Ігор Дрогобицький.

Складові поняття “патріотизм” у виховній роботі з учнівською молоддю.

Анотація. У матеріалі здійснено спробу окреслити схему представлення
сутнісних ознак змісту поняття “патріотизм” з огляду на місце та роль
цього феномена в процесі виховання підростаючого покоління. Акцент при
цьому зроблено на використання авторського досвіду праці із педагогами
різних категорій на базі Івано-Франківського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.

Про автора: Дрогобицький Ігор Іванович, к.і.н., в.о. доцента кафедри
теорії та методики навчання Івано-Франківського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.

Використовуючи термін “патріотизм” у педагогічній роботі, стикаємося з
потребою його зрозумілого пояснення із врахуванням здатності сприйняття
певних вікових категорій. У цьому плані постає необхідність пошуку
окремих шляхів розкриття сутності вказаної дефініції, які б
уможливлювали реалізацію наступних завдань:

дохідливо та якомога повніше вияснити стрижневі чинники цього досить
складного з огляду філософської науки терміну;

підкреслити місце патріотизму у системі національних цінностей і
підґрунті становлення нації;

уможливити якомога повнішу присутність виховного чинника в процесі
пояснення;

запропонувати схему пояснення предмету через опертя на відео, фото,
аудіоматеріали та художню і науково-популярну літературу.

У процесі лекційно-практичних занять на базі ОІППО пропоную опорний план
розкриття сутності поняття “патріотизм” із наголосом на необхідності
творчого осмислення його складових виходячи із особливостей аудиторії.
Крім цього наголошується також і на існуючих можливостях доповнення
запропонованих усталених компонентів, що уможливлює творчий підхід та
пошук.

У першу чергу аудиторія коротко ознайомлюється із етимологією терміну.
Потім слухачам пропонується охарактеризувати сутність визначення через
створення певного роду асоціацій (наприклад – у свідомості пересічної
людини термін “держава” асоціюється із такими означеннями, як: кордони,
символи, специфіка правління, збройні сили, особливості зовнішньої та
внутрішньої політики тощо).

По аналогії до цього слухачі витворюють набір тих сутнісних виявів, які
відображають наявність патріотичних відчуттів у представника певної
спільноти. До їхнього переліку відносяться:

°

?

AE

*

X

~

?

ae

ae

?

&

&

-знання досягнень свого національного організму в різних сферах
соціального життя і гордість ними;

усвідомлення національних інтересів, які у певний історичний період
спрямовують життєдіяльність національного організму. Невід’ємним
доповненням цього компоненту є чітка орієнтація індивіда на їхню
поступову реалізацію в практичному розрізі, що у свою чергу передбачає
здатність до жертовності;

розуміння негативних проявів національного характеру. Усвідомлення
цього, у свою чергу, виступає запорукою належного протистояння ним як в
особистісному, так і в загально соціальному вимірах;

наявність співпереживання щодо національно значущих перемог та,
відповідно, поразок;

довготривалість процесу становлення національно-патріотичної свідомості,
що, у свою чергу, коли вести мову про природній шлях передбачає
поступову еволюцію прив’язань від тих, що носять базовий характер
(дідівщина, материзна) до загальних, універсального значення
(батьківщина, вітчизна).

Кожен із вище означених пунктів супроводжуються ілюструванням із опертям
на сюжети творів художньої літератури, мемуаристики, епістолярної
спадщини вітчизняних суспільно-громадських та культурних діячів. У цьому
плані слухачам курсів наголошується на необхідності врахування вікових,
інтелектуальних тощо особливостей тієї учнівської аудиторії з якою
планується проведення відповідного виховного заняття. На мою думку, саме
у цьому плані наглядно видно можливість впровадження нових елементів у
запропоновану схему. В такий спосіб педагоги підштовхуються до пошуку,
витворення та реалізації власних задумів.

У спілкуванні з слухачами наголошується також на необхідності чіткого
розмежування теоретичного та практичного аспектів виведених у схемі
пунктів. Результатом формування дієвого підходу до впровадження
принципів патріотизму в повсякденне життєве середовище можна вважати
відповідь на питання, що найчастіше виникає у процесі роботи по проблемі
– співставлення термінів “патріотизм” і “націоналізм”. Останній,
виходячи з цього характеризується тим визначенням, яке запропонував один
із ідеологів української націоналістичної доктрини Степан Ленкавський:
“Націоналізм є мисленням та діянням в інтересах нації”.

Похожие записи