Публіцистична вистава
Цінуй, людино, доброту природи!
Село дріма в передранковім сні,
Із вітром тихо гомонять тополі;
Світанок бродить по терпкій росі.
Фарбує обрій у рожевий колір.
Ось прокричали в небі журавлі
І потяглися в далі малинові.
Скриплять за мостом явори старі.
Розгойдуючи тишу світанкову.
Вертаються із вирію лелеки,
Несуть на крилах сонце і тепло.
Так сонячно на серці і так легко –
Не віриться, що є на світі зло.
Щось не те на Україні, щось не все в порядку,
Сади вишневі похилились, хрущі давно вже не гудуть.
Лише жуки ті колорадські картоплю день і ніч гризуть.
Жайворонки в полі вже не так співають
Пестициди й хімікати вітри розганяють.
На городах наших огірки не родять,
Хмари з кислими дощами дуже часто ходять.
Як би ви знали, паничі,
Де люди плачуть живучі.
То ви б елегій не творили
Відстійник краще б ви закрили.
Он гай зелений похиливсь,
А от з-за гаю виглядає
Ставок неначе полотно.
Правда рай?
А подивися та подихай
Тим, що виділяється із дна,
Феноли, гази і так далі
Ну, словом, щастя тут нема.
І станеш ти навіки хворим,
Не допоможуть й лікарі.
За що не знаєм, називають
Дуд чани прекрасним, добрим раєм.
Не називаємо ми раєм,
Там кояться страшні діла.
Води у нас в селі нема
І возим ми її іздалека.
Як чуда божого з гори
На неї по дворах чекає
Уся малеча і старі.
Стоять каструлі при дворах,
Вони вже геть всі поржавіли,
Машини мчать на всіх парах,
Вкриваючи їх брудом й пилом.
Пісня (співають на мотив пісні «Земля в илюминаторе»)
Вода у нас забруднена,
Вода у нас забруднена
Повітря чистого давно у нас нема.
І тужим за загубленим,
І тужим за загубленим
За всім тим, що природа нам дала
Приспів:
І сниться нам не «Фанта» й «кока-кола»
Від них на нас усіх чека біда.
А сниться нам земля в цвіту довкола
І чистая джерельная вода.
Ревуть та стогнуть землі просторі,
Від Дудчанських рясних бур’янів.
Земля не винна в цьому горі,
Що має таких господарів.
Невже Сам, люди, байдуже буде,
Як землям ради не дадуть,
Куди не гляне людське око,
Поля в амброзії цвітуть.
Ніхто землі не захищає,
І обробляють як-небудь.
А коли вродить щедро нива,
З землі святої все гребуть.
Та треба миром їм сказати,
Щоб знали ледарі про це.
Усім, хто до землі байдужий,
Пора вручити їм пірце.
В районі засідають поважні депутати,
Не раз по екології точились в них дебати.
Та горе, що не чути про їхні результати,
Коли ж ми перестанемо феноли попивати.
(зазвучали тривожні акорди, на сцену вибіг переляканий зайчик, дерева
обступили зайчика. Співають на мотив пісні «Весь покритий зеленою…»)
(
*
h
j
Ae
AE
,.??aeae2
4
x
z
I
I
ue
th
*
j
AE
.?ae4
z
I
th
Дерева: Що з тобою, зайчику, чому знов тремтиш,
Чом на своїх лапоньках ледве ти стоїш?
Чом на своїх лапоньках ледве ти стоїш,
Що з тобою, зайчику, чому знов тремтиш?
Зайчик: Гнали мене трактором і якимсь авто,
Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто.
Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто,
Гнали мене трактором і якимсь авто.
(Дерева ховають зайчика, на сцену виходить лисичка і шкандибає)
Дерева: Що з тобою, лисонько, чом на лапах трьох,
Чом така обідрана, що з тобою, ах?
Чом така обідрана, що з тобою, ох.
Що з тобою, лисонько, чом на лапах трьох?
Лисичка: Снить про шапку лисячу кожен чоловік,
Ледь з капкана вирвалась, обідрала бік.
Ледь з капкана вирвалась, обідрала бік,
Снить про шапку лисячу кожен чоловік.
(Дерева ховають лисичку. На сцену виходить обгоріле дерево, в руках
мертва пташка)
Дерева: Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік,
Хто пташкам вкорочує так безжально вік?
Хто пташкам вкорочує так безжально вік,
Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік?
Обгоріле дерево: В лісі на галявині дикуни жили,
Звалися туристами, їли і пили.
Птиць з рогатки нищили, молодняк товкли,
І смітник, і вогнище кинули й пішли.
О, земле рідна! Боляче душі
За ту збіднілу фауну і флору.
І сором за душевних тих сліпців,
Що нівечать безцінну твою вроду.
Сліпців, котрі не втямили азів,
Що справжнє щастя – в килимах із квітів,
У сріблі рос, у золоті хлібів,
У кришталях оцих джерельце світлих…
Прости нас, Земле, нас людей століття.
Яке надбало стільки лиходій, що
Вистачить на кілька поколінь.
А може й ні… Не буде поколінь
Унаслідок людської перемоги над усім
Живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси.
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все ж таки прости,
Бо голова всьому живому, ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться, і тебе спасе.
(Співають на мотив пісні «Мы желаем счастья вам»)
Пісня
В селах, де кружля сірчистий газ,
Де феноли часто душать нас,
Де хорошу воду в бочці ждемо вічність ми,
Щоб було нам легко в тяжкий час,
Дуже треба кожному із нас
Берегти природу повсяк час.
Приспів:
Ми бажаєм вам завжди
Чистого повітря й води.
І сонця промені
Хай завжди ідуть сюди.
Ми бажаєм щастя вам,
І воно повинно прийти.
Тож рук ви докладіть
І природу збережіть.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter