.

У горах жили дракони, яких всі боялися. Одного звали Хто, а іншого –
Що. Щодня вони полювали на птахів-слів. Хто з полювання приносив тварин,
диких та свійських, міг принести діток, які заблукали. А Що розпалював
вогнище з неживих предметів. (Гапоненко Андрій, 2 клас)

Історія світлофора

Жили собі три брати: Червоний, Жовтий і Зелений. І в кожного з них було
одне око. Якось Червоний запропонував: «Нумо, зробимо піраміду і
оселимося в ній усі разом».

Так і зробили. Червоний колір був ледачим, і завжди всі говорили:
«Стій!». Тому він оселився вище за всіх, щоб його могли побачити.
Зелений був роботящий завжди бігав з місця на місце, тому всім дозволяв:
«Іди, іди!» Він зайняв нижню квартиру, ближче до землі. Жовтий був ні
те, ні се. Перед тим, як щось робити, він собі наказував: «Приготуйся!»
Отак троє братів живуть у трикімнатному світло-будиночку разом. Всі
дивляться на них і виконують їх кольорові накази. (Шейфер Неля, 3 клас)

Фантазії першокласників за мотивами казки «Рукавичка».

Моя Рукавичка така, що поганих людей перетворить на калюжі, а хороших
гріє… (Северіна Єлизавета)

Це Рукавичка, зв’язана з фруктів, у неї подруга Овочева Рукавичка, бо
формою і кольором вона схожа на буряк (Сич Олексій)

Казкова Фея захотіла мати Веселкову Рукавичку, тому зв’язала її з
кольорів. (Кимчук Мар’яна)

Це Рукавичка пішла до лікарні. Зробила, щоб їй зробили ротика. Вона дуже
хотіла спілкуватися з іншими рукавичками (Куяр Антон)

Кілька робіт другокласників на тему: «Ательє для Сніжинок»

Замовили собі Сніжинки в ательє штанці з льоду. Роботу виконував
сучасний модельєр Бурулька. Вона взяла білоножиці, сніготканину,
електромолоток, диво-окуляри і зшила зручні речі. Новий одяг вони одягли
на прогулянку до Хмаропарку. (Левін Андрій)

Якось сніжинки побачили по телевізору передачу про моду. Вони вирішили і
собі замовити модний одяг. Модельєром обрали Зиму. Вона взяла морозиво,
порізала його на шматочки і пошила з них маскарадні костюми. В них
Сніжинки пішли на сніжний бал. (Машин Влад)

Ці фантазії такі смішні, оригінальні, непередбачувані. А ви звернули
увагу, які вони естетично багаті! Скільки треба було працювати вчителю,
щоб у такому юному віці виховати можна сказати естетично зрілі
особистості!

Вправи, згадані вище, можна використовувати не лише на уроках розвитку
мовлення, а й на любих інших уроках рідної мови, а також в позаурочний
час. Вчитель будь-якої школи може навчити своїх учнів взаємодіяти з
навколишнім світом за законами творчості, а саме цей досвід пробуджує
душу і серце людини, яка бажає вдосконалювати себе і навколишній світ.

Нам хотілося б ще навести кілька прикладів творів-мініатюр, які склали
діти.

Олег Сичевський: Слово «Життя» для мене наймиліше. Життя – це найбільша
цінність людини, тому я радію кожному прожитому дню. Намагаюсь зробити
якомога більше гарних справ. Хочу стати гарною людиною. Мені б хотілося,
щоб усі цінували своє життя.

Іван Кивцов: Слово « матуся» для мене наймиліше. Коли я його чую, то
згадую щасливі моменти свого життя, ті, коли поруч зі мною моя матуся.

Аліна Боднар: Слово «сім’я» для мене наймиліше. Коли я його чую, то
згадую наймиліші моменти свого життя. У своєї сім’ї я отримую допомогу,
любов, цукерки, захист. І дуже ціную сім’ю.

Софія Рачкевич: Слово «дякую» для мене наймиліше. Коли кажу «дякую»,
людині стає приємно, що її турбота корисна. Коли дякую, то висловлюю
свою доброзичливість.

У всіх цих творах діти говорили наскільки і чому деякі слова для них
наймиліші.

Останнім прикладом творчості дітей ми хочемо показати написані
твори-мініатюри на тему: «Заповіт прийдешнім поколінням». Учнів
поставили перед проблемою: «А якщо з часом почнуть нехтувати українською
мовою, будуть забувати її? Як би ви могли переконати їх у тому, що наша
мова прекрасна, що її треба берегти, любити?»

Валерія Чурікова: «Любі третьокласники! Любіть, цінуйте, оберігайте
вивчайте, збагачуйте нашу рідну мову. Мова – це найдорожчий скарб,
переданий нам прийдешніми поколіннями. Як вогонь у серці, ви несіть в
майбутнє невгасиму мову, слово незабутнє!»

Ольга Білько: Любі друзі! Любіть і шануйте наше солов’їну мову. Якщо ви
не припадете до не вустами з водою, то вона всохне, як квітка.

Віра Коваленко: Любі третьокласники! На робіть брудною, грубою,
жалюгідною, сірою нашу мову. Оберігайте її, не цурайтеся, вивчайте і
збагачуйте її.

Марина Бут: Дорогі друзі! На землі багато мов. Наша рідна мова –
українська! Вона як спів солов’я, рідна, як тепле сонечко, яскрава як
веселка. Любіть і шануйте нашу мову, як любите сонечко, повітря і життя!

Слова тут лишні. Тому що створені дітьми твори поражають своїм
багатством, своєю красою, милозвучністю, добротою. Це приклад однієї з
найкращих найбагатших естетичних висот. Можна з впевненістю скзати, що
ці діти несуть в собі естетичну культуру, естетичні знання, вміють
естетично сприймати навколишній світ, володіють естетичними почуттями,
ідеалами, судженнями.

2. Нетрадиційні форми роботи.

Починаючи з початкових класів обов’язково необхідно вводити цікаві форми
роботи. Це впровадження необхідне для кращого засвоєння знань, а також
для розвитку творчої особистості.

Організація процесу пізнання мовних і мовленнєвих знань на основі
тематично близьких текстів, а не окремих чи ізольованих речень, дає
змогу злити воєдино процес засвоєння мовних знань і застосування їх з
метою спілкування.

Плідними у роботі є ігрова постановка завдань, лінгвістична казка. Ці
прийоми відповідають закономірностям розумового розвитку молодших
школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь,
забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.

Щоб дійсно підготувати дітей до переходу в старші класи треба
відмовитися від традиційної побудови уроку. Лише систематична щоденна
робота дасть певні результати. Також цілеспрямована попередня підготовка
до сприймання нового матеріалу дає можливість учителю одночасно
розглядати на уроці взаємопов’язані знання. Можна звернути увагу на
переконструювання:

Добери до іменника спільнокореневі прикметники, дієслова.

До дієслів теперішнього часу – початкову та інші можливі часові форми.

Переконструюй речення так, щоб підмет у ньому виконував роль
другорядного члена.

На основі розповідного тексту склади міркування, використовуючи поданий
зачин.

У процесі вивчення нового матеріалу слід також прискіпливо добирати
методи, які найбільш доцільні. Звертати увагу на вправи для закріплення.

Визначне місце на уроці може зайняти „чарівна скринька”. Вона невід’ємна
атрибутика деяких уроків, чарівність її не в тому, що вона показує щось
чарівне. Зараз, коли майже у кожної людини є комп’ютер – вони мало
вірять у щось чарівне. Доторкнувшись до чарівної скриньки, повіривши в
її казковість, дитина починає вірити в свої сили, відчуває впевненість у
собі.

Також зараз ми б хотіли привести приклад уроку – подорожі по Дніпру.

Тема: складання розповіді „Дніпро – річка трудівниця”.

Мета: Поширити знання про водні ресурси, зокрема, річку Дніпро.
Активізувати пізнавальну діяльність. Виховувати естетичний смак та
почуття гордості за свою країну.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Проблемна ситуація.

— сьогодні ми проведемо незвичайний урок – подорож. Чи любите ви
мандрувати? Ми з вами відправимося в уявну подорож. Заплющіть очі.
Уявіть собі, що ми не у класі, а в салоні великого теплохода. Сіли
зручно, зараз відправимось.

2. Робота з загадками.

— Де ж проплеве наш теплохід? Ви здогадаєтеся, коли відгадаєте загадку.

Не кінь, а біжить,

Не ліс, а шумить.

( Річка)

Робота над віршем

Зараз ми прослухаємо рядки, які написав В.Сосюра. Визначте головну
думку, ми зрозуміємо якою річкою будемо мандрувати:

Шумлять дніпровські води сині,

Підняв Донбас копри свої

Ми живемо на Україні,

Ми дуже любимо її.

Про яку річку згадується?

ІІІ. Оголошення мети, теми уроку

Ми дійсно подорожуємо по Дніпру. На уроці ви ще багато дізнаєтесь про
найбільшу річку України, напишемо зв’язне висловлювання. Треба бути
уважним, зібраним, щоб не загубитися під час уроку, а також більше
запам’ятати.

IV. Перегляд кадрів діафільму „Київ – столиця України”

Перегляд діафільму

Розповідь вчителя

У глибинах густих смоленських лісів, поміж косогорів Валдайської
височини бере свій початок Дніпро. Починається вона струмочком з болота.
Це – виток Дніпра. Тут його можна переступити. А далі зустівшись з
своїми сестрами – притоками, різними маленькими та великими річками,
Дніпро стає сильною і повноводною річкою. На своєму шляху перетинає
Росію, Білорусь, тече по Україні й впадає в Чорне море.

Понад дві тисячі років тому на Дніпровських просторах східні слов’яни
заснували Київську Русь. Згадки про Дніпро є в давніх літописах.

Ось як цю річку відзивається поет Іван Нехода:

Розлився Дніпро, богатир величавий,

Слов’янське чудо – ріка…

3. Слухання музики. Реве та стогне Дніпр широкий.

V. Розвиток зв’язного мовлення

1. Запис деформованих речень

2. Вільний диктант

3. Запис твору — розповіді

VI. Підсумок уроку

На цьому уроці вчитель зробив велику підготовчу роботу перед написанням
твору. Можна дійти висновку, що твори, написані з таким вступом
обов’язково будуть багаті інформацією, а також буде присутній власний
естетичний смак. На цьому уроці вчитель показав яскравий приклад
нестандартного уроку.

Інтегровані уроки також займають спільне місце у ряді нетрадиційних форм
проведення уроку. Саме така форма роботи займає щільне місце у сучасній
методиці, бо саме завдяки цьому підвищується інтерес учнів до матеріалу,
що вивчається, активізує їхню діяльність на уроках, прищеплює любов до
навчання, збагачує світ дитини естетичною красою.

Інтеграція ( від латинського слова integer –повний, цілий) змісту
шкільного предмета може бути повною або частковою. Цікаво, що
характерною рисою початкової школи зарубіжних країн є навчання за
інтегрованими курсами. Так, читання письмо, усне мовлення, об’єднанні в
„мистецтво мовлення”.

Інтеграція – це нове явище у вітчизняній школі. Ще К.Д, Ушинський
інтеграцією письма і читання вдалося створити аналітико-синтетичний
метод навчання грамоти. У 60-х роках В.О. Сухомлинський проводив „Уроки
мислення в природі”. Це одна з найбільш відомих прикладів інтеграції
різних видів діяльності, об’єднаних однією метою. Сьогодні ідея
інтеграції цікавить і хвилюють багатьох вчителів та вчених.

У початковій школі вже діють інтегровані курси.

Особливо продуктивне застосування інтеграційного підходу до формування й
удосконалення у м.ш. мовленнєвої діяльності, яка в умовах початкового
навчання відіграє провідну роль на всіх, без винятку уроках, однак
найвиразніше виділяється на уроках рідної мови і мовлення та читання. Ці
два предмети доцільно інтегрувати в один, під назвою „Рідне слово ”,
тому що вони ґрунтуються на однакових дидактичних цілих, а також у їх
основі лежать одні й ті ж види мовленнєвої діяльності.

Існують розходження між уроками інтегрованого змісту та уроками з
використаннями зв’язків між предметами.

Є такі приклади сучасної інтеграції уроків:

1 клас

Навчання Ознайомлення з навколишнім світом

грамоти Музика

Малювання

2 клас

Укр. Читання

мова малювання

ознайомлення з навколишнім світом

музика

Я.і Україна

3-4 класи

Укр. укр.мова

читання малювання

я і Україна

музика

народознавство

етика

Можливості інтегрування предметів, що вивчаються необмежені. Щодо
кількості уроків інтегрованого змісту, то чіткої відповіді немає. Це
повністю залежить від майстерності вчителя. До них треба готуватись
зрозуміти детально вивчивши програму.

Зараз ми б хотіли запропонувати деякі деталі з розробки інтегрованого
уроку з укр. мови та труд.навч. Його можна використовувати майже при
любій темі з закріплення у 1 класі та при темі з трудового навчання.
Робота з папером. Виготовлення кораблика способом згинанням паперу.

І. Організаційна частина

ІІ.Оголошення теми уроку

— сьогодні ми вирушимо у морську мандрівку побуваємо в країні Рідної
мови, зупинемося у країні. Трудового навчання. Почнемо мандрівку у
м.Імільків. але треба підготуватися. У цьому місті живе багато букв і
треба їх назвати.

А, В, Д, М, в, б, г

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виготовлення кораблика

— У нас морська подорож, а на чому ми будемо мандрувати?

— Послухайте загадку і ви здогадаєтесь, яка відповідь на запитання: Ні
сани, ні віз, а йде без коліс.

— Це корабель, зараз нам треба будемо його виготовляти.

2. Гра. Зроби звукобуквенний аналіз слова.

Радити

Любов

Їда

Відгадування ребуса

Гра „Мовчанка”

Виконування додаткових завдань

IV. Підсумок уроку.

Діти посвячуються в юнги. Одягають морські комірці.

Завдання уроку можна змінювати, додавати інші. Але основний сюжет має
бути приблизно такий. І ми впевнені, що такий урок збагатить дітей
естетичними смаками.

Загадки на уроках мови

Загадки здавна мали вагоме значення у духовному побуті народу, були
тісно пов’язані х трудовою діяльністю людини, входили в обрядність і
згадуючи їх і відгадуючи, люди прагнули вплинути на природу і тваринний
світ підкорити їх, проникнути в їхній світ.

Усі загадки є дуже естетично багатими. На їх основі можна повідомити
тему уроку використовувати як додаткові завдання, просто розвивати
мислення дітей.

Знання загадок в давнину було необхідне не тільки простим трудівникам, а
й вождям та правителям. Звичаї вимагали вміння складати і розвивати
алегорію. Отже, загадки вчили зіставити факти, мислити поетичними
образами, а також розвивали кмітливість.

Звичайно, загадки загадувались старшими, які таким чином передавали
молоді свій досвід, набуті знання, свій погляд на навколишній світ.
Пізніше вони набули розважального характеру. У наш час загадки
використовуються з виховною і естетичною метою, для розвитку в дітей
кмітливості, уміння зіставити в звичайному бачити прекрасне, привабливе,
чорне і таємниче.

Загадка найбільше зацікавлює дітей, коли вона стає відпрваним моментом
для бесіди про тварину, подію чи явище, для того, щоб учні здогадалися,
яку нову тему вивчатимуть, щоб закріпити слова з словника, для логічних
вправ і класифікації предметів. Отже, в будь-якому випадку загадка на
уроці допомагає справі виховання, навчання, розвитку мислення і мовлення
дітей, а також сприяє естетичному вихованню.

Так уже в добукварний період, у час перших годин перебування дитини в
школі, пояснюючи їм правила користування олівцем, зошитом, книжкою,
говорячи, для чого необхідно навчати грамоту, вчитель може скористатися
такими загадками:

-Добре бачить, а сліпий.

( неписьменний)

У трьох їдуть братці верхом на конячці

(пальці на олівці)

Не сорочка, а зшита, не кущ, а з листочками

( зошит)

Снігове поле, чорні граки, хочеш бути розумним – бери та вчи.

( книжка)

Біле поле, чорне насіння,

Хто його сіє, той розуміє.

(письмо)

Добре, коли вчитель, загадуючи загадку, покаже ті предмети, про які
йдеться. Адже в цьому випадку важливо не лише відгадати загадку, скільки
те, щоб діти, відгадавши загадку, її зрозуміли, запам’ятали.

Під час навчання грамоти відгадка може стати тим словом, в якому є
виучуваний звук у найзручніший позиції. Наприклад, на уроці вивчення
звуку [з] і букви „з” учитель може організувати пояснення так:

Послухайте загадку і скажіть, про яку пору року в ній йдеться:

Посивіла вона, бо дуже стара,

Часом тиха бува, до всіх добра така,

Хто ж розсердить її – заспіва на тієї;

Холод з рота несе, сивиною трясе.

(зима)

Яка відгадка. Який звук ми чуємо спочатку?

Який він – голосний чи приголосний? Чому?

Під час організації самостійної роботи дітям, що добре встигають, можна
давати завдання-загадки, що збільшують кмітливість. Вправи можна
формувати таким чином:

Відгадайте загадку, в зошитах запишіть слово-відгадку, підкресліть
однакову частину слів і вимовте звуки, якими різняться ці слова.

З К дерева захищає,

І на них вона завжди,

З Н звірятко заховає

Коли треба, віди.

З Г з-за хмари виглядає,

Шапку сніжну не скидає.

(кора, нора, гора,)

Відгадайте загадку, слова-відгадки запишіть, полічіть кількість звуків
та букв, зробіть звуко-буквенний аналіз.

На мені молотять

За снопом новий сніп,

А якщо з кінця читати,

Будуть миші враз тікати

(тік – кіт )

У затінку моїм

Мене ти у спеку вихваляєш,

А літери лиш перестав –

І цілий ліс спиляєш.

(липа – пила )

Можна запропонувати загадки – „хитрі” питання.

1) Як записати з 3-х літер „мерзла вода”? (лід)

Що стоїть посеред Києва? (є)

Що стоїть між вікнами і дверима? (і)

Чим закінчується день? Починається ніч? ([н’])

Вечір чим кінчається, а ранок починається? (р)

Чим кінчається літо, а починається осінь? (о)

Назва якої птиці складається з сорока „а”? (сорока)

Для закріплення розділів „Звуки і букви”, „Слово” учням можна дати
вправи, побудовані на матеріалі загадок:

Відгадайте загадки, слова-відгадки запишіть в зошиті, полічіть у них
голосні звуки.

Повернулось до сонця золоте денце. (соняшник)

Не стукне, не грюкне, а у вікно увійде (ранок)

Я росла в темній темниці,

Як зросла – взяли в світлиці,

З мене шкуру всі деруть,

Пироги з мене печуть.

Відгадайте, хто ж я є,

І назвіть ім’я моє. (картопля)

Відгадайте загадки, слова-відгадки запишіть в зошиті, полічіть у них
приголосні звуки.

Ой, за лісом, за пралісом золота діжа горить (сонце)

Швидко цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За гніздом вікно будує,

Тільки в нас він не зимує. (ластівка)

Без рук, без сокири, а зроблена хатина (гніздо)

Губить він живії душі,

На печі він спить в кожусі. (кіт)

Що то за гість, що темряву їсть? (день)

Відгадайте загадки, слова-відгадки запишіть в зошиті, полічіть у них
кількість звуків і букв, випишіть їх.

Не мотор, а шумить,

Не пілот, а летить,

Не гадюка, а жалить.

(бджола)

Без рук, без ніг, тільки з рогами,

А ходить під небесами.

(місяць)

Як подивишся на нього,

Бачиш в нім себе самого

Отаким, яким буваєш.

Що це, друже? Відгадаєш?

(дзеркало)

На городі молода

Пишні коси розплела,

І в зелені хустинки

Золоті хова зернинки.

(кукурудза)

Відгадайте загадки, у словах-відгадках вимовте і полічіть склади:

Чорне сукно лізе у вікно? (ніч)

Повзун повзе, сімсот голок несе (їжак)

Чим більше з неї береш, тим більшою вона стає. (яма)

Стоїть дід над водою і хитає сивою головою. (очерет)

Удень спить, а як ніч прийде, на вогонь летить. (метелик)

Відгадайте загадки, слова-відгадки запишіть в зошиті і вимовте,
наголосивши на одному з складів:

Летить коник, басує,

Полем-долом пустує,

Ніхто його не впіймає

І не загнуздає.

(вітер)

Взимку біле, навесні чорне,

влітку зелене, восени стрижене .

(поле)

3) Блищить, біжить, гадючиться, і все по низині крутиться. (ріка).

Вивчення правопису апострофу після губних та р, та перед я, ю ,є ,ї
полегшиться використанням загадок, допоможе вчителю зацікавити дітей.
Для цього він може дати такі завдання для колективного чи
індивідуального виконання.

Відгадайте загадки, випишіть слова з апострофом, підкресліть букви,
після яких він стоїть.

Тоненьке, вузеньке, по землі в’ється,

Як батіг довге, але зовсім не б’ється.

(вуж)

Відгадайте загадки, випишіть слова з апострофом, підкресліть букви,
перед якими він стоїть.

Не звір, а з рогами, не птиця, а з пір’ям, не людина, а в одязі.
(подушка)

Один ллє, другий п’є, третій росте. (дощ, земля, трава)

Коло носа в’ється, а в руки не дається (запах)

Відгадайте загадки, випишіть слова-відгадки, підкресліть букви, перед
якими і після яких стоїть апостроф.

Ні се, ні те, а кожному треба

І кожний має, та ніхто не вгадає.

(ім’я)

Летів птах та на воду бах!

Води не змутив і сам не полетів.

(пір’їна)

Сорок п’ят і сорок п’ят – скільки буде? (80 п’ят)

Його б’ють, а він не плаче, іще вище скаче. (м’яч)

Значна кількість часу на уроках мови відведена на вивчення іменника.
Дуже важливо, щоб учні, засвоївши поняття про слова, які відповідають на
питання хто? що?, змогли добре усвідомити, що вони є назвами предметів,
а назва предмета – і є іменник. Поряд із вправами, вміщеними в
підручниках, учитель може запропонувати дітям ще й такі завдання:

1. Відгадайте загадки, в зошити запишіть у дві колонки слова, що
відповідають на питання хто? і що? Поясність.

1) Прилетіли гості, сіли на помості,

Узяли по латі й зробити хату.

(птахи, гніздо)

2) Біжить свинка, вирізана спинка,

Огляньтеся назад, а й сліду не знать.

(човен)

2. Відгадайте загадки, запишіть слова-відгадки, усно поставте питання до
них, скажіть кого або що вони називають.

1) Я труд поважаю:

Все літом у полі, до гаю,

Збираю медок із різних квіток.

Кого не люблю, того жалом колю.

(бджола)

2) Літом наїдається, а зимою висипається. (ведмідь)

3) Кругле озерце, яке ніколи не замерзає. (око)

3. Загадки відгадайте, з них випишіть іменники, поставте до них питання.
Зразок : очей – чого? Назвіть відмінок.

1) Я своїх очей не маю, а іншим бачити допомагаю. (окуляри)

2) В синім небі путь моя,

швидше всіх літаю я,

Маю крила, хоч не птах,

Люди звуть мене…. ( літак)

3) Які ноги, такий ніс

По болоту ходить скрізь (лелека)

4. Загадки відгадайте, іменники – відгадки запишіть, визначте, до якої
групи за значенням вони належать. Зразок: латаття – назва рослин.

1) Сірий, та не вовк,

Довговухий, та не заєць,

З копитами та не кінь. ( олень)

2) Зубів багато, а само не їсть,

Усе хапає, а собі нічого не залишає.

Де пройшло, там чисто стало. ( граблі)

3) Не електрика, не газ, світить всюди в нічний час. (місяць)

5. Загадки відгадайте, відгадки запишіть і визначте рід.

1) Яке взуття в огні гнеться,

А з ніг не скидається? (підкова)

2) Сторожем не служить, а всіх рано будить. ( півень)

3) Що воно за штука, що день і ніч стука. ( серце)

4) Не людина, а говорить. ( радіо)

6. Відгадайте загадки, випишіть з них іменники, вкажіть у дужках їх
число, відмінок.

1) Проти сонця, де тепленько,

Там свинки лежать гладенькі,

А як тільки осінь прийде,

Зразу з хати баба вийде,

Одрубає де хвости,

Кличе дітей, щоб несли. (гарбуз)

2) Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка.

Крил не має, а гарно літає,

Що це за птах, що сонця боїться? (сніг)

У кожному класі програма визначає певну кількість слів, правопис яких
треба дітям запам’ятати. Тут у пригоді стануть загадки.

1) Ведмідь – Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід лахматий,

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Дятел – Б’ється, стука молоток,

Поправляє наш садок.

3) Заєць – Що то за птах, що в чужі гнізда свої яйця кладе?

4) Олівець – Грамоти не знаю, а цілий вік пишу.

5) Грім – Ревнув віл на сто гір.

6) Кишені – А в нашого парубка з обох боків зарубка.

7) Електрика – Вогнем не запалити, водою не погасити.

8) Цибуля – Що не робить болю ані печалі, а до сліз доводить?

9) Метелик – У день спить,а як ніч прийде, на вогонь летить.

10) Письмо – Біле поле, чорне насіння. Хто його сіє, той розуміє.

Матеріал, запропонований нами, кожен учитель зможе використати залежно
від своїх уподобань та рівня підготовки школярів на етапі формування або
узагальнення знань, умінь і навичок.

Висновки

Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ви
можете побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без
захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що
осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро;
осяяний цим світлом, ти станеш відомим і непримиренним. Краса вчить
розпізнавати зло і боротися з ним. Красу можна назвати гімнастикою душі
– вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання.

Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи
інакше ставишся сам до себе.

А – це є основа естетичного виховання. Саме вона сприяє виробленню в
дітей естетичних смаків, ідеалів, вподобань, знань, сприймань, виробляє
естетичну культуру. А без цього ніяка дитина не може естетично
розвинутим, дозріти, якщо особистість не мали естетичного виховання, то
вона не може бути всебічно розвиненою. Естетичне виховання передбачає
розвиток у людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок
творити красу у навколишній дійсності, вміти розрізняти прекрасне від
потворного, жити за законом духовної краси.

Перше віконце у світ краси – це споглядання і слухання, переживання
побаченого і почутого.

Вчитель має уміти і навчити дітей слухати, бачити, відчувати, милуватися
красою, а коли в ній будуть пробуджені ці здібності, навчити її на все
життя зберегти душевне захоплення і доброту.

Будувати вільне демократичне суспільство можна тільки за умов
морально-духовної довершеності кожної особистості, де щільне місце має
посісти духовна краса людини.

Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання
громадського і політичного, гармонія істини, добра і краси є передумовою
ефективного естетичного виховання.

Однією з важливих умов багатства естетичних потреб, почуттів, переживань
є глибокий інтелектуальний розвиток людини. Тому листа естетичного
виховання – широко ознайомлювати дитину з досягненням світової і
національної культури, навчити школярів сприймати, відчувати, розуміти
прекрасне у всіх його проявах: мистецтві, природі, праці, суспільних
відносинах, у вчинках людей.

Основними завданнями естетичного виховання є:

розвиток органів чуття дитини і її здібностей до естетичного сприйняття
оточуючої дійсності;

формування і розвиток у школярів естетичних уявлень і поглядів,
художнього смаку, а також уміння бачити і розуміти прекрасне;

розвиток творчих здібностей і нахилів дітей;

навчити дитину бачити в красі навколишнього світу духовне благородство,
доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі.

Естетичне виховання тісно пов’язане з культурою народу. З одного боку,
воно відображає надбання культури, а з другого – стимулює подальший
розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових
духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання
має бути спрямоване на формування свідомості людини у дусі поваги і
приязні, товариськості та дружби.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснюватися передусім у
діяльності, ві різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише
навчити кожну людину естетично-почуттєво реагувати на оточуючий світ,
але й збудити потребу його перетворення без нанесення йому екологічної
шкоди, згідно з естетичними нормами й ідеалами; постійно прагнути до
високої професійної майстерності, органічно поєднувати духовну і фізичну
досконалість.

Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя людини і
напрямки цієї роботи багатогранні.

Одним з найважливіших факторів у естетичному вихованні займає школа. І
саме основну роль тут грає початкова школа.

В умовах школи естетичне виховання так чи інакше стосується всієї
системи навчально-виховної роботи. Учні передусім оволодіють естетичними
знаннями в процесі вивчення навчальних різних дисциплін.

Особливе місце займає музика, образотворче мистецтво, трудове навчання,
які не лише сприяють формуванню естетичних почуттів і смаків, але й
готують вихованців до естетичної діяльності.

Далеко не останнє місце у естетичному вихованні займають уроки рідної
мови, особливо, коли на них присутні різні естетичні фактори. Це такі
як: музика, загадки, малювання, казки, поетичні та прозові твори,
пізнавальна діяльність, творча робота дітей, нетрадиційні форми роботи.
Також рівень естетичного виховання на цих уроках залежить від самого
вчителя, на скільки він зможе передати красу дітям, навчити їх самих її
помічати.

Ефективність естетичного виховання можна забезпечити єдністю і взаємно
обумовленістю національного і загальнолюдського.

Естетична культура особистості має формуватися передусім на грунті
національної культури з залученням до надбань світової культури.

Естетичне виховання у навчальній та виховній діяльності здійснюється у
комплексі з розумовим, патріотичним, трудовим, фізичним, моральним,
екологічним.

Завдання кожної початкової школи – сприяти естетичному вихованню з
приходу дитини в школу.

На уроках читання є чудовий грунт для естетичного виховання, бо самі
твори які читаються вже естетично є багатими, вчителю треба тільки
виділити цю красу, наголосити дітям на потрібних моментах. Слід
наголошувати, що твір треба читати вдумливо, послідовно, бачити перед
собою те, про що читають.

На казочці дитину можна навчити відрізняти добро від зла, вчити
сприймати фантастичні речі, відрізняти казковість від реальності. Саме
вони, складені давно-давно нашими предками, не розгубили своєї краси та
довершеності, бо давно люди вміли і знали, чи потрібно сприймати
навколишній світ. Мудрість віків передалося з казками, якщо навчити
дитину правильно сприймати написане в ній, то вона збереже красу
казковості впродовж життя.

Вірші також є дуже багатими на красу, але інколи діти, читаючи їх
стараються прочитати їх правильно і просто не замислюються над змістом.
Коли ж дитина навчиться бачити це, то її внутрішній світ збагатиться,
вона зможе висловлюватися поетично та красиво. Навіть її мислення стане
іншим, багатим, яскравішим, насиченішим, різнобарвним.

Уроки під голубим небом збагачують дитину новими для них знаннями. Вони
бачать красу природи, красу дерев, квітів, комашок…

Якщо вчитись правильно організує роботу, то діти зможуть побачити все і
відчути красу; побачити жучка що пролетів недалеко, квіточку, яка щойно
розцвіла, нову гілочку на дереві, відчути ніжність травички, листочка,
подих вітра. Після кількох уроків на природі діти захочуть стати її
захисником, щоб завжди милуватися нею, ніколи не зламає гілочки, не
потолочить квітку, не вб’є жучка. А коли йтиме вулицею, то буде
насолоджуватися домашньою довершеністю.

Уроки письма є складними за своєю структурою, але це означає, що на них
не слід виділяти часу естетичному вихованню. Навіть красиво показати, як
пишуться літери, додати казковості – ось і вже додано естетичності.
Познавальна діяльність додає урокам цікавості, краси, збагачує новими
фактами, робить їх багатими. Музичні твори додадуть письмові
задушевності, легка музика під час роботи в зошитах не зашкодить дітям,
а навпаки – збагатить їхню уяву, естетично розвинуть. Але слід бути
уважним під час підбору музики, щоб вона позитивно вплинула, але не
негативно на дітей.

Взагалі, на кожному уроці рідної мови має бути виділено, хоч трошки часу
естетичному вихованню. Це можна робити під час творчих вправ, а,
особливо, коли нетрадиційні форми роботи застосовуються на уроці то
місце естетичного виховання є провідним. Сучасна педагогіка закликає до
цього.

Загадки також є частиною краси уроків рідної мови. Завдяки їм можна
формувати значну кількість вправ, що є цікаві і красиві за своїм
звучанням. Також вони розвивають кмітливість, уміння зіставляти в
звичному бачити прекрасне, привабливе, гарне і таємниче.

Чим вищий рівень художньо-естетичного розвитку всіх без винятку учнів,
тим більше можливостей для розвитку тих, хто має задатки творчої
діяльності в галузі мистецтва.

Ми сподіваємося, що педагогічні колективи, які вирішать займатися
повноцінним естетичним вихованням, то вони зроблять задаток у душі
майбутньої особистості.

PAGE

PAGE 3

7’я

с3бок

ті100

3зуб

ві3ла

під2л

мі100

100ляр

100п

2

4

3

6

е

в

5

с

6

8

е

е

л

9

10

е

с

1

о

л

Похожие записи