Дипомна робота

Товарознавство продовольчих і непродовольчих товарів

Зміст

Розділ 1. Вступна та загальна частини.

1. Торгівля завдання, що стоять перед нею на сучасному етапі.

2. Види торгівлі, характеристика підприємств роздрібної торгівлі та

форми обслуговування.

Організація робочого місця продавця в торгівлі.

Дотримання правил техніки безпеки в торгівлі, особистої гігієни і

санітарних норм при продажі товарів.

Розділ 2. Продовольча група товарів.

Товарознавча характеристика рибної ікри.

Приймання, розміщення та викладка цих товарів.

Торгівельне обладнання та інвентар при реалізації товарів.

Умови і терміни зберігання.

Реклама цих товарів.

Правила продажу товарів та особливості особливості покупців.

Розділ 3. Непродовольча група товарів.

Товарознавча характеристика хутряними виробами.

Приймання, розміщення та викладка цих товарів.

Торгівельне обладнання та інвентар при реалізації товарів.

Умови і терміни зберігання.

Реклама цих товарів.

Правила продажу товарів та особливості особливості покупців.

Розділ 4. Заключна частина.

Оформлення звітної документації матеріально – відповідальними особами.

Список використаної літератури.

Розділ 1. Вступна та загальна частини

1.1.Торгівля та завдання, що стоять

перед нею на сучасному етапі.

Торгівля належить до сфери обслуговування і здійснює зв’язок між
виробництвом і споживачем, вона завершує процес руху товару,
забезпечуючи перехід його у власність споживача.

Перехід до ринкової економіки докорінно змінив форми і види
торгівлі. До початку ринкових перетворень торгівля в основному була
державною, її частка становила понад 70% усього роздрібного товарообігу,
частка кооперативної – 27%, колгоспної – 3% товарообігу. У ході
реформування в торгівлі відбулися значні структурні зміни, які створили
основу для встановлення ринкових відносин. На даному етапі в Україні
існують державна, кооперативна і комерційна форми торгівлі.

Державна торгівля застосовується на державній власності. Усі
підприємства й організації державної торгівлі, обладнання, інвентар,
гроші є власністю держави. Державна торгівля здійснюється в робітничих
селищах та містах. Сьогодні функції Міністерства торгівлі, яке було
основною торговельної системи і здійснювало організацію державної
торгівлі, виконує Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі
України.

Кооперативна торгівля базується на колективній кооперативній
власності. Здійснюється вона споживчою кооперацією, яка має певну мережу
організацій і підприємств, що функціонують здебільшого в сільській
місцевості. Свою роботу споживча кооперація спрямовує на посилення
економічної самостійності; забезпечення повного господарського
розрахунку, створення і розвиток торгівельної мережі, закупівлю
сільськогосподарської продукції, надання різноманітних послуг населення
побутового і виробничого характеру.

У зв’язку з роздержавленням та приватизацією з’явилася нова форма
торгівлі – комерційна, до якої належить недержавний, приватний сектор
торгівлі. Така форма торгівлі сьогодні охоплює 80% роздрібного
товарообороту України. Тобто на зміну монопольній системі державної
торгівлі прийшла система вільного підприємства.

Відповідно до Закону України „ Про підприємництво ” вести
торгівельну діяльність і відкривати торгівельне підприємство має право
кожен громадянин України. Цей закон, як Закон України „ Про
підприємства ”, визначає що підприємство – це самостійний суб’єкт
господарювання, який володіє правами юридичної особи та здійснює певний
вид діяльності з метою отримання прибутку.

1.2. Види торгівлі, характеристика підприємств

роздрібної торгівлі та форми обслуговування.

Торгівельні підприємства, які функціонують в Україні, поділяються за
типами. Тип магазину – це його різновид, який характеризується
асортиментом профілем, товарною спеціалізацією, розміром торгівельної
площі, номенклатурою послуг, типовим набором торговельно –
технологічного обладнання, формами продажу товарів.

За цими ознаками виділяють універсальні магазини, спеціалізовані,
вузькоспеціалізовані, комбіновані.

Універсальні магазини – це магазини з широким асортиментом
продовольчих товарів, із застосуванням прогресивним методів продажу.
Вони є найбільш раціональними типами торговельних підприємств. До них
відносять магазини типу: універсам, гастроном, супермаркет тощо.
Універсам – торговельне підприємство, яке розраховане на реалізацію
продовольчих товарів у широкому асортименті і непродовольчих товарів
частково попиту з використанням методів самообслуговування. Торгівельно
– оперативні процеси в універсамі механізовані процеси в універсамі
механізовані та автоматизовані. Таке торговельне підприємство
відрізняється високою культурою обслуговування. Це магазин з
торгівельною площею від 400 до 2000 м2 залежно від чисельності
населення, яке обслуговується.

Спеціалізовані магазини реалізують товари однієї чи двох груп. У
таких магазинах створені кращі умови для вивчення попиту покупців,
широкий асортимент певної групи товарів, тісний зв’язок з
постачальниками. Це позитивні моменти в роботі спеціалізованих
магазинів. Проте їх недоліком є те, що вони не можуть задовольнити
комплексного попиту населення. А тому покупець, щоб придбати все йому
необхідне, мусить відвідати кілька магазинів.

Вузькоспеціалізовані магазини реалізують товари, які охоплюють
неповну товарну групу. Такі магазини здебільшого працюють у великих
містах.

Комбіновані магазини – це торгівельні центри та супермаркети, де
можна придбати продовольчі і непродовольчі товари, розташовані
підприємства громадського харчування та культурно – побутового
призначення. Досить часто комбіновані магазини включають і аптеки.

Супермаркет – порівняно велике торгівельне підприємство
самообслуговування з низьким рівнем витрат, а також великим обсягом
продажу. Особливістю супермаркетів є самообслуговування, відкрита
викладка, централізоване обслуговування покупців, велика торгівельна
площа, широкий асортимент товарів.

Гіпермаркет – магазин самообслуговування загальноміського значення,
торгівельною площею понад 3000 м2, з широким асортиментом продовольчих і
непродовольчих товарів.

Міні – маркет – магазин самообслуговування, торгівельною площею до
200 м2 з обмеженим асортиментом продовольчих товарів.

Торгівельний комплекс. Головним принципом його роботи є масова
викладка товарів з мінімальними витратами обігу. У торгівельних
комплексах ціни порівняно нижчі, бо товари надходять безпосередньо від
виробників. Їх площа більша за будь-які інші типи торгівельних
підприємств, вона може становити від 7500 до 7950 м2. тут розміщують
супермаркет, склади-магазини, магазини знижених цін.

Залежно від специфіки операцій з купівлі-продажу товарів розрізняють
оптову і роздрібну торгівлю.

Оптова торгівля – сфера підприємницької діяльності з придбання і
відповідного перетворення великих партій товарів для наступної їх
реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктами
підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв’язки
на умовах договорів купівлі-продажу та поставки між
підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв’язки між ними через
торговельних посередників. Оптова торгівля є сполучною ланкою між
підприємствами-виробниками і роздрібною торгівлею.

Роздрібна торгівля – сфера підприємницької діяльності з продажу
товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам. Саме тут
здійснюється остання стадія товарообігу – зміна речової форми вартості
товарів, створеної в процесі виробництва, на грошову. У результаті
відшкодовуються виробничі витрати і створюються умови для подальшого
розвитку виробництва. У системі роздрібної торгівельної мережі
виокремлюють дрібнороздрібну мережу. Ця частина роздрібної торгівельної
мережі, яка складається з палаток, кіосків, пунктів пересувної торгівлі
та автоматів позастаціонарних торгівельних одиниць. До стаціонарної
роздрібної торгівельної мережі належать магазини, павільйони, кіоски,
палатки, торгівельні автомати.

Магазини – основна ланка стаціонарної торгівельної мережі. Разом
з дрібно роздрібними підприємствами вони становлять біля 90% загальної
кількості торгівельних одиниць. Велика кількість магазинів, порівняно з
іншими торгівельними підприємствами, свідчить про те, що магазин мають
більше переваг. У магазинах можна застосовувати прогресивні методи
продажу, використовувати сучасне обладнання та забезпечувати повний
комплект послуг, пов’язаних із торгівельним обслуговуванням населення.
Вони в основному розміщуються у відокремлених капітальних будівлях чи
приміщеннях. До павільйонів відносять споруди з невеликим торгівельним
залом та приміщенням для зберігання товарів. Кількість робочих місць тут
обмежена ( 2 – 4 ). Кіоск торгівельний – споруда стаціонарного типу, яка
не має торгівельного залу. Робочих місць тут може бути не більше двох.
Палатка – споруда збірно-розбірної конструкції, яка також не має
торгівельного залу для покупців. Тут, як правило, одне робоче місце.
Такі торгівельні одиниці розміщують у місцях найбільшого скупчення
населення. Переваги їх у тому, що вони не дорогі в спорудженні, легко та
швидко монтуються. З допомогою торгівельних автоматів реалізують
кондитерські вироди, соки, пиво, вина. Вони працюють цілодобово,
прискорюють оборотність товарів.

1.3. Організація робочого місця

продавця в торгівлі

Робоче місце продавця – це частина площі торгівельного залу
магазину з торгівельним обладнанням та інвентарем для викладки товарів і
обслуговування покупців.

Для продажу товарів раціонально організуйте робоче місце продавця, що
забезпечить:

вільний прохід покупців до товарів при самообслуговуванні;

підвищення культури обслуговування покупців;

збільшення товарообігу;

збільшення пропускної спроможності магазину;

раціональне розміщення викладки і показу товарів.

Залежно від форми організації торгівлі робочі місця продавців поділяють
на індивідуальні та бригадні. При індивідуальній організації робочого
місця кожний продавець несе індивідуальну матеріальну відповідальність
за товари, обладнання, інвентар і має місце для відпуску товарів,
обладнання, інвентар, товар тощо. При бригадній організації робочих
місць члени бригади несуть матеріальну відповідальність за товари,
обладнання, інвентар, за бригадою закріплюється відділ, секція, магазин.
Залежно від улаштування торговельного обладнання робочі місця продавців
поділяють на: відкриті, напівзакриті і закриті.

Відкриті робочі місця – це така організація робочого місця
продавця, коли товари не відокремлені лінією прилавків від покупців і
площа робочих місць об’єднана з площею для покупців. Напівзакриті робочі
місця відділені від площі для покупців тумбами, між якими є проходи до
товарів, доступ покупців до товарів регулюється продавцями. Закриті
робочі місця – це така організація робочого місця, коли продавця і
товари від покупця відділяє прилавок.

На робочому місці виконують такі операції:

показ , вибір товарів;

консультування покупців;

розрахунки за товарів і його пакування;

надання послуг.

Робочі місця продавців повинні відповідати таким вимогам:

надавити максимум зручностей покупцю для огляду товарів;

забезпечувати раціональну організацію праці;

забезпечувати зберігання якості товарів;

надавати можливість зручно, красиво розмістити асортимент товарів та
їхні запаси.

Запаси товарів умовно поділяють на робочий, виставочний та резервний.
Робочий запас – це товари для безпосереднього пролажу, що знаходяться на
робочому місці продавця. Виставочний запас – це зразки товарів,
призначений для інформації покупців про асортимент товарів , які є у
продажу.

Резервний запас – це товари для поповнення робочого запасу, знаходяться
вони у підсобних приміщеннях магазину або у нижніх ящиках прилавків. Для
організації робочого місця продавця важливе значення має розміщення та
викладка товарів. Розміщення товарів – це система розташування їх
торгівельному залі за групами, підгрупами, видами, цінами з метою
забезпечення гарного огляду і доступності для покупців:

нові товари розміщують у місцях, доступних для огляду;

великогабаритні і важкі товари розміщують біля виходу з торгівельного
залу.

Під викладкою товарів розміщують спосіб їх розміщення, укладання та
показу на обладнанні в торгівельному залі. Способи викладки залежить від
властивостей товарів. Розрізняють три способи викладки: горизонтальний,
вертикальний та комбінований. При горизонтальній викладці однакові за
найменуванням товари розміщують на одній або двох полицях по всій
довжині обладнання. При вертикальному способі викладки товари однакового
найменування викладають на полицях однієї гірки в кілька рядів зверху
донизу. Комбінований спосіб поєднує горизонтальну і вертикальну
викладки. Важливу роль в організації робочого місця продавця відіграє
підготовка робочого місця до початку роботи. Підготовка робочого місця
продавця починається до відкриття магазину. При початку робочого дня
перевірте наявність і повноту асортименту товарів. Поповніть недостатній
асортимент із резервного запасу, розмістіть і викладіть товар на
обладнанні у торгівельному залі. Товари, які користуються попитом у
покупців, розмістіть ближче до свого робочого місця. Сезонними і новим
товарам відведіть найбільш помітне місце в торгівельному залі.
Розмістивши товар та виклавши його на обладнанні, перевірте наявність їх
оформлення. При оформленні цінника треба вказувати відомості про товар.
Оформлений цінник прикріпляють на папір, коробку, виріб. Матеріали,
необхідні для пакування, розміщують під прилавком ( папір, коробки,
шпагат та інші матеріали ). Підготуйте інвентар для продажу товарів.
Інвентар для підрахунку вартості покупки розміщують на прилавку праворуч
від продавця. Робоче місце треба утримувати у належному санітарному
стані: протирати пил на обладнанні, очищати товар від пилу, прибирати
вільну тару та сміття. Перед початком роботи продавець одягає спецодяг.
Протягом робочого дня підтримуйте порядок та чистоту на робочому місці.
Протягом робочого дня поліпшуйте викладку товарів, поповнюйте
асортимент.

1.4. Дотримання правил техніки безпеки в торгівлі,

особистої гігієни і санітарних норм при

продажі товарів.

Робоче місце має бути організовуватися таким чином щоб запобігти
нещасного випадку. Робоче місце має бути зручним, добре освітленим
достатнім для розміщення допоміжного обладнання. Підлога робочих місць
влаштовується дерев’яним настилом за вишки 50 – 60мм від підлоги з
відстанями між планками 25 – 30мм.підлога за прилавком у торгівельному
залі має бути рівною і неслизькою струмо непровідною з низькою
теплопровідністю. Продавці повинні забезпечуватись справним інструментом
і засобами механізації спецодягу. Повинні мати відповідні інструкції
охорони праці та техніки безпеки у торгівельній секції. Мають бути
журнали інструктажів та оперативні журнали з охорони праці. Продавці
допускаються до виконання робіт тільки після проведення інструктажів з
охорони праці та навчання безпечним способом праці. Столи для обробки
харчових продуктів повинні бути гігієнічні. Поверхні столів мають бути
рівними без тріщин із закругленими кутами. Під час користування ножем
його лезо направляють від себе. Під час роботи з машинами та механізмами
може виникнути небезпека випадкового потрапляння частин одягу ураження
током тощо. Щоб запобігти нещасним випадкам працювати необхідно тільки
на справному обладнані. Перед початком роботи потрібно перевірити
санітарний стан переконатись у наявності захисного заземлення у
справності електропроводки. Залишати на робочому місці працюючі машини
та нагрівальні прилади без догляду забороняється.

Закон України „ Про охорону праці ” вимагає: щоб усі працівники
при прийомі на роботу проходами інструктаж і перевірку знань з охорони
праці. Після навчання про водиться перевірки знань оформлюється протокол
і видається посвідчення. Особам які отримали незадовільні оцінки
протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань. Якщо
наступна перевірка також виявить незадовільний результат вирішується
питання про працевлаштування працівника на інше робоче місце. Працівники
які не працювали за спеціальністю понад один рік проходять навчання з
охорони праці до початку самостійної роботи. Допуск до самостійної
роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу. За характером і
часом інструктажі охорони праці поділяють на вступні, первинні,
повторні, позапланові і цільові.

Вступний інструктаж з охорони праці проводить з всіма працівниками
що приймаються на роботі належно від освіти і стажу роботи, з учнями
слухачами студентами навчально виховних закладах. Перед початком
трудового і професійного навчання в магазині. Запис про проведення
вступного інструктажу робиться в журналі, а також у документі про
приймання працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку
роботи з працівником, щойно прийнятим на підприємство з працівником який
переводиться з одного цеху в інший з працівником який буде виконувати
для нього нову роботу. Усі робітники після первинного інструктажу мають
пройти стажування протягом 15 змін під керівництвом досвідчених
кваліфікованих робітників.

Повторний інструктаж проводиться з усіма робітниками 1 раз які
працюють на роботах з підвищеною небезпекою. 1 раз на квартал повторний
інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу повному
обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться уразі порушення працівника
техніки безпеки наслідком чого можуть бути травми аварії чи отруєння.
Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначається залежно від причин,
що спричинили їх необхідність.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками під час організації
походів спортивних знань, стихійного лиха. Цільовий інструктаж
фіксується в документі що дозволяє проведення робіт наприклад нарядом –
допуском.

Всі інструктажі проводить керівник робіт. Ці інструктажі
завершуються усним опитуванням, перевірку здійснює людина яка проводила
інструктажі. Результати перевірки заносять до відповідного журналу в
якому розписуються при інструкторі.

Техніка безпеки на ЕККА.

До роботи на ЕККА допускаються особи яким виповнилось 18 років і які
пройшли інструктаж з техніки безпеки і охорони праці.

Уразі виявлення пошкодження ЕККА на блоку живлення забороняється вмикати
його в електромережу.

Забороняється працювати на ЕККА в мокрому одязі та вологими руками.

Забороняється використовувати саморобні блоки живлення та блоки живлення
від інших сторонніх предметів.

Уразі виявлення неполадок ЕККА забороняється самостійно їх усувати.

Живлення ЕККА здійснюється за напруги 220В, а без блоку живлення до 18В.

Розділ 2. Продовольча група товарів.

Цінність ікри обумовлена високим вмістом білків (26—28%), жирів
(14—16%), вітамінів, мінеральних, ароматичних і смакових речовин.
Великий попит має ікра осетрових і тихоокеанських лососевих риб,
використовується також ікра частикових і деяких океанічних риб. Ікринки
мають кулясту форму, колір їх залежить від виду риб — у осетрових від
сірого до чорного, у лососевих — помаранчово-червоний, у інших —
сірувато-жовтий. Залежно від способу обробки і зрілості ястиків
виробляють зернисту, паюсну, пробійну і ястичну ікру, а по вигляду
упаковки — баночну і бочкову. Ікра є прекрасним замінником м’яса,
оскільки містить в своєму складі близько 30% білка, який, до речі,
засвоюється набагато краще, ніж білок в м’ясних продуктах. Ікра містить
ряд замінимих і незамінних амінокислот, які сприяють підвищенню тонусу
організму, стимулюють розвиток органів і систем. Ікру корисно їсти дітям
в період інтенсивного зростання. Лецетин, що міститься в ікрі, позитивно
впливає на нервову систему. Тому корисний для профілактики різних
психічних розладів. Також він охороняє судини від утворення
атеросклерозних бляшок, оскільки не дає нагромаджуватися холестерину в
крові, тим самим зменшується придбати серцево-судинні захворювання.
Окрім білка червона і чорна ікра. Містять велику кількість вітамінів (А,
Е, D), мікроелементів, які благотворно впливають на здоров’я людини:
підвищують гемоглобін, тонізують шкіру, насищають клітки тіла живильними
речовинами. Вітамін А поліпшить зір, підвищить імунітет, йод захистить
щитовидку, фосфор укріпить кістки, а фолиевая кислота, яка в ікрі
міститься в достатніх кількостях, дуже підійде вагітним. В косметології
вже давно застосовуються препарати на основі червоної або чорної ікри.
Креми і маски з екстрактом ікри здатні омолодити шкіру за короткий
строк, зробити її еластичною і м’якою. Багато в чому ця дія зобов’язана
все тим же вітамінам (особливо Е), мінералами, незамінними
амінокислотами, стимулюючими вироблення ферментів, избавляющих шкіру від
зморшок. До всього перерахованого можна додати той факт, що ікру
вважають дуже сильною афродизиаком, багато в чому завдяки тому ж білку,
а також вітаміну Е.

Ікра риб – цінний і поживний продукт. Ікорні продукти одержують із ікри
осетрових риб (білуги, осетра, севрюги, шипа), лососевих (кети, горбуші,
чавичі) й інших риб (судака, вобли, тарані, жереха, кефалі, нототенії та
ін.). В солоному вигляді зріла ікра має високу харчову цінність і
хороший смак. Особливо цінна ікра осетрових і лососевих риб. Основною
складовою частиною ікри є білки й жири. У свіжій ікрі осетрових і
лососевих міститься 24-29 % білків і 13-14 % жирів. Білки ікри
повноцінні. В ній є також вільні амінокислоти, мінеральні речовини, не
насичені жирні кислоти. Жир ікри містить вітаміни А, D, С, В. Ікра має
високу енергетичну цінність і добре засвоюється організмом людини.
Хімічний склад залежить від виду риби, віку та місця виловлювання. Ікра
осетрових риб. Готують її з ястиків білуги, калуги, осетра, шипа і
севрюги. Ікринки осетрових риб мають три оболонки, що покривають білкову
масу, в якій розміщені краплинки жиру. Колір ікринок залежить від виду
риб і ступеня зрілості ікри, він може бути від світло — до темно-сірого,
майже чорного. Ціниться ікра велика, світлих тонів. Найбільша ікра
білуги, а найдрібніша – севрюги. Залежно від способів обробки
розрізняють зернисту, паюсну і ястичну ікру осетрових.

Товарознавча характеристика рибної ікри

HYPERLINK «http://ikra.by/ikru-k-stolu» Природними
нерестовищами для риб, що відкладають клейку ікру, є ділянки водойм, дно
яких вистелене крупнозернистим піском, галькою, дрібними каменями, або
заросли рослинністю. Розвиток зародків у заплідненій ікрі у наших риб
триває від трьох до 12 діб, що залежить від температури води, чим вища
температура води: тим швидше закінчується і розвиток зародків. Личинки,
що народжуються з ікри, мають спеціальні пристосування, щоб перебувати у
найсприятливіших умовах. У личинок тих риб (лящ, плітка, плоскирка
тощо), інкубація ікри яких відбувається у прикріпленому стані серед
рослин прибережної зони, часто є так званий «цементний орган»,
користуючись яким, вони прикріплюються до рослин чи інших предметів, що
знаходяться у воді, завдяки чому вони утримуються у поверхневих шарах
води, які особливо багаті на кисень. Судак незабаром після викльовування
здійснює вертикальні міграції, так звані «свічки». У личинок немає
справжніх плавців, очі великі, немає луски, на череві є жовтковий
міхурець, в якому знаходяться поживні речовини. Личинки — дуже тендітні
створіння, тому гинуть у величезній кількості.

Ікру готують із статевих продуктів самок багатьох риб: осетрових,
далекосхідних лососевих, коропових і окуневих, а також деяких океанічних
риб ( скумбрія, масляна риба, палтус, вугільна риба, морський карась ).

Ікра є найціннішому харчовим продуктом. Вона містить велику
кількість легко засвоєних білків і жирів, а також вітаміни А, D, Е і
групи В. Особо цінуватися ікра осетрових риб, в якій знаходиться 1 – 2%
лецетину, измющего велике значення для живлення нервових тканин.

Кількість білка у всіх видах ікри досить стабільно – 21 – 30%.
Кількість жиру найбільше в ікрі осетрових риб ( 13 – 18% ), дещо менше
жиру в ікрі лососевих ( 9 – 17% ) і ще мішку у частиковых ( 2 — 4% ).

Ікринки ( зерно ) в теплі риби укладені в ікряному мішку – ястики
і під час дозрівання тісно з ним пов’язані. У міру дозрівання ікринки
збільшуються в розмірі, у них ущільнюються оболонки, а зміст білка і
жиру досягає максимуму. В цей час зв’язок їх з ястыком все більше
ослабляється. Тому, коли ястики вийняті з риби в стадії, близькій до її
нересту, зерно легко відділяється від ястика і дає більш смачний і
цінний ікристий продукт з меншою кількістю лопанца і відстою ікристої
рідини.

Зерно з поверхні покрито оболонкою, на якій є зародкова пляма.
Зерно осетрових риб є зародкова пляма. Зерно осетрових риб має три
оболонки, а зерно лососевих одну.

Внутрішній вміст зерна є білковою масою ( «молочко» ) з
включенням жиру і інших речовин. Ця білкова маса більш щільна в зерні
частиковых риб і найрідша ( напіврідка ) в зерні лососевих. В ікрі
осетрових риб жир сконцентрована в центрі зерна, а у лососевих він
знаходиться під оболонкою. З цієї причини ікра лососевих риб швидше
гіркнутиме, а у нерки і кижуча гіркота чуствуется навіть в свіжій ікрі

Ікра кожної риби має типовий колір, який остаточно формується до
моменту нересту. У ікри осетрових пігментний шар знаходиться на межі
оболонки і білкової маси. У ікри лососевих риб забарвлені жироподобные
речовини розчинені в жирі.

Ікру всіх осетрових риб називають чорною. Фактично ж істинно чорною є
лише ікра севрюжача. Осетрова і білуга буває чорного кольори тільки в
незрілому стані, а перед нерестом риб білуга стає світло-сірою, а
осетрова – коречновато-желтлватой або сіруватої. Найдрібнішою є ікра
севрюжача, її діаметр 2,2 – 2,5 мм; зародкова пляма на зерні слабо
виражена, воно дещо світліше за оболонку ікринки. Осетрова ікра
крупніше, її діаметр 2,7 – 3,0 мм; зародкова пляма теж мало помітно, але
воно темніше за оболонку. Ікра білуги найкрупніша, її діаметр більше 3
мм; зародкова пляма чітко виражена, світла. Залежно від діаметра ікру
осетрових риб розрізняють крупну, середню і дрібну.

Ікру всіх лососевих риб називають червоною. Але істинно
цегляно-червоною є лише ікра кижуча і нерки. Ікра кети і горбуші
світло-оранжева, чавичі – солом’яно-жовта. Найкрупнішої, але менш
смачною є ікра чавичі, її діаметр більше 5 – 6 мм, найдрібніша ікра
кижуча і нерки, її діаметр близько 3 мм; ікра кети і горбуші має діаметр
3 – 5 мм.

Ікра осетрових риб.

HYPERLINK «http://ikra.by/otkuda-beretsya-chernaya-ikra» Із
зерна осетрових риб готують ікру зернисту баночну і бочоночную,
пастеризовану, паюсну, ястичною і відкидну.

Зерниста баночну ікра готується з ястыков, вийнятих з тільки що
убитої риби. Ястики розрізають і тут же сортують за кольором і стану
зерна. Для приготування ікри вищого сорту зерно повинне бути зрілим,
крупним або середнім, від світло-сірого до темно-сірого кольору. Для
1-го сорту зерно може бути дещо слабше з деякою різницею в кольорі
ікринок. Ястики протирають через гуркіт, а отримане зерно промивають
крижаною водою, відмиваючи кров, слиз і плівки. Для звільнення від
залишків води ікру «виливають» на сита, а потім пересипають в чистий
посуд і солять посолочной сумішшю, що складається з солі і антисептик (
бур ), ретельно перемішують, після чого перекладають в сита для стікання
утворився тузлук.

Готову ікру укладають в промиті і просушені банки місткістю
близько 2 кг, які наповнюють дещо вищий рівня краю корпусу і закривають
кришками так, щоб співпадали стрілки на кришці і корпусі банки. Для
ущільнення ікри і видалення з банки повітря кришки подпрессовывают. Між
кришкою банки і ікрою не повинне бути повітря, щоб жир в ікрі не
окислювався. Після осідання кришок банки ретельно витирають, а потім на
місце стику корпусу банки і кришки надягають широке гумове кільце (
обрезинивают ). Банки укладають по 2 – 4 шт. в нові бязевые мішки. На
пакувальних мішках і на дні банки буквами робиться помітка про вид ікри,
що знаходиться в банку: б – білуга, Про – осетрова, З – севрюжача, Ш –
шиповая. Іншим значком тут же робиться помітка про колір ікри:
світло-сіра – « ТОВ », сіра – « ОО », темно-сіра – « Про », чорна – «Х
».

Зерниста бочоночная ікра готується рідко. В ній більше солі ( 6 –
10% ) і немає антисептик.

Пастеризована ікра виготовляється з готової зернистої баночної
ікри 1-го або 2-го сорту, в якій відсутні присмаки або різкої гостроти.
Солону ікру укладають в прокип’ячені банки по 28, 56 і 112г і герметично
укупоривают на вакуум-закаточных машинах, а потім пастеризують.
Охолоджені до температури 15 – 18С банки протирають, просушують,
витримують 24 години при температурі 0 – 1С і упаковують. На банках
повинна бути вказаний дата вироблення.

Паюсна ікра готуватися із зерна всіх осетрових риб із слабою
оболонкою і тому непридатна для приготування зернистої ікри.

Промите зерно просолюють у ваннах з концентрированным тузлуком з
температурою 40 – 42 С. Щоб воно не переселилося і не склеїлося, ікру
швидко вичерпують решетами і після короткочасного стікання тузлуку
набивають в полотняні мішки, в яких ікру пресують до того моменту, поки
рідина, що виділяється на зовнішній стороні мішка, не почне густіти.
Ікру, що відпресувала, викладають, швидко проминають і перемішують до
отримання однорідної структури. При цьому неприпустимо переохолодження
ікри, так в результаті цього ікра втрачає аромат і придбаває неоднорідну
консистенцію ( на шматочках ікри, що остигнули, швидко утворюється
скориночка, яку при промивці важко розбити ).

Готову ікру щільно набивають в бочки місткістю 50 л, з нутрії,
покриті парафіном і викладені пергаментом і бяззю. Бочки, заповнені
ікрою дещо вищий уторів, відстоюють, а потім пергамент і бязь на
поверхні ікри закладають віялоподібний, зверху покривають кружком
пергаменту, після чого бочки укупоривают і пломбують. Розфасовують також
ікру в банки металеві по 60 і 120 р. Ікра в металевих банках, покрита
кришками, подпрессовывается і обрезинивается так само, як і в банках із
зернистою ікрою. Скляні банки з ікрою герметично укупоривают на
вакуум-закаточных машинах.

Ястична ікра готується з ястыков з дуже проносимо зерном або з
недоспілої ікри з великими жировими відкладеннями в ястыках. Шматки
ястыков завдовжки 15 — 20 см солять в насиченому тузлуке.

Після стікання ястыки укладають в бочки або в жерстяні банки з
кришками, що насуваються.

Відкидна ікра готується із слабого зерна або з пересоленных
ікринок, своєчасно не вийнятих з тузлуков, в яких солилося для отримання
паюсної ікри.

Ікру зернисту і паюсну виробляють вищого, 1-го і 2-го сортів,
ястичною і відкидну – 1-го і 2-го сортів. Пастеризовану ікру на сорти не
підрозділяють.

Зерниста баночна ікра вищого сорту повинна мати крупне або
середнє зерно ясно – або темно-сірого кольору. Консистенція повинна бути
сухорассыпчатой ( ікринки склеєних, але легко відділяються ), смак –
типовим, приємним, без тих, що порочать присмаком і запахів. В ікрі 1-го
сорту зерно може бути дрібним і різної величини з нерізкою різницею в
кольорі, влажноватой або густоватой консистенції. Допускається
незначний присмак «травички». Для приготування ікри вищого і 1-го сортів
використовують рибу однієї породи. В ікрі 2-го сорту допускається зерно
різної величини і кольору, консистенція волога або густа; можуть бути
присмаки мула « травички» « гострота»; допускається також домішка ікри
інших порід осетрових риб. Вміст солі в сортах зернистої ікри від 3,5 до
5%, а консервант ( бур ) – 0,6%.

Паюсна ікра вищого сорту повинна бути однорідно-темного кольору,
середньої м’якості, рівномірної солоності, з властивим паюсній ікрі
запахом, приємним смаком і лише з ледве відчутною нестійкою гіркотою. В
ікрі 1-го сорту допускаються неоднорідна консистенція і солоність,
незначний присмак « гострота» і гіркота. В 2-го сорті може бути ікра
різних відтінків ( « строката» ), неоднорідної консистенції ( від рідкої
до твердої ) і нерівномірної солоності, допускається мулистий присмак і
запах жиру, що окислювався. Вогкість у всіх сортах паюсної ікри не
більше 40%. Вміст солі в ікрі вищого сорту – не більш 4,5%, 1-го – до 5
і 2-го сорту – до 7%.

Пастеризована ікра повинна бути від риб одного вигляду, мати
зерно одного розміру і кольору. Зерно може бути дещо ущільненим або
вологим з незначною кількістю рідини, що відділилася. Смак і запах –
властиві, без ознак, що порочать. Зміст солі – від 3 до 5%.

Ястична ікра повинна бути в шматках завдовжки не більш 12см.
зерно може бути тим, що ослабіло. Допускається слабий присмак і запах
жиру, мула, що окислювався « травички ». Вміст солі в ікрі 1-го сорту не
більше 9%, в ікрі 2-го сорту – до 12%.

Найпоширенішими вадами ікри осетрових риб є наступні.

Трав’янисті і мулисті запах і смак – результат умов незаселеного
риб на мулистих і їх живлення. Запах « травички » типовий тільки для
ікри осетрових.

« Гострота » — специфічний, ледве уловимий запах, що виникає при
зберіганні ікри в теплі унаслідок збільшення в ній кількості молочної
кислоти.

Кислинка ( окисел ) – неприємний присмак, який з’являється в
ікрі, якщо кількість молочної кислоти в ній близько 0,5%. Така ікра
вважається нестандартною.

Гіркота звичайно супроводить підвищеній солоності.

Густоватая консистенція – результат пересолу в склеюванні
ікринок великою кількістю білка, що виділився.

Вогка консистенція – ікринки не склеюються. Вада утворюється
при недосолі ікри.

Ікра лососевих риб

Із зерна далекосхідних лососевих риб готують головним чином зернисту
ікру. Для приготування ікри 1-го сорту використовують ястыки свіжих риб
із зерном, що розсипається. Із зерна, отриманого з тих, що ослабіли
ястыков, що погано розсипається, готують ікру 2-го сорту. Якщо ж зерно в
ястыке склеїлося, то для приготування стандартної зернистої ікри воно
непридатне.

Вийняті з риби ястики відмивають від слизу і крові ( в холодній
воді ), сортують за якістю, а потім пробивають на гуркоті. Отримане
зерно завантажують у ванни з концентрованим заздалегідь прокип’яченим, а
потім остудженим сольовим розчином. Посол ікри при постійному
помішуванні і температурі розсолу близько 10С продовжується 6 – 18
хвилин залежно від стану зерна.

Просолену ікру решетами переносять в спеціальні стічні сита, на
яких її залишають до тих пір, поки зерно не стане розсипчастим.
Перестоявшая ікра злипається, набуває вигляд паюсної. Ікра, що
недостатньо ж стекла, може давати згодом так званий відстій ікристій
рідині. Після стікання ікру по 50 кг завантажують в особливі місткості,
де її перемішують з антисептиками ( бур – 0,3% і уротропін – 0,1% ), а
потім з рафінованою соняшниковою, кукурудзяною або оливковою олією і
гліцерином. Масло оберігає зерно від злипання, а гліцерин пом’якшує
присмак гіркоти і перешкоджає висиханню ікри. Після цього ікру набивають
в бочки місткістю 50 л, які зсередини покриті парафіном і викладені
бязь, змоченою в рослинному маслі. Перед закупорюванням поверхню ікри
закладають віялоподібний складними бязью і пергаментом. На дно і під
кришку кладуть пергаментні кухлі. Замість бури під в ікру вносять
сорбиновую кислоту ( 0,1% ). Банки з ікрою маркірують словом « Ікра ».

Ікру зернисту лососеву ділять на 1-й і 2-й сорти.

Ікра 1-го сорту повинна бути від однієї породи риби і однорідного
кольору. Ікринки чисті, без домішки шматочків плівки і згустків крові.
Допускається незначна кількість лопанца, а в ікрі нерки і кижуча, крім
того, без ознак, що порочать, а смак – властивим даному виду ікри. Зміст
солі – від 4 до 6%.

Ікра 2-го сорту може бути від різних видів лососевих риб, із
зерном неоднорідного кольору і розміру, в’язкою, з наявністю шматочків
плівок, але без значного відстою ікристої рідини. Допускається
слабокисловатый запах з присмаками гіркоти і гостроти. Зміст солі – до
8%, бури – 0,3 і уротропіну.

Поширеними вадами ікри лососевих риб є наступні.

Відстій ікристої рідини нагромаджується на дні бочки і
складається із залишків тузлуку і білкової маси ікринок. Виникає вада
при недостатньому стіканні зерна після посола, при пересолі ікри, а
також при посоле незрілого зерна і зерна із затриманих ястыков. Ікра над
відстоєм підлягає терміновій реалізації, а відстій використовується для
корму тварин.

Включення білкових кристалів між зернами – показник перезрівання
ікри в результаті її зберігання при підвищеній температурі. Ікра
підлягає терміновій реалізації.

Лопанец виникає в ікрі із слабого зерна із затриманих ястиків, а
також з дефростированных риб. Кількість лопанца збільшується при
підвищеній температурі зберігання.

Кислуватий присмак ( гострота, окисел ) з’являється при
затримці сирцю до посолу і при підвищеній температурі зберігання ікри.

Гіркота – природний присмак ікри кижуча і нерки. В інших видах
ікри ця вада утворюється при нерівномірному розподілі консерванту,
застосуванні нестандартної солі, а також при прогоранні жиру.

Ікра океанічних риб.

Для приготування такої ікри використовують ястыки, вийняті з свіжих і
дефростированных риб. Після пробивки ястыков на грохотах промите крупне
зерно солять в концентрированных тузлуках, а дрібне ( менше 2,5 мм ) –
сухим посолом. В ікру із змістом 6 – 8% солі додають консерванти –

бензойно-кислий натрій і селітру, а потім розфасовують в малоемкие
скляні або жерстяні банки місткістю до 0,350 кг і герметично
укупоривают. Тепловій обробці цю ікру не піддають. Більш солону, ікру,
що містить не понад 14% сіль, укладають в бочки місткістю до 50 кг.

Ікра інших риб.

Ікру інших риб ( вобла, сазан, кефаль, кущ, лящ, щука, судак,
трісковий, оселедцевий ) готують в зернистій ( пробійна ) або у вигляді
цілих ястиків.

Пробійна ікра готується із зерна, отриманого після пробивки ястыков
на грохотах. Зерно змішують з сіллю і селітрою і витримують в бочках.
Після цього доспілу ікру викладають, перемішують до однорідної
консистенції і остаточно упаковують в бочки, викладені бязь ( по 50 кг )
або жерстяні банки з кришками, що насуваються ( по 2 кг ). Цю ікру на
сорти не підрозділяють. Вона повинна бути однорідного кольору і м’якої
консистенції з типовим запахом і властивим смаком. Зміст солі до 10% в
ікрі слабосоленой і до 14% в солоній. Кількість селітри – 0,10%.
Допускається наявність пеку – не більше 0,1%.

Ястична ікра з вобли і тарані, а з судака і балхашского окуня –
галаганом. Чисті цілі ястики, перемішані з сіллю і селітрою, витримують
в бочках для просолення, забезпечуючи стікання образу утворюється
тузлук, а потім бочки або в докладають ікрою, або переупаковують ікру в
інші бочки. Місткість бочок така ж, як для пробійної ікри. Під верхнє і
нижнє дно бочок з ястичною ікрою кладуть лавровий лист.

Тарама буває 1-го і 2-го сортів. Ікра 1-го сорту повинна бути
одного кольору, ястыки – цілими ( не більше 30% ламаних ), консистенція
– однорідно-м’якої, запах і смак – властиві ікрі даного виду риб. В ікрі
2-го сорту ястыки можуть бути різних відтінків і лише 20% з них повинні
бути цілими. Допускається неоднорідна консистенція – від твердої до
слабої, кислуватий запах, гіркуватий смак. Вміст вологи в обох сортах
ікри до 58%, солі до 14 і селітри 0,1%.

Галаган розрізняють 1-го і 2-го сортів. В ікрі 1-го сорту ястыки
повинні бути завдовжки не менше 7 см, в ікрі 2-го сорту довжина їх не
нормується.

Червона ікра

На сьогоднішній момент в світі існує дуже багато видів червоної ікри,
які відрізняються один від одного, як по смакових якостях, так і за
розміром зерен. Найкрупніша червона ікра здобувається з чавичі і кети, а
найдрібніша за розміром — з нерки і горбуші. При цьому найкращі смакові
якості має ікра, здобута з горбуші і кети на Сахалін і Камчатці. По
своїй енергетичній цінності і калорійності Червона ікра перевершує
навіть м’ясо, а її лікувальні властивості допомагають при відновленні
кліток і нормалізації артеріального тиску. В даний час червону ікру
підрозділяють на ікру першого і другого сорту. Червона ікра першого
сорту має пружні вологі ікринки, які легко відділяються один від одного.
Для приготування першосортної червоної ікри використовують тільки
ікринки одного типу риби. Для другорядної ікри характерний змішування
між собою ікринок двох видів риб. Така ікра відрізняється в’язкістю і
деякою слабкістю. Берегти червону ікру рекомендується в щільно закритих
контейнерах або дерев’яних бочках при температурному режимі мінус шість
градусів. У такому вигляді ікра зберігає свою свіжість в перебігу восьми
місяців. Для зручності простих покупців червону ікру розфасовують в
жерстяні, пластикові і скляні банки самого різного розміру і вигляду. У
такому вигляді дорогоцінні ікринки можуть успішно зберігатися в перебігу
дванадцяти місяців. Для перевезення і транспортування червоної ікри
використовуються самі різні види наземного і повітряного транспорту, в
якому є можливість дотримання строгого температурного режиму. При цьому
слід враховувати і той факт, що червону ікру з крупними зернами ніякому
випадку не повинна піддаватися заморожуванню, оскільки при
розморожуванні такої ікри вона втратить не тільки свій зовнішній вигляд,
але і свої найцінніші смакові якості. Транспортировці червоної ікри
проводиться будь-якими видами транспорту відповідно до правил перевезень
швидкопсувних вантажів. Дані правила встановлюються індивідуально для
кожного типу транспортного засобу. При транспортуванні необхідно
дотримувати температурні рамки задані як підприємством заготівником, так
і визначувані типом упаковки. Не рекомендується заморожувати зернисту
червону ікру, оскільки при швидкій разморозке вона втрачає не тільки
свою форму але і деякі смакові якості. В домашніх умовах можлива
повільна разморозка червоної ікри при перенесенні з морозильної камери в
основну частину холодильника, тобто – повищена температури на декілька
градусів.

Чорна ікра.

Чорну ікру здобувають з осетрових видів риб в основному з Каспійського
і Азовського морів. Ці види риб одні з найстародавніших і одні з
найцінніших.

Склад чорної ікри дуже різноманітний. Він включає воду, велика
кількість білків і жирів, а також вітамінів (А, D, E), мікроелементів,
незамінних амінокислот. Таким чином, чорну ікру можна вважати украй
корисним продуктом.

На сьогоднішній день промишляються в основному три види осетрових
риб: білуга, осетер і севрюга. В такому ж порядку розмістилася ікра по
своїй якості. Ікра білуги вважається найціннішою. Вона має розміри
приблизно 3 мм в діаметрі і сріблисто-сірий колір. Взагалі, вважається,
чим світліше ікра, тим краще. Осетрова ікра трохи гірше на смак і має
більш темний колір. Севрюжача ікра найдрібніша і чорна за кольором,
цінується вона менш всіх.

Існує декілька видів чорної ікри залежно від того, як її
обробили. Зернина ікри найякісніша і дорога. Вона відбирається тільки
від доспілої ікри, яка добре відділяється від сполучної тканини. Цей вид
ікри засолюють сухим способом (пересипають певною кількістю солі).
Зберігається ця ікра близько 2 місяців. Пастеризується ікра в банках при
температурі 60оС. Тоді термін зберігання збільшується до 8 місяців.

Паюсна ікра виходить з нестандартної ікри. Така ікра засолюється
в тузлучному розсолі, потім її спресовують. Якщо чорна ікра зовсім не
відділяється від сполучної тканини, то її засолюють відразу в ястики, а
потім ріжуть на шматки. Такий вид ікри менш презентабельний, але не менш
смачний. Зберігається ястична ікра не більше місяця, оскільки швидко
окислюється.

2.2. Приймання, розміщення та

викладка цих
товарів.

Усі товари які надходять у роздрібні торгівельні підприємства
повинні бути прийняті за кількістю та якістю це дозволяє забезпечити
контроль, запобігти потраплянню в реалізацію неякісних товарів.

Приймання товарів – комплекс робіт з перевірки кількістю та якості
отриманих товарів, оформлення їх, приймання відповідними документами та
оприбутковуванні.

Приймання товарів повинно проводити відповідно до умов складених
договорів купівлі-продажу, договорів поставки. Приймання товарів повинно
здійснюватись у магазині ними особами на яких накладається матеріальна
відповідальність за товари тару які є в магазині. Ці працівники
зобов’язані знати правила приймання товарів, порядок документального
оформлення, результатів приймання у випадках виявлення розбіжностей за
кількістю та якістю товарів.

Основними елементами процесу приймання є:

Ознайомитись зі супровідними документами і перевірити правильність їх
оформлення.

Перевірка відповідності найменувань товарів їх маркування даних
супровідних документів.

Перевірка кількість місць, стану тари і упаковки.

Перевірити масу брутто.

Перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах.

Розкриття тари.

Перевірка маси нетто або кількість одиниць товару.

Перевірка якості товару.

Документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю.

Полягає у зіставленні маси, кількість місць та одиниць товарів з
даними супровідних документів і маркування. У тих випадках коли товарів
в магазин надійшли без супровідних документів їх критична кількість
повинна бути визначеною і зазначена в акті про фактичну кількість
товарів з указаними відсутністю документів. При цьому отримані товари
повинні залишатися на зберігання, прибуття супровідних документів. Якщо
при кількості приймання товарів у момент надходження, неможливо
визначити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто
товарів, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу
тари.

Приймання товарів за якістю.

Полягає у дотриманні вимог стандартів, а також за супровідними
документами, серфітекатом якості який засвідчує якість товару. Перевірка
товарів може бути суцільною або вибірковою, а для визначення якості
товарів можна застосовувати методи лабораторії або органолептичної
оцінки. За органолептичними показниками ( зовнішній вигляд, запах смак,
консистенція ) товари перевіряють вмісті отримання, а в магазині
проводиться остаточне приймання.

При зберіганні товарів звертають увагу на такі фактори:
температура, відносна вологість повітря ( ВВП ), освітлення, принцип
товарного сусідства.

Залежно від властивостей товару його зберігають у чистих сухих
приміщеннях чи у холодильних камерах. На зберігання впливає низка
факторів.

Температура оптимальна температура визначається залежно від
властивостей товару, які поділяють на ті що швидко та ті, що не швидко
псуються.

Відносна вологість повітря за необхідністю слід враховувати
кількість вологи в самому продукті. Слід також дотримуватися певних
показників відносної вологості повітря у приміщенні.

Освітлення впливає позитивно і негативно.

Принцип товарного сусідства певні товари мають специфічний запах,
тому їх не можна розміщувати поряд з товарами які вбирають цей запах.

Необхідно дотримуватися санітарних вимог до приміщення магазину:
дотримуватися чистоти в приміщенні, доглядати обладнання інвентар
боротися з гризунами й комахами ( запрошувати для цього працівників
санстанцію ). Під час розміщення товарів на зберігання необхідно
дотримуватися низки правил.

Забороняється укладати товари на зберігання на кам’янисту підлогу.

Складати товари необхідно на підтоварники, пристінні стелажі в
контейнери, шафи , холодильні камери, що призначені для зберігання
товарів, що швидко псуються.

Відстань від підлоги має бути – 15 см, від стіни – 20 см, від стелі та
електроламп – 50 см, від опалювальних систем до – 1м.

Забороняється укладати товари у штабелі за ввишки понад 2 м.

Забороняється захаращувати проходи тарою.

Торгівельне обладнання та інвентар

при реалізації товарів.

Торгівельний інвентар – це інструменти, що використовуються при
виконанні торгово-технологічного процесу в магазині. Торговий інвентар
повинен відповідати своєму призначенню бути зручним міцним відповідати
естетичним та санітарно-гігієнічним вимогам. Залежно від призначення і
використання інвентар поділяють на такі групи:

інвентар для відкривання металевої дерев’яної та м’якої тари:

цвяховиймачі

серповидний ніж

сокира

інвентар для якості товарів:

овоскоп – призначений для перевірки і якості яєць

виноскоп – перевіряє якість вина.

інвентар для підготовки товарів до продажу:

сокира для розрубування м’яса

ніж для м’яса

ніж для шинки

ніж для ковбас

ніж для сиру

ніж для хлібобулочних виробів

ніж для вершкового масла

виделка гастрономічна ( для риби )

лопатка кондитерська

щипці кондитерські

ніж струна для розрізання твердого сиру і масла

совки

дошка для розрізання гастрономічних товарів

інвентар для викладки і показу товарів

лотки

гачки для м’яса і гастрономічних товарів

підставки скляні – ємності для сипучих і кондитерських товарів

Класифікація торгівельного устаткування ( меблів ):

спосіб установлення: пристінний, острівний, настінний, вбудований;

товарний профіль: спеціалізований, універсальний;

конструкція: нерозбірна, збірно-розбірна, секційна;

призначення: розміщення товарів ( показ товарів у торгівельному залі ),
демонстрація зразків товарів, підготовка товарів до продажу, зберігання
товарів, розрахунки з покупцями.

Торгівельне устаткування повинно відповідати таким вимогам:

бути зручним і безпечним в експлуатації;

мати стандартні розміри і складатись із збірних елементів;

бути зручним для огляду та виробу товарів;

мати достатню площу для забезпечення раціональної викладки товарів;

бути міцним і недорогим при виготовленні;

відповідати санітарним і гігієнічним вимогам;

відповідати естетичним вимогам.

За способом установлення устаткування може бути: пристінне, острівне,
настінне, вбудоване.

За товарним профілем устаткування поділяють на:

універсальне – використовується для викладки і показу різноманітних
товарів;

спеціалізоване – призначене лише для одного виду товарів.

За конструкцією устаткування може бути: нерозбірне, збірно-розбірне,
секційне.

За місцем використання устаткування поділяють таким чином: для
торгівельних залів, для підсобних приміщень.

Устаткування для торгівельних залів:

гірки

прилавки

стенди

касові кабіни

столи

холодильні установки

Устаткування для підсобних приміщень – приміщень для прийому, зберігання
та підготовки товарів до продажу;

стелажі

столи

підтоварники

сейфи

Тара – це вироби, що використовуються для зберігання товарів від
пошкоджень під час вантажно розвантажувальних роботах транспортуванні
продажу торгівельній мережі. Уся тара яка надходить в торгівельну мережу
має відповідати стандартам якості. Тару класифікують за призначенням,
матеріалом виготовлення, кратністю до опору, за спеціалізацією.

За призначенням тара буває:

зовнішня ( мішки, ящики, контейнери, діжки )

внутрішня ( пляшки, банки, коробки, пакети )

За матеріалом виготовлення:

дерев’яна

металева

скляна

паперова

картонна

з синтетичних та полімерних матеріалів

За кратністю обороту

одноразова ( пакети )

багаторазова ( пляшки )

За здатністю до опору зовнішніх та внутрішніх умовах:

жорстка ( ящики, діжки, контейнери )

напівжорстка ( коробка )

м’яка ( мішки, пакети )

За спеціалізацією6

універсальна для різних груп товарів

спеціальна для однієї групи товарів

За конструкцією:

нерозбірна

збіророзбірне

складна

Оскільки тара є матеріальною цінністю її обліковують як товар (
ящики, лотки). У разі виявлення якості тари складають відповідний акт,
тару маркують фарбою.

Способи відкриття тари: відкривати тару необхідно обережно
використовуючи спеціальні інструменти, цвяховиймачі, металевий і
дерев’яний молотки, серповидний ніж. Зберігають тару у спеціальних
стелажах. Приміщення має бути чистими, сухими добре провітрюваними.
Обліковують тару так як і товар в товарному звіті. Вся тара, що
надходить в магазин поділяють на ту, що потрібно повернути і ту яку
поверненню не підлягає. Щоб скоротити збитки, щодо тари необхідно:

правильно приймати тару від постачальника

правильно і відповідним інструментом її відкривати

правильно зберігати тару

своєчасно повертати тару постачальнику.

2.4. Умови і терміни зберігання.

Упаковують мішки із зернистою баночною ікрою в бочки в спеціальні
дерев’яні клітки. Бочки зсередини повинні бути викладений рогожами з
чакана або очерету. Всі проміжки в бочці забивають мелкодробленым
льодом. Під верхнє дно укладають плетену рогожу. В нижньому дні повинне
бути трич-четыре отвори. У верхнього і нижнього дна бочки пломбують.

В зимовий час мішки з банками укладають в ящики з розрахунку, що в
кожному ящику може бути не більше 30 банок. Ящики зсередини вистилають
повстю. Проміжки між банками і стінками набивають тирсою. Зовні ящики
обгорнуть повстю або іншим матеріалом теплоізоляції, а потім обшивають
новими рогожами і пломбують.

Банки з пастеризованою ікрою загортають в пакувальний папір, щільно
укладають в дерев’яні ящики, а по рядах перекладають щільним папером.
Ящики по торцях обтягують дротом або сталевою пакувальною стрічкою і
пломбують.

Мішечки з баночною паюсною ікрою встановлюють в ящики по 12 банок,
проміжок заповнюють тирсою. Забиті ящики обшивають рогожами, обв’язують
вірьовками і по торцях пломбують.

Перевозять всі види литкових товарів, окрім крепкосоленой ікри
частиковых риб, в транспорті з температурою, відповідною умовам її
зберігання. Ікру частиковых риб перевозять в не охолоджуваних вагонах.

Бережуть ікру за умов і в перебіг термінів, вказаних в таблиці.

Назва ікри Температура ВВП Термін зберігання, місяців

Осетрових риб:

зерниста баночна

пастеризована

паюсна

— 4, -3

— 4, — 2

— 20, — 18

75 – 80

4 – 6

12

12

Лососевих риб:

Зерниста в бочках

в банках

— 6, — 4

— 6, — 4

85 – 90

70 – 75

12

12

Океанічних і частиковых риб від — 2 до 2 70 – 75 Не встановлений
Пробійна і ястычная — 2 — Не встановлений

В холодильних камерах магазинів зернисту баночну ікру бережуть без
мішечків. Банки встановлюють не більше ніж по 2 шт., щоб підвищеним
тиском не зменшити міцність зерна. Температура зберігання повинна бути
постійною – близько –3С ( не нижче ). Пастеризована баночна ікра може
зберігатися і в замороженому вигляді, але обов’язково при постійній
температурі.

2.5.Реклама цих товарів.

Реклама походить від латинського слова „ RECLAMANE ” що означає
повідомляти про щось.

Реклама – це спеціальна інформація яка в стислій формі доводить до
споживача дані про послуги і товари. Основна мета реклами сформувати у
споживача потребу у певному товарі викликати бажання у нього купити цей
товар.

З появою нових товарів саме реклама виконує дуже важливу роль.
Реклама забезпечує взаємозв’язок між виробництвом і споживачем. За
допомогою реклами підприємець прагне:

1. Підвищити популярність марки свого продукту чи послуги.

2. Збільшити обсяг товарообігу.

3. Підвищити імідж своєї фірми.

Рекламуючи товар слід пам’ятати, що реклама має бути правдивою
конкретною містити необхідні про об’єкти які рекламуються. Реклама
неповинна містити неправильну інформацію, а саме: неправильне тлумачення
якості товару, ціна товару, умови придбання. Рекламні тексти чи
зображення. Згідно Закону України „ Про рекламу ”неповинні завдавати
споживачеві психологічної шкоди. Реклама одного предмета неповинна
містити порівняння с подібними предметами підкреслюючи перевагу одного
над іншим. Якщо рекламуюся предмети то мають бути чіткий опис їх умови
поставки ціни. Реклама не може містити фотографії людей без їхньої
згоди, якщо це фотографія дітей потрібна згода батьків. Копіювання чужої
реклами заборонено. У торгівлі використовують різні засоби реклами їх
поділяють за такими ознаками: призначенням, місцем розміщення,
характером використання.

За призначенням рекламні засоби можуть бути розраховані на різних
покупців – оптових і роздрібних, на певні групи населення чоловіків,
жінок, дітей.

За місцем розташуванням – рекламні засоби поділять на: внутрішні
( розміщенні в самому підприємстві ), зовнішні ( розміщені поза межами
підприємства ).

Внутрішня реклама – це реклама всередині магазину ( назва
відділів, символьні вказівки, які сповіщають про місце знаходження
окремих груп товарів, листівки які надходять з товарами, внутрішньо
магазинна, радіо реклама, телереклама ).

Зовнішня реклама – це рекламні щити афіші світлові вивіски,
електронні табло, цифрова реклама розрахована на те щоб повідомляти про
потрібні товари на вулиці чи під час поїздок.

Від по початку створення ефективних рекламних звернень потрібно
вирішити, яке загальне звернення передаватимуть споживачам, тобто
запланувати стратегії чи основну ідею рекламного звернення. Як правило,
мета реклами полягає в тому, щоб примусити споживачів думати про товар
чи реагувати на нього певним чином. Люди зреагують, тільки коли
повірять, що вони від цього виграють. Тому розробка ефективної
стратегії, звернення починається з визначення переваг, які отримає
споживач, придбавши певний товар. На їх основі створюються рекламні
звернення. В ідеалі, стратегія рекламного звернення безпосередньо
випливає з ширшої стратегії позиціювання товарів компанії.

Ствердження, які покладено в основу стратегії звернення, повинні
бути простими та доступними, підкреслювати переваги та відмінності
позиціювання товару на ринку. Це означає, що рекламодавець повинен
розробити творчу концепцію, яка привертає увагу, — чи велику ідею, — яка
втілює в життя стратегію звернення так, щоб воно запам’яталось. Творча
концепція може бути образом, фразою чи комбінацією того та іншого.

Творча концепція визначатиме вибір конкретних звернень, які
використовуються в рекламній кампанії. Рекламні звернення повинні мати
три властивості. По-перше, вони повинні бути значними та вказувати на
переваги, які роблять товар привабливішим та цікавішим для споживачів.
По-друге, звернення повинні бути правдивими – споживачі мають повірити в
те, що товар чи послуга нададуть обіцяні переваги. Цього досить важко
досягнути, оскільки більшість споживачів ставлять під сумнів правдивість
реклами в цілому. По-третє, звернення повинні бути характерними –
розповідати, чим товар краще за аналогічні товари конкурентів.

2.6. Правила продажу товарів та особливості

обслуговування покупців.

До методів обслуговування:

метод традиційний

метод самообслуговування

метод відкритою викладки

?

4

f h „ e :

?

h

h

h

h

h

% h

h

h

ph% h

$

8

h?8NB*

??

”y@

¬

¬

”y@

¬

”y@

¬

¬

hOeB

??

??

метод на замовлення

метод за зразками

метод за каталогами

метод вдома у покупця

метод з дверей у двері

Традиційний метод – це продаж товарів через прилавок індивідуальним
обслуговуванням.

Метод самообслуговування при цьому методі товари в торгівельному
залі відкривають інвентарні кошики або візки. Самі покупці
розраховуються за товар вузах розрахунків з контролерами-касирами. Щоб
організувати продаж товарів методом самообслуговування необхідно товари
попередньо розфасувати упакувати, про маркувати вивести в торгівельний
зал розкласти на полицях вітринах контейнерах. Дозволяє деякі товари
продавати через прилавок, але розрахунок проводити у вузах розрахунків.
Важливим у магазині самообслуговування є довіра до покупця і знання
покупця правил обслуговування.

Правила самообслуговування.

Не дозволяється обмежувати вхід покупців у відділі

самообслуговування. Вхід має бути вільним.

Не дозволяється змушувати покупців залишати особисті речі в пунктах
зберігання.

Якщо покупець залишає речі то охоронець зобов’язаний їх зберігати.

Контролер-касир має право не проводити розрахунок з покупцем який поклав
товар у свою власну сумку.

У касі має бути достатня кількість розмінних монет.

Торгівля з в’язку з відкритою викладкою подібний до методу
самообслуговування оскільки на товари розміщують у торгівельному залі на
спеціальному обладнані в контейнерах вільним доступом до них покупців.
Товар відбирають самі покупці, але різниця у тім, що товари попередньо
розфасовують. Переважно фасують таким методом овочеві магазини.

На замовлення – замовити товар можна у магазинах замовника на
виробництві. Замовлення оформляють на спеціальних бланках. З покупця
беруть певний відсоток від суми замовлення, замовити товар можна з
доставкою додому. Оплачується таке замовлення залежно від відстані
замовлення також приймається і за телефоном.

За зразками – великогабаритні товари реалізують за зразками які
знаходяться у торгівельному залі.

За каталогами – цей метод подібний до методу за зразками. Товар
представлений в ілюстрованих каталогах.

Вдома у покупця – покупець сплачує мінімальну суму за доставку
товару. Також можна через Інтернет сплачувати і закувати.

З дверей у двері – це канадцький метод продажу товарів через
мережу дистербютерів вони відвідують різні підприємства, організації
установи де пропонують свої товари отримуючи за це відсоток від вартості
товару.

Розділ 3. Непродовольча група товарів.

Незмінний підвищений попит населення на вироби з натурального
хутра, що ще не цілком задовольняється, визначив проблему створення
хутра, що імітує натуральне, штучним способом. Створення технології
штучного хутра стало можливим завдяки розвитку виробництва хімічних
волокон різних видів, структур та властивостей, розробці оригінального
устаткування для виготовлення штучного хутра, хімікатів і барвників.
Штучне хутро користується стабільним попитом у швейників, взуттьовиків і
навіть мебельників. Саме дорожнеча та недоступність виробів з
натурального хутра призвели до підвищеного попиту на вироби зі штучного
хутра. Незважаючи на існуючу державну систему контролю якості, безпеки
товарів і захисту прав споживачів, внаслідок розбалансування, припинення
або суттєвого зниження обсягів виробництва вітчизняної продукції, ринок
України насичується низькоякісними та недоброякісними товарами. Для
об’єктивного оцінювання якості вітчизняних та імпортних товарів
необхідні чітко визначені принципи та вимоги до експертизи товарів, які
можуть зробити компетентний висновок про якість партії товарів. Але
нажаль, до цього часу в Україні не існує досконалої нормативної бази
щодо досліджень та експертизи штучного хутра та виробів. Недосконалість
нормативної бази, яка регламентувала б критерії експертизи якості
штучного хутра і виробів з нього, а також важливість правильного митного
оформлення таких експортних товарів роблять тему даної роботи
актуальною. В цій роботі будуть також представлені шляхи вирішення
існуючих проблем експертизи якості штучного хутра та його ідентифікації
під час митного контролю, що і буде новизною даної роботи. В процесі
експертизи якості штучного хутра та виробів з нього дослідженням
піддаються їх показники якості, які і стали об’єктами досліджень. Серед
багатьох економічних та соціальних проблем, які вирішуються у
суспільстві, проблема якості набуває особливого значення. В ній
знаходить вираження ефективність виробництва, ступінь задоволення потреб
населення, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків. Для об’єктивного
оцінювання якості вітчизняних та імпортних товарів необхідно проводити
експертизу якості товарів, яка може дати компетентний висновок про
якість партії товарів, які закуповуються, визначити їх вартість,
походження, конкурентоспроможність, тощо. Виділення цього напрямку
експертної діяльності в самостійну галузь пов’язане з розвитком
промислового виробництва товарів і ринкових відносин. Внаслідок цього
виникла необхідність глибокого дослідження товару як об’єкта комерційної
діяльності і оцінювання властивостей товарів. Експертиза споживчих
товарів (як товарна, так і товарознавча експертиза) передбачає вивчення
і визначення основних споживних властивостей товарів, їх зміни в процесі
виробництва, транспортування, зберігання, реалізації; відповідності
визначених, передбачених заявками показників вимогам нормативної
документації. Сировинна база для виробництва штучного хутра в основному
розміщена за межами України: Білорусь, Росія, Німеччина, Корея і т.д.,
тому значна кількість штучного хутра ввозиться на територію України з-за
кордону. Хутрова підгалузь переробляє хутрову, овечу сировину й штучне
хутро і виготовляє з них хутрові та шубні вироби. В минулому вона мала
здебільшого кустарний і сезонний характер. Тепер в Україні збудовані і
працюють хутрові підприємства у Харкові, Балті (Одеська обл.),
Красноград (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.),
Львові, Одесі, Жмеринці. В Україні основний хутровий промисловий звір —
лисиця, яка поширена на всій території. Особливо цінне хутро куниці,
видри, норки. Заготовляють шкіри ховрахів, хом’яків і водяних щурів, що
є шкідниками сільського господарства. Крім того, хутрові підприємства
переробляють шкіри сріблясто-чорної лисиці, кролика. У підгалузі освоєно
технологію облагородження овечих шкір, внаслідок чого поліпшились якість
і зовнішній вигляд виробів та їх асортимент. У хутровій підгалузі
суттєве значення має також трикотажне штучне хутро, що імітує натуральне
хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець
тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат,
Київське виробниче трикотажне об’єднання, фабрики у Жовтих Водах
(Дніпропетровська обл.) і Ясіні (Закарпатська обл.). Нині підприємства
підгалузі випускають вироби масового вжитку, удосконалюються технології
обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників,
впроваджуються автоматизовані системи управління виробництвом.
Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Харкові, Львові,
майже в усіх обласних центрах та інших містах України. Галантерейні
підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей
промисловості, їх продукція дуже різноманітна — господарські сумки,
портфелі, валізи, косинки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби
тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють
галантерейні вироби, значно розширилась. Розміщення швейної та хутрової
промисловості України. Особливості і фактори розміщення галузі. В таких
містах і областях як Ужгороді, Кременчуку, Ромнах, Львові, Сімферополі
за рахунок Українського виробництва в Україні задовольняється тільки 80%
потреб населення у виробах легкої промисловості. Решту Україна
одержувала з інших країн СНД і імпортувала майже 15-17% від різного
споживання. У сучасних умовах увіз товарів різко скоротився, що ще
більше посилить в найближчі роки дефіцит його на внутрішньому ринку. У
державній і кооперативній торгівлі . Хутрова промисловість — галузь
легкої промисловості, що переробляє різноманітні види хутрової і
овчинної сировини і виробляє хутряні вироби. Найбільш поширеними є
вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці,
ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг — жіночі і дитячі
хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні
убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випускає
вироби, які є прикрасою жіночого туалету — палантини, а також побутові
хутряні вироби — килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри, цінність
хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними
властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті.
Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок,
алей ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у
той чи інший час. Хутро натуральне — це напівфабрикати вироби із шкурок
тварин, які повністю або, частково зберегли волосяній покрив. Сировиною
є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у
звірівницьких господарствах, а також свійських вівці, кози, кролі, коні
та морських тюлені, нерпи та ін. тварин. Виробництво хутра складається з
первинної обробки, фарбування сировини, дешеве і поширене хутро
фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних.. Обсяги
і асортимент продукції хутрової промисловості визначаються рівним
розвитком її сировинної бази. Підприємства галузі переробляють понад 50
видів сировини. В Україні у структурі сировинних ресурсів переважає
продукція вівчарства, кролівництва і звірівництва. Вівчарство є в
Україні розвинутою галуззю сільського господарства: поголів’я овець і
кіз перевищує 8 млн. голів. теринославській губерніях. У Приазов’ї
поширена цигайська напівтонкорунна порода, у Придніпров’ї розводять
Сокальських овець, які дають високоякісний смушок. Смушкові вівці є
одними з найбільш поширених у західних, особливо прикарпатських,
областях, а у лісостепу основна породою овець є тонкорунний прекос. На
підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури
каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід;смушки-шкурки
ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець; мерлушки шкурки
ягнят грубововняних порід овець. Велике значення має також і така
сировина, як хутряна і шубна овчина. Її одержують із шкір, знятих з
напівдорослих і дорослих 5-7 місяців овець. Хутряну овчину дають тонко
і напівтонкорунні мериносні породи овець цигайські, а шубну грубововняні
романівські вівці. Із шубної овчини виробляють вироби з шкірою ззовні
дубльонки, кожухи тощо, а з хутряної жіночі і дитячі шуби, у яких хутро
знаходиться ззовні із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри,
головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

3.1 Товарознавча характеристика хутряних виробів.

Хутрову сировину поділяють за середовищем існування тварин морську
( тюлень, морський котик ) і сухопутну, яку поділяють за сезонністю
видобутку на зимову ( соболь, песець, лисиця, заєць, білка, норка,
куниця ) і весняну ( ховрахи, крім ). Хутряну сировину поділяють за
сезонністю на зимову ( собаки, кішки, кролики, вівці )і весняну –
молодняк овець, кіз, коней, великої рогатої худоби, оленя.

Фізико – механічні властивості волосяного покрову шкурки залежить
переважно від типу елементарного волосся, його будови і стану.
Розрізняють пуховий, напрямний та остьовий типи, а його будова
визначається видом тварин. Наприклад, волосся хутрових видів тварин –
соболя, куниці – має овальний перетин, овець круглий, а в ондатри або
нутрії – сплющений. Загалом волос тварин відрізняється за зовнішньою
будовою лускатим шаром і звитістю. Лускатий шар складається з дрібних
пластинок, які захищають основний і серцевинний шари.

Блиск волосся залежить від будови лускатого шару, а фізико –
механічні властивості ( міцність, розтяжність, гнучкість, пружність )
волосся – коркового шару, який складається з ороговілих веретеноподібних
клітин з включеними зернами пігментів. Теплозахисні властивості та
міцність волоса визначається будовою серцевинного шару, який складається
з клітин, розташованих рядами, розділених повітрям.

Зовнішня форма стрижнів волоса тварин може бути
веретеноподібною, циліндричною та конічною, а також прямою, зігнутою,
зламаною, хвилястою, звивистою. Жорсткість або величина деформації
волоса визначається, крім іншого, формою перетину.

Пишність волосяному покриву залежить від довжини волоса:
найдовший з них прямий, з видовженою веретеноподібною формою, з сильно
розвинутою серцевиною, кутикула не кільцеподібна. Остьовий волос захищає
проміжний і пуховий від механічних пошкоджень і звалення. Його форма
здебільшого веретеноподібна або ланцетоподібна, кутикула не
кільцеподібна. Найтонше і найчисельніше пухове волосся, яке може мати
циліндричну форму перетину, хвилеподібну звивистість, кутикула
кільцеподібна, серцевина в ньому розміщена з одного ряду клітин або
відсутня. Волосся може розміщуватися на шкірі тварин поодинці ( кріт ),
пучками, простим і складним групуваннями ( гризуни і хижаки ).

Товарні властивості шкурок тварин залежить від ареалу тварин і
змінюються залежно від умов їх мешкання, віку, статі, сезону,
індивідуальних особливостей. Так, волосяний покрив неземних звірів
густіший, довший, його колір на хребті більш темний, ніж на череві (
білка, соболь, куниця, лисиця, песець ), підземних – одноманітний,
якість хутра на різних топографічних ділянках однакова, проте покрив на
череві більш товстий, ніж на хребті, а забарвлення однакове ( кріт,
сліпиш ). У земноводних звірів найбільша густота волосся, хоча на череві
воно густіше, ніж на хребті, а його забарвлення майже однакове ( видра,
норка, нутрія, ондатра, річковий бобер ).

Первинна обробка хутрової сировини на підприємствах складається з
операції знімання шкурки, яку розрізають трубкою ( барс, білка, бобер,
вовк. Видра, єнот, заєць, кріль, куниця, леопард, лисиця, норка, нутрія,
ондатра, песець ), панчохою ( горностай, колонок, ласка, соболь ) або
пластом ( ведмідь, тигр, тюлень, котик, вівці, козеня, лоша, кріт,
ховрахи, хом’як, борсук, собака ).потім її знежирюють, виправляють (
розтягують на дошках, рамах, щитах )і консервують з метою збереження
властивостей шкурки впродовж певного терміну, пов’язаного з доставкою
шкір на підприємства для подальшої їх переробки. Існує кілька способів
консервації, наприклад сіллю, кислотами, сумішшю солі і кислот тощо.

На сьогоднішній час в Україні існують декілька класифікацій
штучного хутра, які будуть представлені нижче. Класифікація виробів зі
штучного хутра, яка зазначена в нормативному документі наступна:

В залежності від призначення:

для верхнього одягу;

для головних уборів та оздоблення;

для підкладки для верхнього одягу;

для декоративних виробів ( ковдри, покривала, чохли, накидки та ін.);

для меблів;

для підкладки для взуття, шкіряної та текстильної галантереї;

для іграшок.

В залежності від довжини та товщини волокон, хутро буває з однорідною та
різною структурою ворсу.

По зовнішньому виду та способу обробки хутро поділяють на:

гладке;

пістряво в’язане;

жакардове;

зі стрижкою;

без стрижки;

з обробкою ворсу під “каракуль”;

з тисненням;

з рисунчастим ефектом;

з рисунчастою укладкою;

з фасонною стрижкою ворсу.

По виду сировини виготовлення штучне хутро поділяють на:

з синтетичних волокон;

з синтетичних волокон в суміші з натуральними;

з натуральних волокон в суміші з хімічними;

з натуральних волокон.

Щодо навчальної класифікації, то ознаки за якими класифікують вироби зі
штучного хутра наступні:

призначення;

зовнішній вигляд;

спосіб обробки;

за видом сировини.

З більш детальною класифікацією за цими показниками можна ознайомитись
вище. За УКТЗЕД штучне хутро та вироби з нього відносяться до класу VIII
(шкура та шкіра необроблені, шкіра, натуральне хутро та вироби з них;
шорно-сідельні спорядження та упряж; дорожні речі, сумки та аналогічні
товари; вироби з кишок тварин (крім кетгуту з натурального шовку), 43
групи (натуральне хутро та штучне; вироби з них), позиція 4304000000
(хутро штучне та вироби з нього). Згідно з приміткою 5 до групи 43
Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
(УКТЗЕД), термін «штучне хутро» означає будь-які матеріали, що імітують
хутро з вовни, волосу або інших волокон, наклеєних або нашитих на шкіру,
тканину або інші матеріали, крім імітацій хутра, одержаних ткацтвом або
в’язанням (вони в основному включаються до товарних позицій 5801 або
6001). Таке «штучне хутро» класифікується у товарній позиції
4304.Відповідно до Пояснень ТН ЗЕД СНД у товарній позиції 600
класифікується ворсове полотно (імітація хутра) виготовлене в’язанням,
причому використовуються переважно такі способи виробництва:

1. На круглов’язальній машині в’яжеться полотно, на якому за допомогою
додаткової нитки утворюються подовжені протягання петель; потім петлі
розрізаються для утворення ворсу та одержання оксамитової поверхні.

2. На спеціальній основов’язальній машині в’яжуться лицьовими боками
один до одного два полотна з однією загальною ворсовою ниткою; потім
обидва полотна розрізаються і одержуються два трикотажних полотна з
розрізаним ворсом.

3. Текстильні волокна з чесаної стрічки вводяться в петлі трикотажного
ґрунтового полотна під час його утворення (довго ворсові полотна).

Ворсове полотно (імітація хутра), отримане шляхом введення ворсових
ниток у вже готовий ґрунтовий текстильний матеріал (тканий, трикотажний
машинного чи ручного в’язання, повсть, неткане полотно і т. д.),
класифікується у товарній позиції 5802. Ці тканини відрізняються від
ворсових тканин товарної позиції 6001 з рядами ланцюгових рядків на
виворітному боці тканини тим, що вони мають властиві ряди неперервних
рядків, які проходять вздовж виворітного боку тканини. Ворсові тканини,
які імітують хутро класифікуються у товарній позиції 5801.В основі
класифікації за УКТЗЕД покладено поділ готових виробів та
напівфабрикатів однакової природи (в даному випадку тваринного
походження) з натуральної та штучної сировини та різного способу
виробництва. Але можна зазначити, що в УКТЗЕД немає єдиної та детальної
класифікації штучного хутра, а тим паче виробів з нього, що не дозволяє
надавати їм більш детальну характеристику та може призводити до
помилкової класифікації при переміщенні цих товарів через митний кордон
України. На відміну від УКТЗЕД, в товарознавстві існує досить детальний
поділ штучного хутра та виробів з нього за різними класифікаційними
характеристиками :

1.За способом отримання:

1.1 Трикотажне штучне хутро, виробляється на трикотажних машинах
наступними методами:

в плетіння волокон чесальної стрічки в трикотажне полотно на кругло
трикотажних машинах;

виготовлення трикотажу з довгими плюшевими петлями із ниток, при
розрізанні і розчісуванні яких утворюється довгий ворс на кругло
фангових та круглов’язальних машинах;

на основі трикотажу з підкладочною ниткою для начісування (футерний
трикотаж) на машинах МТ.

1.2 Штучне хутро на тканій основі по способу закріплення ворсу в
ґрунтовому полотні поділяється на:

одно уточне;

двох уточне;

трьох уточне;

чотирьох уточне.

1.3 Клейове штучне хутро отримують різноманітними способами:

приклеюванням ворсу у вигляді завитків синелі на тканину та інші
матеріали;

приклеюванням вертикального ворсу в електростатичному полі високої
напруги (прогресивний метод).

2. Сировина та матеріали для виготовлення штучного трикотажного хутра :

2.1 Сировина для ґрунту хутра:

бавовняно-паперова;

нітронова (поліакрилонітрильна);

лавсанова (поліетилентерефталат);

бавовняно-лавсанова;

поліпропіленова;

полівінілхлоридна.

2.2 Волокна для ворсу:

лавсанові (поліетилентерефталат);

капронові (полі конденсати капронової кислоти);

нітронові (поліакрилонітрили);

віскозні (ксантогенати целюлози).

2.3 Допоміжні хімічні матеріали:

антистатичні матеріали;

препарати для апретування ґрунту хутра.

Вимоги до виробів зі штучного хутра у пересічних споживачів наступні:
вони мають володіли зносостійкістю, не м’ятися, бути досить легкими та
добре зберігати тепло; добре і швидко чиститися і мати гарний зовнішній
вигляд. Штучне хутро володіє дуже високою стійкістю до стирання,
задовільною стійкістю проти зминання і гарним зовнішнього виглядом.
Правильно використовуючи штучне хутро з урахуванням його позитивних
властивостей, швейна промисловість може випускати широкий асортимент
гарних, елегантних і дешевих виробів, які користуються великим попитом у
населення. Більш детальна інформація про головні споживчі властивості
штучного хутра викладена нижче:

1. Стійкість до стирання, яку ще можна називати зносостійкістю.

Штучне хутро застосовується в основному для виробництва одягу і в умовах
експлуатації піддається інтенсивному зношуванню. Стійкість штучного
хутра до стирання, в основному, залежить від стійкості ворсу. Стійкість
ворсу визначається природою волокна, з якого виготовлений ворс, міцністю
утримання ворсу в ґрунті, рівномірністю розподілу ворсу по поверхні
ґрунту, видом обробки та ін. Ворс штучного хутра сьогодні
виготовляється, частіше за все з синтетичних волокон, які володіють
цілим рядом переваг перед натуральними. Всі синтетичні волокна мають
велику міцність на розрив, багато з них володіють високою стійкістю до
стирання (виключення складають поліакрилонітрильні волокна), які
володіють найбільшим опором зі всіх волокон до багаторазових деформацій.

2. Зминання ворсу.

Під впливом різних чинників ворсова поверхня змінюється. Відбувається
зминання ворсу, його звалення і злам. В більшості випадків втрата
зовнішнього вигляду виробів зі штучного хутра з ворсом назовні наступає
значно раніше, ніж відбувається повне руйнування ворсу від стирання.
Зминання — це властивість матеріалу зберігати протягом певного часу
зміни форми після видалення навантаження, що викликало деформацію.
Зминання ворсу штучного хутра характеризується зменшенням товщини під
впливом навантаження, що стискає його в площині, паралельній поверхні
ґрунтової тканини. Це звичайно має місце під час експлуатації готового
виробу. Зминання знижує якість штучного хутра, погіршує зовнішній вигляд
виробів, зменшує теплозахисні властивості та ін. На теплозахисні
властивості хутра значно впливає і об’єм ворсового покрову. При зминанні
ворсу відбувається скорочення об’єму ворсового покрову, внаслідок
скорочення об’єму повітря, а отже, змінюється теплозахисна цінність
хутра. Тому показник зминання ворсу є істотним при оцінці якості
штучного хутра. Величина зминання ворсу залежить від природи волокна, з
якого вироблений ворс, товщина елементарного волокна, профілю
поперечного перетину волокна, кута нахилу ворсу до ґрунту і інших
чинників. При вивченні впливу природи волокна на зминання ряд
дослідників приходять до висновку, що волокно вовни володіє найбільшою
стійкістю проти зминання. Пружні властивості волокна зумовлюються в
значній мірі наявністю поперечних зв’язків між головними поліпептидними
ланцюгами макромолекули. Ці зв’язки відновлюють первинний стан волокна
після деформації тому, що напруження, яке виникло при деформації діє на
поперечні зв’язки і зняття деформуючого навантаження супроводжується
зняттям напружень. Отже, одним з моментів, що зумовлює високу пружність
волокна, є сітчаста структура, що утворюється молекулярними ланцюгами.
У виробництві
штучного хутра для ворсу застосовуються такі синтетичні волокна, такі як
лавсан, капрон, нітрон, та ін. Поліефірне волокно лавсан володіє високою
стійкістю до зминання, яка перевищує стійкість до зминання інших
синтетичних волокон. При нормальній вогкості поліефірні волокна
володіють високою стійкістю до зминання, як і шерстяні, а при підвищеній
вогкості зминання поліефірного волокна значно нижче, ніж шерстяного.
Питання впливу форми поперечного перетину на зминання не цілком вивчене,
однак деякі дослідники вважають, що волокно з круглим поперечним
перерізом важче згинається під дією навантаження, чим волокно з плоскою
і стрічкоподібною формою поперечного перерізу, але після зняття
навантаження волокно з круглим перерізом буде володіти меншим пружним
відновленням і залишається більш зім’ятим.

3. Забруднюваність та очищення штучного хутра.

Великим недоліком білого або забарвленого в світлі тони штучного хутра
є швидка забруднюваність ворса у виробах при носінні за рахунок прямого
зіткнення з носіями бруду (рукава, манжети), відкладення на поверхні
(верх плечей), вдавлювання пилу (спинка, подоли), а також за рахунок
частинок бруду, що переносяться дощем і снігом. Більше всього
забруднюється ворс з сумішей орлону і дайн еля, нітрону і капрону. Слід
зазначити, що кольоровий ворс забруднюється менше, чим білий. Ступінь
очищення штучного хутра з ворсом з нітрону і капрону найвища. Ворс
штучного хутра з суміші орлону і дайн елю очищається дещо гірше, чим
ворс з нітрону і капрону. Значно важче піддається очищенню ворс з
лавсану і суміші вовни з нітроном. Таким чином, ворс штучного хутра з
лавсану і суміші вовни з нітроном після очищення залишається більш
забрудненим порівняно з ворсом з інших волокон. Повторні забруднення і
очищення поступово збільшують різницю у відображенні світла від поверхні
зразків. Особливо це помітно у ворсі з лавсану і вовни з нітроном.
Практично можна вважати, що штучне хутро з ворсом з лавсану після
третього циклу забруднення і очищення не придатне для подальшого
носіння, оскільки коефіцієнт відображення світла від поверхні зразка
після третього очищення наближається до коефіцієнта відображення світла
після первинного забруднення. Тому штучне хутро з ворсом з лавсану можна
рекомендувати для пошиття виробів, які в процесі експлуатації зазнають
очищення не більш двох разів (наприклад, пальта для дорослих,
розраховані для носіння один-два сезони). При повторних очищеннях
штучного хутра з ворсом з нітрону різниця у відображенні світла при
збільшенні кількості циклів ”забруднення – очищення” майже не
спостерігається. Це стосується і кольорового ворсу з капрону. Ці види
штучного хутра можна використовувати для виготовлення дитячого одягу,
який необхідно часто чистити.

4. Захисні властивості штучного хутра є комплексним показником, який в
свою чергу складається з декількох показників:

повітропроникність;

водопроникність;

водовідштовхування;

водопоглинання;

морозостійкість.

Для характеристики якості штучного хутра, його теплозахисних
властивостей велике значення має повітропроникність. Показником
повітропроникності матеріалу служить кількість повітря, що проходить
через матеріал в одиницю часу при певному тиску. Величина
повітропроникності штучного хутра залежить від його товщини, висоти і
густини ворсового покрову, густини ґрунту та природи волокна у ворсовому
покрові.

Під водопроникністю розуміють властивість матеріалу пропускати воду при
певному тиску. Водопроникність вимірюють кількістю води (в мл), що
проходить в годину через 1 см? матеріалу. Опір матеріалу проникненню
води на його протилежну сторону називають водовідштовхування. Воно
характеризується висотою стовпа води, яку матеріал, що зазнає
випробування може витримати, не пропускаючи на зворотну сторону воду у
вигляді вільно падаючих крапель. Водопоглинання трикотажного хутра
визначають за допомогою спеціального дощувального приладу.
Морозостійкість також є важливим показником якості хутра, оскільки
вироби з нього носять в холодну погоду і це чи не найперший показник,
після естетичних властивостей, який цікавить споживача. Асортимент
штучного хутра та швейних виробів з нього, зумовлюється складом суміші
волокон у ворсовому покривалі, вагою хутра, його зовнішнім виглядом,
кольором, густиною і висотою ворсу. Так, трикотажне хутро з ворсом, що
містить віскозне волокно, застосовують тільки для підкладки, довго
ворсове хутро з синтетичного волокна нестриженого — тільки для головних
уборів, чорне хутро малопридатне для взуттєвої підкладки, важке хутро не
слід застосовувати для пошивки довгих виробів (наприклад, пальто) і т.
д. Зі штучного трикотажного хутра виготовляють вироби з ворсом назовні —
пальто, півпальто, куртки, шапки, коміри; і з ворсом всередину —
підкладки для пальт, взуття та ін. Різноманітність асортименту
досягається різними способами обробки трикотажного і тканого хутра, їх
забарвленням, тисненням, різною висотою і густиною ворсу, поєднанням у
ворсі волокон з різною здатністю до фарбування, усадки, різного тону та
звивистості. Забарвлення ворсового покрову трикотажного хутра може бути
однотонним темним або світлим, меланжевим, що виходить внаслідок
змішування волокон різного однотонного забарвлення, або мати смуги,
нанесені на ворсовий покров світлого кольору. Асортимент трикотажного
хутра, що виробляється в даний час промисловістю, в залежності від
складу суміші синтетичного волокна і характеристик основних його
властивостей:

для верхнього одягу;

для головних уборів та оздоблення;

для підкладки для верхнього одягу;

для декоративних виробів (ковдри, покривала, чохли, накидки та
ін.);

для меблів;

для підкладки для взуття, шкіряної та текстильної галантереї;

для іграшок.

Сировинна база для виробництва хутра в основному розміщена за
межами України: Білорусь, Росія, Німеччина, Корея і т.д., тому
значна кількість штучного хутра ввозиться на територію України з-за
кордону.

Асортимент штучного хутра, яке ввозиться в Україну з Південної Кореї
даний час виробнича колекція гіганта білоруської легкої промисловості
ВАТ «Белфа» налічує близько 250 зразків штучного трикотажного хутра:

гладко фарбоване;

гладко фарбоване коротко ворсове;

жакардове;

жакардове коротко ворсове;

жакардове хутро з неповним пров’язуванням;

під овчину;

для взуття;

для іграшок;

готові вироби: одяг, іграшки

3.2. Приймання, розміщення та

викладка цих
товарів.

1. Під час приймання товарів слід керуватися інструкцією П-6 „ Про
порядок приймання продукції виробничо-технологічного призначення і
товарів народного споживання за кількістю ”.

2. Приймання товарів у магазині здійснюють матеріально відповідальні
особи.

3. Товар може надходити в магазин без тари і в тарі, яка за матеріалом
виготовлення буває: дерев’яна, картонна, текстильна.

4. Під час приймання товар тарі перевірте її цілісність і приймайте
товар за кількістю тарних місць, тобто перерахуйте ящики.

5. Залежно від способу закриття тари ( ящики, обтягнуті металевою
стрічкою, забиті цвяхами ) підберіть необхідні інструменти для їх
розкриття: кліщі, молоток-лапа, томагавк.

6. Слід звернути увагу на маркувальний ярлик на ящику, де вказано
найменування товару, артикул, сорт, кількість одиниць товару в ящику
( коробці ).

7. Користуючись інструментом, відкривайте тару:

металеву стрічку перекусіть кліщами

витягніть з дощок цвяхи

кінці металевої окантовки загніть усередину ящика

8. Під час приймання товарів за кількістю зі складу магазину звірте
фактичну кількість отриманого товару з даними супровідного документа,
якою є накладна.

9. Запам’ятайте реквізити накладної, яка додається до товару.

10. Перерахуйте кількість коробок в ящику, звіряючи її з кількістю,
вказаною на ящику.

11. Перевірте вміст кожної коробки, звіряючи наявність товару з його
кількістю і ціною, вказаними в накладній.

12. Товари, що надійшли без тари прийміть за кількістю товарних одиниць.

13. Порівняйте кількість товару, яка надійшла, з даними накладної.

14. Виконайте тестування накладної, для чого перемножте кількість товару
на ціну однієї його одиниці.

15. Перевірте відповідність суми, яку ви отримали при таксуванні, сумі,
вказаній в накладній.

16. Якщо розходжень немає, поставте підпис на накладній.

17. Якщо під час приймання товару виявлена нестача, пересортиця,
надлишки, повідомте про це завідуючого магазином.

18. Укладіть вантаж на візок або стрічковий транспорт.

19. При укладанні вантажу на візок стежте за тим, щоб він був
розподілений рівномірно і лежав стійко.

20. Відправте вантаж у підсобне приміщення відділу.

Розміщуючи та викладаючи непродовольчі товари в торгівельному
залі, враховуйте форми продажу товарів, їх фізико-хімічні і
конструктивні особливості. Штучні текстильні вироби викладають на
пристінному обладнанні за видами та цінами. Головні убори розмістіть за
асортиментними ознаками: віком і статтю, видом, фасоном, розміром,
ціною. Головні убори з хутра викладають на полицях гірок за видом,
фасоном, розміром, не більше трьох у купці. Робочі місця обладнайте
дзеркалами для примірювання одягу і головних уборів.

3.3.Торгівельне обладнання та інвентар

при реалізації товарів.

1. Класифікація торгівельного устаткування ( меблів ):

спосіб установлення: пристінний, острівний, настінний, вбудований;

товарний профіль: спеціалізований, універсальний;

конструкція: нерозбірна, збірно-розбірна, секційна;

призначення: розміщення товарів ( показ товарів у торгівельному залі ),
демонстрація зразків товарів, підготовка товарів до продажу, зберігання
товарів, розрахунки з покупцями.

2. Торгівельне устаткування повинно відповідати таким вимогам:

бути зручним і безпечним в експлуатації;

мати стандартні розміри і складатись із збірних елементів;

бути зручним для огляду та виробу товарів;

мати достатню площу для забезпечення раціональної викладки товарів;

бути міцним і недорогим при виготовленні;

відповідати санітарним і гігієнічним вимогам;

відповідати естетичним вимогам.

3. За способом установлення устаткування може бути: пристінне, острівне,
настінне, вбудоване.

4. За товарним профілем устаткування поділяють на:

універсальне – використовується для викладки і показу різноманітних
товарів;

спеціалізоване – призначене лише для одного виду товарів.

5.За конструкцією устаткування може бути: нерозбірне, збірно-розбірне,
секційне.

6.За місцем використання устаткування поділяють таким чином: для
торгівельних залів, для підсобних приміщень.

7.Устаткування для торгівельних залів:

гірки

примірювальна кабіна

стенди

кронштейн

шафи

прилавки

столи

тумбочки

касові кабіни

8. Устаткування для приміщень – приміщень для прийому, зберігання та
підготовки товарів до продажу:

стелажі

столи

підтоварники

сейфи

кронштейни

Тара-устаткування використовують для зберігання товарів на торгових
складах, без перевалочної доставки в магазин і продажу в магазинах
самообслуговування.

Залежно від конструкції тара-устаткування буває трьох типів з основою:

на опорах у вигляді стійок

на опорах у вигляді коліс

на опорах у вигляді комбінації стійок і коліс

Тара – це вироби, що використовуються для зберігання товарів від
пошкоджень під час вантажно розвантажувальних роботах транспортуванні
продажу торгівельній мережі. Уся тара яка надходить в торгівельну мережу
має відповідати стандартам якості. Тару класифікують за призначенням,
матеріалом виготовлення, кратністю до опору, за спеціалізацією.

1. За призначенням тара буває:

зовнішня ( мішки, ящики, контейнери, діжки )

внутрішня ( пляшки, банки, коробки, пакети )

2. За матеріалом виготовлення:

дерев’яна

металева

скляна

паперова

картонна

з синтетичних та полімерних матеріалів

За кратністю обороту

одноразова ( пакети )

багаторазова ( пляшки )

За здатністю до опору зовнішніх та внутрішніх умовах:

жорстка ( ящики, діжки, контейнери )

напівжорстка ( коробка )

м’яка ( мішки, пакети )

За спеціалізацією6

універсальна для різних груп товарів

спеціальна для однієї групи товарів

За конструкцією:

нерозбірна

збіророзбірне

складна

Підйомно-транспортне устаткування призначене для механізації важких
і трудомістких робіт у торгівлі.

Підйомно-транспортне устаткування використовують для переміщення
вантажів по вертикальній, горизонтальній та похилій поверхнях.

Підйомно-транспортне устаткування класифікують за такими ознаками:
напрямом переміщення вантажів; принципом дії; джерелом енергії, що
використовуються.

Залежно від напряму переміщення вантажів використовують
підйомно-транспортне устаткування для:

горизонтального і похилого переміщення вантажів ( возики, транспортери
);

вертикального і похилого переміщення вантажів ( підйомники, ліфти,
похилі спуски );

змішаного переміщення вантажів ( настінні поворотні крани,
штабелеукладачі );

За принципом дії розрізняють устаткування:

періодичної ( переривчастої ) дії – возики, штабелеукладачі, ліфти,
підйомники;

безперервної дії – конвеєри.

3.4. Умови і терміни зберігання.

Маркування. Кожний хутряний і шубний виріб повинен бути
замаркіровані і упаковані відповідно до вимог державних стандартів.

Маркіровка хутряних виробів містить наступні відомості:
найменування заготівника, найменування виробу і виду хутра, з якого воно
виготовлено, розмір, фасон, сорт, група вад, ціна, номер Госту, дату
випуску.

Маркірують вироби наступними способами. В шов лівого борту
хутряного одягу ушивають контрольний ярлик з текстильної стрічки з
вказівкою товарного знака підприємства-виготівника, розміру, сорту, ціни
і дати випуску виробу. До петлі борту вироби прикріплюють картонний
ярлик з повними маркувальними реквізитами. Хутряні коміри маркірують
штампом ( клеймом ) на кожевой тканині з вказівкою всіх даних і площі
виробу. До комірів, виготовлених з дорогих видів хутра, прикріплюють
картонний ярлик з вказаними вище реквізитами.

В центр кружка ( ромба ) підкладки головних уборів незмивною
фарбою наносять товарний знак; в шов тульи ушивають текстильну стрічку з
вказівкою розміру, сорту, ціни і дати виготовлення виробу. До борту на
потиличника прикріплюють картонний ярлик з повними маркувальними даними.

Смушково-шубні вироби повинні мати картонний ярлик, прикріплений
до петлі. На нижній стороні правої кишені кожушків повинне бути клеймо з
вказівкою розміру, ціни, сорту і дати випуску виробу.

Картонний ярлик всіх виробів обов’язково опломбовують.

Упаковка. Хутряний одяг складають хутряним верхом всередину і
упаковують в дерев’яні або картонні ящики, що вистилають чистим папером.
Вироби з дорогих видів хутра спочатку поміщають в картонні коробки
відповідного розміру або поліетиленові пакети, а потім в ящики.

Коміри складають пачками волосом всередину по 20 шт.; жіночі
коміри – пополам по середній лінії волосом всередину. Манжети і обробку
прикріплюють до коміра. Пачки перев’язують шпагатом і упаковують
поштучно в картонні коробки, ящики.

Головні убори упаковують поштучно в картонні коробки, а більш
дешеві – в ящики з кублами.

Овчинно-шубні вироби складають пополам по всій довжині волосом
назовні і упаковують в м’яку тару ( пакунки ), ящики. Для первинної
упаковки шубних виробів використовують поліетиленові пакети.

В кожний ящик і пакунок кладуть пакувальний лист з вказівкою
кількості одиниць і повних маркувальних даних. Ящики оббивають сталевою
стрічкою, на замках яку ставлять пломби.

Для перевезення мохових і Смушково-шубних виробів по залізницях,
річковим і морським шляхом застосовують контейнери. В контейнери
завантажують ящики з хутряними виробами. При внутрішньо міському
транспортуванні дозволяється перевезення виробів на спеціальних критих
автомашинах в тарі, що оберігає від м’яття, забруднення.

Зберігання. Хутряні і Смушково-шубні вироби бережуть чистих, сухих,
добре провітрюваних приміщеннях при відносній вогкості повітря 65+5%.
Проте найкращим чином хутряні вироби зберігаються при температурі не
вище 7С. Тому рекомендується берегти їх в спеціальних холодильних
камерах, в яких підтримується постійна температура 4 – 7С. При такій
температурі практично припиняється життєдіяльність комах-шкідників (
міль, кожеед ).

Берегти хутряні вироби слід в упакованому вигляді. Пальта, жакети,
піджаки поміщають в темні чохли і бережуть тільки в підвішеному стані.
Не рекомендується розташовувати їх горизонтально, а тим більше складати.

Головні убори, коміри, горжеты і інші дрібні хутряні вироби
доцільно укласти в коробки. В головні убори щоб уникнути деформації
необхідно вставити картонні вкладиші. Всі хутряні вироби слід берегти в
темних приміщеннях. Під впливом світла, особливо сонячного проміння,
волосяний покрив вицвітає, а хутро, білий волосяний покрив ( біла нірка,
горностай ), що має, швидко жовтіє.

Хутряні товари можуть ушкоджувати міль і кожеед. Тому вироби
необхідно часто оглядати, особливо в теплу пору року, вибивати і
чистити. Основні засоби боротьби з міллю – нафталін і препарат «
Антиміль ». нафталін є відлякуючи ми засобом, личинок мілі він не
знищує. Тому, якщо склади для зберігання хутряних виробів заражені міллю
і кожеедом, необхідна газова дезинфекція, виконувана співробітниками
санітарної служби.

Дуже ефективним способом боротьби з комахами є обробка
заражених складів бромметилом, виконувана фумигационными загонами
санітарної служби. Фумігацію проводять в ізольованому складському
приміщенні з доброю герметизацією.

3.5. Реклама цих товарів.

Реклама – це інформаційне послання споживачам про наявність того
чи іншого товару з метою його продажу. Залежно від того яка мета
реклами. Існують різні її види: інформативна, переконуюча, нагаду
вальна. Реклама створює продаж товару, надає інформацію про якість
товару, закріплює знання які клієнти вже мають. Намагаються створити
негативне уявлення про свій бізнес про майбутнє. Без знання про товар та
його якість неможливий і його продаж. Існують різні види реклами:
оголошення, візитки, листівки, плакати, рекламні передачі на радіо та
телебачення, демонстрація в магазинах, брошура, торгівельні виставки.
При розробці рекламної компанії необхідно чітко визначити хто ваші
клієнти, хто буде користуватися продукцією чи послугами, як донести
інформацію до клієнтів.

Реклама одночасно досягає покупців, які живуть далеко один від
одного, та порівняно дешева у розрахунку на одного одержувача. Вона
дозволяє відправникові багаторазово повторювати звернення, а адресатові
– отримувати та порівнювати повідомляти повідомлення різних конкуруючих
фірм. Широкомасштабна рекламна компанія, яка проводиться компанією, є
своєрідним свідченням її популярності та успіху. Публічний характер
реклами вказує покупцеві, що товар не суперечить нормам та наочно
представити свій товар за допомогою тексту, звуку та кольору. З одного
боку, реклама слугує для формування тривалого стійкого образу товару.

Рекламна стратегія складається з двох головних елементів – створення
рекламних звернень та вибору засобів розповсюдження реклами.

Рекламодавець повинен подати свою „ велику ідею ” так, щоб вона
привернула увагу та викликала зацікавленість цільового ринку. Творчі
працівники повинні підібрати найкращий стиль, тон, слова та форму
втілення звернення. Будь-яке звернення можна виконати в різних стилях.

Реалістичний стиль. Представлення одного чи кількох типових персонажів,
які використовують товар у звичайних обставинах.

Спосіб життя. Робить акцент на тому, що товар відповідає певному способу
життя.

Фантазія. Навкруги товару чи способів його використання створюється
ореол фантазії.

Настрій чи образ. Про товар не говориться ні слова, відбувається лише
непряме переконання.

Музика. Показ однієї чи кількох осіб чи мультиплікаційних персонажів,
які виконують пісню про товар.

Символічний персонаж. Створюється герой, що уособлює товар.

Акцент на технічному чи професійному досвіді. Наголос робиться на
досвіді компанії у виробництві конкретного товару.

Наукові докази. В головній ролі виступає особа, яка заслуговує на довіру
та викликає позитивні емоції.

Рекламодавець повинен також вибрати тон реклами. Позитивні мотиви, які
викликають відчуття щастя, почуття досягнення мети, веселий настрій та
інше, впливають ефективніше, ніж мотиви з негативною тональністю.
Рекламіст повинен використовувати в рекламі слова, які легко
запам’ятовуються та привертають увагу.

І врешті, на враження від реклами, як й на її вартість, впливають
складові форми звернення. Невелика зміна в проекті реклами може значною
мірою вплинути на її ефективність. Ілюстрація – це перше, на що читач
звертає увагу; вона повинна бути досить цікавою, щоб привернути увагу.
Заголовок повинен викликати у свідомості людей, на яких розрахована
реклама, бажання прочитати її далі. Текстовий матеріал – основний текст
реклами – повинен бути коротким, але переконливим. Дуже важко, щоб всі
перераховані складові – стиль, тон, слова, форма – ефективно працювали
разом.

Переваги та недоліки різних розповсюдження реклами.

Засіб розповсюдження реклами

Переваги

Недоліки

Газети Гнучкість, своєчасність, непогане охоплення місцевих
ринків, довіра. Газети визначаються всюди. Короткотермінове існування;
погана якість ілюстрацій; незначна аудиторія „вторинних” читачів.

Телебачення Поєднання зображення, звуку та руху; вплив на
почуття; високий ступінь привернення уваги; широке охоплення. Висока
загальна вартість; перевантаженість рекламою; швидкоплинність рекламного
контакту; менший ступінь виборності аудиторї.

Радіо Масове використання; висока географічна та демографічна
вибірність. Тільки звукове представлення; менший ступінь привернення
уваги у порівнянні з телебаченням.

Журнали Висока географічна та демографічна вибірність; довіра та
престиж; висока якість ілюстрацій; більша тривалість життя. Тривалий
часовий інтервал між покупкою місця для реклами та виходу реклами у
світ; наявність зайвого тиражу; відсутність гарантії розміщення в
найкращому місці.

Зовнішня реклама Гнучкість; висока частота повторних контактів; низька
вартість; слабка конкуренція Відсутність вибірковості аудиторії;
обмеження творчого характеру.

3.6. Правила продажу товарів та особливості

обслуговування покупців.

Мета вивчення психології покупців – визначити психологічні
чинники, які слід враховувати при переконанні покупців, впливати на
прийняття ними рішення придбати товар.

Враховуйте психологію покупця, його поводження у магазині, що є цікавим
і корисним для психологічної підготовки продавця, підвищення культури
торгівлі.

Поняття „покупець” – узагальнене, в ньому поєднано психологічні
особливості людей, різних за характером, віком, професією, соціальними
станом, вихованістю.

Покупцями можуть бути діти, юнаки, дівчата, жінки, чоловіки та люди
похилого віку.

Щоб знайти індивідуальний підхід до покупця, продавець повинен вміти
визначити його характер та настрій на момент обслуговування.

Щоб розпізнати характер та настрій покупця і визначити метод
спілкування з ним, зосередьте увагу на його зовнішності, поведінці та
мові.

За виразом обличчя, реакцією на рекламування товару в процесі
консультування покупця визначте його зацікавленість до пропонованого
товару, сумніви щодо купівлі, задоволення від обслуговування, бажання
придбати виріб.

Перш за все в доброзичливій формі визначте ступінь зацікавленості
покупця у придбані того чи іншого товару.

При недостатньому переконанні щодо якості товару, його споживчих
характеристик необхідно не тільки показати товар покупцю, а й дати
вичерпну характеристику його, пояснити спосіб використання, зберігання.

При виявленні покупцем прагнення самостійно вибрати необхідний товар
серед великої кількості зразків надайте йому таку можливість.

При зустрічі з покупцем визначте для себе, до якої категорії він
належить:

квапливий або неквапливий

мовчазний або говіркий

обізнаний у товарі або такий, що не знається на ньому

перебірливий або неперебірливий

постійний відвідувач або такий, що завітав до магазину вперше.

Однаково привітно зустрічайте чоловіків, жінок, дітей, враховуючи їхні
особливості як покупців.

Обслуговуючи жінок, враховуйте:

жінки більш досвідчені у питаннях якості товарів, напрямку моди,
розраховують на себе, мають свою точку зору;

жінки ретельно стежать за своїми грошовими ресурсами, приймають рішення,
лише добре обміркувавши їх, зваживши усі за і проти;

на жінок впливають реклама, вітрина, емоційний комфорт магазину.

Обслуговуючи жінку, сміливо запропонуйте їй товар, який вона не
цікавилась і про який не запитувала.

14. Обслуговуючи чоловіків, враховуйте:

чоловіки, йдучи до магазину, чітко уявляють, що вони хотіли б придбати;

обслуговувати волоків набагато легше, бо вони менш складні як покупці;

чоловіки більш довірливі, велике значення надають ввічливості продавця;

вибираючи товар, чоловіки приймають допомогу продавця, прислухаються до
його порад.

15. Обслугуючи молодь, враховуйте:

молодь менш досвідчена і майже завжди зважає на те, чи модний товар;

питання якості, потрібності не цікавить юних покупців, тому обов’язково
підкресліть недоліки і переваги товару, зверніть увагу на ціну.

16. Обслуговуючи дітей, враховуйте:

до дітей має бути особливе ставлення;

дитина дуже реагує на ставлення до неї сторонніх людей;

дитина з бажанням іде до магазину, де до неї ставляться привітно, бесіду
ведуть, як із дорослою людиною, пропонують доброякісний товар.

17. Виняткову увагу приділяйте покупцям похилого віку та особам з
фізичними вадами:

глухим покупцям напишіть ціну, рахунок;

сліпим поясніть з подробицями, як виглядає запропонований для купівлі
товару;

особливої уваги, теплого, чуйного ставлення до себе потребують люди
похилого віку.

18. Особам похилого віку пропонуйте товари високої якості та невисокої
ціни. Будьте ввічливими, виявляйте витримку і людяність при їх
обслуговуванні.

19. Обслуговуючи говірких покупців, виявляйте увагу до їхньої розповіді,
щоб не образити, і намагайтесь і ввічливій формі повернути розмову до
купівлі.

20. Обслуговуючи мовчазних покупців, демонструйте їм товар, підкреслюючи
його переваги.

21. Бесіду з мовчазним покупцем будуйте так, щоб він відповідав не одним
словом, а давав змістовну, повну відповідь на питання.

22. При обслуговуванні мовчазного покупця уважно стежте за виразом його
обличчя, рухами, зосереджуйте свою увагу тільки на цьому покупцеві.

23. Обслуговуючи покупців, що нервують, не відповідайте різко на їхню
різкість.

24. До роздратованих покупців ставтесь гостинно, намагайтесь швидко їх
обслужити без зайвих запитань і відразу подайте товар.

25. Обслуговуючи неквапливих покупців, покажіть свою високу
кваліфіковану обізнаність у товарах і справі, не квапте таких покупців,
вони потребують спокійного обслуговування, щоб мати змогу ретельно, не
поспішаючи все роздивитись й обміркувати.

26. Обслуговуючи нерішучих покупців, не викладайте багато зразків, тому
що це заважає зосередитись на чомусь одному.

27. Поводьтесь витримано, стежте за своїми словами, будьте тактовними і
обережними у запереченнях та зауваженнях.

28. Не виявляйте незадоволення з приводу відмови покупця від покупки,
підтримайте у нього добрий настрій, що сприятиме бажанню ще раз
завітати до цього магазину.

29. Обслуговуючи рішучих покупців. Не випробовуйте їхнього терпіння
довгими поясненнями або показом товарів, вони самі знають, що їм
потрібно, і самостійно приймуть рішення про купівлю.

30. Обслуговуючи недовірливого покупця, зверніть увагу на недоліки
товару, таким чином ви завоюєте його довіру.

31. Недовірливі покупці завжди бояться бути введеними в оману, тому з
недовірою ставляться до магазину, слів продавця, до якості товарів.

32. Обслуговуючи довірливого покупця, не можна втрачати його довіру,
тому відповідайте на запитання відверто і правдиво.

33. Довірливий покупець сподівається на пораду продавця і цілком йому
довіряє.

34. Особливими є покупці – спеціалісти певної галузі, вони здатні
самостійно оцінити товар, його якість, тому поради продавця зайві.

35. Характеристику покупців за типовими рисами та поради щодо
обслуговування слід використовувати творчо, виважено, тактовно,
пам’ятаючи про загальні вимоги щодо обслуговування покупців.

36. До таких вимог належать: зацікавленість продавця в реалізації
товару, надання послуг у виробі покупки, витримки, привітне ставлення,
ввічливість, самовладання.

37. Знання психології процесу купівлі-продажу допомагає продавцю краще
зрозуміти покупця, досягти високої майстерності у праці.

Розділ 4. Заключна частина.

Оформлення звітної документації матеріально-відповідальними особами.

На підприємства торгівлі товари надходять від постачальників згідно
з договорами постачання або купівлі-продажу. Договір постачання (
купівлі-продажу ) є основним правовим документом, який визначає права та
обов’язки постачальників та покупців. Основними реквізитами договору є:
найменування сторін, ціна, строки поставки, порядок розрахунків. Під час
відвантаження товарів покупцеві постачальник виписує супроводжувальні
документи.

До супроводжувальних документів належать: рахунок-фактура,
накладна, товарно-транспортна накладна. На підставі супроводжуваних
документів здійснюється приймання товару за кількістю та якістю.

Рахунок-фактура – це документ, який виписується постачальником як
підстава для сплати за кожну партію товарів, відвантажених або таких, що
належать до відвантаження. У рахунку-фактурі зазначаються найменування,
адреси, розрахункові рахунки повчальника та платника, найменування,
кількість, ціна та загальна сума, яка належить сплаті за
товарно-матеріальні цінності. Рахунок-фактура виписується у двох
примірниках. Перший примірник залишається у постачальника, другий
видається або залишається покупцеві.

Накладна – первинний документ, який випускається при
відвантаженні товарно-матеріальних цінностей. Накладна на відпускання
ТМЦ є бланком суворої звітності.

Накладна на відпускання товарно-матеріальних цінностей
випускається постачальником у трьох примірниках на підставі договору та
підписується особою, яка видала дозвіл на відпускання ТМЦ, та головним
бухгалтером. Перший примірник видається підприємству – одержувачу ТМЦ як
супроводжувальний документ та як підстава для оприбутковування, другий
залишається у постачальника та є підставою для списання відпущених ТМЦ,
третій передається до пропускного пункту для контролю за вивезенням ТМЦ
за межі підприємства. У накладній вказується дата виписування,
найменування постачальника та одержувача, номер документа, який
становить підставу для видачі ТМЦ, номер та дата видачі довіреності.
Крім того, вказуються найменування, одиниця виміру, кількість, ціна,
кожного виду ТМЦ, загальна вартість всіх відпущених ТМЦ, підписи
матеріально-відповідальні особи, яка своїм підписом завірила
відпускання, та особи, котра одержала ТМЦ.

Товарно-транспортна накладна – це документ, який є підставою для
списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника при
перевезенні вантажів у межах України, а також для складського та
бухгалтерського обліку. Товарно-транспортна накладна є бланком суворої
звітності та оформлюється вантажовідправником у чотирьох примірниках.

Перший залишається у вантажовідправника та є підставою для
списання товарно-матеріальних цінностей, 2-й, 3-й, 4-й примірники з
підписами та печатками передають водієві. Водій віддає другий примірник
вантажоодержувачі, третій – перевізникові. Третій примірник, що є
підставою для розрахунків за виконані транспортні послуги, перевізник
надсилає замовникові автотранспортну для сплати за перевезення.
Четвертий додається до дорожнього листа та є підставою для обліку роботи
по перевезенню та нарахуванню заробітної плати водієві.

При заповненні товарно-транспортної накладної слід знати, що вона
складається з двох розділів вказуються найменування з двох розділів:
товарного та транспортного.

У товарному розділі вказуються найменування, адреси, реквізити
постачальника та покупця. У цьому ж розділі вказуються найменування
товару, кількість, ціна, вага, кількість місць, вид упаковки, загальна
вартість товару, підпис особи, котра дозволила відпускання товару, та
особи, яка здійснила відпускання та приймання товару.

У транспортному розділі накладної вказують пункти призначення,
завантаження, розвантаження автомобіля, відомості про вантаж, час
перебування під завантаженням та вивантаженням, час простою.

У товарно-транспортній накладній записується номер дорожнього
листа, до якого додається товарно-транспортна накладна, найменування
організації, що виконує перевезення вантажу, прізвище та ініціали водія,
марка та державні номери автомобіля та причепів.

Разом з товарами та іншими матеріальними цінностями на
підприємства надходить і тара.

Матеріально відповідальні особи повинні вести облік тари у
натурально-вартісному вираженні. Якщо рух тари відображається
безпосередньо у товарному звіті, то товарну книгу або картку
аналогічного обліку тари не ведуть.

Для оформлення надходження тари застосовуються ті ж документи,
якими оформлюється надходження товарів, що складаються як
постачальниками, так і покупцями. Контроль за тарою обумовлений
додержанням правил її приймання, документальним оформленням та точним
обліком операцій, пов’язаних з оприбуткуванням тари та розрахунками по
ній.

Інвентаризація тари здійснюється разом з інвентаризацією товарів.
На наявну фактично тару складається окрема інвентарна відомість. За
виявленні недостачі відповідальність несуть матеріально-відповідальні
особи.

У чітко встановленні графіком строки матеріально-відповідальні
особи повинні разом з товарними звітами здати до бухгалтерії всі
прибуткові та видаткові документи. Строки надання у бухгалтерію звітів
встановлюють керівники та головні бухгалтери підприємств, і вони
залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства та інших
умов. Звіти можуть представлятися щоденно або на 3, 5, 7 днів.

Видаткова накладна оформлюється при поверненні товарів і тари
постачальника.

Прибуткова накладна оформлюється при отриманні товарів.

Інвентаризація – первинне, періодичне документальне
спостереження, яке доповнює поточне відображення господарських операцій.
Інвентаризація має велике значення як спосіб контролю за збереженням
власності, дозволяє співставити дані обліку про залишки товарів з
реальною наявністю товарів, виявити невраховані товари або допущенні
втрати, розкрадання.

Інвентаризація може бути плановою та позаплановою, повною або
частковою.

Вона проводиться відповідно до Інструкції про інвентаризацію
основних засобів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей
та грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої наказом
Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

перед складання річної бухгалтерської звітності не раніше 1 жовтня
звітного року;

під час зміни матеріально-відповідальних осіб на день приймання-передачі
справ;

під час встановлення фактів пропажі або зловживань, а також псування
цінностей;

у випадку пожежі, стихійного лиха;

у випадку ліквідації підприємства, а також в інших випадках,
передбачених законодавством.

Інвентаризаційний опис складається у трьох примірниках. У ньому
вказують: порядковий номер, найменування товару, сорт, артикул, одиницю
виміру, кількість, ціну та вартість. Для того, щоб в опису неможливо
було зробити зміни, у кінці кожної сторінки записуються перший та
останній порядкові номери прописом, вказують загальний підсумок
кількості всіх цінностей у натуральному вираженні, незалежно від того,
в яких одиницях виміру вони враховані. Кожна сторінка підписується всіма
членами комісії. Окремо інвентаризаційні описи складаються на
товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у дорозі та на складі інших
підприємств, на не оплачені у строк покупцями відвантаженні товари та
цінності.

Список використаної літератури.

1. Товарознавство м’ясних рибних, молочних і жирових товарів
І.І.Горфункель, В.С.Кононова, В.Д.Краснюком.

2. Організація, обладнання і технологія продажу продовольчих товарів –
О.М.Олійник.

3. Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів –
Н.І.Бабенко, Л.В.Жарікова, Н.П.Ломакіна.

4. Голиков С.В. Технологія одягу з хутра. – М.: Легка індустрія, 1984.

5. Гончаренко А.Н., Рукавцем Г.И., Смирнов Л.С. Технологія
искусственного хутра. – К.: Техніка, 1984.

6. Горбунов В.П., Тесля Э.П. Порядок і терміни приймання товарів по
кількості і якості. – М.: Експертне бюро, 1998.

7. Зіміна Н.К. Товарознавство трикотажних товарів. – К.: КНТЕУ, 2002.

8. Липко И.А. Вироби з штучного хутра. – М.: Економіка, 1966.

9. Технологія виготовлення швейних виробів з штучного хутра. – Мінськ,
1984.

10. Продавець продовольчих і непродовольчих товарів — УЗЕІ

Похожие записи