Реферат на тему:

Діагностика сформованості альтруїстичних якостей у старшокласників

Постановка проблеми: Педагогічне діагностування є складовою частиною
будь-якого спеціально організованого навчально-виховного процесу,
пронизує всі компоненти структури, етапи і ланки. Воно взаємопов’язане з
кожним елементом спланованого дійства як системи: метою, завданнями,
закономірностями й принципами; змістом, формами організації, методами,
засобами та умовами навчання; досягнутими результатами навченості,
вихованості та розвитку особистості школяра [1,70-71]. Власне
діагностика досліджуваного нами явища є, на нашу думку, нагальною на
часі, оскільки пов’язана з недостатнім вирішенням й вивченням цієї
проблеми у психолого-педагогічних розвідках.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Методологічні і теоретичні
підходи до виявлення проблеми здійснено з використанням праць Т. Білоус
[1], К. Інгекампа [2], А. Кочетова [7], І.Кравченко [5], І. Підласого
[8] та інших.

Метою статті є діагностування існуючого рівня сформованості
альтруїстичних якостей в учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.

Виклад основного матеріалу.

Важливим, у контексті нашого дослідження, є з’ясування сутності
педагогічного діагностування. Аналіз психолого-педагогічної літератури
свідчить, що педагогічна діагностика (в перекладі з грецької “здатність
розпізнавати”) – це процес постановки “діагнозу”, тобто встановлення
рівня розвитку суб’єкта діагностики; це визначення характеру та обсягу
здібностей учнів, труднощів, яких вони зазнають у навчанні, відхилень у
поведінці [6], [7].

Зміст педагогічної діагностики полягає у спостережувані якісних змін,
які відбуваються в суб’єкті діагностики, крім того важливий аналіз
зібраної інформації з метою визначення успіху і неуспіху в розвитку,
становленні професійної позиції вчителя, в розкритті якості змін, які
спостерігаються в його діяльності, в розвитку школярів.

Таким чином, педагогічна діагностика – це педагогічна діяльність,
спрямована на вивчення і пізнання стану об’єктів (суб’єктів) виховання з
метою співробітництва з ними і управління процесом виховання [7].

Сучасних науковців дедалі частіше цікавлять питання педагогічного
діагностування. Суттєвим для нашого дослідження є наукові викладки
І.Підласого, котрий під цим поняттям розуміє контроль, перевірку, й
нагромадження статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки,
тенденцій і прогнозування подальшого розвитку подій. Учений вважає
педагогічним діагнозом наочний відбиток комплексного впливу педагогічних
факторів, який дає вчителю надійну та оперативну інформацію про те, як
переплелися у взаємодії різноманітні причини, які з них у даний момент
небезпечні, де намітився спад характеристик ефективності [8].

Цікавим у цьому ракурсі є підхід К.Інгекампа, який виділяє в
діагностичній діяльності такі аспекти: а) порівняння; б) аналіз; в)
прогнозування; г) інтерпретацію; д) доведення до відома учнів
результатів діагностичної діяльності; е) контроль за впливом на учнів
різних діагностичних методів [2].

У контексті нашого дослідження важливим елементом є комплексний аналіз
розвитку особистості школяра у вигляді психолого-педагогічної
діагностики. У педагогіці й психології під терміном діагностика
особистості школяра розуміють виявлення індивідуальних особливостей
рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку [7].

А.І.Кочетов виділяє такі методи педагогічної діагностики:

І. Загальні методи вивчення особистості і колективу:

а) інформаційно-констатуючі (анкета, інтерв’ю, бесіда, анкета-коментар,
ранжування);

б) оцінюючі (рейтинг): компетентні судді, експертна оцінка, незалежні
характеристики, оцінка, самооцінка.

ІІ. Продуктивні методи: вивчення творчості учнів, тести – особистісні,
тести – ситуації.

ІІІ. Дієво-поведінкові методи: спостереження (пряме, опосередковане,
спостереження-включення і т. д.), дискусії, диспути, аналіз у взаємодії,
ситуації (природні, штучні), соціометричні методи, встановлення
референтності особистості і колективу [7].

У процесі діагностичного експерименту ми опиралися на низку положень й
методів, викладених вище.

Мета діагностичного експерименту полягала у визначенні стану
сформованості альтруїстичних якостей в учнів старших класів, а також
виявленні факторів й чинників, що впливають на процес формування
альтруїзму. Враховуючи мету , визначено наступні задачі дослідження:

відстежити тенденцію щодо рівня сформованості альтруїстичних якостей в
учнів старших класів на сучасному етапі;

визначити критерії й показники сформованості альтруїзму;

піддати аналізу фактори й чинники, які впливають на процес формування
цих якостей.

Даний етап експерименту здійснювався впродовж 2005-2006 рр. на базі
загальноосвітніх навчальних закладів міст Тернополя та Дрогобича.
Дослідженням було охоплено 252 школярі старших класів, з них: 131 особа
– ЗОШ №9 м. Тернополя; 53 особи – ЗОШ №24 м. Тернополя; 36 осіб – ЗОШ №7
м. Тернополя; 32 особи – ЗОШ №15 м. Дрогобича.

Для більш повної й об`єктивної оцінки даних та одержання інформаційної
бази в процесі дослідження ми використовували низку діагностичних й
обсерваційних методів:

анкетування (розроблена авторська анкета для визначення рівня
сформованості альтруїзму);

опитування (модифікований опитувальник А. Мегребяна та Н. Епштейна) для
діагностики емпатії;

бесіди із вчителями шкіл, під час яких вивчалося їх ставлення до
організації навчально-виховної роботи в школі;

аналіз вчинків;

педагогічне спостереження;

якісно-кількісний порівняльний аналіз.

Результати діагностичного експерименту дали нам змогу з’ясувати вихідний
рівень сформованості альтруїзму у сучасних старшокласників і
спрогнозувати в подальшому дослідно-експериментальну-роботу.

У ході дослідження нами були використана педагогічна діагностика, що
ґрунтувалась на гносеологічному, процесуально-діяльнісному,
суб’єктивно-особистісному критеріях [4, 86-88], де гносеологічний
критерій включає знання стосовно базових понять; поінформованість про
сутність альтруїстичних взаємин; готовність до самостійного визначення
сутності даних понять та їх ознак; вміння диференціювати тенденції
альтруїстично-егоїстичних проявів у суспільстві; обізнаність з
традиціями виховання альтруїзму в Україні та за рубежем; розуміння
механізмів виховання альтруїстичних якостей особистості у сучасному
суспільстві; процесуально-діяльнісний – визначає вибір високої мети на
основі моральних цінностей, ціннісних орієнтацій і досягнення її;
головні мотиви, якими керується особистість в альтруїстичних/егоїстичних
вчинках, прийнятті рішень, поведінці; здатність й прагнення до
креативної діяльності у міжособистісних взаєминах;
суб’єктивно-особистісний – наявність тих характерних рис вдачі, що
визначають моральні дії і поведінку індивіда; включає готовність
використовувати знання у життєвій практиці, а також безпосередньо
вчинки, справи і поведінку індивіда.

Для наочності подамо перелічені вище критерії та їх показники у табл. 1.

Таблиця 1

ae

e

e

-Критерії й показники рівня сформованості альтруїзму у старшокласників

Критерії Показники сформованості альтруїзму, в яких проявляється даний
критерій

1.Гносеологічний а) знання про базові поняття: альтруїзм, емпатія,
безкорисливість, толерантність, милосердя;

б) поінформованість про сутність альтруїстичних взаємин;

в) готовність до самостійного визначення сутності даних понять та їх
ознак;

г) вміння диференціювати тенденції альтруїстично-егоїстичних проявів у
суспільства на вербальному рівні;

д) обізнаність з традиціями виховання альтруїзму в Україні та за
рубежем;

е) розуміння механізмів виховання альтруїстичних якостей особистості у
сучасному суспільстві;

є) творчий підхід до розуміння особливостей виховання альтруїзму.

2.Процесуально-діяльнісний а) намагання дотримуватися альтруїстичних
вимог у практичній діяльності;

б) ставлення перед собою високої мети і досягнення поставлених завдань;

в) робота над власним моральним зростанням;

г) керівництво у вчинках альтруїстичними якостями і нормами моралі;

д) врахування інтересів і потреб оточуючих, прагнення творити добро
заради інших, бажання безкорисливо допомагати іншим;

е) уміння приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність;

є) здатність й прагнення до креативної діяльності у міжособистісних
взаєминах.

Суб’єктивно-особистісний а) наявність альтруїстичних якостей на рівні
переконань;

б) емоційно-оцінне ставлення до моральних норм;

в) альтруїстична спрямованість мотивів;

г) готовність до доброчинності, безкорисливої діяльності;

д) уміння успішно взаємодіяти і співпрацювати з оточуючими на засадах
альтруїзму;

е) переконаність у суспільній значущості альтруїстичного виховання
молоді;

є) наявність творчої ініціативи.

Підсумковий контент-аналіз проведених анкет, опитування, бесід,
спостережень, вчинків дозволив нам виділити чотири рівні сформованості
альтруїзму у старшокласників на етапі діагностичного експерименту:
високий, достатній, середній і низький. Кожному означеному рівню
характерні певні показники й ознаки критеріального підходу викладеного
вище.

Узагальнені результати дослідження стосовно кожного схарактеризованого
критерію відбито на рис 1,2,3,4,5.

Рис. 1. Діаграма рівнів сформованості альтруїзму у старшокласників за
гносеологічним критерієм.

Рис. 2. Діаграма рівнів сформованості альтруїзму у старшокласників за
процесуально-діяльнісним критерієм

Рис.3. Діаграма рівнів сформованості альтруїзму у старшокласників за
суб’єктивно-особистісним критерієм

Проаналізуємо дані, наведені у рисунках 1,2,3, простежуючи рівні
сформованості альтруїзму у старшокласників за схарактеризованими вище
критеріями.

За гносеологічним критерієм немає жодного старшокласника, який
відповідав би високому рівню сформованості альтруїзму. До достатнього
рівня віднесено 36,6% учнів, відповідно середнього – 43,4% і низького –
20%.

Стосовно процесуально-діяльнісного критерію маємо дещо оптимістичніші
результати, показово, що високий рівень сформованості бажаних
характеристик властивий 7% старшокласників, достатній – більш ніж
третині опитаних (34%); середній — 38%; і низький – 21%.

Щодо суб’єктивно-особистісного критерію показники сформованості
перегукуються, до певної міри, з означеним вище. Так, високий рівень
сформованості альтруїзму є притаманний 6,5% старшокласників. Достатній
рівень характерний 33,4% опитаних, відповідно середній – 41,2% й низький
–18,9%.

Узагальнення результатів дослідження дало змогу виявити стан
сформованості альтруїзму у сучасних школярів старших класів, що
відображено на рис.4.

Рис. 4. Діаграма рівнів сформованості альтруїзму у сучасних
старшокласників (у%)

Висновки: Дані дослідження свідчать про те, що стан сформованості
альтруїзму у сучасних старшокласників перебуває на недостатньому
(середньому) рівні й потребує подальшого формування й відповідної
корекції.

Причинами недостатньої сформованості бажаних характеристик є, на нашу
думку, фрагментарність й неінтегрованість моральних знань й уявлень
старшокласників, необізнаність з проблем альтруїзму та альтруїстичних
взаємин, обмеженість особистого життєвого досвіду, відсутність моральної
діяльності, зокрема альтруїстичного спрямування, нестабільність
позитивних моральних взаємин у класі, сім’ї, суспільстві, а також
прорахунки й недоопрацювання дорослих у шкільному й родинному вихованні.

Дієвими механізмами й ефективними методами, які б сприяли оптимізації
формування альтруїстичних якостей у підростаючого покоління вважаємо:

зміна парадигми шкільної освіти (здійснення навчально-виховної
діяльності з урахуванням національних пріоритетів й принципів гуманізму,
альтруїзму, демократизму);

акцентуація уваги на вихованні означених якостей у шкільному, родинному
вихованні;

запобігання негативного впливу соціальних й суспільних чинників, а саме:
оточення (навколишнього середовища); ЗМІ (телебачення, Інтернет, преси,
тощо);

залучення до доброчинної діяльності (участь у благодійних акціях,
допомога безпритульним, сиротам, пенсіонерам, малозабезпеченим й
соціально незахищеним верствам населення; людям з фізичними вадами і
т.п.);

перегляд діючих навчальних планів та програм, їх змістове наповнення,
націлене на виховання альтруїстично-спрямованої особистості;

підвищення професійної компетенції педагогічних кадрів, що передбачає
цілеспрямовану підготовку з виховання бажаних характеристик;

розробка курсів, окремих блок-модулів, навчально-методичного
забезпечення для підготовки та перепідготовки вчителів;

вивчення та узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду з проблем
виховання альтруїзму та їх висвітлення в мас-медіа, матеріалах фахового
спрямування, професійних журналах, на науково-практичних семінарах,
засіданнях, конференціях, тощо;

комплексна й системна взаємодія всіх виховних чинників (сім’я, родина,
друзі, школа, суспільство, соціальні, політичні й економічні
інституції).

Література

Білоус Т. М. Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних
закладів у процесі вивчення іноземної мови. Дис. …канд. пед. наук. –
Рівне, 2004. – 228с.

Ингекамп К. Педагогическая диагностика. – М.: Педагогика, 1991. – 238с.

Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь. – М.: Изд.
центр «Академия»; 2000. – 176с.

Колмагорова Л.С. Становление психологической культуры школьника. //
Вопросы психологи. — №1 – 1992. – С.83-91.

Кравченко І.В. Формування у підлітків моральних вчинків у позакласній
роботі. Автореф. дис. …канд. пед. наук. – Київ, 2004. — 16с.

Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д.
– К.: Педагогічна думка, 2001. – 516с.

Педагогічна діагностика як один із найважливіших етапів виховних
технологій // HYPERLINK «http://www.tnpu.edu.ua/subjects»
www.tnpu.edu.ua/subjects .

Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. – К.:
Україна, 1998. – 343 с.

Похожие записи