Віталій Боголій

Роль практичного психолога та соціального педагога у вирішенні
конфліктів у педагогічному колективі

Конфлікт у наш час для психолога перестає носити виключно негативний
чи позитивний характер. У сучасних педагогічних закладах (ПТНЗ, ВНЗ,
ДНЗ) спостерігається велике різноманіття конфліктів, породжуваних
різними причинами.

Завдяння психолога — виступати медіатором даного процесу (різні
програми медіації нині упроваджуються у декількох областях України), а
не бути втягнутим у нього, бути тою оптимізуючою та амортизуючою силою,
яка буде забезпечувати інтереси всіх учасників освітнього процесу,
розрізняти векторну динаміку конфлікту, шляхи його розвитку та
приховану сутність. Деякі психологи нехтують конфліктом, вважаючи його
деструкцією, забуваючи що ”поле” конфлікту допомагає виділити в ньому
характерологічні особливості людини, що дає непересічний досвід та
діагностичний прикладний матеріал. У конфлікті можна глибоко побачити не
тільки поверхневий рівень процесу, а й глибокі психологічні підвалини
людської душі, які не стосуються саме цього конфлікту, а присутні на
протязі усього життя людини, психологічні травми дитинства, в якій сім’ї
вона виховувалась, можна побачити, яку кількість любові вона отримала
або не отримала взагалі, її ставлення до оточуючих. Тобто в конфлікті
можна виявити приховані тенденції психіки людини, які при звичайному
спілкуванні не завжди помітні. Спостерігаючи за конфліктом, психолог
може швидше віднайти метод побудови правильної стратегії поведінки
людини з оточуючими, допомогти людині зрозуміти себе, показати їй, якою
вона є у конфлікті, та сприяє в подальшому більш цілісному баченню
людиною себе. Це у подальшому гармонізує людину та дає можливість більш
продуктивно вирішувати проблему.

Пасивне замовчування проблем, виношування та визрівання проблем наодинці
спряюють душевним розладам людини, нервовим хворобам тощо. Конфлікт є
дієвим способом вирішення замовчуваних проблем та стимулює людину до
активної дії щодо їх подолання. Конфлікт сигналізує про недоліки
будь-якої соціальної системи, що виявляється як на макро-, так і на
мікрорівні. Конфлікт виконує як деструктивну, так і конструктивну
функції, що надає соціальним практикам суперечливий характер.  До
конфліктної взаємодії схильний весь соціум і складові його структури, в
тому числі і організації, де конфлікт виступає в якості однієї зі
специфічних форм соціалізації. 

&

?

ae

ae

o

»

2

4

>

N

P

T

V

|

?

?

Ae

AE

ae

ue

4ників, намаючись створити такі умови і такий фон, на тлі якого кожна
особистість буде гармонійно розвиватися. Пам’ятаючи, що саме ця
полярність інтересів і забезпечує рух освіти та її варіативність. Перед
практичним психологом, як учасником освітного процесу, постає досить
непросте завдання — забезпечити також і власну можливість продуктивно
працювати, бути цілісним, не розпорошуватись, не втрачати своєї
індивідуальності та емоційно не вигорати, водночас не боячитись
упровадження інновацій, встановлення нових типів взаємодій, розвитку
організаційної культури. 

І тоді конфлікт перетворюється на той інструмент, за допомогою якого
стають можливими рішення виникаючих проблем і визначення перспектив
розвитку. 

Конфлікт у деяких випадках мов скальпель відсікає непотрібні форми
поведінки в організації та дає простір для нових, в той же час
організовуючи всіх, об’єктивуючи предметно-діяльнісні основи
міжособистісних, внутрігрупових та міжгрупових взаємодій.

Все це можливе тільки за умови постійного професійного зростання
практичних психологів та соціальних педагогів, підвищення рівня своєї
кваліфікації, участі у тренінгах, за умов особистісної зрілості
спеціаліста та набуття власного неповторного досвіду, обміну ним з
іншими. Тільки знаходячись у процесі постійного самовдосконалення,
перевіряючи себе у практиці професійних стосунків, спеціалісти
психологічної служби стають тією необхідною складовою ланкою освіти, без
якої неможливе вирішення завдань, які на неї покладені. 

Список використаних джерел:

1. Аксененко, Ю.М., Каспарян, В.М., Самигін, С.І., Суханов,
І.О. Соціологія і психологія управління / Ю.М. Аксененко [и др.]. —
Ростов-на-Дону, 2001.-184 с. 

2. Актуальні проблеми соціології управління (Матеріали «круглого столу»)
 / / Соціологічні дослідження. — 1998. — № 2. — С. 85-95. 

3. Андрєєва, І.В., Співак, В.А. Організаційна поведінка / І.В. Андрєєва,
В.А. Співак. —  СПб., 2003. — 325 с. 

4. Анцупов, А.Я., Шепилов, А.І. Конфліктологія: теорія, історія,
бібліографія / А.Я. Анцупов, А.І. Шепілов. М., 1996. — 228 с. 

5. Атватер, І., Даффі, К.Г. Психологія для життя / І. Атватер,
К.Г.Даффі.-М., 2003. — 217 с. 

6. Бабосов, Е.М. Конфліктологія / О.М. Бабосов. — Мінськ, 2000. — 254 с.

7. Барков, С.А. Соціологія організацій: Навчальний посібник /
С.А.Барков. М., 2004. — 163 с. 

8. Белланже, Л. Переговори / Л. Белланже. — СПб., 2002. — 174 с. 

9. Вебер, М. Вибрані твори / М. Вебер.- М., 1990. — 385 с.

Відомості про автора: Боголій Віталій Миколайович, завідувач обласного
центру практичної психології та соціальної роботи Черкаського обласного
інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. E-mail:
[email protected]

PAGE

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Похожие записи