Азбука ввічливості

Мета. Закріпити знання і навички елементарних правил поведінки та
етикету; формувати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших.

Обладнання. Плакати: «Це можна робити у школі»; «Цього не можна робити у
школі»; дитяча іграшка.

Хід заняття

(Клас поділено на три групи, які будуть мати окремі завдання).

Вчитель. Починаючи розмову про ввічливість, нам перш за все треба
з’ясувати, що означає це поняття. Ввічливість — це насамперед вміння
спілкуватися, навіть мистецтво людського спілкування, вміння люб’язно
ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю, ви погодитеся зі мною, що
не лише дітям, а дорослим хочеться, щоб до них уважно ставилися їх друзі
та рідні, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що
тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди по-доброму
ставляться. Тільки таку людину всі люблять, поважають, виявляють бажання
спілкуватися з нею. А що саме цікаве, бути ввічливим не так і важко.
Неважко бути завжди охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно
на вас дивитися. Неважко допомагати дома старшим, не розкидати по
кімнаті свої речі. Звичайно, вихована людина має виконувати не тільки ці
правила. їх набагато більше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці
елементарні правила, то саме вони стануть початком вашого подальшого
вдосконалення.

Але людина може показати свою ввічливість як вчинками, так і словесно.
Вони (слова) допомагатимуть вам. Для прикладу розглянемо такий випадок.
Ти стоїш на перерві і розмовляєш з друзями. Аж раптом хтось боляче
наступає тобі на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку, та
раптом чуєш: «Вибач, будь ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити
тобі боляче». Злість зразу пройде, і ти несподівано навіть для себе
відповідаєш: «Та нічого. Буває». І вирішити проблему, яка назрівала,
допомогли ввічливі слова.

(Клас поділяється на групи. Кожна група отримує ситуацію для
розв’язання. За правильну відповідь учні отримують призи).

1-е запитання. Донька йде на день народження до однокласниці. Приміряє
дуже гарну, модну сукню. «Одягни простішу сукню», — просить її мама.
«Чому?» — не розуміє донька.

2-е запитання. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через
хвилину обгортка білою плямою «прикрасила» підлогу під сидінням. «Невже
і вдома ви вчиняєте так само?» — запитує сусідка. «Електричка — не дім.
І всі так вчиняють. Подивіться: всюди за сидінням все забито сміттям. А
що, хіба мені це в вікно викидати. Мені здається, що так прибирати ще
складніше». Запитання: чи переконала вас жінка у своїй правоті?

3-є запитання. Мене запросила на день народження подруга. Гостей було
багато. Подарунків було дуже багато — дорогі сувеніри, прикраси. Я
подарувала книгу. І… залишилася без подруги. Вона відвернулася від
мене. їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

4-е запитання. Учень шостого класу говорить: «Ми часто в класі даємо
прізвиська один одному: Жир, Мочало, Папуга. Дехто з цим веде боротьбу.
А чи варто боротися з прізвиськами?» Ваша відповідь на ці міркування.

5-е запитання. Двері у тролейбусі відчинилися. І поки пасажири виходили,
один хлопчик прошмигнув і плюхнувся на вільне місце. «Мамо! — гукнув він
до молодої ще жінки, яка зайшла слідом. — Мамо, скоріше сідай!» «Це ж
треба який молодець. Як він про маму турбується. Правильно синку, так і
треба». Жінка, що сиділа поруч сказала: «Щастя такого сина мати». Мама
відповіла ввічливою посмішкою, хлопчик злегка почервонів. Та не всі
пасажири дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою в руках,
за яку хлопчик виявився спритнішим, зі смутком дивилася у бік. Питання:
поміркуйте над цією ситуацією.

6-е запитання. У тролейбусі їхали хлопці років по дванадцять. Вони
сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно переглянули. Фільм про
війну. «А наш гранатою — р-раз! І тому — бац! Ну, наші молодці». А поруч
стояв сивий чоловік з орденськими планками на піджаку. Стояв, бо всі
місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдавали, що не помітили
його. Ваша думка з приводу.

Після обговорення випадків переходимо до наступного завдання. На дошку
вивішуються плакати «Це можна робити в школі» та «Цього не можна робити
в школі». Учні отримують завдання: самостійно виробити правила
поведінки: що можна робити і чого не можна робити в школі. Для роботи
учням дається декілька хвилин, а потім представник від кожної команди
доповнює на дошці свої судження.

Розглядаємо слідуючі випадки.

1. Хто вітається першим, коли зустрілися молодий і старий?

Хлопець і дівчина?

Якщо зустрілися два хлопчака, хто з них перший подає руку?

2. Якщо ви зайшли в автобус із задньої площадки і помітили, що спереду
стоять ваші друзі, чи треба з ними вітатися?

3. Цю людину ви зустрічаєте дуже часто: це мешканець вашого будинку,
вчитель, який викладає в паралельному класі, але ви не знайомі з ним. Чи
потрібно в такому випадку з ним вітатися?

4. Як повинні виходити і заходити в транспорт хлопець та дівчина?

5. В коридорі ви бачите свого класного керівника, який розмовляє з
колегами. Ви підходите до них і говорите: «Олено Іванівно, вас шукає
вчитель математики. Вона просила, щоб ви зайшли до неї». Обговоріть дану
ситуацію.

Вчитель. Ось і закінчилася наша сьогоднішня розмова про ввічливі слова.
Та знайомство з ними не закінчується. Вони нас супроводжуватимуть все
життя. Я б дуже хотіла, щоб вони стали вашими найкращими друзями і
завжди ставали вам в нагоді та допомагали. Але все це залежить тільки
від вас.

Похожие записи