Дмитренко Галина Михайлівна,

учитель українсько мови літератури

Балаклеївської спеціалізованої школи —

ступенів імені Євгена Гуглі Смілянської районної

ради Черкаської області

Інноваційна діяльність в сучасних освітніх закладах: досвід, проблеми,

перспективи

Сьогодні переді мною, учителем української мови та літератури,
постало нелегке запитання: як зробити, щоб урок був бажаним, радісним
цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості? Як
зробити, щоб кожен урок розвивав дітей інтелектуально, зміцнював їхню
віру у власні можливості, давав м радість від пізнання невідомого у
відомому? Яким має бути сучасний урок р дно мови літератури? Як
допомогти розкритися багатству духовного світу дитини, що переступила
поріг школи?

А цього можна досягти лише за умови, коли учитель-словесник знайде
шляхи найефективнішого досягнення мети навчання та прийом в оптимізації
навчального процесу, змінивши сам підхід до здобуття знань з мови та
літератури. На мою думку, саме використання
інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови та
інтерактивних технологій навчання нині найефективнішими. Тому я в
своїй робот дедалі активніше використовую форми, методи, прийоми
навчання, спрямовані на розвиток особистості. Інноваційний підхід
забезпечу позитивну мотивацію здобутих знань, активне функціонування
інтелектуальних та вольових сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті ,
форму стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчо
особистості. Доводиться шукати шляхи до ефективності власно та
учнівської співпраці, складові успішно взаємодії.

Програма з української мови, розроблена на основі Закону України «Про
загальну середню освіту» Державного стандарту базової повної середньої
освіти, визначає основну мету навчання р дно мови — формування
національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє
вміннями й навичками вільно, комунікативне доцільно користуватися
засобами рідної мови, стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої
діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечу
належний рівень комунікативно компетенції. Зазначена мета передбачає
здійснення навчальної, розвивальної виховної функцій освітнього
змісту навчального предмета.

Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання
української мови в основній старшій ланках середньої
загальноосвітньої школи : виховання свідомого прагнення до вивчення
української мови; вироблення у школярів компетенцій
комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих
ситуаціях; ознайомлення з мовною системою як основою для формування
мовних умінь, навичок — орфоепічних, граматичних, лексичних,
правописних, стилістичних; формування духовного світу
учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних
орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань
українського народу людства в цілому.

Тож вивчення української мови в школі передбачає передусім опанування
учнями знань про систему мови, структурні одиниці, засвоєння
норм літературної мови на цій основі формування вмінь навичок
свідомого використання мовних ресурсів у процесі мовлення в різних
сферах суспільного життя. Свідомість, міцність глибина знань з
української мови, як будь-якої іншої навчально дисципліни,
перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості
предметом, бажання знати його. Збудження пізнавального інтересу до
українського слова, любов та поваги до нього винятково актуальне
сьогодні. Враховуючи це, мною було

розпочато теоретичну підготовку щодо реалізації використання
інформаційних технологій на уроках української мови з метою збудити
інтерес до українського слова. Упродовж останніх років працюю над
проблемою «Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках
української мови з метою підвищення грамотності учнів »

Проблема формування грамотності учнів особливо
актуальною

сьогодні, адже вироблення в учнів міцних орфографічних та пунктуаційних
навичок сприяє формуванню особистості, готової до активної, творчої
діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства.

У сучасному розумінні мовна грамотність людини — це вміння правильно
мислити, правильно передавати думки усно та письмово в ясній, чіткій,
лаконічній, художньо-виразній формі, яка відповідає нормам української
літературної мови. Перераховані вміння цілком притаманні розвиненій
особистості з креативним мисленням, яка здатна самостійно
обґрунтовувати та приймати нестандартні рішення. На виховання саме
такої особистості зорінтовуються українські освітяни. Тому питання
актуальності формування орфографічних умінь та навичок постає сьогодні
так гостро. Утім, якщо розвиток інтелекту та мислення дитини процесом
комплексним, до якого залучаються велика кількість фахівців, то
формування орфографічних умінь та навичок здебільшого належить виключно
до компетенції вчителів-мовників.

Слід також враховувати той факт, що реформування національної освіти
передбачає перегляд змісту навчання і виховання, розробку ефективних
форм, методів, прийомів, як сприяли б розвиткові духовно-емоційних,
мовленнєвих розумових здібностей учня. Визначений у Державному
стандарт обов’язковий мінімум освіти з рідної мови включає чотири
змістові лінії , серед яких основне місце займає лінгвістична.
Лінгвістична змістова лінія — це шкільний курс мовної системи, якою,
без сумніву, мають оволодіти учні, щоб поліпшити своє мовлення. У ній
подано основні мовознавчі поняття, вимоги до роботи над орфоепічними
граматичними нормами української літературної мови, правилами з
орфографії та пунктуації. Програма передбачає вивчення таких
лінгвістичних понять, фактів, закономірностей, які забезпечують
необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є
основою для формування правильного уявлення про структуру української
мови у всій сукупності виявів, забезпечують оволодіння літературним
мовленням.

`

l

?

E

6 F T h j ? ¬ ? a th

H

J

|

1/4

Oe

o

Fтановлюються з ставленням засвоєних мовних явищ, супровідних коментарів
учителя висновків учня. Важливе пізнавально-практичне значення має
розкриття взєамозв’язків різних рівнів між мовними явищами (лексики
словотвору, словотвору морфолог, морфології синтаксису, орфографії
морфології тощо). Це дає можливість учням усвідомити системний
характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, що потрібно для
здобуття глибоких міцних знань. Програма для загальноосвітніх шкіл
радить учителям-мовникам, опрацьовуючи теми курсу, намагатися
максимально сприяти мовленнєвому розвиткові учнів. Одне з головних
завдань з цієї точки зору це системніше і цілеспрямованіше вивчення
правописних тем курсу, як мають стати засобом для кращого усвідомлення
та оволод іння учнями норм української літературно мови. Зокрема,
теорія орфографії на уроках рідної мови потрібна для впорядкування
мовних засобів, якими володіє кожна дитина, для розвитку мислення. А
це чи не основна мета сучасних педагогів. Тому з огляду на все
вищезазначене особливо актуальності набуває питання організації
роботи на уроках рідної мови з формуванням орфографічних умінь.

Вивчаючи з учнями правопис, я зустрічаюся з труднощами. Діти часто
знають правило, але не можуть застосувати його практично. Тому в своїй
робот з учнями, крім засвоєння теорії мови, використовую
найрізноманітніші навчально-тренувальні вправи, як мають виробити
навички безпомилково швидко застосовувати вивчені правила, працювати
свідомо, адже правописна практика взаємопов’язана з постійним мисленням.

Для вироблення навичок грамотного письма вправи проводжу в так й
послідовності :

1. Вправи проблемно-пошукового характеру, на спостереження з
ставлення мовних явищ.

2. Вправи на розпізнавання виучуваної орфограми чи пунктограми:

— вправи з завданням розпізнавання виучуваної орфограми чи
пунктограми при зоровому сприйманні текст;

— вправи з завданням розпізнавання виучуваної орфограми чи
пунктограми при сприйманні тексту на слух;

— вправи з завданням вставити пропущену орфограму чи пунктограму.

3.Вправи з завданням обґрунтувати написане, тобто
використати теоретичний матеріал.

4. Добір власних прикладів.

5. Творчі завдання:

— редагування тексту;

— поширення речень;

— введення слів, словосполучень в самостійно складені речення;

— добІр синонімів, антонімів, емоційно забарвленої лексики;

— твори-мініатюри.

6. Лінгвістичні ігри.

Цікаві завдання мовні ігри — це, по суті, вправи, спрямовані на
засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері. Робота над
ними викликає інтерес, збудження, а опора на емоційність сприяє кращому
засвоєнню, запам’ятанню відомостей з мови. Тематика цікавих завдань
лінгвістичних ігор може бути безпосередньо пов’язана з виучуваними,
визначеними програмою відомостями може, особливо у позакласній роботі
, охоплювати позапрограмові факти. У кожному раз цікаві мовні
матеріали передбачають досягнення дидактичної мети – розширення
зміцнення мовних знань, збагачення словникового запасу школярів й
удосконалення їхнього мовлення.

Використання цікавих ігрових мовних матеріалів винятково важливе з
погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, так завдання
здебільшого пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю
самотужки знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати
мовні факти, з ставляти їх формулювати висновки. А це розвиває
творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність.
По-друге, робота з цікавої мови створює позитивну мотивацію учіння,
пробуджує бажання знати нерідко стимулює прилучення до праці над
словниками, науково-популярною мовознавчою літературою, що форму вміння
учитися, виховує культуру праці. По-третє, самостійно відкриваючи для
себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх
здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості. А систематичне
впровадження на уроках проблемно-пошукового методу навчання сприяє
формуванню в учнів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом,
спонукає учасників навчально-виховного процесу до діалогу, що зумовлює
продуктивність розвитку усного зв’язного мовлення учнів.

Таким чином, інноваційні підходи відтворенні уроку, використання
інформаційно-комунікаційних технологій на уроці стимулюють активну
пізнавальну діяльність, підвищують грамотність учнів, зумовлюють
розвиток творчих здібностей, формують уміння самоаналізу, самоконтролю,
самооцінки.

Дехто з учителів може критично зауважити: тепер, коли так мало
виділено годин на вивчення української мови та літератури, коли ще не
розв’язано багато важливих освітянських проблем, розмови про нові
інформаційні технології, про використання комп’ютера на уроці
передчасними, адже вони, мовляв, тільки відволікають від реальності
життя. Проте це далеко не так. Передусім нагадаємо, що протягом останніх
років суттєво переоцінюються концептуальні підходи до цілей, завдань
змісту освіти. Най повніше відображає сучасні цілі шкільної освіти
особистісно-зорінтований підхід до навчання, що відкидає типову ще для
недавнього часу орінтацію школи на «середнього» учня. А методично
обґрунтоване використання нових інформаційних технологій допомагає
оптимально врахувати індивідуальні потреби й можливості кожного
школяра.

Певна річ, не йдеться про те, щоб, обладнавши кожен кабінет мови та
літератури певною кількістю комп’ютер в, організувати навчальний процес
та ким чином, аби школяр працювали переважно в мереж чи з
комп’ютерними програмами. Ні комп’ютер сам по собі, ні мережа
інтернет, ні будь-який інший засіб навчання не в змозі замінити
педагога, живе слово, безпосереднє спілкування. Йдеться про інше — про
доцільне з методичного погляду залучення комп’ютерних технолог й у
процес здобуття мовно-літературних знань, про використання таких
можливостей, які сприяють реалізації дидактичних цілей відповідно до
вимог освітнього стандарту, загальнопедагогічних завдань, пов’язаних з
формуванням особистості XXI століття.

PAGE

PAGE 6

Похожие записи