Реферат на тему:
Аналіз стану викладання української мови у школі в методичному доробку
В.І.Масальського
Стан викладання української мови у школі завжди хвилював вітчизняних
учених-методистів, учителів-філологів. Багато уваги приділяв цьому
питанню відомий педагог і лінгвіст В.І.Масальський, який все своє життя
присвятив справі навчання рідної мови, дослідженню проблем методики її
викладання. Вчений надав цінні рекомендації, сформулював положення, що
стали добрим підґрунтям для подальшого вдосконалення процесу навчання
української мови. У 50-і роки ХХ ст. УНДІП (Український
науково-дослідний інститут педагогіки), де працював В.І.Масальський,
активно пропагував досвід кращих учителів України, видавав відповідні
збірники, в яких висвітлювався цей досвід [2]. Тому передувало глибоке
вивчення стану викладання української мови в школах. Слід зауважити, що
тоді існували певні ідеологічні канони, що знайшло відбиток у тогочасних
постановах, наказах, рекомендаціях міністерств і відомств, працях
учених. Данину часу спостерігаємо і в роботах В.І.Масальського. Але
головним у них було прагнення покращити навчання української мови у
школах, і діяльність видатного методиста об’єктивно сприяла цьому, а
його доробок, який ще вивчено недостатньо, продовжує цікавити фахівців.
В.І.Масальський вважав, що, належно оцінюючи “пізнавальне і виховне
значення уроків граматики, їх вагу в усвідомленні учнями закономірностей
мови, розвитку мислення, вчителі прагнули насамперед дати дітям систему
знань і навичок з мови [3; 36]. Залежно від мети уроку встановлювався
розподіл часу, близько половини чи двох третин часу приділялося на
пояснення і закріплення матеріалу, а решту – на опитування і перевірку
домашнього завдання. Вільніше вводилися різноманітні способи опитування
учнів. Удосконалювався облік знань.
Вчений відзначав, що, виділяючи найістотніше в дидактичному матеріалі з
мови, широко використовуючи при поясненні й закріпленні виучуваного
засоби унаочнення, зіставляючи факти близькоспоріднених мов,
запроваджуючи граматичний розбір, вимагаючи від учнів умотивованих
відповідей, виконання достатньої і раціонально побудованої системи вправ
у класі та вдома, – вчителі домагалися від учнів чіткості знань, уміння
правильно застосовувати різні мовні конструкції в усній і писемній мові.
На думку В.І.Масальського, на початку 50-х років ХХ ст. більш
раціонально, ніж у попередні роки, розв’язувалися питання закріплення
граматичного матеріалу, систематичного повторення його, зокрема тем з
програми попередніх класів, органічного поєднання роботи з граматики,
правопису та розвитку мови учнів [3]. При навчанні орфографії вчителі
проводили словникову роботу, яка була, з одного боку, підпорядкована
засвоєнню учнями правопису, а з другого, розкривала значення нового для
учня слова або вказувала на умови нормативного його вживання в
літературній мові.
???????????паралельно з вивченням граматики, правопису і літератури,
учні набували практичних навичок з мови в її різноманітних стилях –
художньому, науково-популярному і публіцистичному.
Мовну грамотність В.І.Масальський розумів не тільки як засвоєння
орфографічних і пунктуаційних навичок, хоч це є дуже важливим і одним з
перших завдань навчання, але й як уміння граматично та стилістично
правильно й добре, усно та на письмі оформлювати свої думки,
відтворювати думки інших, влучно добирати потрібні слова для викладу
думок, правильно будувати речення та логічно їх пов’язувати між собою.
Вже сам цей перелік вимог мовної грамотності показує, над чим слід
працювати, щоб навчити дітей мови. З другого боку, характер занять
практичною стилістикою в середній школі не залишав жодного сумніву в
тому, що такі заняття органічно пов’язані з вивченням граматики,
правопису та літератури – художньої, наукової і публіцистичної. З цього
погляду вчені рекомендували такі види усних та письмових вправ, робіт,
які служать одночасно і засвоєнню граматики, правопису і розвитку мови
учнів, тобто різні стилістичні вправи, праці за картиною, перекази,
твори, поряд з попереджувальними, пояснювальними та іншими видами
диктантів.
“Поступово переходячи від простих до розгляду складніших прикладів, ми
разом поглиблюємо і граматичну орієнтацію учнів, і показуємо їм
конкретні багатства літературної мови (наприклад, використання різних
варіантів вставних слів чи речень), і вчимо їх мови” [3].
Словникова робота поєднувалася вчителями із загальною працею над
збагаченням лексики учнів, поясненням значень слів на уроках усіх
предметів. Зрозуміло, що на уроках мови і літератури вчителі звертали
особливу увагу на з’ясування тих слів, у яких учні часто припускалися
помилок.
Основною причиною незадовільних знань учнів з української мови вчений
вважав недосконалу роботу деяких учителів, які були мало підготовлені і
потребували повсякчасної методичної допомоги. Як один з видів такої
допомоги В.І.Масальський рекомендував розгорнуту роботу по вивченню й
поширенню кращого досвіду викладання української мови в середній школі
[1].
Вивчення методичної спадщини В.І.Масальського залишається актуальним.
Знання історії методики мови дозволяє краще зрозуміти проблеми і бачити
перспективи розвитку даної галузі науки.
Література:
З досвіду роботи вчителів української мови та літератури. Збірник статей
/ Ред. колегія: В.І.Масальський (голова) та ін. – К.: Радянська школа,
1954.-84 с.
Кушнірова Л.В. Дослідження В.І.Масальським передового педагогічного
досвіду вчителів-словесників / Педагогічні науки: Збірник наукових
праць. Частина перша. Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С.29-35.
Масальський В.І. Вивчення української та російської мов у середній школі
// Українська мова в школі. – 1952. – №5. – С.36-44.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
