Барашивець О.С.,

вихователь ГПД

Городищенської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №3

Виховний потенціал групи подовженого дня

Анотація

Дана робота містить частковий аналіз професійної майстерності
вихователя ГПД і його впливу на формування компетенцій молодших
школярів. А також, можливо, у деякій мірі, розкриває виховний потенціал
ГПД.

Сучасний світ – це світ стрімких змін, звершень, який ставить перед
педагогом цілі: навчити , розвинути, виховати, не даючи при цьому
точних вказівок, інструкцій. Розвивай, навчай, виховуй так, на стільки в
тебе вистачає знань, мудрості, таланту. І на скільки свідомо ти обрав
свою професію і кожен день перетворюєш на радість пізнання, відкриття
для себе і для своїх вихованців, а не просто відпрацьовуєш години по
чіткій інструкції: дзвінок на урок – дзвінок з уроку.

«Талант людини виявляється не лише у віддачі, а й в умінні брати,
переповнюватися здобутками – і щедро вихлюпувати враження, знання,
майстерність, постійно розсіюючи їх навколо себе», — так вважав
С. Соловейчик.

На моє глибоке переконання, школа має бути багата саме талановитими
педагогами, з великою душею, людяністю, із «золотими» руками. Бо саме
обдарований, талановитий учитель виховає талановитих учнів, помітить ті
перші тендітні паростки індивідуальності, підтримає, почне розвивати. А
нездара виховає собі подібних.

Навчання і виховання, виховання і навчання, вони на стільки
взаємопов’язані від народження у дитини, що навіть важко зробити вибір
чому надати перевагу. У школі вчитель, який прагне бачити своїх учнів
вихованими дбає про виховання щохвилини. І не на словах, не на папері, а
вдумливо продумуючи виклад матеріалу, плануючи свої дії, години
спілкування, інформаційні хвилинки та й просто хвилинки відпочинку, бо
ніби затиснутий у тісні рамки часу: однієї години спілкування на тиждень
замало, щоб виховати компетентну особистість. А тому саме у групі
подовженого дня знаходиться той виховний потенціал, якого так бракує
сучасній школі.

Діяльність вихователя групи подовженого дня була і залишається однією з
найслабших ланок виховного процес у школи. Ключем до розв’язання цієї
проблеми є організація діяльності групи подовженого дня як цілісної
«одиниці» життя дитини, важливо тільки виокремити деякі точки, які
потребують уваги, бо в них зосередилось те, що заважає дитині почуватися
у ГПД комфортно і щасливо.

Одна з типових помилок – це те, що вихователь вважає своїм головним
обов’язком «виконати з дітьми уроки» і простежити аби нічого не
трапилося. За такої умови дитині шкоди заподіяти аж ніяк не можна, але
чи принесе це користі. Коли у дитини не розвивається самостійність, вона
не вчиться долати труднощі, досягати поставленої мети , не навчиться
страждати, а отже і співпереживати. Якщо буде домінувати мислення
вчителя, чи ж буде цивілізований поступ у розвитку дитини?

Сучасна дитина не така, як її попередники. Вона інакше міркує, грає в
інші ігри, інакше вчиться…Відповіді на запитання «Яка вона і як її
виховати, аби закласти фундамент позитивних цінностей?» дає психологія.
А якою виросте дитина, чи стане вона доброю, чуйною людиною, творчою
особистістю. залежить великою мірою від вчителя та вихователя, від їх
щоденної праці, такту і душевної щедрості. «Виховувати – це насамперед
знати дитину, а щоб знати – треба постійно бачити, вивчати. Без знання
дитини, без глибокого розуміння всієї складності явищ, які відбуваються
в її душі, виховання стає сліпим і тому беззмістовним.» — так вважав
Василь Олександрович Сухомлинський. А ще він говорив, що групи і школи
подовженого дня за своєю ідеєю – дуже цінна форма виховання. Саме в них
створюються сприятливі умови для того постійного спілкування вихователя
і дітей, без якого немислиме виховання емоційної культури.

У групі подовженого дня існують режимні моменти, які слід регламентувати
(час для обіду, приготування домашніх завдань), але є такі ніби самі
вливаються в життя групи – це спілкування. Взаємини між дітьми, дітьми і
вихователем. І якщо час у групі минає швидко і непомітно, то це і є
найкращим показником цілісності і спонтанності проживання дня.

Ось діти рум’яні, веселі, галасливі, але дуже задоволені повернулись до
школи із чергової подорожі і, наперебій, всім кого зустріли,
розповідають, що на ялинку завітала аж з лісу мала, руда пустунка, і,
тепер, вона буде «нашою» шкільною білочкою. Бо шишок на ялинках багато,
а учні давно навчилися спостерігати тихо , обережно і уважно Адже не
перший раз уже читають казкову книгу природи. А ще, що вони спостерігали
за рожевим птахом. Він ніби з казки, з пір’їнками, які йому подарувало
ранкове сонечко. І треба не гаятися і цієї ж хвилини починати його
малювати, щоб не забувся той рожевий колір. Тому ми відкриваємо творчу
майстерню. Ось так, коли дітям цікаво, коли вони роблять власні
відкриття, до яких їх підвів, невимушено вихователь, вони почуваються
щасливими, ніби першовідкривачами і творцями. А вихователь і сам
почувається щасливим, бо бачить як день за днем його вихованці
розширюють свій кругозір, збагачуються життєвим досвідом, тобто
розвивають свої і життєві та інформаційні компетенції.

Заняття за інтересами, клубні години, інсценізації, драматизації,
сюжетно – рольові ігри, бесіди, розповіді, з використанням інтерактивних
форм і методів, подорожі та зустрічі, інтерв’ю, рейди, усні журнали,
конкурси, виставки, години милування, мандрівки, екологічні хвилинки,
хвилинки пам’яті, бали, літературні студії, вернісажі, свята і конкурси
– ось той прихований потенціал виховання і розвитку компетенцій молодших
школярів в умовах групи подовженого дня.

Одиницею міри на групі подовженого дня є день. Це означає, що вихователь
мусить розглядати групу як цілісний фрагмент життя дитини, а не як
додаток до уроків, бути дитині порадником і другом, постійно вивчати її
психологію. Спираючись на її життєвий досвід, будувати свою діяльність
на основі досягнень сучасної психолого – педагогічної науки, враховуючи
особливості соціального середовища, використовуючи виховний потенціал
батьків, не боятись учитись у дітей. Тому закономірно виникає питання
про адекватні форми організації діяльності та спілкування дітей у групі
подовженого дня. Безперечно, вони мають бути такими, що перетворюють
групу подовженого дня, та й школу як навчально — виховний заклад, у
середовище не тільки виховання, а й життя. Таких форм і методів можна
запропонувати чимало. Це, наприклад, проектна діяльність, екскурсія, гра
тощо. Кожна з них може виступати тією ключовою одиницею, яка методично
уможливлює цілісність виховного процесу на групі подовженого дня.

З міні-проектів я розпочинаю роботу над проектною діяльністю школярів.
Ще з шести – семи років учні навчаються детально, різносторонньо вивчати
об’єкти своїх досліджень. Так започатковуються проекти: «Красиве і
корисне», «Птахи — наші друзі», «Мій родовід», «Де живе краплинка» під
час яких розвиваються комунікативні, життєві компетенції та
інформаційні.

Уміння вчитись у дітей є об’єктивною необхідністю цивілізаційного
поступу, і ознакою внутрішньої сили вихователя. Саме від цієї
внутрішньої сили і залежить майбутнє, цікаве і змістовне життя кожної
групи подовженого дня.

Використана література

Савченко О. Я. «Виховний потенціал початкової освіти». – Київ – 2009. –
С. 141-146

Охрімчук Р. «Дитина у групі подовженого дня: Бути чи відбути?»\\
Початкова освіта. – 2005. — №33. – С. 19 – 24

Кузуб В. «Досвід реалізації компетентнісного підходу до організації
навчально – виховного процесу»\ Початкова освіта. – 2008. — №17. – С.8.

Методичний порадник. \\Початкова освіта. – Випуск 10 №4 січень 2007.

Похожие записи