Реферат на тему

Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії

План

1. Монополія і конкуренція

Максимізація прибутку. Коротко – та довгострокова рівновага монополії. 

Монополія і конкуренція

Монополія – це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох
покупців, монопсонія – наявність лише одного покупця при багатьох
продавцях. Обидві ринкові структури виражають крайню форму недосконалої
конкуренції, полярну протилежність досконало конкурентного ринку. 

До характерних рис монополії відносять наступні:

§ єдиний продавець на ринку – якщо продукцію виробляє тільки одна фірма,
вона уособлює цілу галузь; 

§ виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і
досконалих замінників;

§ ринкова влада (ситуація “price maker”) – означає спроможність продавця
як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного
споживача впливати на ціну товару;

§ заблокований вступ в галузь. 

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій.
Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм:

• бар’єри, створені економією від масштабу;

• бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.)

• розмір ринку;

• власність на важливі види сировини;

• “нечесна конкуренція”.

Будь-які бар’єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у
довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні,
переважно підтримуються державою.

Ступінь панування фірми на ринку характеризує концентрація продавців.
Коефіцієнт концентрації визначає процент продажу продукції фірми
(декількох фірм) від загального обсягу продажу на ринку.
Загальноприйнятим показником вимірювання концентрації продавців є частка
чотирьох або восьми найбільших в галузі фірм, проте він не вловлює
різниці між галузями, в яких домінує одна фірма, і галузями, в яких є
чотири чи більше приблизно однакових фірм. 

Більш досконалим показником є індекс ринкової концентрації Гіршмана –
Герфіндаля, який обчислюється як сума HYPERLINK
«http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyBsa1tWyWagB3O7HA6vyxYI-19Kbm
H8*7Jet*hmrJG8JuhweIVCU5IUF2mPLmMUKtQ9QqVc7jooBFZRPKRYPDckr9*uXCZmsm9x4p
x16g6rXUGeak4TNzlRRhraBrihvrMvitF-Aolq9xux9G1WvhBQN2ORY1xnQUX0SYkENj0BO*
6zp-qroqrh7j1TRYo0o*pAV126Nfy квадрат ів часток ринку всіх фірм ( ),
які продають на ньому свою продукцію: .

Максимальної величини він досягає для монополії: 1002 = 10.000.
Мінімального значення індекс набуває в умовах досконалої конкуренції.

Модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких
замінників, називається чистою монополією. Монополія має ту ж саму мету,
що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє
отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При
виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями
– витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною. Вибір
монополії можна проаналізувати за допомогою тих же двох підходів, які
застосовувались при вивченні моделі поведінки конкурентної фірми:
порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат та порівняння граничного
виторгу і граничних витрат .

Становище фірми – монополіста докорінно відрізняється від становища
фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є
можливість впливати на ринкову ціну. В той час як конкурентна фірма
приймає ринкову ціну як величину об’єктивно задану, монополія сама
призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати
весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної
групи споживачів іншу. Модель поведінки монополії з єдиною ціною є
моделлю простої монополії.

Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути
встановити якнайвищу. Оскільки монополія уособлює галузь, вона
стикається з кривою ринкового попиту, яка визначає множину співвідношень
між ціною і обсягом попиту, тому довільне маніпулювання цінами
неможливе. 

Порівняємо монополію з конкурентною фірмою. Попит на продукцію
конкурентної фірми абсолютно еластичний, – за однією і тією ж ціною
фірма може продати стільки продукції, скільки захоче (рис. 9.1.а).
Монополія ж, маючи спадну криву попиту, змушена з кожною додатковою
одиницею продажу зменшувати ціну на весь обсяг продукції (рис. 9.1.б).
Таким чином, прибуток конкурентної фірми обмежується ринковою ціною, а
прибуток монополії – попитом споживачів. 

Відміни стосуються також пропонування. Пропонування конкурентної фірми
прямо залежить від рівня ринкової ціни, крива пропонування конкурентної
фірми має позитивний нахил. У монополії такої залежності між рівнем ціни
та обсягом випуску немає, монополія не має кривої пропонування. Вона
визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту. 

Економічний прибуток монополіста, так само, як і будь-якої фірми,
обчислюється як різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами . 

Сукупні витрати монополіста формуються в цілому так само, як і витрати
конкурентної фірми. Динаміка сукупного виторгу монополіста значно
відрізняється від динаміки виторгу конкурентної фірми. Сукупний виторг
монополії обчислюється за формулою: . Рис. 9.2 ілюструє відміни типових
функцій сукупного виторгу досконало конкурентної (а) та монопольної (б)
фірм. Ціна для конкурентної фірми є величиною сталою, тому її сукупний
виторг зростає прямо пропорційно обсягу пропонування, а крива має вигляд
променя, що виходить з початку координат. Сукупний виторг монополії
зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту,
тому не може зростати нескінченно. Як ми знаємо, спадна крива попиту має
неоднакову еластичність на різних відрізках. На невеликих обсягах
випуску попит еластичний , а на значних – нееластичний . Сукупний виторг
продавця на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни
зростає, а на нееластичному – зменшується, досягаючи максимального
значення в точці одиничної еластичності. Тому і крива сукупного виторгу
монополії має вигляд опуклої доверху функції. Монополія завжди обирає
обсяги виробництва на еластичному відрізку кривої попиту, де сукупний
виторг зростає. 

Середній виторг завжди дорівнює ціні, – це справедливо як для
конкурентної, так і для монопольної фірми. Крива середнього виторгу
завжди співпадає з кривою попиту (рис. 9.3). Але у конкурентної фірми
середній виторг дорівнює не тільки ціні, а й граничному виторгу і всі
криві зливаються в одну горизонтальну лінію. У монополії граничний
виторг , навпаки, завжди менший за ціну , його крива спадає значно
швидше, тому віддаляється від кривої попиту Ця властивість пояснюється
двома ефектами: ефектом обсягу та ефектом ціни, які діють у протилежних
напрямках, – якщо обсяг продажу зростає, то ціна знижується. Конкурентна
фірма ефекту ціни не знає, тому що продає за однією і тією ж ціною, тоді
як монополія, збільшуючи виробництво на одиницю, змушена знизити ціну не
тільки на додаткову одиницю випуску, але й на всі попередні одиниці. 

Фірма, нарощуючи обсяги продажу, збільшує сукупний виторг за рахунок
продажу додаткової одиниці, але несе втрати від продажу попередніх
одиниць за нижчою ціною. Тому значення граничного виторгу по кривій
спадають швидше, ніж значення ціни та середнього виторгу по кривій
попиту , що ілюструє рис. 9.3. а). За графіком можна прослідкувати
геометричний зв’язок між кривими. 

Крива виходить з тієї ж точки, що і крива попиту, але потім відхиляється
від неї донизу і перетинає горизонтальну вісь на обсязі, де сукупний
виторг (рис. 9.3. б) досягає свого максимуму. 

Максимізація прибутку. Коротко – та довгострокова рівновага монополії. 

Фірма – монополіст одночасно приймає рішення про обсяг випуску і про
ціну продукції, в той час як конкурентна фірма визначає лише обсяг. Для
оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне
правило граничного випуску , справедливе як для моделі , так і для
моделі .

Рис. 9.4 ілюструє прийняття рішення монополістом за моделлю . Точки
перетину кривих і і є точками беззбитковості, а виробництво в межах
обсягів, що відповідають цим точкам, є прибутковим. Відстань між кривими
і по вертикалі показує величину економічного прибутку, крива якого
побудована на графіку окремо. Відрізок відповідає його максимальній
величині. 

Графічно оптимальний обсяг випуску відповідає рівню виробництва, для
якого криві і мають однакові кути нахилу. На графіку 9.4 їх показують
проведені до кривих пунктирні дотичні і . Нахил кривої сукупного виторгу
, визначає величину граничного виторгу , а нахил кривої сукупних витрат
– величину граничних витрат . Отже, на рівні випуску, що відповідає
однаковому нахилу кривих і , монополія максимізує прибуток згідно з
правилом .

На рис. 9.5. зображено процедуру вибору оптимального обсягу виробництва
монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних витрат .
Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на
обсязі , для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам.
Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву
попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б
заплатити покупці за запропонований обсяг продукції. На графіку 9.5
монопольна ціна відповідає точці на кривій попиту. 

.

На графіку 9.5 прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника .

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює
виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час
монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні
збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску
монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні
змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається
єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить
незначним. 

Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова
беззбитковості, коли і умова закриття, коли . У всіх випадках, коли ціна
нижча за середні змінні витрати для будь-якого рівня випуску, найкращим
стратегічним рішенням для монополіста у короткостроковому періоді буде
припинення виробництва. Однак ситуації збитковості і закриття для
монополії трапляються досить рідко. 

У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма,
виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія
обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного
розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо
ринкового попиту на продукцію. 

На рис. 9.6 зображені варіанти розвитку фірми з відповідними
короткостроковими кривими середніх і граничних витрат, а також нанесені
криві довгострокових середніх і граничних витрат і . Короткострокова
рівновага монополії може встановлюватись у точках і . Кращим варіантом
розвитку буде стан рівноваги , який одночасно є коротко- і
довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві
граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового
періоду:

.

Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам входження
в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний
прибуток. 

Поведінка монопсоніста є ніби дзеркальним відображенням поведінки
монополіста (рис. 9.7). Якщо монополіст стикається з спадною кривою
попиту, яка відображає середній виторг монополіста, то монопсоніст, як
єдиний покупець товару, має справу з висхідною кривою ринкового
пропонування, яка відображає його середні видатки на покупку товару .
Висхідний характер кривої пропонування означає, що кожна наступна
куплена одиниця товару потребує підвищення ціни на весь обсяг покупок,
тобто граничні видатки монопсоніста на покупку зростатимуть швидше, ніж
середні. Крива граничних видатків відхиляється ліворуч вгору від кривої
середніх видатків. Крива попиту відображає спадну граничну вигоду
монопсоніста від купівлі кожної одиниці товару .

Оптимальна кількість товару, яку купить монопсоніст, визначається
подібно до загального правила максимізації прибутку за рівнянням , що
графічно відповідає точці перетину кривої попиту з кривою граничних
видатків (точка ). Ціну товару монопсоніст знаходить на кривій
пропонування, в точці . Точка є точкою рівноваги монопсоніста.
Відповідно рівноважний обсяг покупок буде , а рівноважна ціна .

Рівняння є правилом максимізації вигоди монопсоніста.

Монопсонічна влада над ринком залежить головним чином від еластичності
пропонування: чим вона менша, тим більшу владу над ринком має
монопсоніст.

Похожие записи