Моральні проблеми людської діяльності.
Проблеми співвідношення цілей і засобів діяльності.
Вчителі саме ті люди, які постійно вдосконалюють свої знання і досвід,
зрощують в собі такі моральні якості, які спричиняють творення добра у
всіх сферах людської діяльності.
При оцінці ділової поведінки ми виходимо с того, як ставиться людина до
своїх обов’язків, який вклад вносить в загальну справу, як почуваються
поруч з нею ті, хто поряд: колеги, ті хто стоїть вище, або нижче на
службових сходинках.
Я вважаю, що вчителі – саме ті люди, які постійно вдосконалюючи свої
знання і досвід, формують в собі шляхетність та велидокушність , творять
добро в усіх сферах суспільства. Зупинюсь на діяльності вчителя школи.
Ми – ті, хто вводить маленьких дітей у світ природи і людського
суспільства.
Я – вчитель,
Я любов і відданість,
Віра і терпіння.
Я радість і співрадість,
Страждання і співчуття.
Я істина й серце,
Совість і шляхетність.
Це не мої слова – це слова Шалви Амонашвілі.
Шляхетність і великодушність – це ті людські якості, про які ми ніби
призабули. Переглянувши словники, і інші джерела у яких йдеться про
значення шляхетності і великодушності, довідалась про глибокі корені
походження, значення цих людських якостей.
Так, шляхетність, на думку Ортеги-і-Гасета – це синонім напруженого
життя, постійне прагнення перевершити себе, прорватися від старих
досягнень до намічених обов’язків і вимог.
Шляхетність – це не титулованість, не снобізм, це якість, яка пов’язана
із підтриманням своїх переконань повсякчас – навіть тоді, коли ніхто за
тобою не стежить.
Йоган Гензен писав, що в кожному суспільстві , яке починало активно
розвиватися, провідну роль відігравали шляхетні люди, що вміли
змагатись. Це змагання визначало творчий пошук, для якого потрібно було
громадянське визнання. Потрібна була певна сума якостей, які, власне,
характеризували людину як шляхетну. Серед цих якостей високе місце
посідали щедрість, мудрість, справедливість, а особливо мужність,
доблесть, доброчинність, доброзичливість, вміння добре господарювати.
Шляхетність – це вияв високої моральності у ставлені до інших людей,
аристократизм, благородність, великодушність.
Підсумовуючи прочитане, я прийшла до такої думки що шляхетність і
великодушність – моральні якості, які пов’язані між собою.
Про шляхетність і великодушність писали Й. Гейзінг, Ортега-і-Гасет, Г.
Ібсен, виявляли в своєму житті ці якості Януш Корчаг, В. Сухомлинський,
О. Захаренко.
Серед сьогоднішніх вчителів теж зустрічаються носії шляхетності.
Бути шляхетним і великодушним непросто, адже перед людиною завжди є
можливість обирати.
Прекрасно сказала в своїй книзі Лілія Шитова: «Людина все своє життя
стоїть перед моральним вибором.»
Маля ще тільки починає тупотіти ніжками, а світ уже ставить перед ним
вибір:
Дружити з тим, хто може захистити, чи з тим хто потребує захисту;
Пристати до гурту, який знущається над беззахисною твариною, чи
виступити проти цього гурту;
Сказати, хто автор негарного вчинку і ніби стати зрадником, чи змовчати
і в своїх же очах стати боягузом, який побоявся сказати правду;
Підглянути у шпаргалку і скласти відмінно іспит, чи одержати чисту
трійку і залишитися без стипендії;
Взяти на себе додаткову ношу в роботі і не мати вільної години для себе
особисто, чи знехтувати інтересами колективу, справою, якій міг би
прислужитися, зате жити спокійно.
Шляхи рішення, проблеми вибору не такі прості. Не завжди у людини є
час, щоб порадитися зі старшими людьми, яким ти довіряєш.
, . D
v
&`b?j
l
Ae
I
h«
??F
&
F
&
+ Учитель – вихователь має прагнути шляхетності і великодушності,,
інакше він не виховає такі якості у наших дітях і в суспільстві.
Починати треба з себе.
Яким чином? Прагненням вчитися.
Самоінформуватися про вчинки інших людей, аналізувати інформацію,
спостерігати, критично переосмислювати.
Контролювати свої вчинки, давати їм оцінку.
Звертатися до художніх творів, особливо класиків, сучасних письменників
і поетів. О. Павленко писав: «Вчасно прочитана книга – величезна удача.
Вона здатна змінити життя, як не змінить її найкращий друг і наставник.»
Серед відомих Л. Українка, В. Симоненко, Ю. Бондарєв, Л. Костенко та
інші.
Використовувати найкращі здобутки педагогічної спадщини В. О.
Сухомлинського, О. А. Захаренко, Ш. Амонашвілі, Г. Сковороди, М.
Пирогова, А макаренка, К Ушинського, Я. Коменського, М. Монтессорі, С.
Гессена й багатьох інших.
Звертатися до власної совісті. Що вона скаже? (Безперечно, відповідь
буде залежати від сформованості моральних якостей людини)
Вести дискусії і бесіди про вчинки людей, які віддали життя заради
інших. Так, прикладом є подвиг курсантів-випускників Черкаського
пожежного училища Володимира Правика і Віктора Кибенка, які незважаючи
на небезпеку виконали свій обов’язок у Чорнобилі, Януш Корчак – загинув
зі своїми учнями.
Виховувати в сім’ї щедрість, доброзичливість, доброчинність у ставленні
дорослих до стареньких, до сусідів, до безпомічних, виховуючи своїми
відносинами один до одного: чоловіка до жінки, матері до дитини.
Вчитися оцінювати ділову поведінку – ми виходимо з того, як ставиться
людина до своїх обов’язків, який вклад вносить у загальну справу, як
почуваються поряд з нею колеги по роботі.
Брати на себе «відповідальність у нашій службовій ноші» у позиції в
конфлікті, у вкладі в морально – психологічний клімат колективу.
Шляхетність можна перевірити (виховувати) владою. Шляхетна людина не
буде сприймати владу як право на винятковість, зверхнє ставлення до
людей.
Шляхетність – є моральний вибір, це доводить, що кожної хвилини ти робиш
вибір. Вибираєш, що і як сказати дитині, батькам, колегам, яку оцінку
поставити.
Процес виховання шляхетності і великодушності тривалий процес. Ніколи
не пізно виховувати такі моральні риси в собі.
По дітях треба звіряти свої вчинки. Нам всім сьогодні треба вчитися
вимогливої доброти, розумної любові, тактовності і доброзичливості у
спілкуванні з дітьми.
Один із черкаських педагогів сказав, що суспільство складається з
батьків, дітей і вчителів.
Якщо ще не все погано в історії, то це завдяки мудрості, вірі і
впевненості нашого учителя, якого не зупинити і не злякати. Ні кризами,
ні модними реформаціями. Любов’ю до дітей учитель жив, живе нині і довгі
роки буде зорею в серцях дітей.
Таким чином, якщо ти сам навчився чинити шляхетно, бути великодушним,
доброзичливим в різних ситуаціях, то і твої учні, батьки – всі хто тебе
оточує, це відчують і будуть вчитися бути такими ж.
Бондарук
Людмила Леонідівна,
вчитель початкових класів
Черкаської
гімназії №31,
м. Черкаси,
вул.. Г.Дніпра, 27
т. 72-41-08
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
