Реферат на тему:

Структура та зміст бізнес-плану торговельного підприємства

Бізнес-план торговельного підприємства складається з таких типових
розділів:

1. Вступ.

2. Опис підприємства та галузі.

3. Характеристика товарів (послуг) і товарних ринків.

4. Характеристика конкурентного середовища.

5. План маркетингу.

6. Виробничий план.

7. Організаційний план.

8. Фінансовий план.

9. Оцінка ризику та страхування.

У кінці бізнес-плану наводяться додатки.

Вступ. У вступі зазначається повна та скорочена назва підприємства, його
адреса, форма власності та правовий статус, перелік засновників із
зазначенням їх адрес, розмірів часток у статутному капіталі,
обґрунтування пропонованої організаційно-правової форми підприємства.

Кожна організаційно-правова форма створення підприємства має свої
переваги і недоліки. Привабливою формою є одноособове володіння. Якщо
передбачається створення акціонерного товариства, то потрібно визначити
майбутній розподіл капіталу між акціонерами, сформувати необхідний
розмір статутного капіталу, провести процедуру викупу акцій, які
пропонуються для продажу.

Вступ подається як самостійний розділ, в якому стисло викладено основні
положення бізнес-плану. Його слід подати так, щоб викликати інтерес у
потенційного інвестора чи банку. Потрібно чітко і переконливо викласти
головні аспекти пропонованого проекту, зокрема: види діяльності
підприємства; необхідні фінансові ресурси для його створення і
нормального функціонування; очікуваний прибуток; обсяг попиту на товари;
шляхи досягнення комерційного успіху. Потрібно також викласти суть
призначення бізнес-плану. Якщо цей документ розробляється з метою
отримання кредиту, то зазначається сума позичкових коштів, яка потрібна
для реалізації проекту.

Опис підприємства та галузі. У цьому розділі подається опис існуючого
стану галузі, у якій створюється нове підприємство. Важливо зазначити
актуальність створення цього підприємства в контексті стану справ у цій
ланці торгівлі (оптова, роздрібна, комерційно-посередницька). Дається
інформація про спеціалізацію торговельного підприємства, види
підприємництва, опис основних напрямків діяльності, цілі та завдання.

Якщо нове торговельне підприємство створюється на базі вже існуючого
суб’єкта господарювання в результаті зміни організаційно-правової форми,
то подаються стислі історичні відомості про нього, минулі успіхи і
досягнення, загальні висновки про поточний стан функціонування. У цьому
разі доцільно винести в додаток основні техніко-економічні показники
діяльності підприємства за останні роки: обсяг товарообороту, основні
фонди, оборотні кошти, чисельність працюючих, рентабельність.

Характеристика товарів (послуг) і товарних ринків. У цьому розділі
необхідно дати перелік і опис товарів або послуг, які будуть
пропонуватись на ринку. Варто зазначити деякі аспекти технології, яка
необхідна для створення товарів, надання послуг. При висвітленні
основних характеристик товарів роблять акцент на тих перевагах, які ці
товари дадуть потенційним покупцям, а не на технічних подробицях.

Важливо підкреслити унікальність, відмінні особливості товарів (послуг)
підприємства порівняно з конкурентами. Це може бути виражено в різній
формі, зокрема: нові моделі, сучасніша технологія виробництва, вища
якість виробу, низька собівартість, багатофункціональність, продаж
товарів у комплексі з додатковими послугами або будь-які інші характерні
переваги, що задовольняють попит споживачів. Підприємець висвітлює також
особливості упаковки, дизайну своїх товарів.

У процесі аналізу товарних ринків необхідно відповісти на такі питання:

• На яких ринках (сегментах) буде виступати підприємство зі своїми
товарами? Де буде його ринкова ніша?

• Хто купуватиме товари у підприємства?

• Чи є реальні можливості продавати товари на обраному сегменті ринку?

• Чи передбачається розширення товарного ринку і за рахунок чого?

• Які перспективні плани підприємства на існуючих і нових неохоплених
ринках?

Вибір прийнятних товарних ринків є важливим рішенням у торговельній
діяльності. Необхідно переконати інвестора в існуванні потреби в товарах
підприємства, наявності сприятливих умов для виходу на ринки і
можливості продажу в намічених обсягах.

Як правило, нові торговельні підприємства можуть успішно конкурувати на
одному, достатньо вузькому сегменті ринку. Вибір такого сегмента може
залежати від гостроти конкурентної боротьби, місткості ринку, ступеня
задоволення потреб покупців, специфіки товарів. Необхідно показати, що
товари підприемства на вибраних ринках здатні конкурувати з позиції
якості, ціни, реклами, форм обслуговування в роздрібній мережі,
післяпродажного сервісу. Доцільно також зазначити приблизні ціни, за
якими продаватимуться товари.

Характеристика конкурентного середовища. У цьому розділі перелічуються
основні конкуренти продавців аналогічних товарів підприємства на тих
самих ринках. Дається загальна характеристика кількісних і якісних
показників товарів конкурентів, дизайн, ставлення до них споживачів.
Вивчаючи конкурентне середовище, слід відповісти на такі запитання:

• Як проводиться робота у конкурентів з упровадженням нових товарів на
ринок?

• Який рівень цін на товари конкурентів?

• Який пропонується технічний сервіс (при реалізації технічно складних
товарів)?

• У якому стані перебуває бізнес конкурентів: стабільний, розширюється
чи скорочується?

• Які їхні сильні і слабкі сторони діяльності?

• Які використовуються канали розподілу, форми обслуговування та методи
стимулювання покупців?

Будь-яке торговельне підприємство вивчає конкурентів при визначенні
своїх шансів на ринку, плануванні бізнесу, купівлі підприємства, виході
на новий ринок. Доцільно спостерігати за діями основних конкурентів,
відчувати, які можуть бути з їхнього боку загрози, розробляти ринкову
стратегію, враховуючи умови конкуренції. Застосування випереджаючої
стратегії — один із засобів контролю ситуації, захисту й утримання
позицій на ринку та розширення клієнтури.

Аналіз діяльності конкурентів, який пов’язаний зі збором та
узагальненням інформації, дає можливість сформувати уявлення про
суперників. Порівняльний аналіз діяльності конкурента і торговельного
підприємства для визначення конкурентних переваг можна здійснювати за
такими складовими: якість, унікальність, новизна товарів, ціни, торговий
асортимент, надійність, доставка, місцезнаходження, інформаційне
забезпечення, доступність, продаж у кредит, гарантії, технічне
обслуговування, консультації клієнтам, кваліфікація персоналу.

Торговельне підприємство, оцінюючи товари і послуги конкурентів, має не
лише керуватись особистим суб’єктивним підходом, а спиратись на думку
споживачів, спостереження, опитування. На основі виявлених слабких
сторін діяльності підприємства, порівняно з конкурентами, доцільно
розробити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності товарів і
послуг для впровадження їх у практику.

План маркетингу. У цьому розділі бізнес-плану наводяться відомості про
наявність у торговельному підприємстві служби маркетингу, канали
розподілу товарів і пропозиції щодо їх удосконалення. Аналізуючи канали
розподілу товарів, потрібно зазначити, як підприємство продаватиме свої
товари: через власну роздрібну торговельну мережу, оптові організації,
комерційних посередників, відділи (секції), що орендуються в універмагах
або в інших типах роздрібних торговельних підприємств, підприємців.

У цьому розділі розкриваються також такі елементи плану маркетингу:
реклама, цінова політика, методи стимулювання продажів, участь в
організації сервісу, включаючи організацію гарантійного обслуговування
споживачів (для технічно складних товарів), формування громадської думки
про підприємство і товари.

У розділі відображається також організація продажу товарів та її форми
(самообслуговування, індивідуальне обслуговування, з відкритою
викладкою, за зразками, попередніми замовленнями, через
інтернет-магазин), транспортне забезпечення, механізм розрахунків за
товари.

Потенційні інвестори вважають план маркетингу важливою складовою успіху
нового підприємства. Через те, складаючи його, потрібно ретельно все
продумати і переконатись, що запропоновані маркетингова програма і
стратегія справді будуть реалізовані.

Виробничий план. Цей розділ бізнес-плану розробляють лише для тих
торговельних підприємств, які займатимуться виробництвом, наприклад,
громадським харчуванням. Головне завдання — довести потенційним
партнерам, банку, інвесторам, що підприємство здатне реально виробити
необхідну кількість якісної продукції у відповідні строки.

Банк, інвестори цікавляться не тільки тим, чи в змозі
підприємство-позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. За
кордоном фінансисти-інвестори виявляють інтерес до деталей виробничого
процесу підприємства-позичальника не тільки для того, щоб нав’язати,
запропонувати йому свої рішення, а й переконатись у тому, що така
технологія відповідає сучасним вимогам і є реальні можливості для
випуску якісної продукції, тобто є підстави для повернення фінансових
ресурсів, які надаються клієнту.

У цьому розділі бізнес-плану необхідно відповісти на такі запитання:

• Де вироблятимуться товари — на діючому чи новостворюваному
підприємстві?

• Які потрібні виробничі площі для випуску продукції?

• Яка потреба в машинах і обладнанні, де можна їх придбати?

• Ким та на яких умовах постачатимуться сировина, матеріали,
комплектуючі?

• Яку репутацію мають постачальники; чи є вже досвід роботи з ними?

• Чи відповідають технологія виробництва, машини й обладнання сучасним
вимогам?

• Чи передбачається виробнича кооперація і з ким?

Організаційний план. У цьому розділі подається інформація про
організаційну структуру підприємства та пропозиції щодо її
вдосконалення, забезпеченість робочою силою, про склад кадрів та їх
кваліфікацію; зазначаються системи оплати праці та порядок преміювання,
пропозиції щодо зміни форм оплати праці, висновки щодо планової
чисельності персоналу і розширення штату, заходи з навчання, підготовки
і підвищення кваліфікації кадрів, а також доцільність залучення
сторонніх консультантів.

В організаційному плані слід зазначити: які відділи заплановано
організувати; загальну чисельність працівників на підприємстві (фактичну
і плановану), зокрема кількість адміністративно-управлінського складу;
розподіл (групування) робітників і службовців залежно від освіти і віку;
фактичну і плановану заробітну плату окремих категорій кадрового складу,
величину надбавок; пропозиції щодо реструктуризації персонального
складу.

Таким чином, у цьому розділі обумовлюються питання чисельності
працівників, оплати праці. Зазначається, чи буде впроваджуватися система
участі персоналу в прибутках, форми матеріального стимулювання. В
організаційному плані торговельного підприємства повинно бути чітко
визначено завдання і функції кожного члена колективу, взаємодію служб
між собою, методи координування і контролю за їх діяльністю.
Ознайомившись з організаційним планом, потенційний інвестор може дістати
уявлення про те, хто здійснюватиме управління торговельним підприємством
і як складатимуться відносини між управлінською ланкою та виробничим,
торговельно-оперативним і допоміжним персоналом.

Фінансовий план. У цьому розділі бізнес-плану зазначається, скільки
необхідно коштів для здійснення проекту, джерела фінансування (отримання
кредиту, залучення акціонерного або пайового капіталу), призначення
фінансування (застосування залученого капіталу). Крім того, зазначаються
терміни повернення позичкових коштів, терміни окупності вкладень.

Цей розділ бізнес-плану повинен також містити:

• план товарообороту за видами (роздрібний, оптовий,
торгово-посередницький);

• план доходів та витрат;

• планований баланс активів і пасивів у загальному вигляді;

• план руху грошових коштів;

• аналіз беззбитковості.

Важливість проведення аналізу беззбитковості полягає у тому, що за ним
можна визначити, буде ця бізнес-справа прибутковою чи принесе збитки.
При створенні нового підприємства необхідно знати, коли буде отримано
перший прибуток, оскільки на початку своєї діяльності в підприємство
вкладається багато коштів і воно має суттєві витрати. Комерсант,
займаючись роздрібною торгівлею, має знати, скільки товарів потрібно
продати для того, щоб досягти беззбитковості окремих комерційних
операцій і підприємства загалом.

Оцінка ризику та страхування. Розробляючи бізнес-план, потрібно
заздалегідь передбачити можливі ризики, з якими може зіштовхуватися
торговельне підприємство, виявити джерела цих ризиків та момент (період)
їх виникнення. У подальшому — розробити заходи щодо зниження ступеня
ризиків і мінімізації можливих втрат.

Кожне новостворюване підприємство, будь-яка бізнес-справа неминуче
зіштовхуються на своєму шляху з певними труднощами, які можуть
загрожувати існуванню підприємства. Важливо вміти передбачити ті чи інші
види комерційного ризику, розробляти стратегію їх подолання.

Неабияке значення має оцінка ризику. За характером впливу ризики можна
поділити на прості та складні. Складні ризики є поєднанням простих.
Прості ризики визначаються повним переліком незвичайних подій, тобто
кожен із них розглядається як незалежний.

Одним із найпоширеніших методів оцінки ризику є експертний метод. Він
складається з таких етапів:

1. Складання вичерпного переліку простих ризиків.

2. Надання пріоритету кожному ризику за його значущістю.

3. Об’єднання ризиків з однаковими пріоритетами в групи. Кожній групі,
починаючи з першої, присвоюється номер у порядку зменшення пріоритету.

4. Визначення частки кожного ризику.

5. Розрахунок середньої оцінки імовірності настання ризиків.

6. Розрахунок очікуваної величини ризику.

Загроза виникнення ризиків і можливих втрат може виходити від
конкурентів, через власні помилки у сфері маркетингу і виробничої
політики, внаслідок неправильного підбору керівних кадрів. Небезпеку
може становити також технічний прогрес, який прискорює старіння існуючих
товарів із появою принципово нових товарів та їх модифікацій. У зв’язку
з цим необхідна розробити стратегію поведінки підприємства на ринку і
пропозиції щодо виходу з імовірних ризикових моментів у разі їх
раптового виникнення. Наявність альтернативних програм і стратегій
свідчить про те, що власник торговельного підприємства знає про можливі
труднощі й заздалегідь до них готовий. Наприклад, при ризику збоїв у
графіку залізничних перевезень вантажів можна відпрацювати альтернативну
програму транспортування необхідних товарів автомобільним чи авіаційним
транспортом.

Таким чином, щоб зменшити ризик, потрібні організаційні заходи
профілактики ризикових випадків, а за необхідності передбачити програму
страхування.

Список використаної та рекомендованої літератури

Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
«ФИЛИНЪ», 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.

Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.

Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.

Похожие записи