Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі
форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім’ї,
знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах
поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є
однією з умов оптимізації виховного процесу. Школа як провідна ланка в
системі виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї
справи сім’ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами
психолога-педагогічних знань, передовим досвідом виховання, дбати про
підвищення педагогічної культури батьків.

Концепція національного виховання розглядає такі його принципи;

— народність — єдність загальнолюдського і національного. Національна
спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування
національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних
традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що
населяють Україну;

— природовідповідпість — урахування багатогранної й цілісної природи
людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних,
фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей;

— культуровідповідність — органічний зв’язок з історією народу, його
мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і
промислами, забезпечення духовної єдності поколінь;

— гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і
здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин
вихователя і вихованців; виховання — центр навчально-виховного процесу,
повага до особистості, розуміння її запитів,» інтересів, гідності,
довір’я до неї; виховання гуманної особистості;

— демократизація — усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття
особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на
свободу, на

розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення
взаємозв’язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською
відповідальністю;

— етнізація — наповнення виховання національним змістом, що передбачає
формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості всім
дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність,
національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення
в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях
специфічного, що є в кожній нації, виховання «їх як типових носіїв
національної культури. Принцип етнізації — невід’ємна складова
соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх народів, що
живуть в Україні.

Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань,
підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів
виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у
взаємозв’язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.

2. Привчання як метод виховання ґрунтується на вимозі до учня виконати
певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності
школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує
постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію людини, привчає
вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного
дотримання встановлених вимог, А. Макаренко вважав, що шкільний режим
викопує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, педагогічно
доцільний, загальний і визначений.

3/4

O

:

?

Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Нерідко учень не
усвідомлює важливості й значення пропонованого йому виду поведінки, У
такому разі від нього вимагають поводитися належним чином, керують ним у
процесі діяльності, ускладнюючи методи роботи. Наприклад, у такий спосіб
учня привчають бути ввічливим, дисциплінованим, читати книжки тощо. Якщо
сьогодні, завтра, післязавтра від вихованця домагатися бажаного, з часом
у нього сформуються відповідні навички поведінки, він усвідомить
правильність, слушність, необхідність висунутих вимог, почне виконувати
свої обов’язки.

Доручення як метод виховання також передбачає вправляння учня в
позитивних діях і вчинках. З цією метою педагог, учнівське
самоврядування ш учнівський колектив дають йому конкретне завдання,
виконання якого потребує певних дій або вчинків. Застосовуючи цей метод,
враховують індивідуальні особливості учнів. Доручення підбирають з таким
розрахунком, щоб його виконання сприяло розвиткові необхідних
вихованцеві якостей. Наприклад, неорганізованим учням корисно доручити
провести захід, у підготовці до якого треба виявити самостійність,
ініціативу, зібраність. Отримавши доручення, учень повинен усвідомити
його важливість і значення для колективу й для себе. Доручення має бути
посильним для учня. Нескладне завдання виховує впевненість у власних
силах, непосильне — підриває віру в свої можливості. Педагог повинен не
лише дати доручення, а й навчити учня виконувати його, допомогти йому
довести справу до кінця.

Доручення можуть бути постійними або епізодичними. Постійні доцільно
давати учням, які вже мають певний досвід їх виконання, а також
розвинене почуття відповідальності. Згодом доручення ускладнюють за
змістом і методикою виконання.

Ефективність доручення як методу виховання значною мірою залежить від
організації контролю за його виконанням. Саме завдяки контролю
запобігають забудькуватості. Відсутність контролю призводить до
безвідповідальності. Існує контроль індивідуальний з боку педагога або у
формі звіту на зборах колективу чи засіданні ,його активу. Виконання
доручень потребує оцінювання.

3. На мою думку в 4 класі особистість учня як така ще не є сформована
повністю. Тому застосовуючи метод порівняння вчителька робить цілком
правильно. Якщо учень (в даній задачі Сергій Б.) буде рівняти себе до
свого сусіда (Едика) і поставить його собі, як ідеал, то все може піти
нормально. Він завжди буде підтягнутий, в ручці буде чорнило, зошити
будуть акуратні. Можливий варіант, що однокласник не стане ідеалом, тоді
в учня слід дізнатися хто є його ідеалом. Може бути такий варіант, що
ідеал негативно впливає на формування особистості учня. Тоді слід
заохотити його до самовиховання і взяти участь у перевихованні учня.

Що процес перевиховання був ефективним слід поєднувати переконання з
примусу. Гуманно ставитись до учня, ніколи не принижувати його в очах
класу. Якщо в учня є позитивні якості, слід якомога більше їх розвивати.

Для того щоб сформувати учня світогляд в школі перш за все треба тісно
співпрацювати з сім’єю, церквою. Слід виховувати любов до прекрасного,
тобто до мистецтва. Слід спрямовувати їх ні погляди на систему наукових,
філософських, політичних, правових, моральних, етичних понять, які в
подальшому визначають ставлення людини до оточуючої дійсності, самого
себе.

Якщо вчитель візьме це все до уваги, то він може бути впевнений, що з
його учня виросте в майбутньому справжня людина і справжній патріот,
який буде любити свою Батьківщину.

Похожие записи