Дитячі та юнацькі організації

За час існування незалежної України виникли такі дитячі та юнацькі
організації: «Пласт», «Сокільський до-ріст», «Курінь» та ін. На
принципово нових політичних засадах стала працювати піонерська
організація.

Український Пласт —- складова світового скаутського руху, ідейним
засадам і організаційним принципам якого надано національного змісту.
Діяв у Галичині в 1911 — 1930 рр. та періодично на різних теренах
України до 1939 р. Після Другої світової війни Пласт було заборонено,
його вважали ворожою націоналістичною організацією. З проголошенням
незалежності України Пласт швидко відродився.

За своєю структурою Пласт охоплює такі вікові категорії: новаки і
новачки (7—11 років), юнаки і юначки (11—17 років), старші пластуни і
пластунки (17—ЗО років), приятелі Пласту (батьки і друзі). Кличем
пластової організації є «СКОБ» (Сильно! Красно! Обережно! Бистро!). Він
виявляється в усіх напрямах пластової організації і стає важливою
настановою на все життя.

Пластові організації покликані здійснювати всебічне патріотичне
виховання молоді, розвивати її моральні, духовні й фізичні риси,
вишколювати на свідомих, відповідальних і повноцінних громадян за
допомогою виховних методів і на ідейних засадах Пласту, що спираються на
пластову присягу, пластовий закон і Три Головні Обов’язки пластуна:
плекати традиції предків, передавати молоді знання і розуміння їх
історії, культури, змагань за ідеї.

Головними моральними та ідейними засадами Пласту є вічні загальнолюдські
цінності, які виражають ставлення особи до природи, суспільства і самої
себе. Усе це сконцентровано у пластовій присязі:

«Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб:

Бути вірним Богові й Україні,

Помагати іншим,

Жити за пластовим законом,

Слухатись пластового проводу».

Виконання присяги Пласту вимагає від пластуна дотримання таких правил
пластового закону:

1. Пластун славний. 2. Пластун сумлінний. 3. Пластун точний. 4. Пластун
ощадний. 5. Пластун справедливий. 6. Пластун увічливий. 7. Пластун
братерський і доброзичливий. 8. Пластун врівноважений. 9. Пластун
корисний. 10. Пластун слухняний. 11. Пластун пильний. 12. Пластун дбає
про своє здоров’я. 13. Пластун любить красу і дбає про неї. 14. Пластун
завжди доброї гадки.

Ці вимоги передбачають формування адекватних рис характеру. Вони —
основа складання плану самовиховання для кожного пластуна.

Пластова присяга та правила закону є тією засадою, на якій ґрунтується
вся діяльність організації, засвідчують серйозність мети організації
Пласт.

Зміст виховної діяльності Пласту зумовлений завданнями, які він вирішує,
пластовою присягою і правилам пластового закону. Пластові організації
використовують загальні методи виховання, але у них превалюють ігрові
моменти. Загалом виховна методика спрямована на спонукання пластунів до
самовдосконалення.

Члени Пласту проходять чотири послідовних етапи: 1) підготовчий —
отримання відзнаки пластуна-прихиль-ника; 2) складання першої проби
пластуна-учасника; 3) складання другої проби пластуна-розвідувача; 4)
складання третьої проби пластуна-скоба.

Паралельно зі складанням проб юнацтво освоює так звані вмілості —
набуття практичних знань і вмінь у різноманітних галузях: картографії,
фотографуванні, догляді за хворими, туризмі, альпінізмі та ін. Усього
розроблено понад 120 різних умілостей. Знаючи перелік вимог конкретної
вмілості, пластуни готуються до них: читають літературу, звертаються до
фахівців тощо. Відтак вони відбувають випробування — своєрідний іспит,
за результатами якого їм надають відповідну відзнаку: нашивку на рукаї
однострою та спеціальне посвідчення.

Згаданий однострій (уніформа зеленого кольору, основним елементом якої є
сорочка) у Пласті набуває особливого виховного значення. На нього,
згідно з вимогами відповідних приписів, нашивають пластові відзнаки:
пластового ступеня, складених умілостей, відзнаку діловодства, відзнаку
належності до гуртка чи куреня, значки успішно відбутих таборів,
вишколів, мандрівок, відзначення та нагороди. Під комірцем сорочки
пластуни носять хустинку кольору свого куреня. Глянувши на однострій,
можна багато сказати про активність і досвідченість пластуна, він є
предметом особливої гордості, поваги товаришів.

«Сокільський доріст» — національно-патріотичні освітньо-молодіжні
товариства, що діють в окремих регіонах України. Первинний осередок
«Сокільського доросту» — соколине гніздо, яке створюється за місцем
проживання. Гніздо налічує не менше 5 членів. Гнізда об’єднуються в чоти
(рої). До складу чот входить 3—5 гнізд. Керує гніздом гніздовий, роєм —
ройовий (чотовий). Чоти, окремі гнізда в межах села (міста) об’єднуються
в станиці. Станичний може мати ранг соколиного сотника (чотового,
гніздового) залежно від кількості членів. Він формує свою канцелярію,
має писаря та ін. Структура «Сокільського

доросту» триступенева: «Соколята» — 6—11 років, «Молоді Соколи» — 12—14
років, «Соколи» — 15—18 років.

Головними напрямами діяльності товариства є: вивчення і відродження
кращих традицій «Сокола», українських національно-патріотичних,
молодіжних, дитячих товариств та організацій; розвиток і
урізноманітнення форм їх діяльності; виховання членів товариства на
ідеях свободи, рівності, національної та особистої гідності, шанування
родинних зв’язків, працелюбності, взаємодопомоги й самодисципліни;
виховання національної самосвідомості членів товариства на засадах
християнських чеснот: честі, доброти, шанування батька й матері,
милосердя; глибоке вивчення історії України та історії Українського
війська; прищеплення членам товариства любові до рідної мови, віри,
звичаїв, до національних ідеалів предків, їх моральних, релігійних,
політичних, економічних і соціальних переконань, залучення членів
товариства до корисних громадських справ; до клубних, спортивних,
туристично-краєзнавчих гуртків та об’єднань; налагодження різних форм
спілкування з українською молоддю за межами України, співпраця зі
спорідненими товариствами в Україні та за її межами; формування у членів
товариства бережливого ставлення до суспільного й державного багатства
України, її природи, пам’яток культури, старовини, виховання із членів
товариства цивілізованих господарів на своїй землі.

З метою всебічного виховання своїх членів товариства залучають їх до
таких видів діяльності: національно-історичної (вивчення історії
України, вікторини, уроки пам’яті, тематичні вечори, зустрічі, «круглі
столи» з відповідної тематики, догляд за могилами, допомога борцям за
волю України тощо); спортивно-оздоровчої (змагання, сокільські забави,
козацькі забави, спортивні випробування тощо); туристично-краєзнавчої
(походи, мандрівки, табори, змагання та ін.); культурно-просвітницької
(конкурси, фестивалі, ігри); інтелектуально-пошукової (інтелектуальні
ігри, конкурси, олімпіади, клуби за інтересами); діяльності у сфері
милосердя (відвідини, допомога, вітання, збір коштів та речей для тих,
хто цього потребує); господарської (створення умов для самостійної
праці; гуртки, майстерні, кіоски для реалізації власної продукції,
шкільні кооперативи, школи бізнесу).

«Курінь» — дитячо-юнацька організація, що ставить за мету виховання
духовно та фізично розвиненого юного покоління на історично сформованих
засадах козацького

світогляду та способу життя, в дусі відданості Батьківщині та її народу,
на основі відродження національних, загальнолюдських духовних і
моральних цінностей.

Членом організації може стати кожен хлопець чи дівчина віком від 6 до 18
років, які люблять Україну, хочуть добре знати її історію і літературу,
давнє минуле, поділяють ідеали юного козацтва. Особи, яким виповнилося
18 років, за бажанням можуть зберегти своє членство, їм присвоюють
звання «козак-наставник», й вони беруть участь у виховній роботі з
молоддю.

Члени організації діляться на козачат (молодші школярі) віком 6—10
років, джур (середні школярі) віком 10—15 років та молодих козаків
(старшокласники) віком 15 —18 років. Основою організаційної структури є
курінь — первинний козацький осередок за місцем проживання чи місцем
навчання або за інтересами (курінь любителів історії козаччини, курінь
джур, бандуристів та ін.). Головна організаційна одиниця козачат, джур
та козаків — десяток, що складається з 10—15 членів організації й
ділиться на застави по 3—5 осіб у кожній. Десятки об’єднуються в загін
(чоту), загони козацької молоді одного віку входять до складу сотні, а
сотні — до куреня козацької організації навчального закладу.

На чолі кожної структурної козацької одиниці стоїть старшина, в заставі
— заставний, в десятці — отаман (десятник), в загоні — чотар (писар), в
сотні — писар, осавул, хорунжий, в курені — отаман, писар, обозний,
осавул, бунчужний, скарбник, суддя, довбуш, товмач, шафар.

Змістом виховної діяльності цієї організації є:

1) «Мій рідний край» (вивчення історії рідного краю);

2) «Гей ви, хлопці, славні запорожці» (вивчення історії українського
козацтва;

3) вивченя духовних цінностей українських козаків;

4) «Козацькому роду нема переводу» (відродження вій-ськово-спортивного
мистецтва козаків);

5) «Козацькими стежками» (туристично-краєзнавча робота);

6) «Слава козацька не вмре, не поляже…» (відродження народних
мистецьких традицій).

У змісті виховання виокремлюють орієнтовну програму виховної роботи з
дівчатками:

1) «Хата моя, біла хата…» (про роль жінки — берегині свого роду);

2) «Рідна мати моя, ти ночей недоспала…» (пісні моєї мами);

3) «Ой у лузі червона калина…» (про рослини — символи України);

4) «І на тім рушничкові…» (навчання жіночої майстерності);

5) «До надр народної медицини» (ознайомлення із секретами народної
медицини).

Організація має свою атрибутику, ритуали, кодекс лицарської честі,
кодекс лицарської звитяги та молитву.

Кодекс лицарської честі для козачат

Шануй і маму, й тата, завжди працюй завзято;

Люби рідну країну, що зветься Україна;

Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай;

Будь сильним, справедливим, і скромним, і правдивим,

І рідну Батьківщину ти завжди захищай!

Кодекс лицарської звитяги для козачат

За волю, за віру, за честь України

Я буду невпинно стоять до загину;

Нехай небезпека чатує навколо,

та друзів своїх я не зраджу ніколи;

А недруги наші нехай пам’ятають:

У чеснім бою козаки не втікають;

Чи горе навколо, чи радість буяє —

Козак добрим людям завжди помагає.

У зарубіжних країнах найпоширенішою молодіжною організацією є скаути.
Про методику їх виховної діяльності можна дістати певне уявлення,
ознайомившись з «Основними ідеями та цілями скаутового руху в Англії».
Наводимо окремі положення з цього документа:

«…Наша ціль — виробити характер. Школа не виконує цього завдання, хоча
це і є найважливішим для життєвого успіху. Характер нашої молоді
формується під впливом обставин життя, що є справою випадку, тому й
наслідки цього невтішні. Скаутовий рух намагається створити відповідні
потрібні обставини і скерувати амбіції юнака так, щоб пробудити в ньому
бажання стати порядним чоловіком і громадянином…

Головна особливість скаутової системи виховання полягає в тому, що вона
звернена безпосередньо до юнака, і це надзвичайно важливо. Завдяки цьому
юнак починає самостійно вивчати те, що, як правило, йому пояснюють.

Проаналізуймо іспит з куховарення. Завдання інструктора полягає в тому,
щоб пробудити в юнака бажання здобути цю відзнаку. Він має довідатись,
що повинен робити,

щоб її отримати. Йому треба зайти до кухаря або звернутися до матері чи
когось іншого, щоб дістати вказівки, як варити страви, і таким чином
підготуватися до вмілості. Цього не вчать за певною усталеною методою.
Він полишений собі і має сам знайти спосіб, як здобути практичні знання
з куховарення. Інструктор обмежується лише тим, що іноді йому радить, як
взятися до роботи, коли юнак потрапить у важке становище. Самостійна
праця розвиває характер.

Юнаки полишені самі на себе, і в них з’являється почуття
відповідальності за свій успіх і розвиток. Що ж до теоретичної науки,
коли нам доводиться нею послуговуватись, то що менше говорити, то краще.

Не читайте молоді довгих лекцій, бо думки юнака починають блукати.
Говоріть якомога простіше, намагаючись зробити свою розповідь цікавою.
Починайте з якого-небудь оповідання або історії і тим самим вкажіть
юнакам, що ви хочете їм сказати.

Які цілі ставить собі наша система? По-перше, вироблення особистого
характеру, по-друге, ми намагаємося навчити юнака якоїсь ручної роботи і
розвинути любов до праці. По-третє, ми хочемо навчити його допомагати
іншим і щоб він перейнявся цим бажанням. По-четверте, розвинути
відданість своїм керівникам, родичам та патріотизм.

Нація виявляє ознаки хвороби. Ми можемо назвати цю хворобу занепадом
громадянського духу. Ми знаємо ліки від цієї недуги, а саме — виховання
характеру у підростаючого покоління…»1.

Похожие записи