Реферат на тему:

Основи художнього конструювання

1. Естетичні форми та їх характеристики

Тектоніка. При розгляд( тектоніки з точки зору
конструктивно-технологічних задач потрібно зауважити, що зробити
проектовану річ тектонічною – це перш за все означає зробити ((
матеріально-фізично досконалою, тобто такою, що володіє міцною, стійкою
( надійною конструкцією, яка відображає в зовнішньому вигляд( загальний
тип, характер конструкції ( всю складну внутрішню силову роботу
матеріалу. Таким чином, необхідно по можливості ( найкращим чином
виявити, де ( як розподілені основні маси ( навантаження, як опирається
(м матеріал виробу, як напружені окремі його частини, як( елементи
несучі, а як( несомі. Тектонічність форми означає також наочність того,
(з якого основного матеріалу виконана конструкція (метал, дерево чи
пластмаса) ( як дана конструкція виготовлена – монолітна чи складальна,
чи це масивне лиття або легкий тонкостінний корпус.

Тектоніка – специфічний засіб художнього вираження, який органічно
пов’язаний з конструктивною об’ємно-просторовою структурою виробу ( ((
об’єктивними закономірностями (міцністю, стійкістю ( рівновагою).
Тектоніку називають зрілим відображенням у форм( роботи конструкції (
організації матеріалів. Таким чином, об’ємно-просторова структура у
формотворенні ( тектоніка форми ( найважливішими категоріями композиції,
що закладають основу побудови складно( ( гарно( форми.

Пропорція ( пропорційність. Пропорція визначає співвідношення окремих
частин, предмет(в ( явищ пом(ж собою. Пропорція – один (з головних
засобів, який застосовують в мистецтв(, архітектурі, техніці, художньому
конструюванні. Правильне встановлення пропорцій в своїй єдності складає
пропорційно-гармонічний лад. Порушення його знижу( художню виразність.

(снують різні види пропорційності. Так, наприклад, для утворення
звичайно( математично( пропорції потрібно чотири члена: a : b = c : d.
Геометрична пропорція складається (з трьох елемент(в (a : b = b : c).
Загальний член b називають середнім пропорційним.

Крім арифметично( ( геометрично( пропорцій, (снують також пропорційні
залежності, що об’єднані загальною назвою гармонічні пропорції.

На в(дм(ну від арифметично(, геометрично( та гармонічної пропорції
золотий перетин утворюється при комбінації тільки двох величин a i b.
Поділ цілого на дві нерівні пропорційні частини в математиці називають
золотим перетином. Математичний вираз має вигляд a : b = b : (a + b).

Ця рівність створюється при комбінації лише двох величин, до того ж
відношення пом(ж ними постійне, де більший відрізок дорівнює 0,618,
менший – 0,382.

Рисунок 3.1- Графічна побудова золотого перетину

Золотий перетин також виражається геометричним шляхом. Один (з
геометричних способів – це поділ відрізка в золотому перетин(. Він
здійснюється за допомогою прямокутного трикутника з відношенням катет(в
1:2 (рис.3.1):

М0 = а = 1,0;

М1 = x = 0,61803398;

М2 = a – x = 0,381966.

Потім в золотому перетин( М2 ділиться на М3 = 0,236; М4 = 0,146; М5 =
0,09 ( т. д.

Рисунок 3.2- Система прямокутник(в від квадрата до прямокутника

На рис. 3.2. приведена побудова прямокутник(в. (х отримують
геометричним методом, взявши за вихідну точку квадрат.

Ряд золотого перетину виражається такими цифрами: 0,09; 0,146; 0,236;
0,382; 0,618; 1,000; 1,618; 2,618 ( т. д.

Масштаб ( масштабність. (сну( два поняття – масштаб ( масштабність.

Масштаб – це відношення лінійних розмірів на кресленні, карт( об’єкта до
його розміру в натур( (1: 2, 1 : 5, 1 : 10 ( т. д.).

Масштабність – більш складне поняття. В архітектурі це одне (з
композиційних засобів, яке виражає розмірність чи відносну відповідність
розмірів форм архітектурного витвору, що сприймаються людиною, до
розмірів людини.

Ритмічність ( метр. В художньому конструюванні, як ( в архітектурі,
використовується специфічний засіб композиції – закономірне повторення (
чергування елемент(в. (сну( два види повторності – метрична ( ритмічна
(метр ( ритм).

Метричний ряд ( простим видом повторності, якщо він заснований з одного
елемента, складним, якщо в композиції одночасно приймає участь декілька
ряд(в ( елемент(в метричної повторності.

Ритм – більш складний вид повторності, це чергування елемент(в споруди,
предмет(в, виробничого обладнання, що характеризує наростання чи
спадання (х кількості, форми, розмірів. Ритмічні ряди створюються
чергуванням більш виразних елемент(в, що називаються акцентами, ( менш
виразними (пасивних), що називаються інтервалами. Ритмічні ряди можуть
бути спадаючими чи зростаючими контрастно чи нюансно.

Ритм – це послідовне чергування різноманітних сумірних елемент(в. Він
співдіє ясності, чіткості ( стрункості художнього виробу, робить його
більш цільним ( виразним.

Симетрія ( асиметрія. Симетричною називається фігура, яка складена (з
геометрично ( фізично рівних частин, як( певним чином розташовані
відносно один одного. Симетрія – особливий рід геометрично(
закономірності красоти форм предмет(в, як( створюють гармонії. (сну( три
основних види симетрії: дзеркальна, осьова, гвинтова. Дзеркальна
симетрія заснована на рівності двох частин фігури, розташованих одна
відносно іншої, як предмет ( його відображення в дзеркал(. Осьова
симетрія обумовлена рівністю геометричних фігур в осьових перетинах (
досягається обертанням фігури відносно ос( симетрії. Гвинтова симетрія
досягається в результат( обертального руху лінії чи площини навколо
нерухомо( ос( з постійною кутовою швидкістю ( одночасно поступальним
рухом вздовж ос(.

В сучасних умовах особливе значення набуває поняття асиметрично(
композиції. Вона дозволяє органічно пов’язувати окремі елементи пом(ж
собою, поєднуючи (х в цілісні, гармонійно-функціональні організми.
Симетрична побудова не завжди узгоджується з суперечливими вимогами при
компоновці того чи іншого приладу, споруди ( т. д.

Статичність ( динамічність. Окрім симетрії ( асиметрії (сну( також
статична ( динамічна композиції. Будь-яка фігура, що має центр чи ось
симетрії, завжди статична відносно них. Шар, куб чи паралелепіпед
статичні у всіх напрямках. Конус статичний відносно ос( симетрії, а
вздовж не( він динамічний, бо по ній відбувається зміна форми. Найбільш
характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються, засоби
транспорту, як( можна поділити на три основні групи в залежності від
різного середовища: т(, що рухаються по поверхні землі (автомобілі,
потяги), в вод( (пароплави, підводні човни) ( в повітрі (л(таки,
планери).

2. Сполучення кольорів і відтінків

Колір – це властивість т(л викликати певні зорові відчуття у
відповідності з( спектральним складом ( інтенсивністю відбитого чи
випускаючого видимого випромінювання. Встановлено, що людським оком
сприймаються коливання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм.

Всі кольори розподіляють на дві групи: ахроматичні ( хроматичні. До
першої групи (ахроматичної) відносяться б(л(, чорні ( всі сірі кольори,
починаючи з найсвітлішого ( закінчуючи найтемнішим. До другої
(хроматичної) групи відносяться всі спектральні кольори – червоні,
жовті, зелені, блакитні, син(, фіолетові, пурпурні з усіма переходами (
відтінками м(ж ними.

Психофізіологічний вплив кольору на людину в емоційному відношенні
великий. Колір має здатність викликати різні емоційні реакції та думки:
він може заспокоювати ( хвилювати, приносити рад(сть ( смуток,
пригнічувати ( веселити. Колір може викликати почуття теплоти та холоду,
бадьорості та втоми, легкості та тяжкості, розширювати ( звужувати
простір, стимулювати зір, мозок, нерви; він може сприяти ( допомагати
л(куванню хворих. В естетиці колір серед інших естетичних фактор(в
займає одне з важливих місць.

Сучасні вислови та судження вчених, художник(в про психофізіологічний
вплив кольору на людину зводиться до наступного.

Червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний ( життєрадісний. Він
має найдовшу хвилю, стимулюючи впливає на мозок ( викликає емоційні
реакції; сприяє збільшенню м’язової напруги, підвищенню кров’яного тиску
( ритму дихання; дуже впливає на настрій людини.

Оранжевий колір – яскравий, викликає рад(сть, в різних випадках
заспокою( чи роздратовує. В фізіологічному відношенні він сприяє
покращанню травлення ( прискоренню теч( кров(.

Жовтий колір – стимулює зір, мозок ( нерви, заспокою( деякий нервовий
стан, звеселяє, сприяє до спілкування.

Зелений колір – колір природи, спокою ( свіжості, заспокійливо діє на
нервову систему. Він сприяє зниженню кров’яного тиску за рахунок
розширення капілярів.

Блакитний колір – світлий, свіжий ( прозорий. Він діє приблизно також,
як ( зелений – заспокійливо, створю( враження небесної далі. В
фізіологічному відношенні він відноситься до лікарських кольорів,
полегшуючи стан хворого в більшій мірі, ніж зелений.

Фіолетовий колір – пишний ( благородний; він позитивно впливає на серце
( легені, збільшуючи (х витривалість. Колір втоми та нудьги.

Коричневий колір – теплий, він створю( спокійний настрій, виражає міць (
стійкість предметів. Коричневий колір з сірим відтінком з пригніченням
діє на психіку.

С(рий колір – холодний, діловий ( похмурий. Він викликає апатію (
нудьгу. У виробничій обстановці його необхідно застосовувати якомога
менше.

Б(лий колір – легкий, холодний ( благородний, але у великій кількості
викликає блиск. Він – символ чистоти, дуже добре поєднується з іншими
кольорами.

Чорний колір – похмурий, важкий, різко знижу( настрій. Він дуже
красивий, в невеликій кількості застосовується для контрасту.

Узагальнюючи облік психологічного впливу кольору на організм людини,
видимі частини спектру розподіляють на три частини: довгохвильову –
760…580 нм (червоний, оранжевий), середньохвильову – 580…510 нм
(жовтий, зелений ( частково блакитний), короткохвильову – 510…380 нм
(блакитний, син(й, фіолетовий).

На сучасному етап( встановлено, що кольори довгохвильової частини
спектру справляють збуджуючий ( стимулюючий вплив, а кольори
короткохвильової частини – заспокійливий чи пригнічуючий вплив. Найбільш
сприятливо впливають кольори середньо( частини спектру. Група фіолетових
( пурпурних кольорів справляють хвилюючий ( подразнюючий вплив.

Узагальнюючи відомості про кольори можна зробити наступні висновки:

1. Найкращі поєднання дають кольори в рамках великих ( малих інтервалів
по кольоровому колу, гірші – в рамках середніх інтервалів.

2. Малі інтервали сприймаються скоріш як відтінки одного ( того ж
кольору, а не як поєднання кольорів.

3. При поєднанні кольорів необхідно брати однакові співвідношення
світлості.

4. Більш інтенсивні кольори при поєднаннях з менш інтенсивними слід
підбирати в менш(й кількості.

5. Хроматичні кольори можна поєднувати з ахроматичними, причому теплі
кольори поєднувати з темними, а холодні з світлими.

В дизайні колір розглядається перш за все як засіб функціональної
організації предметного середовища. У виробах промислового виробництва
колір вибирають з урахуванням:

а) функціонального призначення виробу і умов його експлуатації;

б) функціонально-конструкторської структури виробу;

в) особливості композиції форми виробу;

г) умов того середовища, в якому виріб буде використовуватися.

Форма і колір виявляють особливості та функціональні призначення
промислового виробу, водночас полегшуючи зорове сприйняття і взаємодію
між виробом і людиною з урахуванням процесу користування.

Колір сприяє розпізнанню сфери використання виробу і його
експлуатаційної специфіки. Він обумовлюється вимогами безпеки,
примітивності і легкості розпізнавання предметів або їх окремих
елементів на різних кольорових фонах.

Колір фону повинен бути доповнюючим (контрастним) до кольору деталі:
світло-коричневий до сталі, чавуна та алюмінію; світло-голубий до
бронзи, дерева та інших деталей теплих кольорів; ахроматичний для
різнокольорових деталей і т.д.

Особливе значення має колір при конструюванні кнопок, перемикачів,
важелів управління приладів та пультів управління, мнемосхем та інших
елементів для безпеки і надійності роботи. Недостатній контраст між
кнопкою та фоном пульту може призвести до браку або аварії. Деякі
вироби потребують контрастних і яскравих тонів (планера, спортивні
атрибути, дитячі іграшки, туристичне обладнання і т.ін.), а інші –
світлих і м’яких тонів (медичне обладнання, прилади, верстати).

Забарвлення виробів повинне бути пов’язане з їх
функціонально-конструкторською структурою.

ЛІТЕРАТУРА

Борисовский Т. Б. Эстетика и стандарт. – М.: Издательство стандартов,
1983.

Борисюк А. А. Эргономика в приборостроении. – К.: Техника, 1985.

Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища
школа, 1988.

Вудсон У., Коновер Д. Справочник по инженерной психологии для инженеров
и художников конструкторов, – М.: Мир, 1968.

Даниляк В. И., Муников М. В., Федоров М. В. Эргодизайн, качество,
конкурентноспособность. – М.: Издательство стандартов, 1990.

Дж. К. Джонс. Инженерное и художественное конструирование. Современные
методы проектирования. – М.: Издательство стандартов, 1991.

Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного
конструирования. К.: Вища школа, 1989.

Эргономика. Лабораторные работы. Под ред. проф. Т. В. Дуганова.- К.:
Высшая школа, 1976.

0.382 0.618

а

М0

М2 М1

В G A

a/2 x

E

a/2

D

(1

(

Похожие записи