Патріотичне виховання учнів на сучасному
етапі державотворення

(З досвіду роботи)

Дідук Людмила Тимофіївна,

вчитель вищої категорії,

заступник директора з виховної роботи Мокрокалигірської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Мокра Калигірка
Катеринопільського району, Черкаської області

Даний матеріал містить в собі досвід роботи Мокрокалигірської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів щодо патріотичного виховання
учнів. Розкриті деякі форми виховної роботи по вихованні патріотів
нашої держави.

Виховання – велика справа: воно вирішує долю людини.

(Народна мудрість)

Ні для кого не секрет, що не можна виховати сучасного патріота своєї
батьківщини без клопіткої щоденної роботи в тісній співдружності зі
старшим поколінням, його досвіду та надбань нашої держави, суспільства,
родини. Саме ці головні аспекти закладені в основі патріотичного
виховання.

Ще з язичницьких часів на наших землях існував дуже зворушливий звичай:
малюка, що тільки-но зіп’явся на ноги, старійшин роду брав на руки та
ніс на могилу предків. Високо піднявши вгору промовляв: «Поглянь, цей
красивий світ належить і тобі. Шануй його.»,

а коли ставив босі ноженята на могилу, що буяла зеленню та барвінком ще
урочистіше проголошував: «А це, земля твоїх предків. Люби її і бережи
»

Хіба що може бути кращим за цю естафету поколінь? І зайві тут будуть
інші слова щодо патріотизму, прищеплення любові та гордості за свій рід,
землю, рідний край .

Сьогодні ніхто вже не здійснює такого патріотичного обряду. Відходять в
інші світи старші покоління українців, що були свідками та творцями
історії далеких буремних років становлення України, голодомору, Великої
Вітчизняної війни. Та залишається розкритою для всіх історія та німі
свідки тих подій – обеліски, пам’ятники, музейні реліквії. І кожен
маленький громадянин нашої України з молоком своєї матері переймає оту,
сховану від людського ока, інформацію свого роду, своєї країни.

Завдання школи, дитячих установ розкрити кожній дитині приховану в ній
потаємну інформацію, якою вони володіють, донести до свідомості кожного,
що зберігаючи славні традиції роду, країни, шануючи подвиги попередніх
поколінь ми всі матимемо і збережене майбутнє нашого народу.

Сьогодні навчально-виховна діяльність в освітніх закладах переповнена
різноманітними програмами, проектами, дослідженнями, що іноді
перевтомлюють і вчителів, і учнів. Проте, з цього переліку, ні в якому
разі не можна викидати патріотичну роботу з підростаючим поколінням.
Впродовж всього перебування дитини в школі виховний процес повинен бути
направлений на виховання патріота своєї родини, краю, держави,
заснованого на повазі та шанобі до старшого покоління, історії, традицій
та звичаїв народу.

В центрі виховного процесу повинна стояти дитина, яка живе,
розвивається, формує свій світогляд і утверджується як особистість в
тісній співпраці батьків, родини, педагогічного колективу, органу
учнівського самоврядування, громадськості на базі знань історії,
традицій та звичаїв народу, національної свідомості.

Само собою напрошується питання: які ж завдання патріотичного виховання
і як їх реалізувати?

Почну з родини. Саме в родині дитина отримує уроки патріотичного
виховання. В такому швидкому ритмі життя бажано кожному вміти вчасно
зупинитися, щоб оглянутися назад, в минуле.

У кожної родини своя історія зі своїми героями. Саме тому батьки повинні
ще з перших самостійних кроків дитини, так як в минулому, прокладати
шлях до обелісків та монументів Слави, навчаючи своїм прикладом
шануванню загиблих та померлих за кращу долю свого народу. Покладаючи
квіти до моголи, батьки дитині розкажуть обов’язково про свого дідуся чи
прадідуся, про тих героїв, що загинули на фронтах війни.

А якщо ще й лишився фронтовий трикутник, військові нагороди, то,
будьте впевнені, діти не один раз повернуться до цих родинних реліквій.

Розмова батьків, членів родини старшого покоління з дітьми про минуле
формує до нього ще з дитинства повагу .

Разом з тим, важливою формою батьківської педагогіки є спільний перегляд
кінофільмів та документальних фільмів про минуле України, героїчні
подвиги українського народу на різних етапах становлення держави.
Спільний перегляд, обговорення екранізованих подій, документальної
справедливості, їх аналіз дають можливість глибше сприймати бачене,
вчитися переживати, шанувати та робити висновки.

На жаль, сучасне життя учнів та молоді повністю починає залежати від
мобільного телефону та комп’ютерів. Книга залишається як унікальний
експонат дому. А шкода. Батьки, що самі читають, передадуть цю любов до
книги і своїм дітям. Саме в книгах можна добре прослідкувати патріотизм
та героїзм нашого народу. То ж бажано було б в основу батьківського
патріотичного виховання ставити книгу. Сам прочитав – зацікав і дитину
своєю розповіддю, аналізом та співставленням подій. Автор, що описує
героїзм українських козаків, воїнів Великої Вітчизняної війни,
учасників бойових дій, прагне достовірно і переконливо словесними
описами повідати читачам про все, що довідався сам та збирав по
краплиночках, можливо, все своє життя.

Батьківська педагогіка патріотичного виховання носить прикладний
характер. Дитина завжди буде повторювати своїх батьків

у ставленні до старших.

По сусідству живе овдовіла ще з війни старенька бабуся Мотря.

На все кругом вже тільки мовчки дивиться та сумно зітхає. Сама до пуття
і обійти себе не в силах. Дітей немає. Рідні залишилися десь в
Казахстані. Ото ж щодня і заходить батько Юрка до бабусі – води та дров
принесе. Мама завжди відсипає в тарілку борщу та каші і спішить
віднести старенькій. Та ще й умудряється, між своїми домашніми клопотами
і в хаті прибрати, і попрати.

Батьки синові ніколи не загадували щось допомогти бабусі.

Та кожного разу, коли мати несла їжу сусідці, першим хапав миску і
старався прибігти до бабусі якомога скоріше Юрко.

— Ми вам їстки принесли,- голосно гукав і, не чуючи подяки від
старенької, кидався розглядати пожовтілі фотографії, що висіли в рамках
на стінах.

Вже пізніше, коли на зубок знав всі бабусині історії про воєнні часи в
тилу і на фронті, коли сам уже рубав дрова та розпалював у хаті щодня
пічку, коли прочитав безліч книг про воїнів-визволителів і міг вільно
розповісти не одну фронтову історію, на одному із шкільних засідань
учнівського активу запропонував створити волонтерський загін «Прорив».
Не всі сприйняли пропозицію однаково. Та все ж таки зміг переконати
кожного активіста підтримати його пропозицію.

В народі кажуть: «З нього вийдуть добрі люди». Це про таких Юрків
сказано. Не зможе така дитина сплюндрувати могилу, образити ветерана,
зрадити Батьківщину.

Батьківська педагогіка продовжується та підкріплюється шкільною
педагогікою. Саме школа, вчителі, учнівський актив продовжують формувати
патріота.

ae

?????????5?ae

0 2 ? ? A 2

4

hA

hI

hA

hI

,оцесом. Від правильного планування виховної роботи залежить все шкільне
життя.

Важливо включати до плану роботи місячники, декади, тижні патріотичного
виховання, використовуючи всі форми роботи та охоплюючи весь учнівський
контингент.

Засади патріотичної роботи в загальноосвітніх закладах:

В центрі уваги учень, як особистість.

Підтримка та опора в роботі – ініціатива, творчість учня, його позитив
та соціальний досвід.

Використання активних форм позакласної та позашкільної роботи, що здатні
виховати патріота України.

Формування високих якостей громадянина-патріота, здатного бути
захисником своєї України.

Форми патріотичної роботи з дітьми:

— Конференції та збори;

— тематичні лінійки;

— зустрічі з ветеранами, учасниками та свідками війни;

— трудові десанти;

— конкурси, виставки, ярмарки;

— тренінги ;

— козацькі мандри;

— походи по місцях бойової слави українського народу;

— факельні походи;

— екскурсії по місцях бойової слави;

— дослідницькі учнівські творчі роботи;

— корисні трудові справи;

— проектна діяльність;

— волонтерський рух.

Кожен учнівський колектив обирає справу собі до вподоби і до душі. Та
яку б справу не виконував учнівський колектив, кожна досягає певного
позитивного результату, кінцева мета якої направлена на виховання
Людини.

Саме розвиток Української державності сьогодні вимагає від учасників
виховного процесу формування свідомого громадянина і патріота своєї
держави, високоосвічену і творчу особистість. Тому то і всі шкільні
заходи плануються та реалізовуються з надією на позитив.

Хорошою традицією в школі щодо патріотичного зростання є обов’язкові
перші уроки в шкільному музеї. Він у нас налічує понад
600 експонатів. Четверта частина музею відведена Великій Вітчизняній
війні. З року в рік 1вересня з цікавістю слухають розповідь гості школи
та першокласники про визвольні бої за Україну та село, розглядають
представлені зразки зброї періоду Великої Вітчизняної війни. Тут же
знайомляться з матеріалами про воїнів-визволителів с. Мокра Калигірка,

І-шу Гвардійську повітряно-десантну Звенигородсько-Бухарестську
Червонопрапорної ордена Суворова девізії. Після спогадів про буремні
роки війни та героїв-визволителів обов’язкова хвилина мовчання.

Зацікавлюють присутніх і всі решта експонатів, що розміщені

по розділах:

Історія села.

Українська хата та предмети вжитку односельців.

Побут українців.

Сільські рушники.

Рідна наша школа.

Традиційні в школі і музейні уроки, що проводяться впродовж всього
навчального року. На них діти пізнають реальну минувшину не

з віртуального світу, а з реального: представлених музейних експонатів
та зібраних дітьми свідчень.

В музеї відбуваються зустрічі з учасниками війни, проводяться різні
виставки.

Не менш важливим у формуванні патріотичних поглядів учнів є щотижневі
п’яднадцятихвилинки громадянської освіти, на яких діти дізнаються про
героїв України, обговорюють різні питання державотворення, дізнаються
багато цікаво про свій рідний край, проводять усні та Інтернет подорожі
по визначних місцях рідного краю.

Теми класні керівники по класах обирають самостійно та в співдружності з
дітьми, з урахуванням плану виховної роботи школи.

Не менш важливим у виховному процесі школи є проведення виховних годин,
годин спілкування, тематичних відкритих виховних заходів.

Тематика позакласних виховних заходів найрізноманітніша: «З Україною в
серці», «Калинова моя Україно», «Ми одного роду і племені», «Батьківські
обереги», «Я козацького роду», «Герої Великої Вітчизняної війни», «По
дорогах війни», «Вони були родом з дитинства», «Видатні діячі України».

Під час проведення тренінгів та диспутів учні вчаться висловлювати свої
думки оцінювати та бути оціненим, робити висновки.

Питання для проведення диспутів вчителі добирають самостійно або ж
використовують поради нашої педагогічної скарбнички. Цікаво проходять
диспути на теми: «Герої мого часу», «Моє покоління. Яке воно?», «Чи
готові ви до майбутнього життя?», «Що чекає від нас наша Україна?»,
«Ціль життя – сенс життя», «Я – будівничий свого життя», «Я і моє
майбутнє», «Чи є в сучасному житті місце для подвигів?».

Не можна залишити без уваги і таку форму роботи щодо патріотичного
виховання як гру. В грі дитина розкривається, починає творити, входити
в образ героїв, стає лідером. Користуються великою популярністю в
школі «Козацькі забави», до яких команди завжди готуються ретельно.
Вивчають історію козаччини, їхні традиції, звичаї та демонструють свої
знання в присутності всіх учнів. А вже потім змагаються на першість в
козацьких іграх та змаганнях.

Під час роботи групи продовженого дня та пришкільного табору іграм
патріотичного спрямування відводиться чимало місця. Територія школи в
нас велика – є де розгулятися Та і місцевий парк, площею 7,00га, поруч з
прилеглим до нього ставочком. В години дозвілля тут проводяться
спортивно–туристично-пізнавальна гра «Знайди скарб»,
військово-спортивна гра «Прорив», що включає в собі етапи
«Шифрувальщиків», «Орієнтування на місцевості», «По слідах противника»,
«Зняти вартового», «За язиком», «Прорив» (вийти з оточення), «Влучних
стрільців», «Медичної допомоги», «На привалі» (конкурс художньої
майстерності).

В минулому така гра носила назву «Зірниця», для старших – «Орлятко»,
діти шукали не скарби, а викрадений прапор. Та як би не називалися ці
їгри і що не шукали – мета у них одна: зацікавити дітей справою
захисника найціннішого: життя людини.

Звичайно, організаторам ігор доводиться теж забути про свої роки і
недуги і разом з дітьми йти в атаку та за «язиком», орієнтуватися на
місцевості, біля вогнища співати улюблену пісню та їсти смачну кашу з
великого казана. Та все це тільки на користь. Адже такі заходи
згуртовують та зближують педагогів з дітьми. Разом переживають і
перемоги, і поразки. Та і в неординарних ситуаціях краще проявляються
характери дітей, що піде на користь і вчителям, і колективу. Ото вже
точно після такої гри можна визначати з ким можна йти і в стрій, і в
бій.

В день 9 травня карбують кроки в почесній варті старшокласники. А менші
учні кладуть букет квітів на могилу воїнів-визволителів та з вдячністю
вручають сивочолим ветеранам та свідкам війни. Над обеліском та
трьохсотлітнім парком звучать слова клятви :

Ми не дозволим той жах повторити,

Хочемо в мирі і щасті прожити.

Низько в скорботі знамена схиляєм,

Клятві священній на вік присягаєм.

І можна бути впевненому, що все, що сьогодні дає школа для виховання
юного патріота, в майбутньому, дасть позитивні наслідки, допоможе краще
їм зрозуміти велич і невмирущість святинь рідної Вітчизни, пройнятися
гордістю за свій народ та країну.

Учень

Родина

Школа

Громадськість

Учнівське самоврядування

Телебачення

Інтернет

ЗМІ, книги

Історія та досвід старших поколінь

Похожие записи