Реферат на тему:

Деякі аспекти мотивації навчальної діяльності студентів педагогічних
закладів

Проблема навчальної діяльності студентів знайшла відображення у
психолого-педагогічних дослідженнях, які стосуються: системного і
особистісно-діяльнісного підходів (І. Бех [3]); теорії діяльності та
розвитку особистості (О. Асмолов [1], Г. Балл [2], Л. Виготський [4], П.
Гальперін [6], О. Леонтьєв [10], С. Рубінштейн [11], та ін.);
професійної підготовки майбутніх учителів (В. Гриньова [7], В.
Сластьонін [12], Г. Шевченко [14]); морального виховання особистості (
І. Зязюн [8], В. Сухомлинський [13], та ін.). У рамках даної статті
нами розглядаються деякі результати експерименту з виявлення мотивації
студентів педагогічних закладів до навчання.

Висновки зроблені на основі емпіричних соціологічних досліджень та
експерименту, що проводились у 2001 – 2002 роках у педагогічних
навчальних закладах Харкова, Запоріжжя, Бердянська. У ході дослідження
було опитано близько 550 студентів університетів. В експерименті узяли
участь 292 студенти Бердянського та Харківського педуніверситетів, у
тому числі 148 в експериментальних групах та 144 – в контрольних.

Навчальна діяльність являє собою систему, яка має дві підсистеми:
діяльність студента (учіння) та діяльність викладача і студента
(навчання). Вона складається з двох діяльностей: одна забезпечує
передачу досвіду, нагромадженого людством, а інша спрямована на
засвоєння цього досвіду й трансформацію його в особистий досвід [9, с.
134]. Її компонентами є: мотиви, навчальні цілі, навчальні дії, дії
контролю й оцінки. Д. Ельконін зазначав, що навчальна діяльність
“повинна спонукатися адекватними мотивами. Ними можуть бути лише ті
мотиви, які безпосередньо пов’язані з її змістом, тобто мотиви набуття
узагальнених способів дій, або мотиви власного зростання, власного
вдосконалення” [15, с. 45].

Наведемо деякі узагальнені дані. Аналізуючи результати діагностики
мотивації навчання, ми дійшли висновку, що у більшої частини студентів
склалося стійке позитивне ставлення до навчання. 53,1% опитаних
студентів зазначили, що вони стали ставитися до навчання більш серйозно
і відповідально, ніж у школі.

Ці дані збігаються з думкою опитаних викладачів. Близько 70% з них
указали, що в половини студентів присутні позитивне ставлення до
навчання, усвідомлення його особистісного змісту, значущості. Необхідно
зазначити, що питання навчальної мотивації зважується студентами далеко
не однозначно в різних контекстах анкети. Досліджуючи характер
спонукань, які привели їх до вищої школи, ми одержали такі дані: 62,2%
опитаних студентів привели в університет як широкі, так і вузькі
соціальні мотиви (бажання здобувати вищу освіту і мати більше
можливостей при виборі майбутньої професії, зайняти престижне місце в
суспільстві й ін.). Насторожує той факт, що тільки 12,5% респондентів
вирішили одержати вищу освіту через прагнення стати хорошим учителем.
Навчально-пізнавальними мотивами (подобається вчитися, хочу стати
освіченою людиною) керувалися 25,3% студентів.

Інформацію про рівень навчальної мотивації студентів ми також одержали,
аналізуючи характер спонукань відвідування ними навчальних занять
(табл.1). Як показують дані, тільки 34,9% опитаних студентів спонукує
відвідувати заняття наявність навчально-пізнавального інтересу. Значна
частина респондентів відвідує навчальні заняття з більш прагматичних
причин: необхідність складати іспити, заліки; контроль присутності
студентів на занятті й ін.

Це збігається і з уявленнями викладачів про сьогоднішнього студента
та його ставлення до навчання: 70,8% опитаних викладачів виділили таку
узагальнену рису студентства, як прагматизм, і, на жаль, лише 16,6% –
захопленість.

Таблиця 1.

Мотиви відвідування студентами навчальних занять (у %)

    1 курс 2 курс 3 курс Всього

(99 осіб) (95 осіб) (98 осіб) 292 осіб

1. Цікаво (є інтерес) 53,1 30,2 24,8 34,9

2. Подобається засвоювати нову інформацію 47,4 25,2 19,8 30,8

3. Необхідність набуття знань для майбутньої професійної діяльності 32,9
29,1 42,3 34,8

4. Дисциплінованість, обов`язковість 49,3 25,3 21,9 32,2

5. Необхідність знань для складання іспитів і заліків 41,8 38,3 31,4
37,2

6. Контроль за присутністю на заняттях 51,8 32,6 30,9 38,4

7. Відповідь відсутня 2,2 1,8 0,3 1,4

Аналіз табличних даних говорить про те, що навчально-пізнавальний
інтерес, з яким приходять учорашні школярі до університету, на жаль, від
курсу до курсу падає. І хоча в студентів зростає почуття обов’язку
і відповідальності, важливий компонент мотивації їхньої
навчальної діяльності – емоційний – залишається нереалізованим. Про це
говорять цифрові дані (табл.2).

Таблиця 2. Ставлення студентів до навчального процесу (у %)

? o

o

%”%?%¦%?%A%?%nnaaaa

gdf`6

????6

¬

ко вчитися, 34,4% з них мають незначні труднощі. За підсумками
діагностики було зроблено загальний перелік труднощів, з якими
студенти стикаються в процесі навчання (табл.3).

Аналіз переліку труднощів вказує на те, що студентам властиво шукати їх
причини переважно в зовнішніх обставинах, поза собою, тоді як більшість
з названих труднощів зумовлені відсутністю сформованої власної системи
навчальної праці, навичок використання раціональних прийомів навчальної
діяльності. Цей висновок підтверджує й опитування викладачів, на думку
яких тільки в 4,2% студентів в основному сформовані вміння учитися та
індивідуальний стиль навчальної діяльності, у 80,3% студентів вони
сформовані частково і більш ніж у 15% вони зовсім не сформовані. Про
наявність труднощів у студентів по засвоєнню навчальної інформації
говорить і перелік прийомів раціонального навчання, з яких викладачам
найчастіше приходиться консультувати студентів (табл. 4).

Таблиця 3. Труднощі,які виникають у студентів у процесі навчання

(у порядку значущості )

1 Великий обсяг інформації, яку необхідно запам`ятовувати.

2 Недостатньо сформовані уміння вчитися та організовувати свою навчальну
діяльність.

3 Не вистачає часу на підготовку до занять.

4 Труднощі в осмисленні інформації, котра подається в лекціях.

5 Недостатньо літератури для підготовки до занять.

6 Недостатньо методичних рекомендацій з наукової організації праці.

7 Незручний розклад і режим занять.

8 Різні вимоги викладачів.

Таблиця 4.

Інтелектуальні вміння, які необхідно формувати у студентів(у порядку їх
значущості)

1 Виділення головного, суттєвого, важливих фактів і аргументів.

2 Формування узагальнень, висновків, доведень.

3 Виділення основних сенсових частин, складання планів.

4 Групування інформації на основі провідних ідей, складання тез.

5 Раціональна самостійна робота з книгою.

6 Раціональне запам`ятовування інформації.

7 Постановка навчальних цілей і задач та визначення способів їх
досягнення.

8 Раціональне конспектування лекцій.

9 Складання режиму дня.

Нам здалося цікавим таке спостереження. Студенти на перше місце в
переліку труднощів поставили нестачу часу, майже на останнє —
відсутність навичок, умінь, здатностей раціональної організації своєї
навчальної діяльності. На думку викладачів, їм найчастіше доводиться
консультувати студентів з прийомів виконання розумових і навчальних дій
(95,8% від загального числа консультацій). Поради і вказівки щодо
раціонального планування навчального часу практично не цікавлять
студентів (4,2% від загального числа консультацій). Це протиріччя, на
наш погляд, пояснюється тим, що більшість студентів не вміють адекватно
оцінити свої труднощі, що, в основному, виникають через відсутність
сформованих навчальних умінь і слабко розвинуту здатність до управління
навчальною діяльністю. Неадекватна оцінка труднощів, нездатність
визначити їхні дійсні причини знижують інтерес студентів до навчання,
формують байдуже чи негативне ставлення до нього.

Аналіз отриманих у ході діагностики даних про мотивацію навчальної
діяльності студентів дозволяє зробити такі висновки: навчальні мотиви
присутні у загальній структурі мотивів більшості з опитаних. Але їх не
можна назвати внутрішніми, глибоко усвідомленими, оскільки мотиваторами
часто виступають утилітарні, прагматичні цілі, зовнішні стосовно
навчальної діяльності. В основному в студентів переважає орієнтація
мотивів на кінцевий результат, а не на засвоєння способів дій з
навчальною інформацією. Навчально-пізнавальні інтереси в значної
більшості опитаних хиткі, ситуативні. Те ж можна сказати і про ставлення
майбутніх педагогів до навчання, що коливається від негативного і
байдужого до позитивного і відповідального. Часто навчальні мотиви
тільки називаються ними, але не стають поштовхом до конкретних активних
дій. Усе це є серйозними стримуючими чинниками становлення навчальної
діяльності студентів.

ЛІТЕРАТУРА

Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологического
анализа. – М.: МГУ, 1990. – 367 с.

Балл Г. А. Норма деятельности – категория педагогическая //
Педагогика.– 1992.– № 3–4.– С. 40-48.

Бех І. Моральність особистості у психологічному ракурсі // Філософська і
соціологічна думка.– 1994.– № 3-4.– 12- 20.

Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т.–Т. 3.– М., 1983. – 468с.

Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. – М.: МГУ, 1988.– 225с.

Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Современное состояние теории поэтапного
формирования умственных действий / Вестник МГУ, 1979.– №4.– С. 54- 63.

Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя
(теоретичний та методичний аспекти ).– Харків: Основа, 1998.– 300 с.

Зязюн И.А., Лебедик И.П. Социальная зрелость и педагогическое мастерство
будущего учителя // Советская педагогика. – 1991. – № 6.– С. 74-78.

Ильясов И.И. Структура процесса учения.– М.: МГУ, 1986.– 199с.

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.– М.: Политиздат,
1975.– 304 с.

Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание.– М.: Наука, 1957.– 382 с.

Сластенин В.А. Учитель и время // Советская педагогика.– 1990.– № 9.– С.
3-9.

Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека.– М.: Педагогика,
1989.– 263 с.

Шевченко Л.Л. Практическая педагогическая этика.– М.: Соборъ, 1997.–
506 с.

Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника.– М.: Знание,
1974. – 84 с.

Похожие записи