Реферат на тему:

Рушійні сили ринку та інтенсивність конкуренції

Аналіз поточних сил конкуренції на ринку є досить цінним, однак отримана
картина — це лише моментальний знімок. Конкуренція й умови на ринку
змінюються, тому що в русі знаходяться сили, що створюють умови для
змін. Переважна більшість цих сил — рушійні, тому що вони в найбільшій
мірі впливають на характер змін у структурі конкуренції на ринку [6].
Ключові рушійні сили наведено в табл.2.3. Даний перелік рушійних сил,
здебільшого непередбачуваних, дозволяє зрозуміти, чому ринки й галузі
несподівано міняють напрям свого розвитку.

Однією з найважливіших характеристик активності конкурентного середовища
підприємства є інтенсивність конкуренції — ступінь протидії конкурентів
в боротьбі за споживачів і нові ринкові ніші. Інтенсивність конкуренції
проявляється в тому, наскільки ефективно підприємства використовують
наявні в їх розпорядженні засоби конкурентної боротьби, зокрема більш
низькі ціни, поліпшені характеристики товару, більш високий рівень
обслуговування споживачів, випуск нових товарів тощо. Конкуренція в
галузі вважається інтенсивною, якщо дії фірм-конкурентів знижують
середній прибуток в галузі, прийнятною — якщо більшість фірм одержують
цілком помірний прибуток, і слабкою, якщо велика частина компаній галузі
може одержувати прибуток вище за середній, інвестуючи лише виробництво.

Інтенсивна конкуренція — результат структурних факторів, що взаємодіють
один із одним (табл. 2.4). Фактори, які визначають інтенсивність
конкуренції, можуть мінятися (у міру старіння галузі темпи, її зростання
сповільнюються, що призводить до інтенсивного суперництва, низьких
прибутків і (часто) виходу фірми з ринку; придбання однієї компанії
іншою породжує цілком індивідуальне обличчя фірми в галузі; технологічні
інновації можуть різко підняти рівень фіксованих витрат у виробничому
процесі, посилити нестійке становище конкуренції).

Зважаючи на складність безпосередньої оцінки взаємозв’язків чинників
конкурентного середовища (постачальників; споживачів; підприємств, що
розпочинають бізнес на даному ринку; виробників товарів-замінників;
безпосередніх конкурентів) можливо непряме вимірювання інтенсивності
конкуренції, в основі якого лежить оцінка реально контрольованих
наслідків цих відносин. Виділяють три агрегованих фактори, які
визначають інтенсивність конкуренції, а саме:

характер розподілу ринкових часток між конкурентами;

темпи зростання ринку;

рентабельність ринку.

Ринкова частка фірми відображає найбільш важливі результати конкурентної
боротьби, фіксуючи ступінь домінування фірми на ринку, її можливості
впливати на обсяг і структуру попиту та пропозиції, ціни і динаміку
ринку в цілому.

Частка ринку може бути розрахована різними способами [15]:

частка ринку за обсягом (відношення кількості проданих виробів до
сумарного обсягу продажів на базовому ринку);

частка ринку у вартісному виразі, що визначається на основі виручки;
частка ринку, що розраховується не щодо всього базового ринку, а
відносно продажів в сегментах (сегменті);

Таблиця 2.3

Види і вплив рушійних сил

Рушійна сила Вплив рушійної сили

Зміни в ступені росту галузі в довгостроковому періоді Значне збільшення
попиту в довгостроково періоді залучає на ринок нові фірми і заохочує
діючі розширювати виробництво. Звуження ринку приводить до того , що
деякі фірми ідуть з його, а ті, що залишаються, відкладають інвестування
у виробництво до кращих часів.

Зміни категорії покупців продукції і способів її використання Зміни
категорії покупців і поява нових способів використання продукції
сприяють зміні пропонованих покупцям послуг (кредит, технічна допомога,
підтримка і ремонт); відкриттю нових шляхів продажу галузевої продукції
через різні комбінації дилерів і торговельних крапок; підштовхують
виробників до розширення або звуження номенклатури товарів, підвищенню
або зниженню вимог до обсягу капіталовкладень, зміні підходу до збуту і
його стимулюванню. Зміни є рушійною силою на ринку обчислювальної
техніки, радіоелектроніки.

Виведення на ринок нової продукції Нова продукція допомагає розширювати
споживчу базу галузі, відновлювати галузевий ріст і збільшувати
диференціацію продукції конкуруючих продавців. Нова продукція, що
користується успіхом, може зміцнити ринкові позиції інноваційних
компаній. Як правило, це відбувається за рахунок зменшення частки ринку
фірм, які або прив’язані до своєї старої продукції, або не встигають
створити власні варіанти нового товару. Галузі, ключовою рушійною силою
яких є інновація — галузі копіювального устаткування, фотографічного
устаткування, обчислювальної техніки, електронних відеоігор, іграшок,
лік, заморожених продуктів харчування і програмного забезпечення для
персональних комп’ютерів.

Технічні зміни Технічні досягнення можуть серйозно змінити галузь,
оскільки вони розширюють її границі, роблячи можливим виробництво більш
дешевих нових або поліпшених товарів. Технологічні зміни вимагають
капіталовкладень, для їх реалізації необхідний мінімально ефективний
розмір заводу, вертикальна інтеграції і криві навчання або досвіду.

Інновації в області маркетингу Успішно використовуючи нові способи
маркетингу своєї продукції, фірми можуть розпалити іскру купівельного
інтересу, збільшити галузевий попит, підвищити ступінь диференціації
продукції і (або) понизити витрати на одиницю продукції.

Кожна окремо або всі разом, ці трансформації можуть змінити конкурентну
позицію фірм, що змагаються, і примусити їх переглянути свою стратегію.

Вхід на ринок або відхід з ринку провідних фірм Провідні фірми, які
входять на ринок, часто міняють умови гри, не тільки вводячи нових
ключових гравців, але й нові правила конкуренції. Відхід провідної фірми
з ринку змінює структуру галузі, знижуючи кількість лідерів ринку
(можливо збільшуючи вплив лідерів, що залишаються) ініціюючи боротьбу за
своїх колишніх покупців.

Розповсюдження технічного ноу-хау Конкурентна перевага фірм, що
володіють певним ноу-хау, зникає у міру розповсюдження знання про те, як
здійснювати дану діяльність або використовувати таку-то виробничу
технологію. Ноу-хау розповсюджується через наукові журнали, торгові
публікації, шляхом відвідин підприємств, в ході міжособових контактів
між постачальниками і покупцями, за допомогою найму знаючих фахівців,
ліцензування або об’єднання зусиль з фірмою, зацікавленою в перетворенні
ноу-хау в новий бізнес, покупку компанії, що володіє «ноу-хау»,
міжнародна передача технологій, що відбувається в умовах глобалізації
ринків і конкуренції. Отримуючи доступ до ноу-хау, фірми з різних країн
модернізують свої виробництва з тим, щоб в довгостроковому періоді на
рівних конкурувати з діючими компаніями.

Закінчення табл.3.3

Глобалізація промисловості Глобальна конкуренція, як правило, міняє
структуру конкурентних переваг ключових гравців. Як рушійна сила,
глобалізація, найімовірніше, виступає в таких галузях, як (а) базові
галузі (наприклад, постачальники сирої нафти, міді, виляску розподілені
по всій земній кулі); (б) галузі з низькими витратами виробництва (що
зумовлює абсолютну необхідність розміщення виробництва в країнах, в яких
можна добитися найнижчих витрат); (в) одна або декілька орієнтованих на
зростання і нові ринки компаній щосили прагнуть зайняти вигідну
конкурентну позицію як можна більшій кількості країн.

Зміни у витратах і ефективності Велика частка ринку дає настільки значні
переваги в галузях, де з’являється економія від масштабу виробництва або
існують сильні ефекти кривої навчання, які дозволяють фірмам, що
володіють належним виробничим досвідом, продавати свою продукцію за
цінами, нижче цін конкурентів. Тому всі фірми прагнуть використовувати
стратегії збільшення обсягу виробництва. Для галузі характерна гонка за
зростанням. Різке зростання вартості ключового ресурсу (сировини або
праці) може спровокувати боротьбу за (а) надійних постачальників
ресурсів щодо прийнятних цін, (б) пошук дешевших ресурсів-заступників.
Як тільки у витратах або ефективності відбуваються значні зміни, так
відразу перед фірмами, що змагаються, відкриваються можливості
радикальної зміни свого положення з урахуванням величини переваг у
витратах.

Надання переваги споживачами товарам Надання споживачами переваги
товарам, що володіють індивідуальними якостями, на противагу масової
продукції (або перевага стандартизованої продукції замість
індивідуальних товарів). Іноді все більша кількість покупців починає
вважати, що високо стандартизована продукція, яка має прийнятну ціну, в
тій самій мірі ефективно задовольняє їх потреби, як і дорогі марки
виробів, що володіють набором додаткових характеристик. Така зміна
купівельного попиту може привести до змін на користь виробників дешевої
стандартної продукції і сформувати настільки сприятливі для конкуренції
за ціною умови, що у галузевих виробників не залишиться стратегічного
вибору, окрім цінової конкуренції. Може мати місце і прямо протилежна
ситуація.

Зміни державної політики і нормативно-правової бази. Зміни можуть
привести до значних змін в практичній діяльності галузі й її
стратегічних підходах (у авіації, банківській справі, видобуванні та
транспортуванні природного газу, телекомунікаціях – дерегуляція; у
галузі алкогольних напоїв — посилення покарань за водіння автомобіля в
нетверезому стані і підвищення вікового цензу продажу спиртних напоїв).
Державна політика, спрямована на відкриття внутрішнього ринку для
іноземних компаній або на закриття для них цього ринку, може виявитися
головним чинником, який впливає на те, як йде конкуренція між
національними і зарубіжними компаніями на міжнародних ринках на рівних
або одна із сторін (завдяки державному протекціонізму) користується
незаслуженими перевагами.

Соціальні зміни, зміни в образі життя Зміни можуть виявитися могутніми
каталізаторами галузевих змін. Прагнення людей понизити споживання солі,
цукру, хімічних добавок і холестерину примусило харчову промисловість
переглянути методи виробництва, направити НДДКР в нові області і
запропонувати на ринку здорову їжу. Заклопотаність безпекою з’явилася
рушійною силою змін в автомобілебудуванні, виробництві іграшок і
устаткування для застосування зовні удома. Підвищення інтересу до
підтримки фізичної форми привело до появи цілої галузі спортивних
тренажерів, одягу і взуття для пробіжок і медичних програм дотримання
дієт. Наростаюча боротьба з курінням в довгостроковій перспективі
представляє серйозну загрозу тютюнової галузі.

Зниження невизначеності і ризику в бізнесі Для галузі, яка знов
формується, характерна нестійка структура витрат і невизначеність щодо
потенційного розміру ринку, витрат часу і грошей на подолання технічних
проблем і визначення каналів збуту продукції і придбання покупців.
Високий ризик в таких галузях привертає тільки найбільш заповзятливі
компанії. Проте, з часом, коли першопрохідці досягнуть успіху і
знизиться невизначеність щодо життєздатності галузі, в останню почнуть
входити консервативніші фірми, як правило, великі, фінансово сильні
фірм, які в цілях вкладення інвестицій полюють на галузі з привабливим
рівнем зростання. У міру накопичення досвіду і зниження очікуваного
рівня ризику в цілях реалізації повномасштабній стратегії конкуренції
вони починають діяти все швидше і агресивніше.

Таблиця 2.4

Фактори посилення конкуренції

Фактор Вплив фактору

Зростання числа конкурентів і вирівнювання їх розмірів і можливостей
Більша кількість фірм знижує вплив дій однієї фірм на інші, тобто певним
чином знижує вірогідність прямої відплати. Коли розміри і потужності
конкурентів рівні, шанси на відносно справедливі умови конкуренції
підвищуються, а перемога в конкурентній боротьбі, домінуюче положення і
певний контроль над ринком з боку однієї або двох фірм стає
проблематичним.

Повільне зростання в галузі Коли зростання сповільнюється, фірми, що
прагнуть розширити свою діяльність, компанії з надмірними виробничими
потужностями, часто знижують ціни і використовують іншу тактику
підвищення обсягу продажів, ініціюючи битву за частку ринку з
послідуючим вигнанням з ринку слабких і менш ефективних фірм. В
результаті галузь консолідується в меншу, але індивідуально міцнішу
групу продавців.

Великі фіксовані витрати або витрати на зберігання Великі фіксовані
витрати створюють значний тиск на всі фірми, що часто призводить до
стрімкого падіння ціни за наявності надлишкової потужності. Вагомою
характеристикою витрат є фіксовані витрати стосовно додаткової вартості,
а не фіксовані витрати як частка сумарних витрат.

Ситуація, пов’язана з високими фіксованими витратами, виникає тоді, коли
зберігати готовий продукт дуже складно або дорого. У цьому випадку фірми
також можуть відчувати спокусу замаскувати ціни, щоб забезпечити збут.

Якщо в сукупних витратах велика частка постійних витрат, витрати на
одиницю продукції будуть найменшими при максимальному використанні
виробничих потужностей (чим вищий обсяг виробництва, тим на більшу
кількість одиниць продукції розподіляються постійні витрати).

Виникнення у конкурентів спокуси використовувати зниження цін або іншу
зброю конкуренції для збільшення обсягів збуту своєї продукції. У
випадках, коли ринковий попит слабне, а ступінь використання виробничих
потужностей починає знижуватися, збільшення витрат на одиницю продукції
примушує фірми, що конкурують, вдаватися до таємних цінових поступок,
спеціальних знижок і іншої тактики, що підвищує обсяг продажів та
підсилює конкуренцію. Аналогічно у випадках швидкопсувної, сезонної або
невигідної для зберігання продукції, конкуренція посилюється всякий раз,
коли фірми застосовують тактику демпінгу, тобто у великих кількостях
виводять свої товари на ринку.

Незначні витрати покупців на заміну одного товару іншим. Чим нижче
витрати споживачів на заміну одного товару іншим, тим легше конкурентам
перехопити покупців один у одного. З іншого боку, високі витрати в
деякій мірі захищають продавця від таких намірів з боку суперників.

Закінчення табл.2.4

Продуктивність, що зростає великими стрибками Там, де економія за
рахунок масштабів диктує умову, що продуктивність повинна зростати
великими стрибками, приріст продуктивності може з часом зруйнувати
галузеву рівновагу пропозиції та попиту, особливо там, де існує ризик
появи цілого комплексу приросту продуктивності.

Відмінності між конкурентами Конкуренти відрізняються за своїми
стратегіями, походженням, особистостями та взаємозв’язком з
батьківськими компаніями, тощо

Високі вихідні бар’єри Чим вище бар’єри виходу з бізнесу (вище за
витрати на вихід з ринку), тим сильніше бажання фірм залишитися і
конкурувати, навіть якщо матимуть місце невисокі прибути або, навіть
збитки. Основні джерела вихідних бар’єрів: спеціалізовані активи:
активи, що міцно пов’язані з конкретним бізнесом чи місцем розташування,
мають незначну ліквідаційну вартість або значні витрати на переміщення
чи конверсію; фіксовані витрати на вхід (трудові угоди, витрати на
переміщення до ринку, забезпечення запасними частинами тощо);
стратегічний взаємозв’язки між виробничим підрозділом та іншими
підрозділами компанії в показниках іміджу, маркетингової спроможності,
доступу до ринків фінансів, розподілу устаткування; емоційні бар’єри
(небажання керівного складу приймати економічно обґрунтовані рішення
щодо виходу спричиняється ідентифікацією з конкретним бізнесом,
прихильністю до роботодавців, прагненням зробити кар’єру, гордістю та
іншими причинами); урядові та суспільні обмеження (заборона уряду на
вхід чи протидію йому через стурбованість можливим зростанням безробіття
або регіональними економічними ефектами)

Незадоволеність конкурентів своїм положення на ринку Якщо конкуренти
незадоволені своїм положенням на ринку, вони вживають заходів для
виправлення ситуації за рахунок суперників, часто вдаються до агресивних
дій. Новий раунд конкуренції та посилення битви за частку ринку можуть
викликати такі дії, як: поглинання малих конкурентів, висновок на ринок
нової продукції, посилення реклами, встановлення спеціальних цін тощо.

Віддача від вдалого стратегічного кроку Чим більша потенційна нагорода,
тим вище імовірність того, що деякі фірми піддадуться спокусі зробити
конкретну стратегічну дію.

Коли можна чекати, що реакція конкурентів буде неспішною (а то її і
зовсім не буде), в період активних дій ініціатор стратегічного кроку
може отримати вигоди і одержати перевагу за часом, яку конкурентам буде
важко надолужити. Чим вище шанси на це, тим більшою мірою потенційні
вигоди виправдовують ризик можливої відсічі. Фірми, які ретельно оцінили
кожну компанію-суперника і прощупали їх економіку бізнесу, можуть
точніше передбачити, де і коли конкуренти відреагують на даний
стратегічний крок; таке знання дозволяє одержати переваги в оцінці
потенційних вигод від стратегічних альтернатив.

частка ринку, що обслуговується завжди більше, ніж частка ринку в
цілому;

відносна частка ринку (відношення обсягів продаж фірми до продаж
конкурентів (наприклад, якщо фірма утримує 30 % ринку, то її частка
відносно конкурентів рівна 30:70 = 0,43, або 43 %));

частка ринку відносно лідера, що визначається порівнянням із найбільшим
конкурентом (якщо конкурент утримує 20 % ринку, то частка ринку тієї ж
фірми відносно найбільшого конкурента складає 30 : 20 = 1,5).

за умови, що у покупців є можливість урізноманітнити свої покупки і
купити товари різних марок однієї категорії); рівень інтенсивності
(порівнює середню кількість товарів, що купується покупцем марки, із
середньою кількістю, що купується з розрахунку на одного покупця в даній
категорії товарів).

Загальна частка торгової марки становить добуток рівнів проникнення,
ексклюзивності та інтенсивності:

, (2.1)

.

Для характеристика ринку у вартісному виразі вводиться індекс відносної
ціни як відношення середньої ціни марки до середньої ціни по всіх
конкуруючих марок.

Для отримання повної картини на ринку розраховуються показники частки
ринку й інтенсивності конкуренції (табл.2.5) [1; 265; 306].

Таблиця 2.5

Показники оцінки розподілу ринкових часток між конкурентами та рівня
інтенсивності конкуренції

,
(2.2)

— частка продажу і-го підприємства, %

gd,TW ? O ‚

?

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

????W

??W{??

????W

??W{??

????W

????W

??W{??

????W

??W{??

????W

ph

????W

,
(2.3)

для всіх і=1…(п-3); n — загальна кількість підприємств, які реалізують
максимальні обсяги продукції у загальній кількості реалізації продукції
на даному ринку.

,
(2.4)

— показники часток за величиною реалізації на ринку відповідно
першого, другого і третього суб’єктів господарювання в загальному обсязі
реалізації.

— коефіцієнт ринкової концентрації), а з іншою — потужність ринкової
влади першого суб’єкта господарювання; характеризує абсолютну ринкову
владу домінуючого суб’єкта господарювання на товарному ринку.

Продовження табл.2.5

,
(2.5)

(2.6)

-го підприємства в загальному обсязі реалізації продукції даного
асортименту.

(2.7)

.

(2.8)

(2.9)

, (2.10)

— накопичене (кумулятивне) значення часток і найбільших підприємств
ринку.

Показник виступає кількісною інтерпретацією графіка Лоренця.

Закінчення табл.2.5

,
(2.11)

— частка продажу цих самих підприємств у загальному обсягу.

— ринок неконцентрований

Коефіцієнт відносної концентрації Ґрунтується на зіставленні кількості
найбільших підприємств та їх частки у обсязі реалізації продукції

,
(2.12)

— частка продажу цих самих підприємств у загальному обсягу продажу, %.

Як показує практика, найбільша конкурентна активність спостерігається,
коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку. В цьому
випадку інтенсивність конкуренції на даному товарному ринку визначається
за допомогою міри схожості ринкових часток конкурентів, що дозволяє
визначити коефіцієнт варіації (відношення середньоквадратичного
відхилення часток до їх середньоарифметичного значення).

(2.13)

— кількість підприємств на товарному ринку.

Тоді формула коефіцієнта варіації приймає більш простий вигляд:

(2.14)

В результаті розрахунків виявляються ті фірми, які представляють собою
особливу небезпеку як конкуренти і відносно яких розробляються
спеціальні стратегії і форми економічної поведінки. Наведені вище
показники, крім коефіцієнта варіації, дають достатньо серйозну
інформацію про інтенсивність конкуренції, але не враховують особливостей
конкретних ринків, досвід і методи ведення конкурентної боротьби. Слід
відмітити, що в охарактеризованих показниках йде мова не про частки фірм
у виробництві продукції або за обсягами виробництва, а про частку фірми
за обсягом продажів (або обсягу пропозиції) на базовому ринку. Величини
ці різні за своєю суттю, до того ж розміру внутрішнього ринку того або
іншого товару найчастіше не співпадають з об’ємами реалізації через
експортно-імпортні операції виробників і торговців.

Разом з тим, ринкова частка — не єдина міра оцінки конкуренції на ринку.
З цією ж метою можуть використовуватися також [15]:

частка «свідомості» (відсоток споживачів, які називають певну марку
товару, коли їх просять назвати першу, що спала їм на думку при
прийнятті рішення щодо купівлі особливого виду продукції; показник
свідчить про найбільш вкорінену в свідомості обізнаність про марку і
купівельні переваги);

частка «голосу» (відсоток простору або часу в рекламних ЗМІ, який займає
торгова марка по відношенню до загального обсягу ЗМІ для даної галузі;
часто вимірюється розміром коштів, витрачених на рекламу; може привести
до зміни в частці «свідомості»);

частка «НДДКР» (процентне співвідношення витрат компанії до всіх витрат
галузі на НДДКР; довгостроковий провісник розробки нового товару,
вдосконалення його якості, зниження витрат і, як наслідок, збільшення
ринкової частки; показник важливий для оцінки майбутньої
конкурентоспроможності на високотехнологічних ринках).

Слід мати на увазі і те, що конкуренція — поняття динамічне, тому
важливо знати, як змінюються частка ринку, частки «свідомості», «голосу»
або «НДДКР».

Темпи зростання ринку та інтенсивність конкуренції.

Прискорене зростання ринку навіть за рівних потужностей конкурентів може
усунути багато протиріч між підприємствами за рахунок задоволеності їх
темпами розвитку. Це відбувається, головним чином, через те, що
збільшення ринкових часток підприємств відбувається не за рахунок
конкурентів, а за рахунок збільшення кількості споживачів або обсягів
(кратності) покупок вже існуючими споживачами. У цій ситуації
інтенсивність конкуренції падає.

Але прискорене зростання не може бути нескінченним. З багатьох
об’єктивних і суб’єктивних причин будь-який ринок товарів переживає стан
стагнації, застою або невеликого позиційного зростання, коли збільшення
обсягу продаж підприємства може відбуватися, головним чином, за рахунок
переманювання споживачів у конкурентів та або погіршення позиції
конкурентів. В такій ситуації активність конкурентної боротьби значно
зростає, і цей факт необхідно враховувати в комплексній оцінці
інтенсивності конкуренції. Головна складність такого розрахунку полягає
в неоднозначності визначення граничних значень темпів зростання, за
межами яких інтенсивність конкуренції мінімальна (зона значень темпів
зростання більших за 100%), або наближається до максимуму (значення
темпів зростання менших за 100%). Практика бізнесу свідчить про те, що
більшість ситуацій, які описують динаміку ринків конкретних товарів,
можна обмежити двома граничними значеннями річних темпів зростання
обсягів реалізації: 70% і 140%.

).

(2.15)

де Т, — річний темп зростання обсягу продаж на даному товарному ринку
без урахування інфляційної складової, %.

) буде мати вигляд:

(2.16)

, менших 70% (згортання ринку) інтенсивність конкуренції значно
слабшає. Проте, даний стан не можна віднести до діючих ринків, — він
характерний для класу ситуацій, пов’язаних з припиненням реалізації
даних товарів або із значними економічними потрясіннями ринку. Абсолютну
ж більшість реальних ринкових ситуацій можна оцінити з використанням
формули (3.16).

Більш точну інформацію про рівень інтенсивності конкурентної боротьби
можливо отримати при використанні концепції життєвого циклу попиту на
товар. Кожній з ділянок кривої життєвого попиту на товар відповідає свій
рівень інтенсивності конкурентної боротьби. Ці ділянки повністю
діагностуються двома показниками — першою і другою похідними. У разі
дискретних спостережень, які і зустрічаються на практиці, їх аналогом є
перші і другі різниці.

Найбільш інтенсивна конкурентна боротьба спостерігається, як правило,
саме на тій частині кривої життєвого циклу попиту, коли починають
зменшуватися обсягу продажу, тобто, коли і перша похідна функції, що
описує криву життєвого циклу попиту, і друга похідна цій функції
негативні. Так триває до тієї ділянки життєвого циклу попиту на товар,
який характеризується високими темпами падіння обсягу попиту на товар, а
власне обсяги попиту є низькими. На цій останній ділянці кривої перша
похідна негативна, а друга похідна — позитивна. Причому, та точка
кривої, в якій друга похідна із негативних значень переходить в
позитивну область (нульове значення другої похідної), по суті, є межею
між попереднім етапом високої конкуренції і останнім етапом середньої, а
потім і незначної конкуренції. Для більшої наочності вищезазначені
твердження подано у табл.2.6.

Таблиця 2.6

Залежність інтенсивності конкурентної боротьби від етапу життєвого циклу
попиту на товар

Етап Назва етапу Перша похідна Друга похідна Рівень інтенсивності
конкуренції

Перший Виникнення попиту Додатна Додатна, змінюється від високого
значення до нульового Незначний

Другий Зростання попиту Додатна Від’ємна, зростає по модулю Середній

Третій Насичення Додатна і від’ємна, при цьому близька до нуля Від’ємна,
досягає максимального за модулем значення, а потім модуль зменшується
Істотний

Четвертий Старіння Від’ємна Від’ємна, модуль близький до нуля Найбільший

П’ятий Падіння Від’ємна Додатна, зростає Середній

Методика дозволяє ідентифікувати ділянку кривої життєвого попиту на
товар із найменшим і найвищим рівнем конкурентної боротьби. Якщо
перемножити один з одним знаки першої і другої похідної кожної ділянки,
то можна звернути увагу на те, що позитивний результат отримано лише на
першій і четвертій ділянках. Проте неможливим є визначення рівня
інтенсивності конкурентної боротьби.

):

, (2.17)

:

(2.18)

— еластичність попиту по ціні товару, який виробляє підприємство [2].

. Тоді

(2.19)

(2.20)

— кількість реалізованої продукції.

, тим менший тиск конкурентного середовища, а, отже, нижча
інтенсивність конкуренції і навпаки.

Даний висновок можна виразити формулою:

, (2.21)

— показник інтенсивності конкуренції, який враховує рівень
рентабельності ринку.

наближається до нуля, а в умовах збитковості бізнесу — до одиниці.

) буде мати вигляд:

(2.22)

не акцентувалася увага на технологічних нововведеннях, модифікації
продукції, зміні стратегічної значущості ринку і інших важливих
моментах, здатних істотно змінити характер конкурентної боротьби. Це
зроблено не випадково, оскільки при детальному розгляді абсолютна
більшість змін конкурентного середовища знаходять відображення в
динаміці ринкових часток конкурентів, темпах зростання і рентабельності
ринку, що підтверджує практика конкуренції, спеціальні кореляційні
дослідження [2].

Для зручності проведення порівняльного аналізу інтенсивності конкуренції
на різних ринках (сегментах ринку) і оцінки їх привабливості (з погляду
конкурентної активності) є корисним визначення узагальненого показника
інтенсивності конкуренції. Він також дає можливість уточнити результати
аналізу окремих елементів конкурентного середовища підприємства і більш
послідовно підійти до формування спеціального аналітичного звіту.

з урахуванням їх мультиплікативного характеру можливо здійснити на
основі середньої геометричної:

(2.23)

.

неможливо визначити, за яких умов досягаються ті або інші конкурентні
переваги, оскільки він опосередковано пов’язаний з результатами
конкретних заходів, спрямованих на створення нерівних умов
господарювання. Це вимагає проведення ґрунтовного аналізу діяльності
конкурентів.

ЛІТЕРАТУРА

Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. — М.: ОАО
“Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ.
– СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. — К.: Таксон,
2004. – 704 с.

Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О. П. Глудкин, Н. М.
Горбунов, А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. Под ред. О. П. Глудкина. — М.:
Горячая линия — Телеком, 2001. — 600 с.

Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2000. —
284 с.

Лапидус В. А. Всеобщее качество (TQM) в российских компаниях / Гос. ун-т
управления; Нац. фонд подготовки кадров. — М.: ОАО «Типография
«Новости», 2000. — 432 с.

Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и
услуг — М : Юрайт-М, 2001. – 224 с.

PAGE

Похожие записи