Дрозденко Любов Іванівна,

вихователь ДНЗ № 4, м. Умані

Плекаємо творчу особистість

На початку третього тисячоліття, в умовах становлення і розвитку
незалежної України, нового звучання набувають питання творчості,
розкриття креативного начала кожної конкретної дитини як справжнього
суб’єкта життєдіяльності. Суспільству сьогодні вкрай потрібні люди, які
творчо мислять, здатні створювати культуру, жити в ній, розвивати її.
Тому формування освіченої, творчої особистості є одним з першочергових
завдань реформування освіти в країні.

Ідея самоцінності, унікальності дитини, необхідності розвитку її
творчого потенціалу дістала відображення і в нормативних актах нашої
держави, у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законі «Про
дошкільну освіту», в Базовій програмі розвитку дошкільників «Я у Світі».

Креативність – одна з базових характеристик особистості дитини
дошкільного віку, характеризує активну позицію дитини, готовність до
непередбачуваних рішень, допитливість, здатність до коментування процесу
та результатів діяльності, стійку мотивацію досягнень, розвинену уяву, а
також здатність до створення нового творчого образу, що визначається
оригінальністю, варіативністю, гнучкістю та рухливістю.

Сьогодні розвиток креативності як здатності до творчості набуває
особливої значущості, бо вона є базовою якістю особистості, її ядром. У
новій Базовій програмі розвитку «Я у Світі», як одну з пріоритетних
ліній розвитку, було надано назву креативності, але пізніше замінено на
творчу. Деякі науковці ототожнюють поняття «креативність» і «творчість»,
але це невірно. Варто диференціювати ці поняття. Задатки творчості є у
кожної людини. Необхідно лише їх розкрити і активізувати. Прояви творчих
здібностей можуть бути різними – від яскравого таланту до скромних і
малопомітних проявів, але суть творчого процесу однакова для всіх.

Творчість – це процес людської діяльності, який створює якісно нові
матеріальні та духовні цінності і є активністю.

Креативність – це сукупність властивостей особистості, що забезпечує її
входження в творчий процес і є складовою обдарованості.

Досліджуючи дану проблему відомі психологи (Венгер, Запорожець, Гілфорд,
Цибуля, Кудрявцев, Синельников, Альтшуллер, Іванова, Страунінг,
Нікашин…) великого значення надавали розвитку дитячих здібностей в
дошкільні роки. Починаючи з раннього віку у дітей розвиваються творчі
здібності, а це, насамперед, розвиток основних психічних процесів:
відчуття, сприймання, уява, мислення, пам’ять. Враховуючи їх
дослідження, слід відмітити їх спільну думку про те, що основними
складовими творчих здібностей є: творча уява і якість творчого мислення.
Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає нею максимальну
реалізацію своєї активності, самостійності, творчої ініціативи,
прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей,
намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси. Тому під час
різних видів діяльності дошкільників розвивається творча уява і творче
мислення, формується культура розумової праці, що забезпечить
продуктивну інтелектуальну діяльність у подальшому житті дитини.

Перші прояви творчої діяльності дітей проявляються, коли дитина починає
наслідувати дорослого, коли перед дитиною постає реальне життя, коли
дитина починає пізнавати навколишній світ, коли вона починає активно
діяти з предметами. У цьому віці у дитини ще не має сенсорного досвіду,
тому, вона ще не здатна проявляти творчі задуми. З набуттям життєвого
досвіду, з оволодінням знаннями, уміннями та навичками з’являються
прояви творчої активності. На сучасному етапі актуальною є проблема
креативного розвитку дітей, тому, проектуючи навчально-виховну роботу
наші вихователі враховували особистісно-орієнтовану модель розвитку
дитини. У розв’язанні цієї проблеми відіграє певну роль творча
активність дітей, тобто надання можливості дитині творити, робити по
своєму, досягати певних результатів. Першочерговим завданням стало
забезпечення умов для розвитку творчої уяви та мислення.

Творча активність дітей проявляється у всіх видах діяльності. Для
цього педагоги створили умови, які сприяли формуванню і розвитку творчих
здібностей дітей, підготовці їх до самостійної творчості:
особистісно-орієнтована технологія навчання; естетично-художнє виховання
(виховання людини готової до будь-якої діяльності, людини з потужним
творчим потенціалом); творча особистість педагога (підготувати творчу
особистість педагога, яка наділена яскраво вираженими креативними
рисами); створення розвивального середовища, яке сприяє розвитку
пізнавального мислення дітей (вміння висувати гіпотезу, здатність
прогнозувати, висловлювати власну думку). Ми вважаємо, що шляхами їх
реалізації є диференційований підхід при різних видах діяльності дітей.
Проектуючи навчально-виховну роботу з дітьми, ми використали нову
освітню технологію «Психолого-педагогічного проектування» Т. Піроженко і
С. Ладивір, що сприяє розвитку творчої особистості дітей.

На нашу думку, слід відзначити, що перші прояви творчої активності
помітні вже у дітей раннього віку, тому починаючи з молодшої групи на
початку навчального року проводили діагностичне обстеження рівня
розвитку уяви та мислення. Так як гра є провідною діяльністю
дошкільників, ми під час діагностування використали ігрові завдання
творчого характеру на розвиток мислення: «Знайди серед предметів
іграшку», «Подорож до кульки», «З іграшкою на прогулянку», «Хто в якому
будинку живе» (результати: вищий рівень – 0%, середній – 62%, низький –
38%) та на розвиток уяви: «Будь вершником», «Поїдемо на автобусі»,
«Нагодуй ляльку» (результати: високий – 0%, середній – 59%, низький –
41%)

Результати обстеження показали, що в молодших дошкільників мислення
сформоване на низькому рівні, носить наочно-дійовий характер, слабо
виражена пізнавальна активність. Уява дітей носить відтворювальний
характер, її образи нестійкі. Серед дітей вирізнявся своєю
оригінальністю Сергій М., при виконанні завдань логіко-математичного
характеру, хоч рівень загального розвитку був середнім. Батькам цієї
дитини було запропоновано відвідувати гурток «Математичний грай лик»,
для старших дошкільників. Надалі, навчаючись у школі, Сергій М.,
приймав участь у міських, обласних олімпіадах з математики, за що
нагороджений грамотами, а після школи вступив до КПУ. Це були перші
прояви креативності (таланту). На думку психологів це буде проявом
першої стадії розвитку творчої активності.

Для успішного розвитку творчої активності дітей ми використовували нову
освітню інтерактивну технологію навчання (інтерактивні методи: мікрофон,
робота в парах, в групах), через які доносили до дітей інформацію про
предмети та явища навколишнього. При цьому слід визначити важливу роль
вихователя, так як він повинен бути, насамперед, творчим партнером,
створювати в групі атмосферу самостійності, ініціативності і
оригінальності у вирішенні різноманітних завдань творчого характеру.
Але, в першу чергу, слід врахувати і побажання дітей.

Найефективнішим є створення сприятливих умов для навчальної,
науково-дослідницької, пізнавальної, трудової, ігрової діяльності дітей.
Особливо слід відмітити роль бесід не лише фронтально організованих, але
й індивідуальних тому, що у різновікових групах індивідуальне
спілкування є дуже важливим. Неабияку роль у розвитку творчої
особистості молодших дошкільників має організація самостійної
продуктивної діяльності дітей, яка більше організовується у ІІ половину
дня. Щоб досягти позитивного результату, впроваджували в роботу
засідання творчої казкової студії під рубрикою «Розповіді мудрої
тітоньки Сови» ( 1раз в місяць)

У роботі з дітьми молодшого дошкільного віку, слід віддати належну увагу
методу Едварда де Боно «Шість капелюшків мислення». Почали зі
спостережень за об’єктами та явищами довкілля, під час яких важливе
місце займають цільові прогулянки за межі території дитячого садка, де
головним героєм діяльності дітей виступає образ «синього капелюшка»,
який є спостерігачем, пильно стежить за розв’язанням проблем і виявляє
мінімум мудрості.

З «синім капелюшком» діти вирушають у світ знань, грають в ігри:
«Спробуй сам», «Зроби як я», «Дзеркало», «А якби», використовуючи метод
спроб і помилок. До «синього капелюшка» приєднується і «червоний
капелюшок», який є емоційною натурою і бачить світ через призму
емоційного впливу. З ним діти навчаються і грають в ігри: «Добре –
погано», «І так, і ні», «Назви протилежне», «Навпаки», «Хто що робить»,
«Що зайве?», «Чого не вистачає?», використовуючи метод виявлення
протиріч та метод протилежностей.

Пізніше до дітей в гості приходить «жовтий капелюшок», який висловлює не
лише позитивну оцінку проблеми, а й надає конкретні пропозиції по їх
вирішенню. З ним діти вчаться розв’язувати протиріччя під час ігор: «Що
можна зробити?», «Чим замінити?», «Оціни вчинок», «Чим схожі?», «Чим
може бути?», «Десять але», використовуючи метод розв’язання протиріч та
метод системного аналізу.

На допомогу «синьому, червоному та жовтому капелюшку» приходить «міс
Уява», яка запрошує дітей у свій чарівний світ. З нею діти потрапляють у
світ уяви під час ігор-занять: «Я дощик», «Я сонечко», «Я хмаринка»,
«Чарівні пригоди осінніх листочків»…, використовуючи метод емпатії.

h

h

+ аналізу, синтезу, зіставляння предметів, виробів, іграшок і спонукали
їх до виконання самостійних дій. («Подумай, як ти наклеїш, як
розмістиш?»). Під час художньої праці, діти разом з вихователем
оздоблюють різноманітні вироби до свята 8 березня; використовуючи
різноманітні прийоми ліплення з глини, пластиліну, солоного тіста, або
використовуючи аплікацію з ниток, тканини, тасьми. Так як ігрова
діяльність це категорія соціальна, під час сюжетно-рольових ігор теж
проявляється творча активність дітей. Наприклад, під час
сюжетно-рольової гри «Сім’я», дитина, готуючи ляльку, використовує
предмет замінник – цеглинку (хліб, печиво).

Особливо великий успіх в роботі з молодшими дошкільниками має
запровадження днів творчості дітей і батьків під назвами: «Скринька
чудес», «В гостях у мудрої тітоньки Сови», «Фантазери в країні
Дивляндії», «Казки бабусі Онисі», «Музична скарбничка», постійно-діюча
виставка «Світ очима дітей», де виставлялися спільні роботи дітей,
батьків та вихователів. Стало традицією дарування подарунків, старшим
та меншим товаришам, які діти виготовляли з батьками, вихователями,
самостійно.

Результати повторного обстеження (розвиток мислення: вищий рівень – 10%,
середній – 72%, низький – 18%; розвиток уяви: високий – 12%, середній –
74%, низький – 14%) свідчать про те, що творча активність дітей
підвищилась. Отже, діти молодшого дошкільного віку проходять шлях від
практичного мислення, через емоційне до оптимістичного, що є підґрунтям
для розвитку творчого мислення і творчої уяви, творчої активності.

У старшому дошкільному віці педагоги продовжували роботу по розвитку
творчої активності дітей, під час якої спонукали їх до творчого
вирішення усіляких проблем, які виникли у результаті навчальної та
самостійної діяльності. А це, в свою чергу, вимагає створення
відповідного розвиваючого середовища, позитивного емоційного
мікроклімату групи та використання у роботі новітніх методів
інтерактивного навчання (робота в групах, мозковий штурм, навчаючись
учусь, дискусія, карусель … і т. д.), які сприяли розвитку творчого
мислення, уяви, фантазії, вміння і бажання творити в казковому світі,
бачити і створювати незвичне в якостях та властивостях образів
предметів, явищ, вміння мислити нетрадиційно, нестандартно, прищеплюючи
повагу і любов до природних об‘єктів і явищ, образів мистецтва; базисних
якостей: дитячої ініціативності, самостійності, допитливості,
пізнавальної активності. Одержані результати обстеження дітей дали
можливість приступити до реалізації п’ятнадцяти проектів. Спочатку
вихователі знайомили вихованців з темою проекту, обговорювали її ,
враховуючи пропозиції дітей, які давали можливість повністю реалізувати
завдання того чи іншого задуму. Створили такі умови, при яких, діти були
не просто виконавцями, а партнерами, активними учасниками, творцями
нового, оригінального.

Через різні форми та методи роботи діти сприймали інформацію про
навколишній світ, експериментували, досліджували предмети та явища.
Збагачуючи життєвий досвід дітей, ми організовували екскурсії у природу,
відвідували музей побуту та мистецтва, історичний музей, картинну
галерею, художній салон, школу мистецтв, ляльковий театр, фестивалі
творчості дітей: «Грайлива веселка», «Дзвіночки», що розвивало
пізнавальне мислення дітей.

Одержавши певний обсяг знань з тем проектів, вихователі навчали дітей у
практичній діяльності реалізовувати спільний задум. Творча, практична
робота дітей здійснювалась на заняттях з образотворчого мистецтва
(заняття за задумом), під час музичних занять (придумування пісень,
таночків, музики), під час мовленнєвої діяльності (складання розповідей
з власного досвіду, на задану тему, складання небилиць, віршів,
загадок), при організації театральної, самостійної художньої, ігрової
діяльності, під час засідань гуртків: «Веселі музики», «Веселковий
барвограй», «Мовленнєві витинанки», «Своїми руками».

Набуті знання діти розширювали, уточнювали та закріплювали також під час
нетрадиційних занять та ігрових вправ та завдань творчого характеру, де
використовувалися методи технології ТРВЗ. Так, наприклад, під час
нетрадиційних занять: «Пізнайко в гостях у дітей», «У місті Мурзилки»,
«Дивна галявина Лісовичка» (за допомогою методу фокальних об’єктів,
створювались умови для активізації творчого мислення); «У казковому
світі», «У королівстві Казок» (за допомогою методу побудови моделей
казок, діти залучалися до шифрування та розшифрування казок);
«Подорожуємо разом з Капітошкою», «Чи поліно запрошує на кухню» (за
допомогою методу моделювання маленькими чоловічками, знайомили дітей з
фізичним станом речовин, предметів, об’єктів); «Без реклами немає
успіху», «Малеча у царстві Повітрулі» (за допомогою методу «мозкового
штурму», навчали старших дошкільників колективного пошуку нетрадиційних
шляхів розв’язання проблеми). А під час ігорових вправ та завдань
творчого характеру: «Що чим може бути?», «Чим схоже , чим відмінне»,
«Десять але» (за допомогою методу системного аналізу, розкривали малечі
світ у взаємозв’язку його компонентів: просторових, часових,
причинових); «Барвінок у місті іграшок», «Пізнайко спішить на допомогу»
(за допомогою методу морфологічного аналізу, розвивали кмітливість і
фантазію); «Зроби те що бачиш», «Чарівні друдли» (методу прямої,
графічної та емпатійної аналогії, стимулювали вияв творчості дітей);
«Добре чи погано», »Оціни вчин6ок», «Шкідливо чи корисно» (за допомогою
методу розв’язання протиріч, залучали дітей бачити протиріччя у
навколишніх явищах, предметах, образах, знайомили з законами діалектики:
протиріччя, якість, кількість, можливість і дійсність). Таким чином
залучали до прийняття самостійних рішень, враховуючи індивідуальність
дитини, що дало можливість диференціювати підбір творчих завдань. Це
сприяло розвитку творчості різних рівнів дітей.

Під час занять та різних видів продуктивної діяльності, які мали творчий
характер, педагоги виявили різний рівень розвитку (творчості – 70%,
креативності – 30%). Це умовно входження дітей у другу стадію розвитку
творчої активності, що є підґрунтям для третьої стадії (виявлення дітей
креатинів).

Так, на занятті з музичного виховання, ми помітили хлопчика, Сашу К.,
який виявив неабиякі здібності у танцях, він добре чув музичний темп,
ритм, вносив у танок творчі елементи. Батькам
дитини порадили відвідувати хореографічний гурток,
а згодом і
школу танцю, яку дитина відвідує і по цей час. Починаючи з другого класу
дитина почала приймати участь у конкурсах з бального танцю на міському,
обласному, а далі і на міжнародному рівні, за що отримала грамоти та 40
медалей різного ґатунку. А це вже свідчить про прояви талановитості
хлопчика. А під час заняття з малювання, нашу увагу привернула дівчинка,
Світлана М., що швидко і своєрідно підбирала і поєднувала кольори для
зображення, відтворювала своє бачення того чи іншого образу, завжди
вносила елементи новизни. Це свідчить про високий рівень розвитку
творчої уяви. За порадою вихователів дитину віддали до школи мистецтв.
Через рік навчання дитина почала приймати участь у виставках дитячих
робіт міста, отримуючи відзнаки. Вихователі додатково розробили заходи
щодо роботи з обдарованими дітьми. Але виникали і проблеми: в дитячому
садку відсутній психолог; недостатня підготовленість творчого
вихователя; диференціація понять творчості і креативності; залучення до
роботи батьків.

Особливо великий успіх мало запровадження тижнів творчості (один раз на
місяць), де дієвим засобом розвитку творчої особистості є робота студій:
студія настрою «Весела Клоунада», «Музичний калейдоскоп», «Кольоровий
вернісаж», «Світ фантазії казок», студія «Добрих справ.

Організовували різні виставки за участю батьків, де виставлялися спільні
творчі роботи, концерти, дитячі ранки, вечори казок та поезії,
виготовлення тематичних альбомів. При цьому деякі діти групи проявляли
себе на третій стадії творчої активності. По закінченню кожного з
тематичних проектів, коли були виконані всі завдання, робили підсумки,
відмічалися успіхи.

Отже, використання проектної діяльності та інтерактивного навчання,
вміння диференціювати поняття творчість і креативність, створення
відповідних умов розвивального навчання допомагає педагогам вчасно
виявити і розвинути творчі здібності дітей, їх креативність,
обдарованість.

Формування креативності дітей буде ефективним лише тому разі, якщо буде
являти собою цілеспрямований процес, під час якого вирішуватиметься
низка окремих педагогічних завдань, вкладених у досягнення кінцевої
мети.

PAGE

PAGE 9

Похожие записи