Реферат

на тему:

О. П. Бородін (1833—1887 рр )

Олександр Порфирійович Бородін народився 1833 р. в Петербурзі. Загальну
освіту Бородін здобув дома. Уже в дитинстві в нього яскраво виявились
захоплення хімією і музикою, які визначили зміст всього його життя і
діяльності. В обох галузях хлопчик виявив велику обдарованість.

В ранньому дитинстві Бородін часто відвідував казарми, що були недалеко
від їхнього будинку. Там часто грав військовий оркестр. Матері довелося
запросити одного з музикантів цього оркестру для навчання хлопчика гри
на флейті. Незабаром він почав навчатися гри на фортепіано, а років 9-ти
уже робив спроби складати невеликі музичні п’єси. Пізніше Олександр
разом з одним із своїх ровесників багато грав у чотири руки, відвідував
опери, концерти і таким чином знайомився з музичною культурою.

З великим захопленням Олександр займався також хімією. Вся його квартира
була перетворена в лабораторію, заповнена приладами для дослідів з хімії
тощо.

Коли прийшов час вибирати учбовий заклад, Бородін вирішив поступити в
медико-хірургічну академію, де хімія була одним з основних предметів.
Своїм серйозним ставленням до занять Бородін звернув на себе увагу
професорів академії. Поряд з посиленими заняттями в академії він не
залишив також занять музикою.

Успішно закінчивши академію, Олександр Порфирійович почав самостійну
роботу як лікар у військовому госпіталі. Однак незабаром він залишив цю
роботу і цілком віддався науковій праці в галузі хімії. У 1859 р.
Бородін одержав наукове відрядження за кордон, де багато і успішно
працював по основній спеціальності, продовжуючи займатись також музикою.

Повернувшись до Петербурга у 1861 p., Бородін зайняв посаду професора
органічної хімії в тій же академії, де раніш вчився, і продовжував
науково-дослідну і педагогічну діяльність до кінця свого життя.

Незабаром після повернення з-за кордону Олександр Порфирійович
познайомився і зблизився з балакіревським гуртком. Як і раніш, музика
для Бородіна була улюбленим заняттям у вільний від основної роботи час.
Тісне спілкування з друзями-композиторами і музикантами сприяло тому, що
Бородін не тільки не залишив музичних занять, але й написав ряд великих
творів. У 1869 р. була з успіхом виконана його Перша симфонія. Запалений
цим успіхом, Олександр Порфирійович почав писати Другу симфонію, яку він
закінчив тільки через 7 років. В цей час уже починає виявлятися
характерна для Бородіна повільність у роботі над музичними творами,
обумовлена його величезною зайнятістю науковою, педагогічною і
громадською працею. Крім основної роботи в академії, Бородін багато
уваги приділяв і громадській роботі: він був одним із засновників і
головних діячів перших Вищих жіночих медичних курсів у Петербурзі. Крім
того, Олександр Порфирійович брав участь в роботі різних наукових
товариств.

Музику О. П. Бородін писав тільки у вільний час, тобто влітку або під
час хвороби. «Коли я хворий,— пише він,— настільки, що сиджу дома,
нічого ділового робити не можу, голова тріщить, з очей течуть сльози,
через кожні 2 хвилини доводиться лізти в кишеню за хусточкою,— я пишу
музику».

У 1869 р. Бородін розпочав роботу над своєю єдиною оперою «ІКнязь Ігор»
за сюжетом «Слово о полку Ігоревім», запропонованим йому Стасовим. Писав
він оперу 18 років і все-таки вона лишилась незакінченою 1.

Працюючи над симфонією і оперою, Бородін попутно написав кілька пісень і
романсів.

Особливим успіхом користувалася симфонічна картина Бородіна «В Середній
Азії», написана у 1880 р. За відзивом Стасова, ця поема «чудова за
поетичністю, колоритом пейзажу, за дивовижними барвами оркестру».

В останні роки життя Бородін, працюючи над оперою «Князь Ігор», написав
два квартети і 3-тю симфонію. Симфонія лишилась незаписаною; 1-шу і 2-гу
частини її відновив по пам’яті Глазунов.

Творча і громадська діяльність Бородіна, його моральне обличчя, його
благородний, чуйний характер створили йому велику популярність, особливо
серед студентської молоді.

На початку 1887 р. Олександр Порфирійович Бородін нагло помер від
паралічу серця.

ТВОРЧІСТЬ О. П. БОРОДІНА

О. П. Бородін написав оперу «Князь Ігор»; три симфонії (3-тя симфонія
незакінчена), симфонічну картину «В Середній Азії», два квартети, кілька
фортепіанних мініатюр, з яких 7 п’єс об’єднані в «Маленьку сюїту», і 17
романсів та пісень. Найбільшим його твором є опера «Князь Ігор»,
написана на власне ліб-ретто, в основу якого покладено «Слово о полку
Ігоревім».

Приступивши до створення опери, Олександр Порфирійович з властивою йому
старанністю й серйозністю вивчає численні історичні і літописні джерела,
що стосуються цієї епохи. В цьому велику допомогу йому подає В. В.
Стасов.

В опері відображено патріотизм, мужність і благородство князя Ігоря,
захисника свого народу. В ній життєво правдиво показані герої, причому
не як далекі схематичні образи, а як близькі і зрозумілі люди. Кожна
Дійова особа має свою музичну характеристику, найповніше виражену у
великих аріях. Виділяючи весь час вокальну партію, Бородін разом з тим
створює чудову за виразністю і самостійну за художнім значенням
оркестрову партію, наприклад, у сцені затемнення сонця, в пролозі, у
половецьких танцях, у супроводі до арій Ігоря, Кончака, до «Плачу
Ярославни» і т. д.

Велике місце в його опері займають хори, тут багато широко розгорнутих
хорових сцен, які роблять .в цілому цю оперу глибоко народним твором.
Одним з яскравих образів є перший монументальний хор. з пролога «Сонцю
красному слава», в основу якого покладені сповнені могутньої сили і
урочистості заключні слова із «Слова о полку Ігоревім». В хОрі дуже
добре передано характер епічної давнини —суворо урочистий, сповнений
сили і могутності.

Чудовим є хори дівчат у 1-й дії, в яких Бородін з винятковою яскравістю
передає і переляк дівчат у 1-й картині 1-ої дії в сцені з князем
Галицьким, і скаргу в зверненні їх до Ярославни у 2-й картині.
Прекрасним зразком твору народного характеру є «Хор селян» з останньої
дії опери — «То не буйний вітер». В цьому хорі, що звучить майже весь
час а-капела, Бородін з великою силою передає горе, тугу і сум руського
народу, змученого кривавими набігами на Русь. Тут композитор створює
мелодику, настільки близьку за своїм інтонаційно-ритмічним ладом до
старовинної народної пісні, що важко відрізнити цю оригінальну мелодію
Бородіна від справжньої народної пісні. Глибоко народний також
багатоголосний підголосковий склад цього хору

Важливе значення в опері мають великі арії, в яких Бородін створює
яскраві правдиві характеристики всіх дійових осіб. Ха-ра*ктеристика
самого Ігоря найповніше подана в його великій арії-монолозі у 2-й дії —
«Ні сну, ні спочину намученій душі», що є центральним моментом всієї
опери. В арії виражені туга Ігоря, його глибоке переживання в зв’язку з
невдалим походом і полоном, його любов до батьківщини, до свого народу і
Яро-славни.

Починається арія оркестровим вступом, в якому важкі акорди в низькому
регістрі передають похмурий, пригнічений настрій князя. Далі починається
речитатив князя: уривчасті і в той же час стримано скорботні інтонації
добре передають його душевний стан.

Думки про пережите лихо, про полон приводять до прагнення добитися
свободи. Це виражено героїчною музикою на словах «О дайте, дайте ви
свободу».

Ніжність і любов до дружини виражені в чудесній мелодії середньої
частини арії, яка захоплює своєю м’якістю, плавністю, співучістю,— «Ти
одна, голубко ладо». Мелодія ця звучить і в «Плачі Ярославни» в ті
моменти, коли Ярославна думає про Ігоря. Ця мелодія набуває значення
теми їх любові.

Після цієї мелодії знову з’являється героїчна тема, пов’язана із словами
«О дайте, дайте ви свободу»; вона знову приводить до початкового
речитативу і закінчується ще більш скорботними інтонаціями, що передають
тугу і безвихідність, — «Ох, тяжко».

Чарівні риси російської жінки дає Бородін у музичній характеристиці
Ярославни. Вони яскраво виражені у великій сцені Ярослазни з дівчатами і
братом Володимиром Галицьким і особливо у знаменитій великій арії «Плач
Ярославни». Основна частина арії складається з повторювальних голосінь.

Заслуговує на увагу поява в.арії Ярославни мелодії з арії Ігоря — його
звернення до Ярославни.

Форма арії Ярославни вільна, близька до форми російських
пісень-голосінь: ряд різноманітних куплетів чергується з
приспівом-голосінням.

Друга і третя дії — половецький стан — е картинами Сходу. Тут ми маємо і
лірику, сповнену млості і пристрасті (хор половецьких дівчат і каватина
Кончаківни), тут і суворість, вайлуватість «дикого» народу (хор
половецького дозору, танець хло,п-чиків, арія Кончака, половецький
марш), тут, нарешті, і буйний» загальний танець, що супроводжується
хором.

Всі теми, пов’язані з головними дійовими особами, стали тематичним
матеріалом великої увертюри до опери.

Опера «Князь Ігор» — явище виняткове в оперній музиці за своєю
оригінальністю, яскравістю і багатством музичної мови, особливо за
чарівністю і різноманітністю мелодики.

Симфонії і романси. З симфоній Бородіна найбільшою популярністю
користується друга, під назвою «Богатирська». В ній композитор дає
образи російських богатирів, показує їх силу, міць і буйні веселощі
(танцювальний характер фіналу). Перша частина симфонії починається зразу
з головної партії, в якій є два контрастні музичні образи. Перший образ
характеризує богатирську силу і могутність народу; в дальшому розвиткові
цієї частини він набуває значення основної теми. В репризі основна тема
стає більш урочистою і на закінчення завдяки звучанню всього оркестру
набирає вольового, життєстверджуючого характеру.

Другий образ головної партії — веселий танцювальний мотив, сповнений
відваги і завзяття. Побічна тема контрастна до головної партії; дуже
мелодійна, співуча, написана в характері старовинної протяжної ліричної
пісні.

Чудовими є і романси Бородіна. Деякі з них написані на власні слова,
як-от: «Спляча княжна», «Пісня темного лісу», «Море», «Арабська
мелодія». Пісні «Спляча княжна» і «Пісня темного лісу» мають алегоричний
зміст. Під образом сплячої в глухому лісі князівни розуміється Росія,
яка спить глибоким сном і яку потрібно розбудити до життя. В розповіді
темного лісу почувається бунтарство і завзяття народної сили, що йде
проти гнобителів, проти соціального гніту. Музика цих пісень, як і інших
пісень композитора, надзвичайно яскраво передає зміст тексту. У «Сплячій
княжні» характер завороженості казкового сну створюється завдяки
ритмічному похитуванню в акомпанементі і в голосі, завдяки великим
секундам у фортепіанній партії, м’яким, плавним інтонаціям голосу. Цей
образ змінюється бурхливим, стрімким і диким поривом, що передає раптову
появу дикої зграї відьом і чортів. Тут різко змінюється темп:
характерними для цього місця є різкі стрибки і потім стрімкий рух вниз у
голосі і цілотонна гама в басі у фортепіанній партії.

У «Пісні темного лісу» подано образ стихійного народного руху. Всі
музичні засоби цієї пісні глибоко пов’язані з старовинним ладом оповіді
пісні: широкі інтервали, характерні спадні інтонації в кінці фраз,
постійно змінюваний розмір (7, 6 і 5 чвертей), низький регістр.

Одним з кращих ліричних романсів композитора є дивовижний за своєю
глибиною і зворушливістю романс на слова Пушкіна «Для берегов отчизны
дальней». Серед останніх його романсів цікава також пісня на слова
Некрасова «У людей-то в дому», в якій яскраво виражені мрії селянина про
кращу долю.

Для музики Бородіна характерна монументальність, широчінь, епічність
його творів, виражена в ясних, строго симетричних формах. Його твори
визначаються оповідним, описовим характером, картинністю. Музична мова
композитора дуже мелодійна, позначена національним колоритом.

Творчість Бородіна справила великий вплив на дальший розвиток класичної
і радянської музики.

1 Над приведенням у порядок рукописів опери та її завершенням працювали
друзі Бородіна — Римський-Корсаков і Глазунов.

Похожие записи