Сценарій Дня Перемоги: «День пам’яті та надії»

Вчитель. Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною
заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову
історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в
забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу — його битва,
його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої
Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих,
хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам’яті
жертв Другої світової війни — це лише маленька часточка великої данини
пошани полеглим.

 

1-й учень.

 

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

 

2-й учень

Їх прийняла війна, лишивши списки

загиблих у праведнім бою,

застигли в тузі обеліски,

в гранітнім каміннім строю.

 

1-й учень

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

 

Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу
весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди
затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його
наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і
яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими
ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до
світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю.
Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод
і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях —
сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться
про них згадувати.

 

Вчитель. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої
Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю
і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний
день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

 

2-й учень

Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп’яте

Сини на пару піднялись.

 

1-й учень

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

R

?

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

 

2-й учень

Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди. Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди, їх не щадила війна.

 

1-й учень

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити.
Смерть однієї людини — це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не
болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили
своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні
похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків
і пережили пекло окупації.

 

 

Вчитель. Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя
фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше
залишається тих, хто пам’ятає злочини фашистів зі свого трагічного
досвіду.

 

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та
військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не
жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених
солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово
вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини,
руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки,
підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.
Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість
арійської раси — раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

 

Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов’янські народи — поляків,
білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового
фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

 

Вчитель. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською,
сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих
катівень, організовували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах
при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек,
Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й
знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили
злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували
на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

Похожие записи