Етика спілкування: загальний огляд проблеми

Ввічливий, тактовний, делікатний, доброзичливий, уважний…І зразу: хто
це?

Я хочу мати поруч такого товариша!

Адже людина від народження прагне до спілкування. І спілкування
хочеться щирого, відвертого.

Як тільки з’явились люди на землі, з’являється і мораль, А однією із
складових моралі є спілкування. З розвитком суспільства відбувається
поступове накопичення правил, які згодом утворюють феномен моралі:
культуру стосунків, спілкування, поваги до людини, обов’язковість і т.
д. Встає ряд проблем, які стосуються процесу спілкування, причина цьому
лежить у постійній зміні цінностей суспільства та особистості людини.

Мабуть від первісної людини до сьогоднішньої «цивілізованої» проблема
спілкування стояла, стоїть і буде стояти. Норми спілкування,
накопичуючись роками, закріплювались у звичаях, традиціях, фольклорі
тощо.

Звичайно, вони спочатку були примітивні і задовольняли групу людей, яка
жила спільним життям, тобто задовольняли рід, плем’я. З розвитком
суспільства, розвивалось спілкування, мова, формувались норми.

Норми спілкування відшліфовувались роками самим народом, виокремлювались
ті, що переходили із покоління в покоління і створювали кодекси
спілкування.

Піклуючись про виховання культури поведінки справедливо відводиться
важливе місце засвоєнню правил спілкування. Адже знайомство людини з
людиною, спільна діяльність, використання результатів діяльності
починається і проходить в першу чергу через спілкування. Глибоке знання
мови та норм спілкування є складовою культурної людини. Не знаючи мови,
належного і правильного спілкування не буде і, не засвоївши норм
спілкування, культурною людиною не станеш.

Яких же норм потрібно дотримуватись, щоб спілкування приносило
задоволення і особистості, і оточуючим?

Якщо вдуматись, то людина має дотримуватись абсолютно всіх норм культури
поведінки, тому що все життя, стосунки з іншими людьми проходить через
спілкування.

Культура спілкування передбачає:

— ввічливість;

— щирість;

— відвертість;

— правдивість;

— чесність;

— порядність;

— толерантність;

— доброзичливість;

— тактовність;

— справедливість;

— повагу до людей;

— гуманність;

— чуйність.

Спілкування починається з народження людини. З віком воно розширюється.

Спілкування:

Шлях людини у самостійне життя поступовий і на кожному етапі
накопичується досвід культури спілкування. У перші роки життя важливе
місце надається засвоєнню ввічливих манер. Ввічливість – це така форма
спілкування з оточуючими, в якій проявляється повага до гідності людини,
увага до неї.

Ввічливість починається з простих слів: «дякую», «будь ласка», сказаних
чітко і доброзичливо. Ввічлива людина не чекає, коли її попросять про
послугу, а пропонує її сама.

Культура спілкування тісно пов’язана із вчинками людей , їх характером
та стосується вона всіх: дітей і батьків, дідусів, бабусь і онуків,
дівчаток і хлопчиків, директорів та підлеглих, учителів та учнів,
лікарів та пацієнтів тощо. Якщо дійсно висока культура спілкування, то
справа вирішується позитивно.

У кожного своя дорога до культури спілкування і залежить це від багатьох
чинників.

Уміння ясно і чітко висловлювати свої думки, уміння слухати
співбесідника і по суті відповідати йому – все це важливі ознаки того,
що людина володіє культурою мовлення. Проте говорити просто, без зайвих
слів, емоційно і образно досягається не зразу.

Читання книг розширює лексикон людини, збагачує виразність мови. При
спілкуванні має значення і темп, і тон, і літературна правильна вимова,
і виразна інтонація, і володіння мімікою, і жестами. Слід уникати
слів-паразитів, не використовувати вульгарних, грубих слів та виразів. У
словах потрібно бути ввічливим, як і у вчинках.

Словом можна порадувати людину, а можна глибоко образити.

Сьогодні грубість, хамство, відсутність культури спілкування
«помолодшали». У шкільному віці проблем при спілкуванні багато. Це і
грубість, і бідність мови, і невміння вислухати, вибрати тон,
запальність у бесіді, надмірне використання жестів, невиконання ( хоча
знають!) правил спілкування, використання вульгарних слів, нав’язування
своїх думок іншим та багато інших.

З використанням мобільних телефонів, Інтернету, електронної пошти
розширилось поле безкультурного спілкування. Це не значить, що всі сайти
є безкультурними. Про те є такі бульварні сайти, де говоряться і
пишуться мати. На деяких форумах читаєш висловлювання і відчуваєш низьку
культуру мовлення, спілкування, бідність словникового запасу.

Спостереження дають можливість стверджувати, що школярі не дотримуються
правил розмови через мобільний телефон, написання листів у мережі
Інтернет.

Проблемою є спілкування молоді на вулиці. Як і в приміщенні, на вулиці
потрібно говорити спокійно, голосно не сміятися. Недопустимо під час
розмови оглядатися, відвертатися, виражати свою нетерплячість або
заволодіти розмовою та говорити лише про себе.

Таке враження, що сьогодні серед молоді «золоте правило» моралі: «Думай
про інших» забуте.

Мабуть, проблема низької культури спілкування ще і в тому, що немає
єдності вимог у сім’ї. Кожна сім’я має свою сімейну етику спілкування,
яка не завжди відома поза сім’єю, і дитина формується за сімейними
правилами спілкування. Тому дуже важко за два роки вивчення у школі
етики (5-6 класи) «зломити» вироблені і засвоєні за десять років навички
спілкування у сім’ї. І цей сімейний заряд залишається інколи на все
життя. Батьки діють швидко, не бажаючи дати собі відповідь, що навички і
привички культурного спілкування складаються поступово. Тільки у сім’ї є
можливість із дня в день вправлятись в правильному спілкуванні. Батькам
не потрібно забувати, що посіють вчинок – пожнуть звичку, посіють звичку
– пожнуть характер. Діти засвоюють тон і манеру розмови дорослих:
крикливу чи спокійну, ввічливу чи пересипану принизливими виразами.

Культура спілкування – це одна з умов створення гармонії між особистістю
і колективом, взаєморозуміння. І від того, наскільки виховані у людини в
дитячі роки навички культурного спілкування, наскільки сформована
необхідність дотримуватись основних правил, будувати гуманні стосунки з
членами сім’ї, товаришами по школі, близькими, чужими людьми, відчувати
радість спілкування з ними, залежить щастя і благополуччя самої людини і
близьких її людей.

Уманський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітна школа І-ІІІ
ступенів №7-колегіум»

Чернікова Поліна Олексіївна, вчитель етики, зарубіжної літератури.

вул. Червоногвардійська, 12 тел. 04744-5-24-41, м. т. 097-148-69-24

Похожие записи