Сценарій новорічної програми

Артисти-невдахи або Врятоване свято

Звучать фанфари. Світло в залі згасає. Завіса відкривається.

КАРТИНА 1

Гниле болото або лісова хаща. Виходить Лісовик. Кує зозуля.

Лісовик:      Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де?

Водяник(вилізає з болота): На місці я, Лісовик, не галасуй. І Страшко
давно       тебе чекає.

Страшко:    Ага…(злізає з дерева)

Лісовик:      Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося дерево

                    Звалив? Звалив. Дітей в темний ліс заманив? Заманив.
Ще гриби

                    у кошику  Червоній Шапочці підмінив  на
мухомори…          

  Страшко:    Супер…

Водяник:   Я, я, зараз я!! Човен з рибалками перевернув, пловцям 
п’ятки 

                    лоскотав. Вони трохи не втопилися! Сомів та щук
посварив. Така

                    велетенська бійка була! Сила!

Лісовик:       А ти, Страшко?

Страшко:    А я, а я…А я як вийшов  …Всі одразу впали…Мабуть злякалися.

Лісовик:        Де там наша Кікімора ходить. Постійно запізнюється на 
збори.

Водяник:     Та вона, мабуть на черговому кастингу. Все хоче у зірки
потрапити.

Лісовик:         Уявляю: наша Кіка у «Шансі» — ой, не можу…

Страшко:     Ні! Ні! Нехай краще  її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад
: Моя

                     прекрасна няня»

Лісовик:        Та ні! «Не родися красивою»

Водяник :      А родися Кікіморою…

Всі сміються.

        Прибігає Кікімора. Всі замовкають і вишукуються.

Кіка:           Хі-хі. Привіт,хлопчики. Що ви тут 

                     робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та
ледацюги.

Водяник:     Та я тобі за такі слова .

Кіка:             Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька працюю. І день і ніч,
і день і ніч. І  

                    навіть  зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу.
Ось так –

                    (дурно сміється)- всі білки з дерев впали — думали
землетрус.

Лісовик:       Ой, Кікочка, ти у нас професіонал! Не те що
ці…телепні.(замахується).

Кіка:            А яка, хлопці у нас програма на Новорічне свято? Я собі
зробила  новий

                     прикід : плаття з яскравого шмаття, прикрашене
сушеними

                     гусеницями, зачіска  зі свіженької
соломи…(крутиться)

Лісовик:        Красунечко наша.

Страшко     Супер…

Водяник:     Кікімора, вона і є Кікімора…

Кіка:           Що ти сказав. Та я тобі …( Починається бійка)

Лісовик: (розкидає  всіх)  Ну ти, Водяник, прямий, як свинячий хвіст.
Хто ж це жінкам   правду каже?  Кікочка, ти його не слухай. Ти у нас
найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. У тебе такі гарні
противні маленькі очі, такий миленький  мініатюрний носик  та і вся ти у
нас  просто диво…Правда Страшко?

Страшко:   Ага, Кіка, ти навіть красивіша за мене…

Кіка:           Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди будете в
новорічне свято 

                  на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А
ось я чула, що  в    Палаці культури (клубі, школі) діти готують
Новорічний концерт та розваги, вони будуть танцювати, співати,
жартувати, кажуть, а і ялинка там  буде і подарунки всім роздаватимуть…

Лісовик:      Мабуть буде весело.

Страшко: (мрійно) Супер…

Водяник :   А ми знову будемо нудьгувати.

Кіка :          Так я вам і пропоную!  Треба  якось їм свято зіпсувати,
а собі  зробити!

Ліший :        Молодець, Кіка. Щоб таке вдіяти, поганеньке-поганеньке.

Страшко:    А давайте їх з’їмо…

Кіка:            Подавишся, дурний ненажеро.

Водяник:    Може заллємо все водою, тоді їх чудові новорічні костюми

                   зіпсуються.

Лісовик:       Я придумав краще! Ми костюми концертні у дітей поцупимо і
все  

                   інше, що вони до свята  приготували і собі на

                    Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї
Нечистої Сили.

                    Ну як?

Страшко:    Супер…

Водяник:    Ти мене вже дістав. Весь час одне і теж: СУПЕР, СУПЕР. Ти ще
хоч одне слово знаєш?

Страшко:   Ага. Знаю. “Кльово”. Так зараз уся молодь говорить, а я у
неї  вчуся.

Кіка:            Вчився би чомусь  корисному.

Лісовик:       Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба
швидко 

                     переходити до його виконання. Ти, Кіка, як
найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти —
Водяник,

                     поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти,
Страшко…

                      Щоб тобі доручити таке посильне…

Страшко:     Я можу піти в буфет і з’їсти у них всі пиріжки…

Лісовик:         Ні, тупачок, ти поцупиш  якийсь реквізит, одним словом,
все, що  у них буде погано лежати. 

  Кіка:              Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони.

Страшко:     Супер. Ой, кльово.

Лісовик:       А я вкраду  найголовніше — СЦЕНАРІЙ  і стану режисером
нашого свята.

Страшко: Сценарій –це така булочка? Чи пампушка? (Облизується)

Кіка:          «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята!
У кого

                    сценарій — той на святі — головний! Не побоюся цього
слова – головний режисер!

Всі  (в захваті):   Кльово! Круто! Класно!  Яка  ти,  Кікімора, 
розумна…

Кіка:                     Вперед, до справи!!!

Всі кричать  і убігають.

                                              ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ.

                                                           КАРТИНА 2

Світло згасає. Концертний зал. Генеральна репетиція. На авансцену
виходить Режисер (Неуважлива людина, яка завжди все губить, трошки
капризна та нервова, як і більшість творчих людей). За  ним (або нею)
бігають завжди дві помічниці (1,2)

Реж:         Увага! Увага! Починаємо репетицію Новорічного  концерту. Де
мій сценарій? (Подають) Так. Мікрофон? Дякую. Окуляри? Де я подів мої
окуляри.

(Всі шукають навкруги, потім помічають, що окуляри на голові у режисера)

Реж:            Ось вони!

Режисер:   Освітлювач! Світло готове?

Голос:       Ми готові. (Миготить світлом). Перша пушка? Друга пушка?
(включають   пушки)

Реж:           Декорації готові?

Художник:  (Виглядає є з куліс)  Робимо останні штрихи.

Реж:            Звукорежисер? Звукорежисер.

Реж:            Знов запізнюється.

Біжить звукорежисер: Все в порядку. Я на місці. А у мене ще немає
сценарію.

Реж: (до помічниць) Яке безладдя!!! (Побігли віддавати)

Всі на сцену, готуємося до генеральної репетиції.

                                                        КАРТИНА 3

Завіса відкривається. Юні артисти (танцюристи, співаки, циркачі)
займаються під команди своїх керівників. Посередині сцени — ялинка,
красива, але ще вогники не горять. Художник дописує щось, Машиніст
сцени  лаштує декорації, час від часу вибігає костюмер, приміряє
костюми, обміряє дітей-робоча обстановка. Як тільки завіса повністю
відкривається, всі вибігають зі сцени.

Реж: Увага! Починаємо генеральну репетицію!

Один за одним на фоні всієї цієї метушні проходять  концертні номери (як
на генеральному прогоні, може щось не до кінця, може з зупинками по
команді керівника і з його поправками. Режисер у мікрофон запрошує
артистів на сцені – практично веде концерт.

В цій частині концерту виконуються номери, переважно з використанням
реквізиту, який у подальшому буде вкрадений поганими героями и з
використанням якого  вони будуть намагатися відтворити виступи дітей —
артистів.

Реж:       (Плескає в долоні)   Всім дякую. 10 хвилин перерва, потім
продовжуємо генеральну репетицію.

Всі вибігають зі сцени. Звучить музика. З’являються бандити, крадуть
все, що бачать (  пошепки коментують : Бери, бери костюми. А це що таке?
Це мікрофон. А де сценарій? Ось він! Тримай, Кікочка…) і вибігають зі
сцени.

На сцену виходить режисер з помічницями.

Реж:              Увага. Всі готові? Подовжуємо Генеральну репетицію. Де
мій

                       сценарій? А мікрофон? (Шукають)    

Голос звукооператора: У мене пропали всі фонограми!!!

Реж:             Де я поклав свої окуляри? Невже і вони пропали?

Вбігає костюмер: Пропали всі костюми. Що робити?

Режисер бігає по сцені: Все пропало! Все пропало. Нас обікрали.

Всі в розпачі.

Реж:               Свято відміняється, поки не знайдемо грабіжників.

Завіса закривається

                                                        КАРТИНА 4

»

$

¬

®

R T o oe

»

?

$

®

T oe »

?

VРеж:  (До дітей в зал ) Діти, ви не бачили, які злодії нас обікрали.
Бачили? Хто? Лісовик? Страшко? Водяник? Кікімора? Ай-яй-яй. Якщо ми не
знайдемо  викрадачів, свято не відбудеться…

З залу вибігає найменший Козак (хлопчик у українському вбранні).

Козак 1:   Я бачив, вони побігли до Гнилого болота, щоб там влаштувати
своє свято.

Режисер:       Що ж робити? Як врятувати наше свято? Ми ж діти, хіба ми
зможемо перемогти ворогів, навіть якщо знайдемо?

Козак 1:   Обов’язково переможемо.

Режисер: (іронічно) Хто? Ти? Теж мені Василь Вірастюк!

Козак:     Не я, а ми! Українські козаки. Ми хоч і не дорослі, але дуже
сильні.

                Бо ми займаємося спортом, багато працюємо і незабаром
обов’язково станемо такими ж могутніми, як найсильніша людина світу — 
українець     Василь Вірастюк!

                Хлопці, виходьте сюди.

Звучить музика, виходять “козаки”, роблять кілька вправ (якісь силові,
або гімнастичні), стають струнко.

Козак 2:   Ми готові вирушити в дорогу, знайти та покарати грабіжників.

Козак 3:   Не хвилюйтеся, ми цих неуків обов’язково переможемо…
(граються м’язами)

Козак 1:   (знизу дивиться на великих) Або перехитруємо!

Режисер: Спасибі, хлопці, бажаємо вам  удачі!!!

Звучить музика. Гладіатори виходять через зал, всі їх проводжають.

                                                         КАРТИНА 5

Завіса відкривається.

Гниле болото. Злодії зібрали всіх своїх помічників і роблять спробу
зробити концерт. (Пародія на проведення репетиції, пародії на номери
танцювального та циркового колективів .Все це виходить кумедно та
незграбно, злодії всі пересварилися. Лісовик  – режисер, хоч і у
викрадених окулярах і зі сценарієм, але не може нічого путнього вдіяти
зі своїми “артистами”.

                У номерах – пародіях можна комічно відтворити всім
знайомі образи: «Танці з зірками» — Могілевська – Яма, «Шанс» — Кузьма,
Герой «Караоке на майдані» — Можна поспівати та походити з шапками по
колу і т.п.)

                 Всі номери об’являють, наприклад: Найкращі танцюристи у
світі- Кіка і Лісовик. Або: У перше на сцені, смертельний номер:
Водяник-акробат…

Водяний:    Клянуся своїм улюбленим болотом, ти, Кіка, чудово танцюєш.

Кіка:           Але ти, Водяник, мені всі ноги відтоптав.

Страшко:   Отримав, Водяник?

Лісовик:     Нездари, ви нічого не вмієте. Теж мені,”артисти”. Всі геть!

Гонить всіх зі сцени. Вони ховаються від нього.

Кікімора:   Слухай, лісовичок. А може повернемо ці кляті костюми
справжнім  артистам   і попросимо, щоб вони нас хоч чомусь навчили.

Водяник:   Краще давайте утопимо ці костюми в болоті.

Страшко:   Бо ніякі ми не артисти.

Кікімора:   Ми нездари і невдахи.

Лісовик:    Що нам біднім робити…

Всі збираються посередині сцени, плачуть.

В цей час з’являються козаки, налаштовані по –бойовому.

Козаки:    Ось вони. Хапай їх. Оточуй!

Козак1:    Стійте, хлопці! Тут вже нема кого хапати!

Підходять до «артистів».

Козак:      Шановні, у вас щось трапилося?

Лісовик:   Хотіли стати артистами…

Водяник:  Зробити собі свято…

Кікімора:  А я хотіла стати суперзіркою…

Страшко:   І нічого не вийшло!

Козак1:     А тому нічого не вийшло, що, замість крадіжок та капостів,
краще

                  чомусь доброму навчилися.

Лісовик:    Хто ж нас буде вчити?

Страшко:   Нас всі не люблять…

Знову плачуть.

  Козак 2:     А  за що вас любити?

                     Коли повернете вкрадене, попросите пробачення.

                     Може ставлення до вас і зміниться…

  Кікімора:    Ні нас не пробачать.

  Водяник:     Ми заслуговуємо покарання.

  Козак:         Та ви вже самі себе покарали.

  Лісовик:      Це правда…

  Кікімора:     Візьміть нас у артисти. Ну будь ласка…

  Козак 1:      Щоб стати артистами, панове, треба багато працювати,
робити

                    зарядку,  ходити на репетиції …

  Водяник:       І тоді ми станемо справжніми артистами?

Страшко:     І нас запросять на справжню сцену?

Козак 1:        На справжню сцену і на справжній концерт.

Страшко:      Супер!

Кіка:            Це ти будеш “супер”, а я буду супер-пупер, тьфу,
суперстар, тобто суперзірка. 

Козак 2:       Скоріш збирайте речі і пішли!

  «Артисти»:           Ура! Вперед!

  Збирають речі.

  Всі виходять. ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ,

                                

                                                               КАРТИНА 6

На авансцені зажурений режисер з Помічницями.

Реж:             Яка ганьба. Підвести стільки глядачів.

                    А через півгодини з’явиться Дід 

                    Мороз  та Снігуронька. Що ми їм покажемо?

                    І козаки  не з’являються, невже злодії їх перемогли.

Звучить музика. Через зал козаки  ведуть горе-артистів, які несуть
вкрадені речі.

Режисер:  Ось вони.

                 Ми врятовані.

                 Свято відбудеться.

                 Які ж ви  сміливі, шановні козаки. Перемогли таких
страшних крадіїв.

(Помічниці забирають реквізит, уносять)

Козак :    Не такі вони вже й страшні. Скоріш кумедні.

Козак2:    А на крадіжку зважилися,

                бо дуже мріють стати артистами.

Реж: (підходить до Лішого) Будь ласка, віддайте мені мій сценарій та  

                  мікрофон. (забирає). Пробачте, а це не мої 

                  окуляри? (забирає, надягає, розглядає крадіїв)

                   А ви справжній Лісовик?

Лісовик:     Так. А ти сумніваєшся? (насувається на нього)

Реж: (не помічаючи ворожості) А хто ця мила дама?

Кіка :         (у захваті) Я — мила. Чули?  Я — справжнісінька болотяна
Кікімора.

                   А це — мої  друзі — Водяник та Страшко.

Реж:           Яка удача. Я так давно мріяв написати  сценарій про життя

                    Нечистої Сили. Прошу вас, будьте моїми
консультантами.

Лісовик:        Але ми хочемо бути і артистами.

Реж:            Про таке я і мріяти не міг. Я запрошую вас на головні
ролі майбутньої

                    вистави.

Всі?             Ура.

Страшко:    Супер.

Реж:             А зараз до роботи. Всі готові?

Всі служби: Готові.

Реж:            Чудово! Встигли! Бо саме зараз до нас з’явиться
найголовніша дійова особа Новорічного свята. Хто це, діти? Правильно!
Дід Мороз.

Звучить новорічна мелодія. Виходить Дід Мороз. Вітає дітей.

Дід Мороз:     Доброго дня, любі хлопці й дівчата.

                        Всіх вас я радо вітаю зі святом!

                        Бачу, які ви гарненькі, чудові.

                        Будьте щасливі завжди і здорові.

Снігуронька:   

                          

                        Це свято радісне й веселе, і душу людям зігріва,
                        Стає тепліше у оселі, хоча надворі і зима.
                        Його не можна не чекати, воно приходить на поріг
–                         Це світле і щасливе свято, що має назву НОВИЙ
РІК (всі разом)

Дід Мороз:      Які ж ви всі гарні, святкові, видно, що дуже ретельно

                         готувалися до свята.

Снігуронька:  Дивись, Дідусю! Яка тут чудова ялинка! Тільки на ній ще не

                         палають новорічні вогні.

Дід Мороз:      А ми, онученько, це зараз швидко виправимо!

                        

                          Хай пісня святкова над нами лунає,

                          А чудо-ялинка вогнями засяє!

   Звучить музика. Запалюється ялинка.

   Звучить пісня про Новий рік.                       

Режисер:    Шановний, Дідусю Морозе!  Дякуємо Вам за вітання і дуже

                    просимо бути гостем на нашому Новорічному концерті.
Адже діти – артисти так готувалися до свята.

                   

Дід Мороз: Я із задоволенням залишуся та подивлюся ваш концерт.

Д.М. виходить у зал.

Режисер: Починаємо Новорічний концерт. 

   Концертна програма. Її ведуть режисер та наші «нові» артисти. Кожен
їхній вихід – кумедний та веселий, вони можуть забувати слова,
виштовхувати один одного на сцену, не справлятися з мікрофонами, можуть,
навіть, звалитися зі сцені…

Останній номер – пісня Снігуроньки.

У фіналі пісні всі учасники програми виходять на сцену.

Режисер представляє учасників концерту.

Фінал.

Похожие записи