.

Експериментальна перевірка ефективності впровадження компетентнісного підходу до складання завдань всеукраїнських олімпіад юних істориків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
113 2127
Скачать документ

Реферат на тему:

Експериментальна перевірка ефективності впровадження компетентнісного
підходу до складання завдань всеукраїнських олімпіад юних істориків

В Україні учнівські олімпіади з історії проводилися з кінця 60-х років
ХХ століття, як і в інших республіках СРСР, лише на шкільному,
районному, міському та обласному рівнях. На початку 90-х років вони
взагалі не відбувались через становлення нового змісту шкільної
історичної освіти. Значний крок було здійснено у 1994 році, коли в
Україні відновили обласні й започаткували Всеукраїнські олімпіади юних
істориків.

Для вітчизняної шкільної історичної освіти це був складний час: через
відсутність усталених програм вчителі спиралися на орієнтовне тематичне
планування із всесвітньої історії та проект програми з історії України;
нові підручники з історії – підручники першого покоління – лише почали
з’являтися у школах; переважній більшості вчителів доводилося самим
осягати вітчизняну історію в новому баченні, опановуючи праці
Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, О.Субтельного та ін.; у
педагогічних колах стали говорити про необхідність стандартизації освіти
й тестування як засобу об’єктивного оцінювання навчальних досягнень
учнів і навіть реалізовувати ці ідеї на практиці шляхом тестування
випускників загальноосвітніх шкіл.

Проведення Всеукраїнських олімпіад юних істориків у таких умовах було
завданням дуже складним і потребувало від організаторів неабиякої
гнучкості. І Всеукраїнська олімпіада юних істориків проходила у Львові в
два тури. У першому турі учні виконували 30-35 тестових завдань на
зразок: розташуйте у хронологічній послідовності; виберіть з переліку
рік, прізвище, назви; доповніть речення тощо. Другий тур передбачав
виконання складніших завдань, які вимагали від учнів докладних
відповідей та деяких узагальнень (назвати основні причини, основні ідеї
документу тощо). Загалом же підходи, запропоновані у завданнях І
Всеукраїнської олімпіади юних істориків, були переважно спрямовані на
виявлення знання фактичного матеріалу. Але, незважаючи на це, І
Всеукраїнська олімпіада юних істориків відіграла дуже важливу роль. Вона
довела до логічного завершення формування системи роботи з обдарованою
молоддю, сприяла піднесенню ролі історії як навчального предмету,
активізувала роботу з обдарованими дітьми на усіх рівнях, починаючи з
класу і закінчуючи національним рівнем. Однак ставало очевидним, що
знання учнями історичних фактів не можуть бути переважаючими показниками
обдарованості. Тому, вже готуючись до ІІ Всеукраїнської олімпіади юних
істориків, організатори, до яких належав і автор цього дослідження,
змінили її концепцію, починаючи із погляду на самого учасника олімпіади.

Оскільки учасники олімпіад проходять досить довгий шлях відбіркових
змагань (шкільні, районні, міські, обласні олімпіади), на Всеукраїнський
тур потрапляють лише найкращі, то потенційний учасник національної
олімпіади – це учень із стійким інтересом до історії, загальною
ерудицією, широкими та міцними історичними знаннями, набутими на уроках
і під час позакласної роботи (включаючи факультативи, спеціалізовані
класи, індивідуальні заняття, самоосвіту тощо); з достатньо високим
рівнем розвитку загальнонавчальних та спеціальних умінь і навичок
(співвідносити історичні події, процеси з періодами історії, давати
різнобічний опис історичних явищ, користуватися спеціальною історичною
термінологією, аналізувати й узагальнювати події в певній системі,
порівнювати, оцінювати і пояснювати історичні факти на основі
різнобічного вивчення джерел та з позиції загальнолюдських цінностей;
розглядати явища у розвитку і в конкретно-історичних умовах; розкривати
внутрішні мотиви, спонукання до дії історичних осіб та інші визначені
програмою уміння); з розвинутою індивідуальною схильністю до діяльності
вченого-історика; із здатністю до активної творчої діяльності, з
особистою точкою зору на історичні події та явища; озброєний методами
здобуття історичних знань (порівняльно-історичним, аналогій,
статистичним, причинно-наслідковим та іншими); з умінням раціонально
організовувати свою інтелектуальну і практичну діяльність. Тому було
запропоновано перейти від знаннєвого до компетентнісного підходу, що
передбачало надання учням можливості продемонструвати ступінь оволодіння
вищезгаданими складними уміннями, що базуються на системних знаннях
історичного матеріалу.

Це вимагало внести докорінні зміни у формування олімпіадних завдань.
Насамперед довелося відмовитись від орієнтації на середній шкільний
рівень і виключити із питань олімпіади, так звані “тести першого рівня
складності”, що на кожне запитання передбачають 3-4 відповіді, з яких
одна обов’язково є правильною (ймовірність угадування складає 25-30%).
Натомість до умов виконання тестів було введено положення про можливість
наявності кількох правильних відповідей або відсутності такої та вимога
визначити її: “Інші варіанти. Вкажіть їх”. Довелося добирати завдання
таким чином, щоб вони передбачали застосування різних загальнонавчальних
та спеціальних умінь. Причому, від олімпіади до олімпіади частка
завдань, які вимагали застосування нових умінь або нову комбінацію
вмінь, складала 15-20%. Було чітко зорієнтовано завдання другого туру
переважно на реконструктивний та творчий характер пізнавальної
діяльності так, щоб їх виконання потребувало від учнів перенесення
засвоєних знань у нову ситуацію, бачення проблем у звичайних умовах,
бачення нових функцій відомого предмета, його структури, альтернативного
рішення проблеми, комбінування нового способу розв’язання проблеми з уже
відомим. Причому оцінка за виконання таких завдань складала 50-60% від
загального балу. Необхідно було обрати оптимальну пропорцію навчального
матеріалу: 50% – із всесвітньої історії та 50% – з історії України, який
стосувався різних галузей життя: політики, економіки, культури,
соціальних відносин, побуту тощо; 70-80% програмного і 20-30%
позапрограмного матеріалу. Розширення обсягу матеріалу здійснювалося не
за рахунок дрібниць, знання яких потребує лише завантаження пам’яті, а
за допомогою таких завдань, розв’язання яких здійснюється шляхом
побудови логічних ланцюжків. Тим самим виявлявся ступінь розвитку
історичного мислення учнів. До олімпіадних завдань було внесено елемент
несподіваності, завдяки відмові від постійного використання завдань
чітко окреслених типів, що було притаманне, наприклад, Всеросійським
учнівським олімпіадам (які почали проводилися на 5 років пізніше за
українські, з 2000 року). Це дещо ускладнило обрахування результатів
експерименту, проте мало сприяти кращій підготовці учнів саме до
виконання творчих завдань і допомогти виявляти здібності учнів. Таким
чином, завдання олімпіади висували перед учасниками комплекс вимог, які
передбачали демонстрацію учнями певних складних умінь та базових знань.
З кожною Всеукраїнською олімпіадою юних істориків завдання
ускладнювалися, що відповідно підвищувало й рівень вимог (компетенцій).
Динаміка розвитку вимог показана у таблиці 1. Наприклад, якщо на
ІІ Всеукраїнській олімпіаді юних істориків від учнів крім знання
основних подій вимагалося ще й вибрати події або конкретні історичні
поняття, що мають відношення до визначеного історичного періоду;
розташувати події у хронологічній послідовності, здійснити класифікацію
за часом створення; визначити тривалість події, назвати подію за
запропонованою датою; визначити етапи історичного процесу, то на ІІ
Всеукраїнській олімпіаді юних істориків додавалося: заповнити та дати
назву хронологічній таблиці, виписати з переліку події, що відбувалися в
одному році, але в різних регіонах тощо.

Уперше компетентнісний підхід до складання завдань був застосований при
підготовці до ІІ Всеукраїнської олімпіади юних істориків. Про це
заздалегідь не повідомлялося, а учні готувалися, орієнтуючись на
завдання попередньої олімпіади, що ґрунтувалися на знаннєвому підході.
Тому показники цієї олімпіади ми вважаємо результатами констатувального,
а всі решта – формувального експерименту. У подальшому викладі ми будемо
спиратися передусім на результати робіт одинадцятикласників, оскільки
вони демонструють кінцевий результат усього шкільного навчання.
По-друге, завдання для всіх класів складалися подібно, тому аналіз даних
з однієї паралелі класів можна вважати достатнім для створення уявлення
про якісні та кількісні зміни компетентності учнів. По-третє, підсумки
Всеукраїнської олімпіади юних істориків широко висвітлювалися автором у
низці публікацій [1, с.136-178; 2; 3; 4; 5], тому немає потреби у
докладному їх викладі на сторінках цього дослідження.

Дані, якими ми оперуємо, отримані автором особисто, шляхом аналізу
протоколів засідань журі Всеукраїнських олімпіад юних істориків,
письмових звітів членів журі, анкетування учасників олімпіади та
безпосередньо робіт учнів. Усього експериментом було охоплено
1136 учнів: у констатувальному зрізі – 1995 р. – 155 учнів (27 – 9 кл.,
49 – 10 кл., 79 – 11 кл.); у наступних зрізах: 1996 р. – 165 учнів (39 –
9 кл., 47 – 10 кл., 79 – 11 кл.); 1998 р. – 162 учня (43 – 9 кл., 54 –
10 кл., 65 – 11 кл.); 2000 р. – 166 учнів (35 – 8 кл., 43 – 9 кл., 39 –
10 кл., 49 – 11 кл.); 2001 р. – 162 учня (36 – 8 кл., 37 – 9 кл., 46 –
10 кл., 43 – 11 кл.); 2002 р. – 169 учнів (38 – 8 кл., 39 – 9 кл., 43 –
10 кл., 49 – 11 кл.); 2003 р. – 167 учнів (33 – 8 кл., 37 – 9 кл., 48 –
10 кл., 49 – 11 кл.).

Оскільки оцінювання виконання завдань Всеукраїнської олімпіади юних
істориків здійснювалося шляхом нарахування певної кількості балів (від
0,25 до 2) за кожну правильну відповідь, а кожне завдання мало свій
максимальний бал (від 4 до 25), то порівняння результатів за такими
оцінками неможливе. Тому оцінки журі були переведені у бали за

100-бальною шкалою таким чином: якщо учень за виконання завдання отримав
8 балів із 20 можливих, то оцінка складає 40% від максимального балу і
за 100-бальною шкалою має дорівнювати 40 балам.

Таблиця 1

Компетенції, означені у завданнях

Всеукраїнських олімпіад юних істориків 1995-2003 років

Олім-піада Хронологічні Просторові Логічно-історичні Інформаційні
Ціннісні Загально-навчальні

1 2 3 4 5 6 7

Миколаїв, 1995 Визначати подію або поняття, що стосується визначеного
періоду

Розташувати у хронологічній послідовності

Класифікувати за часом створення

Називати дату події

Називати подію за датою

Визначати тривалість події

Визначати етапи історичного процесу Називати регіон поширення

Називати країни, через яку проходить визначений маршрут Встановлювати
логічний ланцюг: діяч – країна – час

Класифікувати за визначеною ознакою

Давати тлумачення понять

Встановлювати зв’язок між подією та визначеним явищем

Встановлювати ієрархію чинників

Порівнювати історичні події

Характеризувати особу

Характеризувати різні погляди на подію Визначати правильність судження

Зіставляти ідеальну модель і існуючий стан

Визначати ідеї документа

Визначати автора слів

Характеризувати історичні джерела

Виправляти помилки у тексті Називати політичну течію за гаслом

Визначати спрямованість політики за правовими актами

Визначати мотиви за характером дій Складати план

Складати тези

Складати повідомлення

Тернопіль, 1996 Заповнювати і давати назву хронологічної таблиці

Визначати події, що відбувалися в одному році Називати регіони
походження сільськогосподарських культур

Називати країни, до яких належать міста Встановлювати логічний ланцюг:
організація – час – рух – ідеї

Встановлювати логічний ланцюг: капітал – основа економіки – реформи –
сутність

Тлумачити поняття, визначаючи специфіку часу та регіону

Порівнювати становище різних регіонів

Називати факти біографії Визначати умови написання документу

Визначати час написання тексту

Називати час, автора та привід висловлювання

Характеризувати джерела з теми Визначати походження імен

Давати моральну оцінку особі

Висловлювати особисте ставлення Розв’язувати кросворд

Висвітлювати аспект теми

Рівне, 1998 Називати дату події і добирати до неї синхронну

Відносити подію до часу та регіону Визначати країни, до яких належать
регіони

Логічно поєднувати географічні назви

Позначати на карті держави Встановлювати логічний ланцюг: подія – … –
піднесення руху

Визначати, що випадає із зазначеної логіки

Визначати привід і наслідки подій

Відображати характер відносин у вигляді графіка

Визначати вплив подій на різні галузі життя

Пояснювати зміну політичної орієнтації Зіставляти інформацію різних
джерел

Підкріплювати думку джерелом

Заповнювати структурну схему

Доводити або спростовувати думку

Обґрунтову-вати одну з думок

Житомир, 2000 Визначати синхронність подій

Заповнювати кросдат Позначати території розселення

Називати події, позначені на карті

$

?

?

A

??A?Позначати на карті воєнні дії Визначати за адміністративним устроєм
державу

Називати історичну долю народів

Порівнювати ідеології

Визначати причини міграції

Порівнювати прояви одного явища в різних країнах

Пояснювати тенденції

Визначати перспективи

Визначати роль певного чинника Порівнювати зміст історичних джерел
Висловлювати думку з позиції учасника події Обґрунтову-вати власну думку

Луганськ, 2001 Здійснювати періодизацію історичної епохи Зображувати на
карті історичні події Визначати порушення логіки добірки

Схематично зображувати історичний процес

Робити узагальнення з означеного періоду

Визначати прогресивність історичних явищ Робити узагальнення

Луцьк, 2002 Розв’язувати хронологічні рівняння Складати легенду до карти

Позначати напрями міграції населення Порівнювати світогляди

Пояснювати саме такий перебіг подій

Визначати зміни у житті пересічних людей

Називати здобутки певного історичного періоду Обґрунтовувати вживання
терміну Визначати походження прізвиськ історичних осіб

Визначати внесок особи в історію

Херсон, 2003 За ланцюгом дат визначати складну історичну подію
Позначати на карті зміни, що відбулися протягом історичного періоду

За ланцюгом географічних орієнтирів визначати складну історичну подію

Давати роз’яснення позначкам на карті Виявляти принципи побудови
логічних ланцюгів

Визначати вплив подій в Україні на всесвітню історію

Характеризувати історію держави за планом Тлумачити крилаті вислови

Визначати ступінь правдивості зображення

Виявляти тенденційність твору Визначати роль певного чинника в
історичних подіях Розв’язувати логічні задачі

Узагальнення результатів Всеукраїнської олімпіади юних істориків у
середніх балах (сумі отриманих балів, поділеній на кількість завдань) і
переведених у 100-бальну шкалу дає досить чітку картину, яка відбиває
тенденцію у кількісних змінах рівня компетентності учнів (таблиця 2).

Таблиця 2

Виконання тестових та творчих завдань учасниками

Всеукраїнських олімпіад юних істориків 1995-2003 років

(у середніх балах за 100-бальною шкалою оцінювання)

Клас

Місто Тестові Творчі Кількість учасників

8 9 10 11 8 9 10 11

ІІ Миколаїв, 1995 – 54 48 47 – 48 49 46 155

ІІІ Тернопіль, 1996 – 58 44 57 – 52 48 53 165

ІV Рівне, 1998 – 57 52 52 – 52 52 63 162

V Житомир, 2000 52 54 54 56 52 56 54 62 166

VІ Луганськ, 2001 62 52 56 58 62 64 60 62 162

VІІ Луцьк,2002 44 56 46 72 52 68 46 82 169

VІІІ Херсон, 2003 39 43 55 37 50 59 46 62 167

Аналіз даних таблиці виявляє кілька закономірностей. 1. Загальна
тенденція на зростання загального бала за виконання як тестових, так і
творчих завдань (у 9 та 11 кл. з 1995 по 2002 р., у 8 кл. з 2000 по 2001
р., у 10 кл. з 1995 по 2001 р.), на зниження результатів у 8 та 10 кл.
протягом 2002-2003 років та 9 і 11 кл. – у 2003 р. Це викликано тим, що
на VІІ Всеукраїнській олімпіаді юних істориків з учнями 8 та 10 кл. були
випробувані завдання підвищеної складності, які передбачали виявлення
цілісного бачення учнями історичного процесу на прикладі окремих держав,
загальної ерудиції, застосування знань з побутової історії, техніки,
геральдики, відомостей про духовний світ людини в різні історичні епохи,
проведення паралелей між всесвітньою та вітчизняною історією тощо. Цей
підхід було поширено на завдання для всіх класів у наступній
VІІІ Всеукраїнській олімпіаді юних істориків. Як наслідок, стрімке
зниження загального балу. 2. Більш стрімкі темпи зростання ступеня
компетентності учнями 11 кл., що виявилося у збільшенні середнього бала:
на 53% тестових та 100% творчих завдань протягом 1995-2002 років, ніж в
учнів 10 кл. – це зростання відбулося відповідно на 17% і 29%, що може
пояснюватися і зростанням загального рівня компетентності
одинадцятикласників, і наявністю прямого стимулювання переможців
пільговим вступом до ВНЗ. 3. Перевага протягом 1995-1996 років у
загальній сумі балів за виконання тестових завдань над балами,
отриманими за творчі роботи, що пояснюється певним перехідним періодом
від знаннєвої до компетентнісної орієнтації у підготовці учнів.
Починаючи з 2000 року простежується зворотна тенденція: бали за
виконання творчих завдань мають більшу вагу, що свідчить про посилення
творчої складової у навчальній діяльності учнів.

Ці зміни підтверджені результатами анкетування учасників Всеукраїнської
олімпіади юних істориків. Якщо у 1996 р. на запитання: “Що Ви вважаєте
головним у власному навчанні історії?” – 72% учнів відзначили знання
фактів, подій та історичних осіб, то у 2001 р. – переважало: “розвиток
мислення” (63%), “розвиток історичного або логічного мислення” (28%),
“необхідність зрозуміти історію, навчитися загальному баченню
історичного процесу” (18%), “оцінювати історичної ситуації” (10%), – і
відповіді лише 16% учнів зорієнтовані на запам’ятовування фактичного
матеріалу.

Наведені дані свідчать про зміни кількісного показника розвитку
компетентності, за яким можуть приховуватись показники обсягу знань та
окремих умінь, які через те, що знаходяться під постійним контролем за
ефектом Е.Трондайка дають дещо вищі показники, ніж ті, що не
контролюються. Для виявлення якісних змін у компетентностях учнів були
взяті результати виконання учнями 11 кл. завдань, які передбачають
використання різноманітних складних умінь. Для зручності ці вміння були
згруповані відповідно до поширеної у методиці навчання історії
класифікації: хронологічні (називати подію за датою, визначати події
певного історичного періоду, розташовувати події у хронологічній
послідовності, визначати синхронність подій, складати хронологічну
таблицю, визначати етапи історичного процесу або складної події,
розв’язувати кросдати та хронологічні рівняння тощо); просторові
(асоціювати подію або явище з певною країною, асоціювати історичні міста
та регіони з країною, називати позначені на карті регіони та події,
позначати на карті країни, регіони, складні історичні події, складати
легенду карти тощо); логічно-історичні (називати факти, визначати
причини і наслідки події, тлумачити поняття, порівнювати події, явища,
процеси, виділяти головні події, відображати структуру об’єкта,
визначати принципи побудови логічних ланцюжків тощо); інформаційні та
ціннісні (знаходити та виправляти помилки в тексті, характеризувати
джерело, визначати автора за характером тексту, співставляти різні
погляди, інтерпретувати джерела тощо). Із завдань було відібрано ті, що
вимагали вище зазначених компетентностей. Оцінки за їх виконання як
показники сформованості певної складової компетентності були занесені до
узагальнювальної таблиці (таблиця 3).

Таблиця 3

Якісні зміни у компетентностях одинадцятикласників-учасників

Всеукраїнських олімпіад юних істориків 1995-2003 років

(у середніх за 100-бальною шкалою оцінювання)

Характеристика компетентностей ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ

Хронологічна 48 53 55 64 66 58

Називати подію за її датою 64 – – – 78 –

Вибирати події певного історичного періоду 59 69 – 56 61 –

Розташовувати події у хронологічній послідовності 16 31 – – – –

Визначати синхронність подій – 31 65 – – –

Складати хронологічні таблиці – 60 – – – –

Визначати етапи історичного процесу (події) 54 – – – 60 –

Розв’язувати кросдат – – – 73 – –

Розв’язувати хронологічні рівняння – – – – – 58

Просторова 55 62 57 65 37 74

Асоціювати подію або явище з певною країною – 62 56 65 – –

Асоціювати політичну організацію з країною – 47 – – – –

Асоціювати регіони та міста з певною країною 55 77 – – – –

Називати позначені на карті регіони – – 58 – – –

Позначати на карті країни і регіони – – – 65 – –

Позначати на карті складні історичні події – – – – 37 79

Складати легенду до карти – – – – 37 74

Логічно-історична 47 55 58 62 72 75

Називати факти 28 51 49 51 – 62

Визначати причини і наслідки 53 57 55 67 82 76

Тлумачити поняття 57 77 65 – – –

Порівнювати події, явища, процеси 60 46 – 73 83 78

Виділяти головні події 61 – – – – –

Відображати структуру об’єкта – – 70 58 – –

Визначати принципи побудови логічних ланцюгів – – – – 64 60

Визначати тенденції та напрямки – – 56 65 – –

Складати план доповіді, статті, виступу – 46 56 – 73 –

Характеризувати особу, подію – – 58 61 59 86

Обгрунтовувати думку – – 61 – – 76

Довести тезу – – – 61 – 84

Характеризувати історичне явище 23 – – – 71 –

Розв’язати кросворд, назвати терміни 51 – 58 – – 62

Інформаційна та ціннісна 40 46 60 – 66 35

Виправляти помилки у тексті 36 – 60 – 66 28

Характеризувати джерела з теми – 40 – – – –

Визначати автора за змістом тексту – 54 – – – 33

Співставляти різні погляди 44 – 61 – – –

Інтерпретувати джерела – – – – – 44

Аналіз даних таблиці дозволяє зробити певні висновки. 1.Змінилася якісна
структура компетентностей. Так, якщо у 1998 р. найбільш розвинутими були
просторова (55 б.), хронологічна (48 б.), логічно-історична(47 б.) та
інформаційна (40 б.), то у 2001-2002 рр. на перший план виссунулася
логічно-історична (75 б.), далі – просторова (74 б.), інформаційна (66
б.) та хронологічна (58 б.). Це свідчить про переорієнтацію навчання
учнів з навантаження їхньої пам’яті на розвиток історичного мислення
(рис. 1).

Рис. 1. Зміни предметної компетентності одинадцятикласників-учасників
Всеукраїнських олімпіад юних істориків 1995-2003 рр.

2. Значно підвищився рівень розвиненості історичного мислення учнів, що
випливає із значного покращення виконання завдань на визначення причин і
наслідків історичних подій (з 53 б. до 82 б. та 76 б.), порівняння
подій, явищ та процесів (з 60 б. до 83 б. та 78 б.), визначення
тенденцій і напрямків розвитку (з 56 б. до 65 б.), характеристики
історичних явищ та осіб (з 51 б. до 62 б. та з 58 б. до 86 б.),
обґрунтування думок (з 61 б. до 76 б.). 3. Відбулися позитивні зміни у
розвитку критичного мислення учнів, про що свідчить постійне покращення
виконання одинадцятикласниками завдань на пошук і виправлення помилок у
тексті (з 36 б. до 60б. і 66 б.). Проте, мислительні операції учнів ще
значно прив’язані до стандартних навчальних ситуацій, значно гірше
застосовуються у змінених ситуаціях. Так, якщо текст відбивав
програмовий матеріал у логіці підручника, результат за виконання
завдання був порівняно високим, якщо ж у тексті поєднувалися різні теми,
або потрібно було залучити відомий матеріал з інших предметів, результат
значно погіршувався (до 28 б.). 4. Розвиток історичного та критичного
мислення учасників олімпіад відбувається не за рахунок втрати рівня
знань, а паралельно із піднесенням їх рівня. Це видно із зростання
оцінок за виконання завдань, які потребують залучення учнями конкретного
фактичного матеріалу: назвати подію за датою (64 – 78 б.), асоціювати
подію з певною країною (62 – 65 б.), назвати факти (28 – 51 – 49 – 51 –
62 б.), розв’язати кросдат (51 – 58 – 62 б.) тощо. 5. Інформаційні та
ціннісні компетенції формуються в учнів повільніше та відповідають
наближеному до середнього рівня: характеризувати джерела (40 б.),
визначити автора за характером і змістом тексту (44 б.), інтерпретувати
джерело (44 б.) тощо. 6. Складні уміння, які застосовують учні для
виконання завдань, не можна відривати від фактичного матеріалу,
передбачуваного завданням, тому характер матеріалу безпосередньо впливає
на якість використання уміння. Наприклад, кращі показники учні
демонструють на матеріалі історії України, ніж всесвітньої історії, а
також на матеріалі, який вивчався пізніше й пов’язаний із визначними
подіями і постатями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К.О. Всеукраїнські олімпіади юних істориків: сторінки
історії, завдання, підсумки: Методичний посібник для вчителя. –
Запоріжжя: Просвіта, 2004. – 216 с.

2. Баханов К.О. Основні підходи до змісту завдань Всеукраїнських
олімпіад юних істориків // Матеріали Всеукраїнської конференції на тему
“Методичні проблеми учнівських і студентських олімпіад та особливості
роботи з обдарованою молоддю”. 17-20 листопада 1997 р. – К.: ІЗМН, 1998.
– С. 160-166.

3. Баханов К.О. Підсумки всеукраїнських олімпіад юних істориків і
проблеми викладання історії // Історія в школах України. – 1996. – №2. –
С. 18-28.

4. Баханов К.О. Робота з обдарованими дітьми під кутом зору підсумків
Всеукраїнської олімпіади юних істориків // Історія в школах України. –
1998. – №4. – С. 30-36.

5. Баханов К.О., Гінетова Т.Л. Всеукраїнська олімпіада юних істориків:
підсумки і нові завдання // Історія в школах України. – 2001. – №4. – С.
26-33.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020