Базильська Надія Миколаївна,
вихователь групи продовженого дня
Маньківського навчально-виховного комплексу
«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія»
Маньківської районної ради
Соціалізація молодшого школяра
в умовах роботи групи продовженого дня
Коротка анотація: у роботі йде мова про методи і засоби допомоги
адаптуватися у соціумі дитині молодшого шкільного віку у групі
продовженого дня.
Реформування освіти вимагає внесення суттєвих змін у зміст і методи
навчально-виховної роботи. Це насамперед пов’язано з необхідністю
всебічного забезпечення розвитку дітей, і формування їх соціальної
активності через системне включення у складний процес соціалізації.
Шляхи вирішення цієї проблеми передбачають: поступове впровадження у
систему роботи школи психолого-педагогічного проектування соціального
розвитку особистості, стимулювання соціально-комунікативної активності
школярів, створення єдиної системи виховних впливів сім’ї і школи тощо.
Особистісно орієнтоване виховання спрямоване на усвідомлення
вихованцем себе як особистості. Ще Сократом були визначені основні
цінності особистісного підходу у педагогічній діяльності: душа,
особистість, свобода, вибір, самостійність, самовизначення. Ідея
особистісного підходу полягає в тому, що людина цінна сама по собі і
залежить від тих ідей, які існують в її власному досвіді.
Сьогодні одним із головних завдань школи є формування в школярів
соціального досвіду, їх готовності до нових демократичних стосунків у
суспільстві. Ще у початковій ланці освіти учні засвоюють нові
соціальні ролі, моральні норми й цінності. Дитина сьогодні потребує
допомоги, захисту, любові, поради. Тому спільно з нею належить визначити
її інтереси, цілі, можливості і шляхи подолання перешкод, які заважають
їй зберегти свою гідність та одержати позитивні результати у різних
сферах життєдіяльності.
Змалку дитина повинна усвідомити і засвоїти, громадянином якої держави
він є. Тому одним з моментів виховного процесу молодших школярів є
виховання у них любові до Батьківщини, формування патріотичної
свідомості, поваги до символіки держави, вивчення історії свого роду
тощо.
З першого класу діти отримують інформацію про державу, у якій вони
живуть, державну символіку, народні символи та обереги в ході підготовки
до свят «Моя Батьківщина — рідна Україна», «Без верби і калини — нема
України», усного журналу «Державні символи України», «Українська пісня
— крізь віки».
У душі дитини патріотичні почуття в першу чергу народжуються під
враженням казкових образів. Казка — благородне джерело виховання любові
до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки — в
глибині її змісту; створені народом казкові образи, що живуть
тисячоліття, доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух
трудового народу, його погляди на життя, ідеали прагнення. У практичній
роботі мені в нагоді стали «Казка про Івана Піддубного, непереможного
богатиря, який прославив Україну на весь світ» письменниці з Черкас Ніни
Жук, легенди, опубліковані в книзі «Савур-могила». Обговорюючи їх, на
прикладі героїв діти вчаться головним цінностям, які були притаманні
патріотам рідного краю.
Ефективним заходом патріотичного виховання стала конкурсна гра «Козацькі
забави», метою якої є ознайомлення дітей з історію рідного краю,
традиціями, побутом, культурою, способом життя козаків.
Вихованці під час бесід, читання оповідань знайомляться з героїчними
подвигами співвітчизників у Великій Вітчизняній війні, ходять на
екскурсію до Монумента Слави.
Допомагаючи дітям адаптуватися у суспільстві, велику увагу
спрямовую на формування культури мислення, що передбачає розвиток
мотиваційної, пізнавальної та соціальної сфер особистості. Під культурою
мислення молодшого школяра розумію дисципліну розуму, яка ґрунтується на
сформованій у навчальній діяльності цілісній і гнучкій системі знань,
умінь і навичок, придатній для пізнання об`єктивного світу, самого себе
та для організації конструктивної взаємодії з іншими людьми.
Високий рівень розвитку культури мовлення допомагає сучасному учневі
досягти успіху в соціумі. Успіх в соціумі дитина матиме тоді, коли
вмітиме аргументовано довести власну точку зору і переконати в її
правильності, а з іншого — вислухати та зрозуміти позицію партнера, а
також, ніби зайнявши позицію партнера, оцінити власні ідеї: їх
істинність чи хибність, раціональність чи нераціональність тощо; потім,
разом із партнером порівняти висловлені ідеї (гіпотези), оцінити їх і
вибрати оптимальну (раціональну), істинну тощо. З цією метою у своїй
роботі ефективно використовую інтерактивні методи виховання: роботу в
парі, в групі, колективну роботу, навчаю вмінню швидко вирішувати
проблему, використовуючи метод «Мозкового штурму». Молодші школярі
люблять брати участь у грі «Що? Де? Коли?» (навики роботи і
взаємовиручки в групі методом «Мозкового штурму»), дискутують на тему
«Друзі пізнаються в біді» (робота в парі, групі).
Спостерігається нестача практичного досвіду молодших школярів щодо
втілення наявних знань у власну поведінку. Щоб подолати цей дисбаланс,
необхідно систематично привчати вихованців до вияву
соціально-комунікативної культури, активності в міжособистісній
взаємодії, спілкуванні з оточенням.
«Насамперед дитина усвідомить, що вона громадянин свого суспільства
і що це покладає на неї великі обов`язки, вона повинна навчитися платити
добром за добро», — писав В.О.Сухомлинський. Пам`ятаючи ці слова, у
своїй роботі я часто звертаюся до творів великого українського педагога.
В нагоді стають оповідання «В кого радість, а в кого горе», «Дідусева
заповідь», «Добре слово», «Всі добрі люди — одна сім`я», «Чому голуби до
Олега прилетіли».
Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення спеціальних
виховних ситуацій, “запрограмованих” переживань. Насамперед, спираючись
на образність мислення молодших школярів, їм можна пропонувати сюжетні
картинки «Хороший я чи не дуже», «Товариш потрапив у біду», розіграні
дітьми сценки «Твої дії в даній ситуації», «Чи вмію я бути чесним»,
години спілкування «Що про мене думають інші», «Віра в себе — запорука
успіху». На морально-етичні теми мали зацікавленість у дітей виховні
години «Життя людини — найвища цінність», «Шануй сам себе, шануватимуть
і люди тебе». Метою цих заходів є виховання шанобливого ставлення до
себе і до оточуючих, людяності й доброти, щирості у стосунках. Під час
обговорень ситуацій перед дітьми постає проблема морального вибору, що
дає змогу їм визначити можливі мотиви вчинків, готує до вияву культури
взаємин, спілкування у реальному житті. У ситуаціях відбувається
усвідомлення морального зразка, вихованці вкладають в нього свій
особистісний смисл. Глибока зацікавленість дітей певною ситуацією
спонукає їх ідентифікуватися з дійовими особами.
У роботі з молодшими школярами намагаюся створити у групі атмосферу
довіри, взаємодопомоги, доброзичливості, формування позитивного
ставлення до себе, оточуючих; ознайомлення з основними емоціями,
усвідомлення власних емоційних станів та розпізнавання емоційних станів
інших людей; формування умінь встановлювати контакти; знаходити шляхи
виходу із конфліктних ситуацій; розвиток здатності до емпатії,
рефлексії; розвиток комунікативних умінь.
Вміння спілкуватися є необхідною умовою формування і розвитку
суспільства й особистості. У процесі комунікації відображається,
передається і засвоюється соціальний досвід. Під час спілкування учень
отримує раціональну інформацію; формує способи розумової діяльності;
наслідує і запозичує емоції та почуття інших; отримує досвід роботи в
групі. Засобами спілкування регулюються відносини між суб’єктами
проектної діяльності на основі спільних цілей, формуються моральні
засади особистості, розвиваються комунікативні вміння учнів. Спілкування
спонукає його до самопізнання, оскільки дає змогу в процесі взаємодії з
іншою людиною оцінювати власні мотиви, дії, якості.
Ігрова діяльність є однією з пріоритетних у молодшому шкільному віці.
Використання її розвивального потенціалу в проектній діяльності створює
атмосферу активності, творчого пошуку, емоційності, невимушеності.
Художня діяльність надає можливість долучитися до безпосереднього
спілкування з мистецтвом, яке заповнює сферу пізнання природи, людини,
суспільства. Суспільно-корисна діяльність сприяє збагаченню освітнього
процесу соціальною мотивацією, осмисленням цінності практичної
діяльності на користь іншим, її морального смислу.
Під час виховних заходів діти вчаться слухати своїх товаришів,
аналізувати їхню думку, зіставляти зі своєю. Щоденне спілкування
школярів з однолітками і вихователем сприяє розвитку в нього мовлення —
як важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. За допомогою
слова дитина виражає своє ставлення до інших, формулює думки з приводу
спільних дій, реагує на проміжні і кінцеві результати діяльності.
Школярі навчалися частіше використовувати вислови, які починаються
словами: “На мою думку”, “Я пропоную, тому що …”, “Я так вважаю”, що
свідчить про самостійність у формуванні власної думки. Оцінюючи інших,
діти вчаться оцінювати себе, у них формується вміння жити серед людей,
взаємодіяти, спілкуватися, що сприяє успішному становленню у них
соціально-комунікативної культури і удосконалює вміння висловлюватись
грамотно, чітко, зрозуміло, виразно.
Під час роботи групи продовженого дня молодші школярі мають змогу
брати на себе різні соціальні ролі: партнерів, котрі вчаться
співпрацювати; співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати
розмову, досягати згоди, домовлятися, визначають право іншого на його
думку; експертів, що аналізують проблему; друзів, які піклуються один
про одного, допомагають, довіряють.
Водночас слід зазначити, що повноцінний соціально-комунікативний
розвиток молодших школярів відбувається у колективі де панує атмосфера
довіри, терпимості, дружелюбності, захищеності, підтримки. Тут дитина
стає відкритою, розкутою, впевненою у собі. Крім того, у неї з’являється
почуття успішності, захищеності, вона вчиться розуміти інших, у неї
формується потреба у саморозвитку.
Вихователь повинен допомогти кожній дитині успішно адаптуватися до
нової ситуації. Якщо в дитини дошкільного віку дві сфери соціальних
відносин — «дитина — дитина» і «дитина — дорослий», то в початковій
школі виникає нова структура цих взаємин. Система «дитина — дорослий»
диференціюється на дві системи: «дитина—батьки» та «дитина —учитель».
При цьому остання визначає відносини між дитиною і батьками, дитиною та
іншими дітьми. В учителі втілюються вимоги суспільства, у школі існує
єдина система еталонів, однакових вимог для оцінки. Така соціальна
ситуація розвитку дитини обумовлює необхідність організації особливої
діяльності, в якій дитина могла б себе реалізувати. Це дуже важливо,
тому вихователь групи продовженого дня повинен на допому залучати
батьків, даючи кваліфіковані поради батькам в ході бесід на теми
«Приклад батьків у вихованні дитини», «Виховання культури поведінки»,
«Сімейні традиції».
У роботі я керуюся гуманістичними поглядами Ш.О. Амонашвілі :
– Спілкуйтесь з дитиною, як з дорослою людиною;
– смійтесь разом з дітьми, веселіться, грайтеся;
– залучайте батьків до шкільного життя, пропонуйте відвідувати
уроки та групу продовженого дня;
– не ставте у приклад одного учня іншому — ні за старанністю, ні за
поведінкою;
– виявляйте своє оптимістичне ставлення до можливостей учня,
особливо, коли його спіткала невдача.
8 n ¬ u
”
*
A
Ae
AE
E
ae
e
uu
-Діти пізнають світ і під час трудової діяльності. Їм стають зрозумілі
важливі соціальні процеси, вони стають усвідомлювати значення праці в
житті людини, в її взаємодії з довкіллям, набувають трудових умінь і
навичок. Учень відчуває задоволення від власної роботи, а також у нього
розвиваються важливі мотиви діяльності: соціальні, пізнавальні, мотиви
самоствердження та ін. Елементи трудової активності стимулюють у дітей
молодшого віку успішне формування духовності та моральності особистості
дитини, визначають готовність до свідомої праці.
В роботі групи продовженого дня стають в нагоді давно випробувані
заходи з трудового виховання: догляд за кімнатними рослинами,
чергування в класі, їдальні, виконання доручень, робота в гуртку «Умілі
руки», перші навики слідкування за порядком на ігрових майданчиках та
навколо школи, виготовлення годівничок для птахів, участь у операції
«Посади дерево» та інші. Гармонія праці і моралі досягається тоді, коли
діти всі разом, підгрупами або індивідуально виконують суспільно-корисну
роботу — виготовляють іграшку як подарунок малюкам, готують святкові
вітання для батьків і родичів, майструють щось для своєї групи.
Вагому роль у виховному процесі мають сюжетно-рольові ігри, які
сприяють розвитку навичок життя в соціумі. Діти приймають на себе різні
за змістом і статусом ролі, гра потребує від кожного перевтілення,
розуміння, прийняття та вияву почуттів іншої людини. Так створюються
умови для формування соціального розвитку культури, сприйняття
самооцінки, самоповаги молодшого школяра. Ефективними є сюжетно-рольові
ігри «У магазині», «Пошта», «Гараж», «У лікарні», «У бібліотеці» та
інші.
У період розвитку нервової системи дитини, коли триває становлення
розуму, почуттів і волі, дуже важливо, щоб дитина навчилася відчувати
красу, захоплювалася нею та прекрасними творіннями людських рук і
нерукотворною красою природи. Подив, милування, благоговіння перед
красою в дитячі роки — це той елемент людських відносин, без яких
немислиме справжнє виховання, справжнє становлення людської культури.
Естетичне виховання допомагає соціалізації та формуванню дитини як
творчої, незаангажованої людини, сприяє розвитку особистості. Виховні
заходи до свят, інсценування казок, виставки малюнків, виробів з
природного та підручного матеріалів, екскурсії до ставу, лісу, парку, в
поле, спостереження за квітниками, явищами природи, конкурси
читців-декламаторів, перегляд лялькових та циркових вистав, відвідування
заходів, що проводяться у школі мистецтв і центрі дитячої та юнацької
творчості сприяють вихованню почуттів, формуванню естетичних смаків та
вподобань молодших школярів, уміння їх висловлювати свої враження,
втілювати в художній образ свої думки, почуття, переживання.
Серед найважливіших моральних якостей молодших школярів, які
свідчать про рівень культури особистості, її вихованість, можна назвати
ввічливість привітність, делікатність, сердечність, які допомагають
зайняти достойне місце в соціумі. Саме виявлення людиною цих рис
характеризується її ставлення до іншої особистості, допомагають їй
швидко адаптуватися в новому середовищі, формувати дружні стосунки з
людьми.
Під час бесід, читання казок, прислів`їв, оцінюються сформованість
моральних цінностей та знання основних правил етичної поведінки. Важлива
роль відводиться бесідам на теми: «Добро в нашому житті», «З чого
починається ввічливість?», «Ввічливих і лагідних шанують скрізь», «Чому
необхідно дотримуватися норм і правил культурної поведінки?». Вихователь
спрямовує увагу дітей на самоаналіз власної поведінки та поведінки
ровесників з позиції етичних правил і норм. За його допомогою учні
наводять приклади ввічливого, делікатного ставлення однокласників один
до одного.
Дбаючи про соціальний розвиток особистості, намагаюся щоб учні
правильно розуміли поняття «дружба», «товаришування», виховую в них
бажання бути вірним другом, просто порядною людиною. Раджу учням
користуватися пам`яткою «Правил ввічливості»:
Пам`ятай! Ввічливість — вміння поводитися так, щоб іншим було приємно з
тобою.
Будь завжди привітним; вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, йдеш —
попрощайся.
Не змушуй за тебе хвилюватися, ідеш — скажи куди і коли повернешся.
Не капризуй, не бурчи! Твоє капризування може зіпсувати настій іншим.
У ставленні завжди будь чемним, уважним, доброзичливим.
Навчання в початковій школі супроводжується кардинальною зміною
соціальної ситуації розвитку дитини. Вона стає суб’єктом соціальних
стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання
яких отримує громадську оцінку. Вся система життєвих відносин дитини
перебудовується та обумовлюється переважно тим, наскільки успішно вона
справляється з новими вимогами.
Кардинальні зміни у сфері соціальних відносин і діяльності дитини
відбуваються на фоні перебудови всіх систем і функцій організму, що
вимагає більшого напруження і мобілізації його резервів. Цьому сприяє
гра. Саме вона для молодших школярів природний вид діяльності, де вони
не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. Так в
особливих ігрових умовах діти мають змогу моделювати систему соціальних
відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них. В умовах
гри відбувається поступове подолання особистісного егоцентризму, завдяки
чому розвивається самосвідомість дитини, вона стає соціально
компетентною, здобуває досвід взаємодії, вирішення ситуацій, шліфує
комунікативні вміння. Завдяки грі відбувається поетапне засвоєння
соціально комунікативних знань, умінь і навичок. Найбільше діти люблять
рухливі ігри на свіжому повітрі, вчаться виробляти почуття колективізму
під час проведення спортивних змагань «Веселі старти». Вони охоче грають
і в інтелектуальні ігри та конкурси, такі, як «Поклик джунглів»,
«Ерудит», «Найрозумніший».
Вагому роль у виховному процесі відіграє казка. Вона допомагає
пережити внутрішні почуття персонажів, спонукати до роздумів, завдяки
яким дитина переноситься з казки у реальне життя і дивиться на нього
по-новому, бачити себе, свої дії ніби збоку.
Слухання казки, на думку вчених, допомагає дитині навчитися розуміти
внутрішній світ героїв, а через них і внутрішній світ інших людей, вчить
співчувати їм, повірити у сили добра, набути впевненості у собі. На
основі аналізу поведінки казкових героїв, вихованці вчаться
виокремлювати позитивні та негативні риси особистості, оцінювати їх.
Використання тематичного багатства казок істотно впливає на формування
соціально-комунікативної культури у молодших школярів, позначається на
їхній поведінці та вчинках. Аналізуючи вчинки казкових персонажів, діти
ознайомлюються з певними соціальними нормами, правилами взаємодії,
спілкування та особливостями їх дотримання. Увагу дітей звертаю на те,
що ці правила, норми відображають соціально-комунікативну культуру
людини, що виявляється у доброзичливому, чуйному ставленні до інших.
Під час роботи значна увага приділяється розвитку у дітей умінь
поставити себе на місце іншої людини, побачити ситуацію її очима. Це
сприяє накопиченню у них “банку життєвих ситуацій”, який у разі
необхідності може бути активізований.
В своїй роботі часто використовую дитячі книги письменників рідного
краю. Талановитим автором на Маньківщині є Віра Оберемок, яка друкує
свої твори в місцевих періодичних виданнях та має збірки казок і
оповідань для дошкільного і молодшого шкільного віку «Дівчинка і
білочка» та «Їжакова сімейка». В нагоді стають її казки повчального
змісту «Треба слухатися маму», «Перемагай зло добром», «А ви вмієте
усміхатися?» та інші. Також проводилися бесіди по книзі «Сміливий
Олексійко» письменника Віктора Жадька, уродженця с. Іваньки
Маньківського району.
З метою формування у молодших школярів соціально-комунікативної
культури, розвитку у них вмінь вирішувати власні проблеми, віднаходити
оптимальні шляхи взаємодії з навколишніми, пропоную дітям складати казки
на задану тему і стежити, щоб вони мали щасливу кінцівку, оскільки
створюючи казку, дитина не тільки розповідає про власні проблеми, а й,
так би мовити, програмує себе. Тому саме щаслива кінцівка допомагає
авторам “підтягнути” сюжет, фактично пропонуючи комплекс дій для
досягнення успіху під час взаємодії, діяльності. Результати проведеної
роботи переконали, що соціально-комунікативний розвиток молодших
школярів відбувається внаслідок цілеспрямованого впливу на їхню
емоційно-почуттєву сферу.
В процесі роботи використовували такий методичний прийом: здогадавшись
про проблеми окремих дітей, складали казку, де пригоди, вчинки героїв
були спрямовані на вирішення цієї проблеми. Ми придумували фантастичну
привабливу істоту, яка ззовні і характером була дещо схожа.
Сім’я — один з основних елементів соціалізації молодших
школярів. В процесі соціалізації батьки сприяють передаванню соціального
досвіду від старшого покоління молодшому; засвоєнню дитиною моральних
норм, духовних цінностей, зразків поведінки; формуванню в дитини
суб’єктивних регуляторів поведінки; становленню особистості.
Способом реалізації різноманітних механізмів сімейного
функціонування є спілкування між членами родини — чоловіком і жінкою,
батьками й дітьми, братами й сестрами. Змістовність, систематичність,
відкритість, динамічність, виразність цього спілкування та конкретні
поради вихователя з цієї теми батькам є вагомою допомогою дитині для
адаптації в суспільстві.
Важливим елементом сімейного життя є батьківський авторитет.
Вихователь на батьківських зборах, в індивідуальних бесідах радить
батькам не просто нав’язували дитині свої настанови, а й намагалися
допомогти прийняти правильне рішення самостійно, визнавали її
авторитетною, значущою .
Сучасна сім’я — це найчастіше споживацький осередок, який практично
не здійснює трудового виховання своїх найменших членів. Молодших
школярів, як правило, усувають від домашніх справ, оберігають від
фізичного навантаження, внаслідок чого виникають дефекти в їхньому
моральному вихованні, таким дітям важче адаптуватися до життя.
Тому батькам належить пояснити, щоб дитина виросла діяльною й активною,
вона потребує постійної справи, можливості створювати щось матеріальне,
корисне для інших і для себе — речі, іграшки, малюнки тощо. Повсякденна
турбота про батьків, родичів, друзів, сусідів, вихователів має стати
основним напрямком організації дитячих буднів.
Всі ці чинники допомагають розвиватися самосвідомості учнів молодших
класів, сприяють закладанню основ для формування в них моральної позиції
як сукупності провідних ставлень до навколишнього світу і себе.
Література
Кононенко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості: Навч. посіб.
для вищ. навч. закладів. — К.: Освіта, 1998. —
255 с.
Метод проектів у початковій школі / Упоряд.: О.Онопрінко, О.Кондратюк. —
К.: Шк. світ, 2007. — 128 с. — ( Б-ка «Шк. світу»).
Романенко О. Пробудження інтересу до власної особистості/ Початкова
школа. — №1. — 2009.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Т.4. — К.: «Радянська
школа», 1976. — 640 с.
Федорова М.А. Культура поведінки дітей 6-7 років життя (виховання у НОК
«школа-дитячий садок») : метод. посіб./ М.А.Федорова; за ред. проф.
М.В.Левківського. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2005. — 136 с.
Хорунжа Л. Формуємо культуру поведінки молодших школярів/ Початкова
школа. — №2 — 2007.
Ярич В.В. Плекаємо дитину/ Початкова школа. — №1 — 2007.
Ященко Т.І. Виховання загальнолюдських цінностей, свідомої дисципліни та
культури поведінки учнів/ Початкова школа. — №10 — 2006.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
