Реферат на тему:

Номінальний та реальний ВВП. Національне багатство

План.

Реальні та номінальні величини. Цінові індекси.

Національне багатство.

1. Макропоказники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та
динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня
цін. Зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою
визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов,
якщо ціни будуть незмінними. Насправді, ціни з року в рік змінюються. Це
означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів
виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в
макророзрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний та реальний,
застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який
вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент
виробництва.

Номінальний ВВП = ( piqi,

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го
товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

динаміка обсягу виробництва;

динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в
постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на
величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП = ( p0qi,

де p0 – ціна і-го товару в базисному році.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Ір( 1), то відбувається
коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається
інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (Ір ( 1), то
відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва
(Тз) і темп його приросту (Тп):

Тз= (ВВПр у поточному році / ВВПр у базовому році)*100

Тп=((ВВПр у поточному році – ВВПр у попередньому році) / ВВПр у
попередньому році)*100

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП
за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються
різні індекси цін. Основним з них є індекс цін ВВП (Іц), який
називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових
цін (ІОП).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного
набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й
сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому
році.

Згідно з існуючою практикою індекси цін розглядаються у %.

Наприклад, якщо ціна споживчого кошика у 1997 році дорівнювала 5000
грн., а в 1995 році ціна складала 4000 грн., то ІСЦ буде дорівнювати
125% (5000/4000*100%).

Дефлятор ВВП, тобто Іц більше пристосований порівняно з ІСЦ для
вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує
не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а також для ціни
інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та
послуг що купуються і продаються на світовому ринку. У зв’язку з цим
дефлятор ВВП – це індекс цін, який відображає зміну цін на всю
сукупність товарів та послуг.

Якщо аналізується 1997 рік, то дефлятор ВВП у 1997 році буде виражений
співвідношенням:

Іц1997 р. = (ВВПн (1997 р) / ВВПр (1997 р)*100

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в
аналізованому році порівняно з попереднім.

На величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу
продукції, так і рівня цін. Тому виникає питання, якою мірою це
пов’язано зі зміною фізичного обсягу виробництва, а якою — зі зміною
цін чи обома обставинами водночас. Для визначення ВВП з урахуванням лише
зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування
показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора
ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням
динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням
динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП
для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного
року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і
помноження одержаного результату на 100, тобто

ВВПр=ВВПн /Іц*100

Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП
збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року.
За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП
зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового
року.

Спираючись на дефлятор ВВП можна також визначити приріст (або зменшення)
номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

(Ца=Іца – 100 або (Ца=((ВВПна-ВВПра) / ВВПра)*100,

де Іца , (Ца – темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін
у періоді, що аналізується; ВВПна, ВВПра – номінальний та реальний ВВП у
періоді, що аналізується.

Використовують ще такі цінові індекси Ласпейреса, Пааше і Фішера (цінові
дефлятори).

Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує як змінюються ціни
за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП
залишається незмінною.

Індекс має вигляд:

Ілр = (p1q0 / (p0q0

де р1,р0 – ціни відповідно в поточному і базисному періодах; q0 – обсяг
виробництва в базисному періоді.

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його
розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно,
відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого “кошика” споживчих
товарів і послуг (qk), називають індексом споживчих цін:

Ісцр = (р1qk / (р0qk

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань
товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс
побудований так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100%, а
тому значення індексу вказують на те, на скільки відсотків змінилась
ціна товарів – компонентів споживчого кошика у поточному періоді в
порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і
найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса.

Індекс має вигляд:

Іпр = (р1q1 / (р0q1 де q1 – обсяг виробництва в поточному
періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять
до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП = (р1q1 / (р0q1

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують
підвищення цін на окремі товари, вважається що дефлятор ВВП недооцінює
зростання загального рівня цін.

\

?

oeeeeeeeeeeeeeeessssOCOOOO

&

&

&

(Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну
характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома
індексами існують три суттєві відмінності:

дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані
послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до
складу споживчого кошика;

дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт
не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні
товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і
на імпортні товари;

дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є
базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони
обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В
залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який
найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і
Пааше, усуває їхню обмеженість:

Іфр = ( (Ілр * Іпр) = ( (((p1q0 / (p0q0) * ((р1q1 / (р0q1))

2. Національне багатство — це сукупність матеріальних благ і духовних
цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію. Масштаби,
структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну
могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного
розвитку.

Уявлення про структуру національного багатства дає схема, зображення
на рисунку.

Структура національного багатства

Про рівень економічного розвитку країни та її можливості в нарощуванні
економічної могутності свідчить структура національного багатства.
Найбільше значення має економічний потенціал країни, який представлений
основним і оборотним виробничим капіталом, кадрами працівників, вчених і
спеціалістів.

Приклади:

1. У 1997 році номінальний обсяг ВВП становив 486,2 млрд. грн., а індекс
цін дорівнював 121,7, тобто був на 21,7% вищим порівняно з базовим 1995
роком.

У 1990 році номінальний обсяг ВВП становив 273,2 млрд. грн., а індекс
цін – 85,7, тобто був на 14,3% нижчим порівняно із базовим 1995 роком.

Реальний обсяг ВВП з урахуванням індексу цін дорівнюватиме:

Для 1997 року – 399,5 млрд, грн. ((486,2 / 121,7)*100, а для 1990 року –
318,8 млрд. грн. ((273,2 / 85,7)*100)

2. У році, що аналізується, номінальний ВВП складав 180 млн грн.,
реальний ВВП – 144 млн. грн. Враховуючи наведені дані, обчислимо
дефлятор ВВП, який складає 125% ((180/144)*100). Звідси приріст
номінального ВВП за рахунок цін складе:

(Ц = 125 – 100 =25%, або (Ц = ((180-144 / 144)*100 = 25%.

Примітка:

Показник чистого економічного добробуту (ЧЕД), виведений в 1972 році
професорами В.Нордгаузом та Д.Тобіном з Єльського університету.

Даний показник відображає те, що показник ВВП не є досконалим мірилом
економічного доброботу, так як показник ВВП має значні недоліки:

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так
званих негативних факторів (забруднення повітря і води і т.п.), які
повязані з його виробництвом, і, зрозуміло, завищують рівень нашого
матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава
витрачає кошти на її очищння, що збільшує показник ВВП, проте вартість
забруднення не враховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота
домогосподарки, робота тесляра, який займається ремотом власного
будинку, безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є
доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із
загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП не відображається вартісна оцінка дозвілля і не
відображається повною мірою покращання (або ж погіршення) якості
товарів, а це, безумовно, є одним з мірил економічного добробуту.

Отже, щоб отримати показник чистого економічного добробуту необхідно із
офіційного обсягу ВВП:

відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

додати вартісну оцінку неринкових операцій;

додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

ЧЕД головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим,
проте показник ВВП є найкращим макроекономічним показником, який ми
маємо на сьогодні і яким користується весь світ.

Пам’ятка:

Розрахунок ВНП за витратами: GNP = C + Ig + G + NE

де GNP – валовий національний продукт, С – споживчі витрати, Ig —
валові приватні інвестиції,G — державні витрати,NE — чистий експорт

Чистий експорт: NE = E – Z

де NE – чистий експорт,E – експорт, Z — імпорт

Чистий експорт може бути від’ємною величиною

Обчислення ВНП за доходами: GNP = W + R + i + p + A + Tн

де W — заробітна плата, R – рента, і – процент, р – прибуток, А –
амортизація, Тн — непрямі податки

Валовий внутрішній продукт (ВВП): GIP = GNP – NE

де GIP – валовий внутрішній продукт, GNP – валовий національний продукт,
NE – чистий експорт

Чистий національний продукт: NNP = GNP – A

де NNP – чистий національний продукт, GNP – валовий національний
продукт, A – амортизація

Національний доход: NJ = NNP – Tн

де NJ — національний доход, NNP – чистий національний продукт, Tн —
непрямі податки

NJ= W + R + i + p

де NJ — національний доход, W — заробітна плата, R – рента, i – процент,
p — прибуток

Особистий доход : 3

PJ = NJ — — — +

Доход кінцевого використання : DJ = PJ — Tінд

DJ — доход кінцевого використання,PJ — особистий доход, Tінд —
індивідуальні податки

Література:

Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”.
К.: “Основи”. 1998 с. 237-240.

Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия — 1999 с. 41-46.

Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с
англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.

Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”.
1999.

Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 50-53.

Виплати

на соці-

альне

страху-

вання

Податок

на при-

буток

корпо-

рацій

Нерозпо-

ділений

прибуток

Транс-

фертні платежі

НАЦІОНАЛЬНЕ

БАГАТСТВО

Національне

майно

Духовні і культурні

цінності

Природні ресурси

Основний вироб-

ничий капітал

Основний неви-

робничий капітал

Матеріальний обо-

ротний капітал

Майно домашніх

господарств

Резерви засобів

виробництва

Запаси і резерви предметів споживання

Похожие записи