Екскурсія-подорож по країні Казкарія разом з В.О.Сухомлинським 

Мета. Поглибити знання про життя і творчість В.О.Сухомлинського, про
казку. Закріпити вміння відтворювати зміст знайомих казок, а також
оцінювати поведінку персонажів. Спонукати до творчості дітей. Виховувати
кращі риси характеру, інтерес до творів усної народної творчості,
зокрема, казок.

Обладнання: збірки українських народних казок, ілюстрації до казок,
персонажі казок.

1 учень. Двері відчиняються –

Казка починається.

2 учень. Всіх, кого пригода кличе,

Хто помріяти охочий,

Казочки до себе в гості

Запросити дуже хочуть.

3 учень. Мабуть, ви того не знали,

До нас гості завітали.

І намистечка разок

Принесли нам із казок.

/Входять герої з різних казок/

4 учень. Буде замість нагород

Вам добірочка пригод.

5 учень. Жде цікава вас розмова,

Але є одна умова:

Частіше відкривайте і читайте казки!

6 учень. Казок чимало є на світі –

І веселих, і сумних –

Хіба зможемо прожити

Ми без них?

1 екскурсовод. Дорогі друзі! Ми дуже раді вас бачити в нашому чудовому
класі Казок. Сьогодні ви разом з нами помандруєте по країні Казкарії.

2 екскурсовод. Ця країна створена на честь видатного педагога Василя
Олександровича Сухомлинського.

Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович
Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато
оповідань та казок про ласкаве сонечко і м’яку зелену травичку, про
працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та
голосистого півня, про ласкаві мамині руки і добру бабусю.

3 екскурсовод. Він писав казки про доброту бо сам був доброю людиною і
дуже хотів, щоб ми, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб
любили тата й маму, рідну домівку, нашу велику і прекрасну Батьківщину з
її широкими луками, густими лісами, безмежними ланами.

4 екскурсовод. Уважно придивіться до цього класу. Ви побачите картини,
вишивки, паперову пластику, роботи з пластиліну, глини, дерева. Тут
багато казкових героїв. І це все зроблено руками батьків, учнів,
вчителів.

5 екскурсовод. Подивіться на цю картину. Вона написана до казки Василя
Олександровича Сухомлинського «Лілея і Метелик”. У цій казці він
застерігає Метелика від загибелі, тому що Лілея, коли насуваються
сутінки, опускається і ховається під воду. А у казці «Лілея і Рибка”
вона пояснює, чому ховається під воду:

— Я хочу, щоб мною милувалися люди. Вони вдень дивляться на мене й
кажуть: — Як гарно цвіте Лілея! А хто вночі на мене дивитиметься? Вночі
все стає чорним.

6 екскурсовод. А зараз подивіться на цю лампу. Її зробили старшокласники
і подарували нам. Вона виготовлена до казки В.Сухомлинського «Метелик”.

Метелик народився ввечері. Злетів він зі свого листочка. Сонце вже
сховалося за обрій. Летить метелик, дивиться з подивом на квіти, на
місяць. Раптом бачить, щось яскраве, світле. «Це, мабуть, сонце”, —
думає метелик. Поспішає до нього. А то не сонце, а лампочка.

— Не поспішай, метелику, зупинись. Бо тільки-но доторкнешся до неї –
згориш.

Учитель.

— Розгляньте ці картини і пригадайте, до яких казок вони написані? (Діти
називають казки)

— А кому і як допоміг Кирило Кожум’яка?

— А до якої казочки створено це чудо-дерево, море? («Айболить”
К.Чуковського)

— А хто пам’ятає її початок?

— Яким був Айболить?

— Хто пам’ятає пісеньку Колобка?

— Чого навчають нас казки?

7 екскурсовод. У кімнаті Казок ми любимо читати казки, слухати їх в
записах, проводити конкурси, вікторини, переглядати діафільми, ліпити,
малювати. Саме в кімнаті Казок літає дух творчості. І тільки той, хто
вірить в добро і красу, сам хоче бути хорошим і поступово стає ним.

Учитель. А тепер послухайте, які казки діти самі написали про осінь.

Дівчинка Осінь (Митрофаненко Маша)

Давно на землі було тільки три пори року: зима, весна та літо.

Жили у ті часи дід з бабою ,у яких не було дітей. Баба у хаті млинці
смажить, а дід у полі оре. Одного разу каже баба діду: «Старі ми вже, а
дітей немає.” Дід відповідає: «Не горюй, бабо, завтра підемо до ворожки,
хай вона нам нашу долю розповість.” Наступного дня вони так і зробили.
Та розповіла їм ворожка, що щастя знайдуть вони у полі. Пішли дід з
бабою додому.

Якось пішов дід у поле та й бачить: лежить на землі маленька дівчинка.
Приніс він її додому, баба як побачила дівчинку, зрозуміла, що слова
ворожки справдились. Подивились дід з бабою у вікно, а там, біля їхньої
хати, дівчинка-Весна, бабуся-Зима та Літо стоять. Пори року розповіли,
що знайдену дівчинку звати Осінь, вона – четверта пора року. Коли їй
виповниться вісімнадцять років, вона стане принцесою-Осінь.

Швидко минув час. Дівчинка виросла. Вона повинна була покинути діда з
бабою. Дівчинка сказала, щоб вони не сумували, і пообіцяла кожного року
приходити і приносити хороші дари.

З тих пір на землі чотири пори року.

Учитель.

— Діти, а кому яка пора року більше подобається? Чим?

— А зараз послухайте казку «Розмова Літа і Осені”, яку написала Дунаєва
Світлана.

Розмова Літа і Осені

Одного чудового ранку зустрілися Літо та Осінь. Літо почало докоряти
Осені:

— Діти люблять мене більше, тому що я тепле, даю їм можливість
покупатися, відпочити, набратися сил перед новим навчальним роком. А ти
холодна, похмура, дощова. Краще б ти й не приходила.

Осінь відповіла йому так:

— А я даю людям щедрий врожай. Груші, яблука, виноград – найсмачніші
восени! У лісі грибочки та горіхи. А як гарно восени! Листя стелиться
різнокольоровим килимком на землю.

Стало соромно Літу. Воно вибачилося перед Осінню. Та й пішло собі. А
осінь продовжила свою ходу.

То ж знайте, діти, кожна пора року по-своєму гарна.

Учитель.

— Здається, не всі звірі розуміють, що відбувається восени. Подивіться
казочку «Золота осінь”, яку написала Пономарьова Ліза.

(Інсценізація казки)

Золота осінь

Автор.

— Настала чудова осінь. Прийшла Саша у ліс збирати гриби. Грибок за
грибком кладе дівчинка в кошик. Раптом вона побачила біля дерева
маленького зайчика. Видно було, що він розгубився. От і питає Саша
зайчика:

Саша: — Що трапилося, зайчику?

Зайчик: — Я не можу зрозуміти, що відбувається у природі. Чому листя
стає жовтим?

С.: — Тому, що прийшла осінь. Вона розфарбувала листя на деревах, на
кущах.

З.: — А чому пташки збираються у великі зграї?

С.: — Настають холоди. Немає їжі для птахів. От і збираються вони і
відлітають у теплі краї.

З.: — А чому я став білим?

v

?

?

U

Ue

i

« $ N P ? ‚ ° ? A o u (

*

P

R

?

A

A

O

th

v

?

Ue

$ P ‚ ? u *

R

A

Cе білим. Тебе, білого, на снігу ніхто не побачить.

З.: — Тепер я зрозумів, що відбувається у природі восени. Спасибі тобі,
Сашо.

Учитель.

— Не тільки звірі, а й рослини не завжди розуміють, що відбувається з
ними восени.

— Послухайте казочку «Осінній каштанчик”, яку написав Кучеренко Іван.

Осінній Каштанчик

Маленькому каштанчику було дуже весело жити поряд зі своїми братиками на
високому дереві. Він спостерігав за бджолами, що весь час кудись
поспішали, та чарівними метеликами.

Настала жовтогаряча осінь… Усе навкруги змінилося. Вдягла золоте
вбрання сусідка берізка. Найближчий друг – дубок – зелене листя змінив
на коричневе. А клен став блискучо-жовтим.

Каштанчик не міг зрозуміти, де поділися бджоли, куди зникли метелики, і
чому листочки на дереві стали жовтими. Деяких його братиків уже не було
поряд. Лише листочки кружляли і гукали до нього: «До побачення!
Прощавай!” На душі стало самотньо, невесело.

Однієї осінньої ночі, коли зірвався холодний сердитий вітер, каштанчик
не втримався на гілочці і впав на стежину. Його теплий кожушок
розірвався. Каштанчик заплакав, йому стало холодно.

Вранці зійшло сонечко, каштанчик трохи зігрівся. Раптом він почув голос:
«Який гарний каштанчик!” Дівчинка підняла його, помилувалася, взяла у
свою тепленьку малу долоньку. Так вони подружились. І знову каштанчику
стало добре.

Учитель.

— А тепер, діти, ми трошки відпочинемо. Ми послухаємо казку Тамари
Коломієць «Дідів обід”.

Дідів обід

Казку хочете смішну?

Зараз я її почну:

Жив на світі сивий дід,

На плиті варив обід.

На кривий ослін сідав,

Що зварив, усе з’їдав.

Горщик мив і миску мив.

На плиті обід … (всі разом) варив.

На кривий ослін… сідав,

Що зварив, усе … з’їдав.

Горщик мив і миску … мив.

На плиті обід … варив.

Ой, і хитра казка ця,

Бо не видно їй кінця.

Доки дід на світі житиме,

То усе обід … варитиме.

Учитель.

— У кімнаті Казок діти не тільки складають казки, а й дуже люблять
малювати. Зараз ми подивимося персональну виставку малюнків Пономарьової
Лізи (малюнки розташовані у вигляді квітки).

Розповідь учениці:

— Я дуже люблю казки і намалювала багато малюнків до них. Свої малюнки я
оформила у вигляді квітки і підписала: «Ці добрі і мудрі казки”.

Перша пелюстка – пелюстка милосердя. Останнє бажання дівчинки Жені із
казки В.Катаєва «Квітка-семицвітка” — повернути здоров’я хворому
хлопчику.

Друга пелюстка – пелюстка добра. Героїня Мишка із казки Г.Х.Андерсена
«Дюймовочка” врятувала від голоду і холоду бідолашну дівчинку. А у казці
«Рукавичка” вона гостинно поділилась з іншими теплим житлом. У казці
«Ріпка” вона допомогла витягнути ріпку.

Третя пелюстка – пелюстка відданості. Ціною свого життя Мангуст захищав
господаря і його сім’ю від нападу злої кобри. Цей малюнок до казки
Кіплінга «Рікі-тікі-таві”.

Четверта пелюстка – пелюстка співчуття. Золота рибка із казки О.Пушкіна
«Казка про рибака і рибку”, в подяку дідові за співчуття, виконує всі
бажання примхливої баби і тим самим допомагає дідові.

П’ята пелюстка – пелюстка чуйності. Хлопець Вася із казки «Чарівна
каблучка” пожалів і врятував життя коту, собаці і гадюці, віддав за них
шапку, сорочку та піджак.

Бібліотекар.

— А тепер проведемо вікторину. Подивимося, хто буде переможцем. Хто
найкраще знає казки, той отримає подарунок.

1. Я – рум’яний і пахучий,

Хоч кругленький – невезучий.

Хто побачить лиш мене –

Хоче з’їсти, не мине. («Колобок”)

2. Я – Коза-Дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету, —

Тут тобі й смерть. («Коза-дереза”)

3. Битий небиту везе! («Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат”)

4. Скільки днів лисичка бігала по мед?(3 дні. «Лисичка-кума”)

5. Цей дім ніхто не будував, в ньому жити мали право лише 5 братів, але
в скрутну хвилину помістилося майже все лісове царство. («Рукавичка”)

6. Красень-чоловік в повному розквіті сил. Має те, що ви, чоловіки, не
всі любите. Високо літає, але низько ніколи не падає. Він – ненька,
друг, привид та джентльмен одночасно. («Карлсон”)

7. Він був скалічений, пережив морську мандрівку, біди. Побував навіть у
риб’ячому шлунку і загинув у полум’ї. Його любила служниця Терпсихори –
богині танцю. («Олов’яний солдатик”)

8. Коли годинник б’є 12 разів, багатство перетворюється на бідність і
може загубити це, що принесе потім щастя. Хто і що загубив?

(«Попелюшка”,черевичок)

9. Неперевершений шибеник. Представник сімейства овочів. Неповнолітній
скоїв правопорушення і сидів за ґратами. Дякуючи винахідливості, завжди
поспішав встановлювати справедливість. Про кого мова? (Чиполіно)

10. Розв’яжіть логічний ланцюжок: життя – золото, золото – мовчання,
мовчання – запорука успіху, успіх – в кропиві, кропива – на пір’я, з
пір’я – тепло. Тут і казці кінець. («Дикі лебеді”)

11. Шановні математики. Вам відоме ім’я математика Льюїса Креола. Він
популярний не лише в математичних колах, тому що відкрив одну нову
країну. Яку? („Країна чудес”, Задзеркалля)

12. Її зріст приблизно 2см 54мм, ліжко – горіхова шкаралупка, покривало
– трояндова пелюстка. Була красунею. Її радо брали заміж, але всі
випадки закінчувались невдало. І зробила вона свій вибір аж в кінці
казки, в неї виросли крила. Хто це? («Дюймовочка”)

Виставка книг з казками 

— А тепер, діти, я запропоную вам прочитати ось такі казки:

Войцех Жуковський «Викрадення в Тютюрлістані”;

Володимир Рутківський «Гості на мітлі”;

Японські казки;

Юрій Олеша «Три товстуни”;

Марина Слов’янова «Реп’яшок”;

В.О.Сухомлинський Збірка казок.

— А ось про що ви довідаєтесь з цих казок, і чого вони вас навчать, ви
нам розповісте наступного разу.

Підсумок.

— Чи сподобалося вам у нашій країні Казкарія ?

— Чого навчають нас казки?

— Давайте разом прочитаємо вірш Л.Забашти

Людина починається з добра

Сказав мудрець:

— Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

— Отже, діти, добро творить людину.

Похожие записи