День Святого Миколая

 

1 клас

 

Мета: виховання учнів на основі загальнолюдських гуманістичних
цінностей: добра, правди, любові, справедливості, совісті; поглиблення
знань про добро; розвиток уміння визначати добро; виховання схильності
до доброзичливості та людяності, розширення світогляду, виховання любові
до людей.

Обладнання: клас прибраний виготовленими прикрасами: янголятками та
«дружніми овечками», гірляндами із кольорового та сріблястого паперу,
сріблястим дощиком.

Янгол І. Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії,
хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі – ні гарного одягу,
ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою
чужих людей. Але коли виходив він із свого гарного будинку та грався з
дітьми, то бачив, у яких темних глиняних хатках вони мешкали. Чув, що
вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні.

Янгол 2. Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати й
писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо, а було там
написано: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що
робить лівиця…»

Миколай. Учителю, поясни мені, як це розуміти?

Учитель. Це так, сину, коли ти робиш добро іншому, не треба про це
нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Янгол І. Це було пізньої осені. Миколі вже було відомо, що багато діток
у його околиці сидять голодні в нетоплених хатах. Он родина старого
Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся немає черевиків, а рано він
бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб запалити в печі.

Миколай. Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм зимно
в хаті.

(Встав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив, набрав у
торбинку харчів – муки, олії кілька пляшок, повні кишені сухих яблук і
слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові капці. Ще її
кілька товстих полін захопив – все поскладавши у велику торбу).

Щоб ніхто не здогадався і не побачив, що він задумав зробити, Миколайко
вдав, що йде вже спати, сказавши своїй няні:

Миколай. Я вже помолився, добраніч, няню! Іду вже спати.

(І коли всі заснули, він вийшов з торбою та пішов до хатини старого
Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад).

Олександр. Хтось дарунки приніс… Кому ж мені дякувати? Дякую тобі,
Господи, за подарунки… (і заплакав).

Янгол І. Слуги Миколині почали спостерігати, що зникають харчі та одяг,
ще дрова. І стали охороняти вночі Миколине добро. Одного разу, коли
хлопчик тільки наготував торбу й вийшов зі свого подвір’я, слуга
наздогнав Миколу.

Слуга. Куди ж це несеш цю торбину? Вона ж тяжка, не під силу тобі!

Миколай. Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у
неопаленій хаті! Зробивши цей добрий вчинок, спокійно я засинатиму, мені
стане легше.

Янгол 2. Минули роки, виріс Микола, здобув освіту і не хотів зберігати
своє майно для себе. Віддав усе бідним людям. Сам же став священиком і
скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме чинити для доброго
самопочування.

Янгол 1. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола
лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в’язницях, кожному
в потребі йшов назустріч. Всі знали й любили Миколу. А коли він помер,
то Церква причислила його до святих.

Янгол 2. А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути
добрими – й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на
19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до них
Святий Миколай.

Янгол І. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі й всміхається, бо він
знає, що в цю ніч усі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх
роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.

Янгол 2. Коли замерзла річка

І став біленький гай,

Зайшов у темну нічку

На землю Миколай.

Янгол І. Від хати і до хати

Снігами через лід

Спішить, спішить завзято

Старенький сивий дід.

Янгол 2. Він в шапці-невидимці,

У теплім кожушку,

Приніс усім гостинці

У чарівнім мішку.

Янгол І. Дітки, 19 грудня День пам’яті святого Миколая у якого ми
вчимося доброті і щедрості.

Янгол 2. Ми вам всім бажаємо бути добрими, турботливими, милосердними.

Янгол 1. А святий Миколай обов’язково приїде до вас з подарунками.

(Діти виконують українську народну пісню «Ой, хто-хто Миколая любить»).

?

1/4

I

I

1/4

yyyy`„gd pae

gd pae

:(Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у
супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків).

2-й Ангел: Просим, глянь, Дідусю Божий:

Перед містом на дорозі

Ми зустріли цих дітей.

(Звучить музика «Різдвяний канон». Співає «Цвітень», керівник М.
Пилипчак).

Святий Миколай: Мир вам, діти! ( благословляє).

Яринка: О, святий наш Миколаю!

Не прогнівайся, благаю,

Що Тобі на зустріч ми

Серед ночі і зими

Аж за місто вийшли з хати!

Ми хотіли привітати,

Поклонитися Тобі…

Тарасик: Правду мовим, далебі!

Святий Миколай: Добрі діти – вас я знаю!

Правду з ваших серць читаю,

З ваших синіх оченят –

Дуже, дуже з того рад!

Тільки ви вночі взимі

Не пускайтеся самі

Віддалік від ваших хат!

Тарасик: Ми гадали, слуги Божі,

Що поможем вам в дорозі,

Шлях у місто вам покажем,

Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:

Нам якраз туди пора,

Де чекає дітвора,

Щоб її здійснилась казка.

Тарасик: О, то просимо! Будь ласка! Тут місток, там першій дім, парк і
зал…

Святий Миколай: Хутчіш ходім!

(Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висунувся чортик і смикнув
Тарасика за рукав, відводить вбік).

Звучить музика «Вибрики». А. Золкін.

Чортик: Даремно я сюди пригнався,

Замерз, ще й нежиті набрався (чхає),

Брів снігами без кожуха,

Відморозив ніс і вуха.

Друзів тут моїх нема –

Все пропало…. все дарма!…

(Чути завивання вітру, виходить вітер).

Вітер: Хто ти будеш?

Чортик: Друг я твій! Перемерз я – розігрій!

Вітер: О, чортів я розумію! Зараз я й тебе зігрію…

(Вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає).

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий
Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка: Ось ми в залі!

Погляньте – Олі, Галі, Ромки, Славки та Петрусі –

Українські діти всі!

Святий Миколай: О, спасибі, друзі браві,

Що дорогу показали!

За цю поміч, милі діти,

Буде вас Ісус любити,

А Ісусикова Мати

Все вам буде помагати.

(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до краю сцени і
благославляє громаду дітей).

Мир вам, любі! Ласка Божа

Ваші душі хай осяє!

А громада ваша гожа,

Мов чудова квітка-рожа,

Хай росте і розцвітає

Без пригоди злої, лиха,

Мамі, татові на втіху,

А народові на славу!

Ангели: Любі хлопчики й дівчата,

Вас вітають ангелята!

Святий Миколай (до ангелів): А скажіть, небесні дітки, –

Ви ж для них найліпші свідки –

Чи ті діти, що у залі,

Ті спереду і там далі,

Більші, менші і маленькі,

Цілий рік були чемненькі?

Ангели (гуртом): Так, вони були чемненькі, тата слухали і неньки.

Святий Миколай: А скажіть, небесні дітки, –

Ви для них найкращі свідки –

Чи молитву рідну знають?

Бога нею прославляють?

Чи шанують рідну мову,

Українське рідне слово?

Ангели: Так, і моляться, й читають,

Рідні пісеньки співають

Галі, Стефи, Марки, Олі,

Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай (до дівчинки у залі):

А ходи сюди, дитинко,

На коротку на хвилинку,

Розкажи нам, що ви, діти,

Тут навчилися робити?

Дівчинка (виходить): Я скажу усе, що знаю,

Пресвятому Миколаю:

Хоч малі ми дитинчата,

Поважаєм маму й тата.

Ми шануєм рідне слово,

Прадідівську рідну мову,

Рідні книжечки читаєм,

Рідні пісеньки співаєм,

І молитвою, що мати

Нас навчила в рідній хаті,

Ми звертаємось до Бога

Про опіку й допомогу.

Святий Миколай: Чи молилась ти, дитино,

За добробут в Україні,

За бабусеньку – сирітку,

За дідуня і за тітку,

За ровесників дітей

І за рідних всіх людей?

Дівчинка: Ми всі молимось щоднини

За весь народ України.

2-й Ангел: Добрі діти, так і треба –

Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай: Бачу я, ви добрі діти –

Буде з того Бог радіти!

Хай же вам, мов сонце світить,

Захищає, мов покров,

Божа ласка та любов!

Не за плату-нагороду,

А тому, що чесні зроду,

Що шляхетні, не пусті,

Правді служите святій.

(До ангелів) Божі слуги, ангелята!

Розвантажуйте санчата,

Розпаковуйте гостинці

Мирославові, Галинці.

Роздавайте всім, як треба,

Подаруночки із неба.

Дівчинка: Дякуємо Тобі, Владико, за утіху цю велику!

Яринка: Дякуємо Тобі, Святий, від усіх оцих дітей!

Тарасик: Обіцяємо добрими бути,

Слів Твоїх не призабути,

Завжди вчитися охоче,

Бо того Ісусик хоче,

I такими виростати,

Як бажають тато, мати

І увесь наш рідний край!

Ангели (хором): Всім вам Боже помагай!

(Починається роздача подарунків).

Звучить музика «Дорогою добра», сл. Ю. Ентіна, муз. О. Мінкова.

Похожие записи