Загальна рівновага та зовнішні ефекти

План

Аналіз часткової та загальної рівноваги.

Ефективність виробництва та розподілу.

Сутність зовнішніх ефектів. Негативний зовнішній ефект.

Література

18.1 Аналіз часткової та загальної рівноваги.

Аналіз часткової рівноваги означає вивчення рівноважних цін та
рівноважних обсягів виробництва на багатьох офіційних ринках, які є
складовими загальної ринкової системи. Однак економіка – це тісний
клубок найрізноманітніших зв’язків між господарюючими суб’єктами:
економічний імпульс від одного з них через систему ринку обов’язково
передається іншим. Тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто
всеохоплюючий розгляд взаємозв’язків між усіма ринками та цінами, які
утворюють ринкову систему в цілому.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду
довготермінових ефектів зворотнього зв’язку при зміні цін на ринках.
Ефект зворотнього зв’язку – це подальша зміна цін та обсягів товарів і
послуг на певному ринку у відповідь на зміни цін, що сталися на
пов’язаних з ним ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка
склалася в Україні в 90-х рр.. Через розрив традиційних економічних
зв’язків після отримання незалежності постачання нафти на ринки України
скоротилося. Крива її пропозиції перемістилася вліво, що призвело до
зростання цін (рис. 18.1, а). Це негативно позначилося на ринках тих
товарів, при виробництві яких використовується нафта, зокрема бензину.
Крива пропозиції бензину теж перемістилая вліво, і ціни на нього зросли.
(рис. 18.1, б).

Р D S Р D1 D S1 S

Q Q

a б

Р D1 P

S

Q Q

Рис. 18.1 Ефект зворотнього зв’язку.

Бензин, у свою чергу, є комплектарним благом для автомобілів. Зростання
цін на бензин спричинило зменшення попиту на автомобілі (рис. 18.1, г),
бензин і, відповідно, на нафту. Крім того, первісне подорожчання нафти
призвело до ефекту заміщення її на вугілля та збільшення попиту на нього
(рис. 18.1, в). Внаслідок усіх цих ітерацій попит на нафту зменшиться,
що призведе до зниження цін на неї. Економічний маховик почне знову
розкручуватись, але вже у зворотньому напрямку: зростання пропозиції
бензину, зниження цін на нього, підвищення попиту на автомобілі, бензин,
нафту, зростання цін на нафту. Однак кожний наступний імпульс матиме
меншу силу, ніж попередній. Тому після кількох ітерацій потенціал
первинного імпульсу вичерпається, і в економіці встановиться загальна
рівновага.

Загальна рівновага відбуватиметься тоді, коли ціни прореагували 6на
вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту
дорівнюють обсягам пропозиції на всіх ринках. За цих умов на жодному
ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

Припустимо, що в економічній системі використовуються лише два фактори
виробництва (праця та капітали). Протягом одного дня для виробничих
цілей може бути використано 40 000 люд.-год. Праці та 20000 маш.-год.
Капіталу. Сукупний обсяг послуг факторів виробництва, доступний за
певний проміжок часу, називається ресурсним обмеженням економіки. Після
того, чк увесь цей обсяг ресурсів включено у виробничий процес,
пропозиція буде абсолютно нееластичною.

Якщо виробництво обмежене лише двома продуктами (Х та Y), то тим менші
можливості суспільства у виробництві іншого.

Зручним інструментом для аналізу виробництва та розподілу ресурсів в
економіці з фіксованою пропозицією праці та капіталу є діаграма
Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги
ресурсів, які має у своєму розпорядженні суспільство для виробництва
двох товарів. Кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певниму
варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів X
та Y (рис. 18.2).

Рис. 18.2 Діаграма Еджворта.

Щоб визначити обсяги випуску товарів X та Y при такому розподілі
ресурсів, слід провести через точку А відповідні ізокванти. Для нашого
прикладу обсяг виробництва товару Х становитиме 600 одиниць, а товару Y
– 300 одиниць.

Таким чином, кожна точка діаграми Еджворта відповідає певним значенням
шести змінних: LX, LY. KX. KY. QX. QY.

18.2 Ефективність виробництва та розподілу.

Ефективність виробництва досягається тоді, коли неможливо перебудувати
використання наявних ресурсів так, щоб збільшити випуск одного товару
без зменшення випуску іншого. З цієї точки зору використання ресурсів у
точці А неефективне, адже залишаючись на ізокванті QX та пересуваючись
вліво, ми переходимо до інших точок, які відповідають більшим обсягам
виробництва товару Y (рис. 18.2).

Не важко дійти висновку, що тільки ті комбінації ресурсів, які
відповідають точкам дотику двох сімейств ізоквант, є ефективними
варіантами їх розподілу (рис. 18. 3).

У точках дотику кути нахилу ізоквант збігаються. Отже, можна
стверджувати, що ефективність буде досягатися при рівності граничних
норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів.

Рис. 18.3 Крива ефективності виробництва.

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається
кривою ефективності використання ресурсів в економічній системі. Вона
показує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони використовуються
ефективно.

Від кривої ефективності виробництва легко перейти до кривої виробничих
можливостей. Вона показує, який максимальний обсяг товару можна виробити
при заданих обсягах випуску інших благ, ресурсних обмеженнях та існуючій
технології. Кожна точка кривої ефективності показує на тільки
співвідношення ресурсів, а й максимально можливий обсяг виробництва
одного товару при заданих обсягах іншого, що становить головну суть
кривої виробничих можливостей (рис. 18.4).

Рис. 18.4 Крива виробничих можливостей.

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну
норму трансформації одного продукту в інший, що показує, якою кількістю
товару Y потрібно знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару Х.

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції, який
випускається за певний період часу, розподіляється між споживачами таким
чином, що стає неможливим поліпшити становище однієї особи без завдання
шкоди іншій.

Коли і ресурси розподіляються таким чином, що неможливо поліпшити
становище особи без шкоди для іншої, досягається оптимальний, за Парето,
розподіл ресурсів. Для досягнення такої ефективності не має бути
можливості отримання додаткового виграшу шляхом перерозподілу ресурсів
або обміну продуктами між споживачами. Корисність, що змінюється при
всіх можливих варіантах розподілу ресурсів та виробленої продукції (рис.
18.5).

Кожна точка на кривій споживацьких можливостей відповідає ефективному
варіанту розподілу продукту і ресурсів. Уздовж неї неможливо поліпшити
становище однієї особи без заподіяння шкоди іншій.

18.3 Сутність зовнішніх ефектів.

Негативний зовнішній ефект.

Зовнішні ефекти (екстерналії) – це втрати і вигоди від ринкових угод, що
не знайшли відображення в цілях. Вони називаються “зовнішніми”, оскільки
стосуються не тільки економічних агентів, які беруть участь у даній
операції, а й третіх осіб. Зовнішні ефекти виникають внаслідок як
виробництва, так і споживання товарів і благ.

Щоб із пропозиції суспільства оцінити економічні результати певного виду
господарської діяльності, необхідно до приватних втрат і доходів додати
зовнішні витрати і вигоди:

Приватний доход приватні витрати = приватний прибуток

+ + +

Зовнішні вигоди зовнішні витрати = зовнішній прибуток

= = =

Доход витрати = прибуток

суспільства суспільства суспільства

Зовнішні ефекти поділяються на негативні й позитивні. Негативні
екстерналії, пов’язані з витратами, позитивні – з вигодами. Таким чином,
зовнішні ефекти показують різницю між суспільними втратами (вигодами) і
приватними втратами (вигодами).

h ~ ? Ue TH Oe

H

&

dh`„Aa$gdO}a

v ° ? ¶ ? cOOOA±?„Oqe

a

dh^„7`„AgdO}a

AE

AE

AE

oT

AE

gdO}a

dh^„7`„AgdO}a

виникає у разі, якщо діяльність одного економічного агента спричиняє
витрати інших.

Покажемо це на прикладі. Целюлозно- паперовий комбінат здійснює викиди
недостатньо очищеної води в річку. Припустимо, що викиди стічної води
пропорційні обсягу виробництва. Це означає, що із зростанням виробництва
зростає і обсяг забруднення довкілля. Оскільки целюлозно – паперовий
комбінат не здійснює повного очищення води, його граничні приватні
витрати нижчі, ніж граничні суспільні витрати, оскільки вони не
включають витрати на створення додаткової системи очисних споруд. Це
призводить до того, що кількість випуску продукції перевищує ефективний
обсяг випуску. (рис. 18.6).

Р MSC

А S = MPC

Е1

Р1 MEC

Р0 Е0

D = MSB

O
Q

Рис. 18.6. Ефективний обсяг продукції.

Криві МЕС, МРС та MSC зображують, відповідно, граничні зовнішні,
граничні приватні та граничні суспільні витрати виробництва певного
блага. MSB – граничні суспільні вигоди. Оптимальною для суспільства є
комбінація P1, Q1 в той час, як ринкова рівновага (Е0) встановлюється за
Р0 та Q0. Площа заштрихованого трикутника (Е1 АЕ0) відображає чисті
витрати суспільства, що виникають через виробництво продукції більше Q1
одиниць.

Звернемо увагу на те, що в точці Е1 не ліквідуються повністю наслідки
забруднення довкілля (адже у нашому випадку випуск стічних вод,
пропорційний обсягу виробництва, а обсяг виробництва целюлозно –
паперового комбінату в точці Q1 аж ніяк не дорівнює нулю). Однак збиток
від забруднення суттєво зменшився. Площа трикутника Е1АЕ0 показує втрати
ефективності, які пов’язані з тим, що граничні приватні витрати
виявилися нижчими від граничних суспільних витрат. Таким чином, за
наявності негативного зовнішнього ефекту економічне благо продається і
купується у більшому, порівнянно з ефективним, обсязі, тобто має місце
перевиробництво товарів та послуг з негативними зовнішніми ефектами.

Позитивний зовнішній ефект виникає у випадку, якщо діяльність одного
економічного агента приносить вигоди іншому.

Класичний у таких випадках приклад – запилення бджолами сусіднього
фруктового саду.

Розвиток освіти – також чудовий приклад позитивного зовнішнього ефекту.
В суспільстві кожний його член виграє від того, що співгромадяни
здобувають добру освіту. Однак кожний із нас, приймаючи рішення про
здобуття освіти, навряд чи замислювався про ті вигоди, які суспільство
отримує згодом. Розглянемо графік, для побудови якого припустимо, що
лінія МРВ характеризує готовність абітурієнтів платити за навчання у
вищому навчальномуу закладі. Вона виражає граничну корисність навчання
для бажаючих навчатися. Крім індивідуальної корисності освіти молоді,
існує і суспільна корисність. Пряма MSB відображає зміну суспільної
граничної корисності (18.7).

Р

МSB

MSC = S

MPB A

Р1 E1

Р0

O Q0 Q1 Q

Рис. 18.7. Позитивний зовнішній ефект.

Ринкова рівновага Е0 встановлюється в точці перетину граничних приватних
вигод і граничних суспільних витрат: МРВ = MSC. Ефективна для
суспільства рівновага була б у точці перетину граничних суспільних вигод
і витрат (Е1). Без субсидій держави будуть навчатися Q0 студентів, в той
час як з позиції суспільства оптимальне число студентів дорівнює Q1.
ефективність збільшується на площу трикутника E0AE1.

Таким чином, за наявності позитивного зовнішнього ефекту економічне
благо продається і купується у меншому порівняно з ефективним обсязі,
тобто має місце недовиробництво товарів і послуг з позитивним зовнішнім
ефектом.

За наявності зовнішніх ефектів у ринковому механізмі не забезпечується
Парето-ефективний розподіл. Ситуацію може поліпшити втручання держави та
добровільна згода.

Негативні зовнішні ефекти виникають внаслідок конкуренції між різними
варіантами використання ресурсів у випадку, якщо права власності на
кожний з цих варіантів не закріплені. Коли ж права власності
встановлені, то вони можуть бути продані, Для досягнення ефективності
необхідно дозволити торгувати правами власності на використання
ресурсів. Такі обміни дають змогу отримати додаткові виграші.

Трансакційні або операційні витрати – це витрати у сфері обміну, що
пов(язані з передачею прав власності. Звичайно виділяють п’ять основних
форм трансакційних витрат:

пошук інформації;

проведення переговорів і укладання контрактів;

вимірювання;

специфікації та захисту прав власності;

витрати опортуністичної поведінки.

Уряд регулює установлення прав власності наданням повноваженнь для
запобігання паралельного використання ресурсів. Він може використати ці
повноваження для встановлення і збирання штрафів за забруднення. Він
може права власності просто скасувати. Він зменшує трансакційні витрати,
забезпечуючи зацікавленим особам можливість розв’язування питання прав
власності у суді.

Для того, щоб скоротити перевиробництво товарів та послуг з негативними
зовнішніми ефектами і заповнити прогалини не виробництва благ з
позитивними зовнішнім ефектом, необхідно перетворити зовнішні ефекти у
внутрішні. Перетворення зовнішніх ефектів у внутрішні (інтерналізація
зовнішніх ефектів) може бути досягнуто шляхом наближення граничних
приватних витрат ( і відповідно вигод) до граничних суспільних витрат
(вигод).

Спроба знаходження принципово нових шляхів вирішення проблеми
екстерналіїв пов’язана з працями Р. Коуза. Аналіз проблеми суспільних
витрат дав змогу Р. Коузу дійти висновку, який називаєть теоремою Коуза.
Суть її в тому, що, коли права власності всіх сторін ретельно визначені,
а трансакційні витрати дорівнюють нулю, то кінцевий результат ( який
максимізує цінність виробництва) не залежить від змін у розподілі прав
власності (якщо ігнорувати ефект доходу). Іншими словами, в умовах
досконалої конкуренції приватні й суспільні витрати рівні.

Порівняння системи ціноутворення, яка включає відповідальність за збитки
від негативних зовнішніх ефектів, з системою ціноутворення, коли такої
відповідальності немає, дало змогу Р. Коузу зробити парадоксальний, на
перший погляд, висновок про те, що, коли учасники можуть домовитись самі
й втрати таких переговорів дуже малі (трансакційні витрати дорівнюють
нулю), то в обох випадках в умовах досконалої конкуренції досягається
максимально можливий результат, що максимізує цінність виробництва.

Список використаної літератури

Горошко М.Ф., Кулішов В.В. мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Ніка
Центр, 2003.

Доллан Э., Линдский Д. Рынок: микроэкономическая модель. /пер. с англ. –
СПб.:Автокомп., 1992.

Задоя А. О. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.

Емцев Р.Г., Лукин М.Ю., Черемних Ю.Н. Микроэкономика: Учебник для вузов.
– Уфа, 1995.

Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навчальний посібник для ВНЗ. – К., 1997.

Карагодова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник для
ВНЗ. – К., 1997.

Микроэкономика: Учебник под редакцией Яковлевва Е.Б. – М.: Дело, 1997.

Микро-макроэкономика./под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ — Практикум к
учебнику “Экономикс”: тесты, задачи, ситуации. – Бішкек, 1997.

Піндайк Роберт С., Рубінфелд Даніель Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. –
К., 1996.

Самуэльсон П. Экономикс / Пер. с англ. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана,
1996.

Похожие записи