Реферат на тему
Гармонізація мелодії головними тризвукими
План
1. Гармонізація
2. Практичні вказівки
Література
1. Гармонізація
Гармонізацією даного голосу (мелодії або баса) називається приєднання до
нього зв’язної і логічної послідовності акордів. Гармонізація
ґрунтується на тлумаченні функціонального значення звуків цього голосу в
їх взаємному зв’язку і розвитку.
2. Практичні вказівки
1) Кожний звук мелодії повинен бути функціонально визначений як
основний, терція або квінта тризвуку Т, S або D.
При нагоді двоякого тлумачення того або іншого звуку мелодії необхідно
враховувати подальший гармонічний рух. Таке «заглядання вперед»
допомагає уникнути неправильних з’єднань, а також небажаної
послідовності D-S.
2) Першим і останнім акордом всієї побудови звичайно буває стійка
функція – тоніка. Втім, іноді побудова починається з домінанти,
переважно – із затакту. Початок з субдомінанти – рідко.
3) Повторення акорду із слабої долі на наступну за ним сильною небажано.
В складних тактах або при дробленні часток в простих тактах це
торкається і щодо сильних часток.
Примітка. Це обмеження пояснюється тим, що звичайно виклад має свою
«гармонічну пульсацію», яка перш за все характеризується зміною гармоній
на грані між слабим моментом і найближчим сильним (або навіть відносно
сильним), тобто диференціює «розмах до удару» і «удар» (слабій і сильній
долі).
Виключення – якщо акорд вступив на сильній долі, то він може бути
продовжений і за межі даного такту (див. приклади: 31, 89, 90, 98).
4) Необхідно стежити за правильністю з’єднання кожної пари акордів:
першого з другим, другого з третім і т.д. до кінця.
5) Бас повинен бути хвилеподібною лінією обмеженого діапазону, в межах
1-1/2, в крайньому випадку двох октав. Це досягається чергуванням
висхідного руху з низхідним. Зокрема, не слід допускати двох кроків
підряд на квінту (а по можливості і на кварту) в одному напрямі,
зважаючи на явну немелодичність такого ходу, особливо, якщо він
починається і кінчається на сильній долі. Окрім стрибків баса на кварту
і квінту, можливий хід і на октаву при повторенні акорду.
Приклад гармонізації мелодії
Приступимо до практичної гармонізації наступної мелодії:
Програвши мелодію на фортепіано, визначаємо її тональність (по
функціональній будові, заключному звуку і ключовому позначенню) – в
даному випадку тональність До – мажор.
Початковий звук соль в даній тональності є або основним звуком
домінантового тризвуку (соль-си-ре) або ж – квінтою тоніки (до-ми-соль).
Як відомо, початковим акордом частіше всього буває тоніка. Окрім, того,
далі в мелодії слідує звук ля – це безумовно терція субдомінанти (в інші
акорди ля не входить). Якщо першому акорду надати значення D, то за нею,
таким чином, послідує субдомінанта, що небажано. Тому перше тлумачення
звуку соль відпадає, і ми вважатимемо його квінтою тонічного тризвуку.
Оскільки мелодія дана у відносно низькому регістрі, більш доцільно тісне
розташування; воно зберігається до кінця задачі:
Другий звук мелодії – ля – терція субдомінанти. З’єднання початкової
тоніки з субдомінантою робимо гармонічно, бо тільки в цьому випадку
виходить плавне голосоведення:
$
$
?
зміни гармонії. Тоді на сильній долі третього такту виявиться домінанта;
далі ж в мелодії слідує звук фа, який може бути тільки S.
Таким чином виходить наступний гармонічний план даного відрізка мелодії:
Це тлумачення відпадає не тільки тому що утворюється небажаний хід D-S.
Як відомо, при з’єднанні акордів секундового співвідношення бас повинен
йти протилежно трьом верхнім голосам. В даному випадку бас від D в
третьому такті переходить до S низхідним секундовим ходом. Отже, верхні
голоси повинні б йти у висхідному напрямі, тим часом мелодія має не
висхідний, а низхідний хід на ту ж секунду. Зрозуміло, що за даних умов
правильне мелодичне з’єднання D-S неможливе (до того ж воно і небажано в
принципі).
Виходячи з такого аналізу, вибираємо інший, правильний гармонічний
варіант даного ходу:
З’єднання S і D в другому такті мелодичне – бас підіймається на ступінь,
три верхні голоси йдуть вниз:
Діючи далі по наміченому плану, ми одержуємо гармонічне з’єднання D-Т
(загальний звук – соль – залишається в сопрано):
І потім мелодичне з’єднання акордів Т-S в третьому такті прикладу:
Звук ре четвертого такту – квінта домінанти (інше тлумачення тут
неможливе). З’єднання з попередньою субдомінантою – мелодичне, з типовим
для секундового співвідношення трезвуків протилежним рухом баса і трьох
верхніх голосів:
Аналізуючи так само другу половину мелодії, оформляємо її гармонічно
так:
Звернемо увагу на другий варіант кінця: в ньому тонічний тризвук даний
неповним, без квінти, з потрійним основним звуком. Основне ж значення в
застосуванні неповного тонічного тризвуку – розв’язання ввідного звуку
сі в середньому голосі по тяжінню в пріму тоніки – до. Для заключного
обороту D-Т така неповна Т, при низхідному русі домінантової квінти, є
нормою.
Наводимо приклад гармонізації тієї ж мелодії в широкому розташуванні.
Для уникнення багатьох додаткових лінійок і дуже низького регістра
переносимо мелодію на октаву вгору:
ЛІТЕРАТУРА
1. Абдулин З. Б. Теория и практика музыкального обучения в
общеобразовательной школе. – М., 1983.
2. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. – М., 1983.
3. Верещагіна А., Жофчак З. Методика викладання музики на релятивній
основі в І класі.– К., 1977.
4. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Шурона Н. Слухання музики в 1
– 3-х класах. – К., 1982.
5. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания
в школе. – М, 1989.
6. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах
України. – К.,1989.
7. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. – К., 1984.
8. Кодай З. Избранные статьи. – М.,1983.
Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной
школе. – Київ, 1977.
10. Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. – Москва, 1988.
11. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. –
Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.
12. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного
воспитания. –М., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
