Теоретичні основи

патріотичного виховання як сучасного педагогічного процесу

Автор: Біт-Давід Мар’яна Едуардівна — вчитель української мови та
літератури, заступник директора з виховної роботи Золотоніської
спеціалізованої школи № 2 інформаційних технологій

Здобувши незалежність, молода українська держава на початку ХХI сторіччя
переживає тяжкі часи – політична і економічна кризи, інші проблеми, які
неодмінно з’являються у переломні для суспільства часи, коли
визначаються орієнтири, відбувається переоцінка цінностей. Побудова і
розвиток держави як цивілізованого члена світового співтовариства
неможлива без патріотичного виховання її громадян. Тому на сучасному
етапі в Україні патріотичне виховання розглядається як один з
найважливіших компонентів політичної соціалізації.

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості
українського народу, насамперед молоді. Тому особливе занепокоєння
викликає відсутність у більшості юнацтва усвідомлення себе, як частини
народу, своєї діяльності з інтересами нації.

Зарадити справі може створення такої системи освіти, яка виховувала б
національно-свідомих громадян України.

Патріотичне виховання – це формування патріотичних почуттів, готовності
до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української
держави.

Воно покликане:

формувати громадянина-патріота;

виховувати любов та повагу до української мови, історії, культури

виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовності у
будь-який час стати на захист Батьківщини;

виробляти глибоке розуміння оволодіння військовими і
військово-технічними знаннями;

спонукати до фізичного вдосконалення;

вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського
народу, його Збройних Сил.

Наукові дослідження переконливо доводять, що учень повинен знаходитись
під постійним виховним впливом матеріальної і духовної культури свого
народу.

Без ознайомлення в сім’ї, школі з культурою свого народу, пізнання його
самобутнього національно-патріотичного обличчя, практичного продовження
культурно-історичних традицій, звичаїв та обрядів не можна говорити про
успіхи навчально-виховного процесу. В сучасних умовах суспільного
розвитку саме школа постає необхідним чинником відродження нації,
виховання у молоді національної самосвідомості. Розкутість особистості
учня, повага його гідності і самостійності, звернення до витоків
народного життя, творче використання у роботі скарбів народної мудрості,
духовності, здобутків науки, ідейного потенціалу нашого суспільства, ось
дієві чинники, які забезпечують формування особистості громадянина
незалежної держави.

Виховання патріотизму у сучасній школі має величезне значення, оскільки
мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, адже учні
повинні не тільки володіти належним об’ємом знань, а й стати зрілими
духовно і інтелектуально.

Безумовно, патріотичне виховання має бути основою педагогічного процесу.
Виховання підростаючого покоління за принципом ціннісного ставлення до
своєї держави – основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей
процес тривалий за часом, складний за змістом і достатньо
розбалансований з погляду методичного здійснення.

Ідеологічною основою патріотичного виховання в сучасній школі є
духовно-етичні цінності нації. Суть патріотичного виховання в сучасних
умовах може трактуватися як розвиток відчуття особи, патріотичної
свідомості, заснованої на гуманістичних духовних цінностях свого народу.

Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів,
які відображають загальні закономірності, принципи виховного процесу і
специфіку патріотичного виховання школярів в сучасній школі. До їх числа
відносяться:

обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями,
що відбуваються в ньому;

обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного
виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів;

діалектична єдність і органічний зв’язок між учбовим матеріалом і
змістом позакласних і позашкільних заходів;

інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи;

спирання на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного
процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять;

спирання на позитивне в особі вихованця і створення сприятливої
психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії:

координація взаємодії школи, сім’ї і громадськості в системі
патріотичного виховання.

????????????&?Завдання і зміст патріотичного виховання витікають із
структури поняття «патріотизм», а воно має далеко не однакове тлумачення
в педагогічній літературі. Деякі вчені вважають необхідним розглядати
патріотизм як сукупність відчуттів, принципів і якостей особистості.

Формування патріотичних відчуттів багато в чому залежить від розвитку
емоційної сфери підлітків. Патріотичне виховання підростаючого покоління
завжди було одним з найважливіших завдань сучасної школи, адже дитинство
і юність — найблагодатніша пора для виховання відчуття любові до
Батьківщини.

Під патріотичним вихованням розуміється поступове і неухильне формування
у учнів любові до своєї Батьківщини. Патріотизм — одна з найважливіших
рис всебічно розвиненої особи. У школярів повинне вироблятися відчуття
гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих
звершень і гідних сторінок минулого. Багато що потрібне від школи: її
роль в цьому плані неможливо переоцінити. Патріотичне виховання повинно
органічно входити в усі шкільні дисципліни і здійснюватися під час
навчання шляхом інтеграції. Також невід’ємною частиною виховання
громадянина-патріота повинні стати виховні заходи та години спілкування,
які спрямовані на розвиток особистості, що цінить свою батьківщину та
її люд.

Сучасне розуміння патріотизму характеризується різноманітністю і
неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного
явища, багатим його змістом, розмаїттям форм прояву. Крім того, проблема
патріотизму розглядається різними дослідниками в різних історичних,
соціально-економічних і політичних умовах, залежно від особистої
позиції, відношення до своєї Вітчизни, від використання різних сфер
знань та інше. «Патріотизм — це любов до своєї Вітчизни; до рідних місць
(«землі батьків»), до рідної мови, до культури і традицій, до продуктів
праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного устрою.
Патріотизм — це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її
незалежності» [6; 18].

Матеріалізм продовжує все більше панувати над суспільством і людиною,
витісняючи найважливіші проблеми виховання, що приводить до життєвих
суперечок. Звідси — гостра необхідність у вихованні патріотизму
підлітків та юнаків в середній школі, яке на основі позакласної роботи,
виховуватиме в молодому поколінні якості, що у всі часи відрізняли
український характер: доброта, відвертість, гідність, співчуття,
благородство.

Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням
учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна
сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї
національної спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому
духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і
традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає
людину з повагою ставитися до почуттів інших, бути не байдужим до
трагедій Вітчизни і народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Апраксина О.А. Позакласна робота в школі, К., Освіта 2007. – 130 с.

Арчажникова Л.Г. Теорія і методика виховання. Програма для вищих
педагогічних учбових закладів — Ужгород, 1991. 309.С.

Смирнов С.Д. Педагогіка і психологія вищої освіти. — К.; Альма матер;
2004. — 271 с.

Губко О.Т., Руденко Ю.Д., Кузь В.Г. «Українська козацька педагогіка і
духовність», Умань, 2005 .

Грушевський М. “Ілюстрована історія України”, видання Шкільної ради.

Гнатюк В.М. “Управління системою національного виховання учнів
загальноосвітньої школи”, Методичний посібник, “Оріяни”, Київ, 1998.

Дмітрієва Л.Г., Черноїваненко Н.М., Методика виховання в школі:Київ,
2000р. – 320 с.

Історичне краєзнавство / Під ред. М.Н. Матюшина. — М.,1980

Куберский И.Ю. Энциклопедия для педагога. Санкт – Петербург, 1997-
576.с.

Ліхачев Б.Т. Педагогіка: курс лекцій. – К., Юрайт, 2001 – 607 с.

Міхайлова М.А. Психологія підлітка. Львів, 2003.-260.с.

“Мистецтво в школі 2006 № 2 С.11

Назаров Л. Пісенний фольклор,// Народна творчість.1999. № 6 С.22. 2000 №
1 С.15.

Педагогічна енциклопедія. Т. 3. М.: Вид-во «Радянська енциклопедія». М.;
1996. — 879 с.

Програма шкільного курсу “Допризовна підготовка».

Рачина Б.С. Методичні рекомендації. Харків, 2001.- 310.с.

Старікова К.Л. У витоків народної мудрості, Львів: Відділення пед.
Суспільства 1994.-89.с.

Старікова К.Л. Народні обряди і обрядова поезія, Львів: Відділення пед.
Суспільства 1994.-150.с

Похожие записи