Реферат на тему:

Короткострокова крива пропонування фірми і галузі. Ринкова ціна і
надлишок виробника

Крива пропонування показує обсяг продукції, який фірма може поставити
на ринок за всіх можливих значень ціни. Згідно з правилом визначення
оптимального обсягу випуску, фірма завжди, за будь-якої ціни, розширює
виробництво до рівня, де . Отже, всі параметри виробництва належать
кривій граничних витрат . Але фірма припиняє виробництво, якщо ціна
впаде нижче середніх змінних витрат (рис. 8.7).

За будь-якої ціни, що перевищує мінімальне значення , оптимальний обсяг
виробництва може бути визначений безпосередньо за графіком. Наприклад,
за ціною оптимальним буде обсяг випуску , він максимізує прибуток. За
ціною оптимальним буде обсяг , він мінімізує збитки. 

Всі точки перетину кривих і визначають співвідношення можливих цін на
продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б
на ринку за даними цінами. Очевидно, що висхідний відрізок кривої
граничних витрат вище мінімуму середніх змінних витрат є
короткостроковою кривою пропонування фірми. На рис. 8.7. вона позначена
суцільною потовщеною лінією. Реакція конкурентної фірми на зміну ціни
підтверджує закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування
зростає.

На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між
собою і утворюють галузевий ринок. Галузева функція пропонування
визначається як сума функцій пропонування окремих фірм. 

Короткострокова крива ринкового пропонування визначає обсяг виробництва
галузі. Вона одержується шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм
за кожної можливої ціни. У короткостроковому періоді число фірм в галузі
постійне. 

Рис. 8.8 ілюструє утворення кривої ринкового пропонування на прикладі
трьох фірм, кожна з яких має різні виробничі витрати, і відповідні криві
пропонування . Крива є короткостроковою кривою ринкового пропонування.

Ціна рівноваги на конкурентному ринку визначається взаємодією сукупного
попиту на товар та сукупного пропонування, тобто спільними діями всіх
покупців і продавців на ринку. Механізм утворення рівноважної ціни в
галузі (рис. 8.9.а), яка складається зі 100 ідентичних фірм, та
рівновагу типової фірми (рис. 8.9.б) ілюструють графіки рис. 8.9. 

Фірми галузі, так само як і типова, максимізують економічний прибуток,
оскільки рівноважна ціна перевищує середні сукупні витрати на
оптимальному обсязі випуску.

За умови, що у витратах або в ринковому попиті не станеться жодних змін,
графіки відображають ситуацію рівноваги конкурентного ринку в
короткостроковому періоді.

В результаті аналізу процесу максимізації прибутку окремою конкурентною
фірмою ми визначили, що крива пропонування фірми співпадає з кривою її
граничних витрат. Кожна точка на кривій пропонування показує мінімальну
ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати кожну одиницю продукції
. У той же час рівноважна ціна на ринку даної продукції дозволяє фірмі
весь обсяг продати за однаковою ціною.

Різниця між ринковою ціною та граничними витратами фірми утворює
виробничий надлишок фірми. Графічно величину виробничого надлишку фірми
визначає заштрихована площа (рис. 8.10), розміщена між кривою
пропонування та лінією попиту . Виробничий надлишок інакше можна
визначити як різницю між сумою виторгу та сумарними змінними витратами
на обсязі . Він дорівнює площі прямокутника . Виробничий надлишок у
короткостроковому періоді, коли постійні витрати мають додатну величину,
завжди перевищує суму економічного прибутку.

Додавши величини виробничих надлишків всіх фірм, можна визначити
величину виробничого надлишку для ринку. Він показаний заштрихованою
площею на рис. 8.11. Виробничий надлишок ринку – це площина, розміщена
нижче лінії ринкової ціни до кривої пропонування в проміжку між нульовим
та рівноважним обсягом виробництва .

Вибір фірмою обсягу виробництва і рівновага конкурентного ринку у
довгостроковій перспективі

У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може
змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто
припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво.
Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі
змінюється.

Оптимальний обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому
періоді, визначається за відомою нам двоетапною процедурою. На першому
етапі фірма обирає оптимальний обсяг виробництва, для якого ціна буде
дорівнювати довгостроковим граничним витратам: . На другому етапі фірма
вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати,
з яким результатом може випускатись оптимальний обсяг. 

На рис. 8.12 зображені криві короткострокових і довгострокових граничних
і середніх витрат. За ціною фірма в короткостроковому періоді розширює
виробництво до обсягу , для якого . При цьому фірма має можливість
максимізувати економічний прибуток в сумі, що відповідає площі
прямокутника . В точці встановлюється короткострокова рівновага.

o

o

o

gd‡5?

c3/4d3/4f?hOj?ae?aeaeae?aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeae

фірми, на ринку з’явиться надлишок товарів і ціна впаде.

Зниження ціни змусить фірму скорочувати виробництво доти, доки обсяги
випуску не досягнуть , де в точці виконується умова . Тут ціна стає
рівною також і довгостроковим середнім витратам: . Це означає, що фірма
потрапила у стан беззбитковості. Обсяг є оптимальним, тому що забезпечує
нормальний конкурентний прибуток, достатній для того, щоб утримати фірму
в даній галузі як завгодно довго. Будь-яке відхилення від погіршує
положення фірми за ціни , тому що вона стає збитковою. Отже, рівновага
фірми в точці з обсягом і ціною беззбитковості є рівновагою
довгострокового періоду. 

Коли ринкова ціна падає нижче ціни беззбитковості, економічний прибуток
стає від’ємним, і якщо менеджери не сподіваються швидко покращити
становище фірми, тоді потрібно розглянути можливість виходу фірми з
галузі. У довгостроковому періоді фірма не може працювати, якщо не
відшкодовує всіх витрат виробництва.

Стратегія довгострокового функціонування фірми на ринку:

§ обрати обсяг випуску, для якого ;

§ вступити на ринок, якщо ;

§ вийти з ринку, якщо .

Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом
інвестиційного капіталу із галузі в галузь, і досягається, коли настає
галузева рівновага. Сигналом, який спонукає будь-яку фірму до входження
в галузь, або надає інформацію про недоцільність перебування в галузі,
слугує прибуток, який забезпечується рівноважною ринковою ціною.
Дослідження процесу встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній
галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу прибутку. 

Фірми вільно вступають в галузь в погоні за надприбутком, і виходять з
неї, щоб уникнути збитків, вони постійно шукають таку галузь, де можна
максимізувати економічний прибуток, а в результаті, коли настає
довгострокова рівновага, всі одержують лише нульовий економічний
прибуток. Парадокс полягає в тому, що можливість отримати економічний
прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у
довгостроковому періоді. Чому ж фірми так прагнуть вступити в
надприбуткову галузь, якщо в кінцевому результаті вони неминуче виходять
на нормальний прибуток?

Справа в тому, що для досягнення тривалої рівноваги з нульовим
економічним прибутком потрібно досить багато часу. А в короткостроковому
періоді фірма, яка першою встигає увійти в прибуткову галузь, може
захопити найбільше економічного прибутку. Ті, хто входять пізніше, вже
отримають менше, а остання фірма може не одержати ніякого надприбутку.
Так само, фірма, що першою виходить зі збиткової галузі, може зекономити
значні суми, які можуть втратити ті, хто виходять пізніше.

Отже, концепція довгострокової рівноваги пояснює, як треба діяти,
показує фірмам найвигідніші напрямки їх діяльності.

Довгострокова крива пропонування фірми, – як і короткострокова, –
співпадає з кривою граничних витрат. Вона представляє собою відрізок
кривої , розташований вище мінімуму довгострокових середніх витрат .
Через те, що у довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні,
спадна віддача менш відчутна, ніж у короткостроковому періоді, крива
граничних витрат, відповідно і довгострокова крива пропонування фірми
більш полога, а пропонування більш еластичне, ніж короткострокове. 

Довгострокова крива ринкового пропонування також більш полога, ніж
короткострокова з двох причин: по-перше, через те, що довгострокова
крива пропонування окремої фірми є більш пологою; по-друге, з
підвищенням цін в галузі збільшується число фірм саме у довгостроковому
періоді. І навпаки, коли ціни падають, то також повинен пройти певний
період часу, достатній, щоб фірми почали залишати галузь. Отже, зміна
ціни викликає більшу зміну обсягів випуску у довгостроковому періоді
порівняно з короткостроковим.

Довгострокова крива ринкового пропонування або крива пропонування галузі
має важливу відмінність у побудові: її не можна визначити простим
додаванням обсягів пропонування окремих фірм, оскільки кожна точка на
довгостроковій кривій пропонування відповідає іншому числу фірм в
галузі. Тому потрібно врахувати можливість зміни цін на ресурси в
результаті зміни числа і відповідно попиту фірм. Ціни на ресурси
формують витрати виробництва, а положення кривої галузевого пропонування
залежить від їх динаміки. Відповідно до динаміки витрат розрізняють три
типи галузей: з постійним, зростаючим та спадним рівнем витрат. Крива
довгострокового пропонування галузі з постійним рівнем витрат є
горизонтальною лінією на рівні ціни, що відповідає значенню мінімальних
довгострокових середніх витрат виробництва. Галузі з постійним рівнем
витрат можуть мати і горизонтальні криві довгострокових середніх витрат.
Крива довгострокового пропонування галузі зі зростаючими витратами є
висхідною, галузі зі спадними витратами – спадною.

Незалежно від того, якою є галузь, положення фірми у стані
довгострокової рівноваги має однакові характеристики: у будь-якій галузі
ціна рівноваги довгострокового періоду встановлюється на рівні мінімуму
середніх витрат.

Рівність слугує основним доказом того, що економіка конкурентних цін
прагне використати обмежені ресурси суспільства якнайефективніше.
Ефективне використання ресурсів вимагає виконання двох умов: виробничої
ефективності та ефективності розподілу ресурсів.

Виробнича ефективність досягається рівністю ціни і середніх витрат .
Конкуренція примушує фірми виробляти в точці мінімальних середніх витрат
виробництва і встановлювати ціну, яка відповідає цим витратам,
використовувати у виробництві мінімум ресурсів.

Ефективність розподілу ресурсів досягається рівністю ціни і граничних
витрат . Вона означає, що виробництво повинно бути не тільки
технологічно ефективним, але й створювати в сукупності такий набір
товарів, який максимально задовольняє потреби та уподобання споживачів.

Похожие записи