Тема: «Батько і мати»
Мета: Виховувати у дітей повагу та любов до рідних батьків. Усвідомити,
що ми маємо обов’язки перед батьками і не нехтувати ними.
Хід заходу
1-й ведучий
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме І довічне коло
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній – на віки!
Між нами не ляжуть вирвами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі…
Батьки і діти.. .Діти і батьки.
Нам нічого ділити на спільнім полі.
2-й ведучий
Оцих тополь приречений кортеж.
Що вічно супроводить Україну.
І традиційні верби, і калина –
Все батьківське, але синівське теж.
Все наше – од дощинки і навіки
До вічної Тарасової муки –
Передають своїм синам і внукам
І не на день майбутній – на віки!
(Б. Олійник)
Вчитель
Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні і
передаються з покоління в покоління. чаруючи людську душу. До таких
скарбів належать пам’ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня,
батьківська хата, бабусина вишиванка,, дідусева казка – все це наша
родослівна пам’ять. наші символи, наша історія, може, погана й сумна але
в основі своїй велична, все стверджуюча.
1-й ведучий
Що потрібно для щастя ? Тихе надвечір’я, сонячний ранок, рідний дім,
мамина не зрадлива усмішка, розважливе батьківське слово.
2-й ведучий
Рідні, близькі люди ? Хто вони? Це мама, тато, дідусі і бабусі.
Учень
Він говорить, як і з нами.
Із ягнятами й квітками.
Наче колос, він зігнувся…
Я люблю свого дідуся
Учень
Дай. бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний
Мов химерні візерунки. На замерзлій з ночі шибі.
(А Костецький)
1-й ведучий
Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила нас робити
перші кроки,
вимовляти перші слова.
2-й ведучий
Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи.
Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його –
визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро,
як вчинок на благо інших.
1-й ведучий
«Про матерів можна розповідати нескінченно», – сказав Максим Горький. І
дійсно, ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про
материнську любов.
Учень
Скільки в мами сонця, щирого тепла.
Скільки в мами радості, щирого добра.
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
Як нам не любити неньку дорогу?
У душі матусі почуттів глибінь.
А в очах матусі неба голубінь
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця.
(Пісня «Мамина коса»)
*
Учень1
Сад зелений, а у ньому
Гордий дуб шумить гілками.
Дім красивий, а у ньому
Любий тато наш із нами.
2-й ведучий
Ким для кожного з нас є батько? Батько – захисник, годувальник. Його
слово – закон. Він зробить все. аби не загубилося коріння родоводу.
Батьківська любов згідно з народною мораллю. Має бути стриманою і
врівноваженого. Недарма кажуть, що дитину треба любити так . щоб вона
цього не знала – саме такою має бути батьківська любов.
Учениця
Дорогий, хороший, рідний тато,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато.
Як чудово. що у нас є ти.
1-й ведучий
Мати і батько – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми
одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум,
вкладають у наші вуста добрі слова. Вони хочуть, щоб вони були
здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються.
думають.
2-й учень
Тільки спросоння погляну – бачу родину свою:
Мати – досвітня пташина, з досвітку вік не зімкне.
Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене
Батько – то сонечко рідне, сонечко ясне, земне.
Слово кого заповітне гріє і живить мене.
Вчитель
r
t
?
?
E
E
D
F
?
?
¤
¦
?
¶
*
t
?
E
F
?
¦
¶
у, ми не повинні лишати своїх батьків ніколи самотніми, а оберігати їх
родовим вогнищем. Не забувайте. що всі ми станемо батьками ; своїм
особистим прикладом в всьому маємо бути зразком для власних дітей.
Багато мудрих запитів залишила нам народна педагогіка.
Учень
Легенда
Були собі мама і тато. І мати вони дітей…Одного разу мама застудилася
і захворіла. Лежить в ліжку і каже: «Діти, подайте мені води, бо не можу
встати». «Нема в хаті води». – відказують діти. «Ідіть до річки, та й
наберіть».- промовила мати. Не захотіли діти принести води своїй мамі.
Сказали, що не можуть, бо хочуть гратися.
Пішли діти на двір і граються а мама ледве – ледве лежить в ліжку і
покривається пір”ям. Збіг найменший хлопчик до хати, бачить, мати вже
пташкою стала. Став кричати до братів і сестрички: «Наша мама пташкою
стала. Хоче відлетіти від нас. Скоренько біжимо по воду для неї».
Побігли діти до річки набрали води і кричать: «Мамцю, мамцю пий
водичку!» А вона вже пташкою стала, відлітає від хати: « Ку-ку, ку-ку.
Пізно, діти, пізно, ку-ку, ку-ку!» І полетіла від них.» Справді, тато
і мама найбільше наше добро
1-й ведучий
В народі існує ще й така легенда: «Доживши до глибокої старості немічна
жінка вирішила доживати свій вік у сина. Син деякий час добре ставився
до матері, а коли побачив шо вона не може нічого робити, що за нею
потрібен догляд, вирішив відвести її на смітник. Син посадив матір у
візок І повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, внук
поцікавився: “Тату, куди ти везеш бабусю?» Батько відповів: «На
смітник». Тоді син додав «А коли ти станеш старий, то я теж змушений
буду тебе відвести на смітник?.
Пам’ятайте. Що колись і до вас в гості завітає старість.
Учень
Материнська любов, як промінь сонця,
Любов сприймають лиш такою.
У перші роки діти люблять
Ласкаві материнські руки.
Бо вони пестять і голублять.
Вгамують біль, відвернуть муки.
Батьки ж любов свою ховають
У зморшках серця бережливо.
Любов їх тихо розцвітає
Й іскриться у очах щасливих.
Батьки ранимі, як і мами.
Колюче слово ранить серце.
В глибокім своїм серці рани.
Як важко рани з серця стерти.
Батьки становляться дідами.
Не сплять ночами до світання.
Стають ніжнішими від мами
Онуки їх любов остання.
Внуча своїм маленьким серцем
Сприймає дідову любов.
Не зачиня до серця двері
Бо їх єдна єдина кров.
2-й ведучий
Щасливі ми. що народилися і живемо на такій чудовій, багатій,
мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди,
тут живуть наші батьки; тут корінь роду українського, що сягає сивої
давнини. Де б ми не були, крізь відчуваємо поклик родючої землі,
хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.
Учень
Мій отчий дім. де всі стежки мої.
Веселками ясними перевиті.
Де у садках співають солов’ї.
Де шлях в світи лежить в високім житі.
Мій отчий дім! Ти дав мені усе.
Моя Вкраїна піснею багата
Ввійшла у серце співом голосним.
Як та любов, яку дарує мати.
Мій отчий дім. не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим.
Мій отчий дім. даруй мені пісні
І мамине до болю рідне слово.
1-й ведучий
Любіть своїх батьків, слухайте, поважайте їх. бо старі люди кажуть: «
Хто батьків має. той у добрі зростає». Отже, тато і мама найбільше наше
добро. Не забувайте своїх батьків, як малі так і дорослі.
Учениця
А як вивчимось з літами.
Вдячні мамі за турботу.
Та. підемо ми від мами
В інший край, десь на роботу.
Хай усі запам’ятають –
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають.
Виглядають наші мами.
(Лунає пісня «Батько і мати» )
Учень
Приїжджайте частіше додому.
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави,
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
Пригадайте дитинства стежини.
Поцілуйте батьківські сивини.
Зачерпніте водиці з джерельця.
Прихилітеся серцем до серця.
Бо не вічні ні батько, ні мати.
Завтра можете їх не застати
Щоб не мучила совість потому –
Приїжджайте частіше додому.
Ведуча
Промайне 10. 20. 50 років зустрінуться у нашій пам’яті багато подій,
забудуться люди, зустрічі. Але щоб не трапилося у житті, ви завжди
повертатимемося у світ свого дитинства до рідної берегині, до своїх
батька й матері.
Пам’ятайте хто ми, чиїх батьків сини і дочки.
(Пісня «родина»)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
