Поняття педагогічної деонтології. Ідеї відомих педагогів – як підґрунтя вітчизняної деонтології. Основні принципи педагогічної деонтології. Зв’язок педагогічної деонтології з іншими науками. Основні завдання педагогічної деонтології
1. Поняття педагогічної деонтології
Деонтологія (від грецького „деонтос” – обов’язок і “логос” – вчення) – це:
- етична наука, яка вивчає проблеми обов’язку людини;
- вчення про моральні, професійні та юридичні обов’язки та правила поведінки спеціалістів по відношенню до людини, яка знаходиться у сфері виробничих і соціальних стосунків цих спеціалістів.
Поняття „деонтологія” застосовується до будь-якої сфери професійної діяльності людини: медичної, юридичної, інженерної, управлінської і, звичайно до педагогічної. Деонтологія науково обґрунтовує необхідність свідомого підпорядкування особистих інтересів потребам суспільства в гармонійному поєднанні особистого і суспільного, визначає форми професійної моралі, виконання громадянського обов’язку в конкретній галузі суспільних: життя і діяльності.
Педагогічна деонтологія-наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістом педагогічної деонтології е система моральне етичних норм і принципів, необхідних педагогові для виконання своїх професійних обов’язків.
Ключовими етичними категоріями педагогічної деонтології є: обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність, гуманність, демократичність, повага, співчуття.
2. Ідеї відомих педагогів – як підґрунтя вітчизняної деонтології
Задовго до введення терміну “деонтологія” основні принципи, які регламентують поведінку і дії педагога у спілкуванні з вихованцями, були відпрацьовані багатьма поколіннями вчителів, наставників від давньої Греції до наших часів. На формування вітчизняної педагогічної деонтології великий вплив мали Г.Сковорода, С. Русова, К.Ушинський, Я.Корчак, А.Макаренко, В.Сухомлинський. Ось тільки декілька ідей великих педагогів, які стали підґрунтям вітчизняної педагогічної де онтології:
- “…треба завжди пам’ятати правило: якомога більше вимог до вихованця, якомога більше поваги до нього /А.Макаренко/.
- “Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. В цих якостях повинна полягати найвища правда вашого життя” /А.Макаренко/.
- “Мудрість влади педагога – це передусім його здатність все розуміти” /В.Сухомлинський/,
- “Бути річкою, в якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень – це одна з вічних гілок педагогічної майстерності”. /В.Сухомлинський./
Основні принципи педагогічної деонтології:
- гуманне ставлення до дітей;
- піклування про їхнє здоров’я;
- надання педагогічних послуг дітям незалежно від расової, політичної та регіональної приналежності;
- повага до честі і гідності людини /дитини/;
- охорона дитячих таємниць, проблем;
- демократичний стиль спілкування з дітьми;
- діалектичний взаємозв’язок поваги та вимогливості до дитини;
- педагогічний оптимізм тощо.
Педагогічна деонтологія вчить ставитися до учня чи колеги не як до об’єкт, своїх спостережень І педагогічних дій, а як до особистості зі своїм духовним світом, своїми бажаннями, сподіваннями, надіями, острахами. Ігнорування або пряме порушення деонтологічних принципів не тільки знижує ефективність педагогічних зусиль, а й може завдати невиправданої шкоди психічному, моральному або фізичному здоров’ю дитини. Принцип “не зашкодь” в педагогіці має не менш глибокий сенс, ніж у медицині. «Слово, дія педагога виконують не лише освітню, виховну, інформаційну, а й фізіологічну функції. Саме тому педагог повинен навчатися володіти педагогічною технікою, не завдаючи шкоди здоров’ю дитини.
3. Зв’язок педагогічної деонтології з іншими науками
Нерозривний зв’язок організму й особистості, біологічного і соціального у природі людини зближує проблеми і завдання педагогічної і медичної деонтології. Одним із наукових джерел формування і розвитку педагогічної деонтології стає валеологія – наука про здоровий спосіб життя людини. Психічне, моральне, соціальне здоров’я людини не меншою мірою, ніж фізичне здоров’я, впливають на успішне навчання і виховання.
Найтісніші зв’язки педагогічна деонтологія мав з психологією, зокрема віковою, педагогічною, психологією особистості. Наприклад, важливими є висновки психологів про те, що вчитель завжди е для учня певною Асоціальною цінністю, бо, крім, ділових якостей, уособлює конкретний тип особистості, рівень освіченості, культури, загального розвитку та інших рис, які стають предметом спостереження при контактуванні та спільній діяльності. Учні схильні вбачати в учителеві суспільні норми поведінки, розвитку – загалом взірець, зокрема у побудові взаємин з іншими людьми. Він стає джерелом для запозичення досвіду, об’єктом наслідування поведінки, формування істотних рис особистості учнів.
Основні завдання педагогічної деонтології:
- вивчення принципів поведінки педагогічних працівників, спрямованих на ефективне виконання професійних і посадових обов’язків;
- вивчення різноманіття відносин у системах „вчитель-учень”, педагог-педагог”;
- “педагог-батьки” для встановлення правильних стосунків, які ведуть до успіху;
- вивчення несприятливих чинників педагогічного процесу з метою мінімізації їх впливу на розвиток дітей;
- пошуки шляхів усунення шкідливих наслідків недоброякісної педагогічної роботи.
На основі принципових положень і педагогічних закономірностей розробляються правила обов’язкової посадової поведінки, які згодом оформляються у відповідних інструкціях, кодексах, статутах (Статут школи, Правила внутрішнього розпорядку тощо). На відміну моральних правил, деонтологічні нормативи визначаються інструкціями і наказами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
