Реферат на тему:

Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства

Найбільш узагальнено конкурентоспроможність підприємства можна визначити
як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до
ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому
середовищі. Конкурентоспроможність підприємства:

ґрунтується на конкурентних перевагах підприємства;

визначає здатність підприємства витримувати конкуренцію на певному
ринку;

відображає позицію даного підприємства відносно конкурентів.

Значною мірою конкурентоспроможність підприємства визначається його
здатністю в умовах, що склалися, проектувати, виготовляти та збувати
товари, які за ціновими та неціновими характеристиками є більш
привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів. З іншого боку,
конкурентоспроможним, як правило, є те підприємство, що тривалий час
може залишатися прибутковим в умовах ринкової економіки.

Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь
реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню
впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під
конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і
динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього
середовища Таким чином з точки зору системного підходу
конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді властивості
виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати
траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі
адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і
розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.

Конкурентоспроможності підприємства притаманні такі ознаки:

релевантність — конкурентна позиція та конкурентні переваги даного
економічного суб’єкта відносно інших суб’єктів можуть бути визначеними
тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

відносність – конкурентоспроможність проявляється виключно через
порівняння характеристик даного економічного суб’єкта з характеристиками
інших суб’єктів, що діють на тому ж ринку;

динамічність — часовий характер критерію конкурентоспроможності
характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу
як результат його конкурентної діяльності.

Перш ніж розглядати чинники конкурентоспроможності, визначимо, що
означає термін “чинник” взагалі. Чинник (або – фактор; від лат. factor –
той, що обумовлює) – це рушійна сила або причина будь-якого процесу чи
явища, що визначає його характер або окремі риси. Звідси випливає, що
чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (суттєві
обставини), що частково впливають на рівень та характер
конкурентоспроможності підприємства, або ж повністю визначають його.

Найбільш поширеним є виокремлення чинників конкурентоспроможності, що
ґрунтується на класифікаційних ознаках, які наведено у табл. 7.1.

Залежно від місця виникнення (по відношенню до підприємства) чинники, що
впливають на конкурентоспроможність, поділяються на внутрішні (чинники
внутрішнього середовища підприємства, або – ендогенні чинники) та
зовнішні (чинники зовнішнього середовища функціонування підприємства,
або екзогенні чинники).

Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх чинників безпосередньо
залежить від діяльності підприємства, стану його ресурсної бази,
характеру організації системи стратегічного управління, системи
загального менеджменту тощо. Тобто, ці чинники характеризують умови
внутрішнього середовища підприємства і, з точки зору його
конкурентоспроможності, характеризують можливість та ефективність
адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища. Саме ця група
чинників є найбільш значимою для забезпечення стійких конкурентних
позицій підприємства, оскільки ці чинники є об’єктом активного впливу з
боку самого підприємства.

Таблиця 6.1

Класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства

Класифікаційна ознака Групи чинників

Місце виникнення внутрішні

зовнішні

Сфера походження науково-технічні

організаційно-економічні

соціальні

екологічні

політичні

Характер чинника загальні

специфічні

індивідуальні

Тривалість дії постійні

тимчасові

Ступінь взаємообумовленості незалежні

похідні

Ступінь корисності стимулюючі

дестимулюючі

Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства основні

другорядні

Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх чинників не залежить від
діяльності підприємства і обумовлюється станом зовнішнього середовища.
Чинники зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого
походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня, і
поділяються, у свою чергу, принаймні, на три групи:

галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи
(до них відносять механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та
рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо);

макроекономічні, тобто чинники, що відображають умови функціонування
національних економік (до них відносять загальногосподарську
кон’юнктуру, стан та динаміку платоспроможного попиту, механізми
державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової
інфраструктури тощо);

чинники світової економіки (до них відносять кон’юнктуру світових
ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні
угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо).

Залежно від сфери походження чинники, що впливають на
конкурентоспроможність, поділяються на науково-технічні,
організаційно-економічні, соціальні, екологічні, політичні.

Науково-технічні чинники — відображують стан та динаміку
науково-технічного прогресу, рівень техніки та технології,
продуктивність та надійність устаткування, гнучкість виробничих процесів
тощо.

Організаційно-економічні чинники — відображують, з одного боку, стадію
циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних процесів у економічному
просторі, загальногосподарську та галузеву кон’юнктуру, методи та
механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави,
регіонів та галузей; з іншого боку ці чинники характеризують структуру
та ефективність системи управління підприємства, рівень організації його
маркетингової та фінансово-економічної діяльності, характер організації
виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених
на підприємстві систем прогнозування, стратегічного та поточного
планування, моніторингу та оперативного регулювання тощо.

Соціальні чинники – відображують стан та динаміку соціальних процесів,
що відбуваються на макро- та мікро- рівнях. Вплив цієї групи чинників на
конкурентоспроможність підприємства є двобічним: з одного боку, вони
здійснюють суттєвий вплив на рівень, динаміку та специфічні особливості
попиту на кожному конкретному ринку, а значить якоюсь мірою впливають на
конкурентоспроможність продукції, що виробляється тим чи іншим
підприємством; з іншого боку, ці чинники певною мірою відбиваються на
рівні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Екологічні чинники – характеризують взаємозв’язок виробничо-економічної
діяльності підприємства зі станом оточуючого природного середовища. До
цієї групи чинників слід віднести вимоги екологічного законодавства,
витрати, що виникають у зв’язку з утилізацією відходів виробництва,
витрати на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо.

Політичні чинники здійснюють суттєвий вплив на рівень
конкурентоспроможності підприємства, що найяскравіше виявляється при
реалізації продукції підприємства на зовнішніх ринках, або при придбанні
імпортних ресурсів. Як найголовніші політичні чинники
конкурентоспроможності можна виділити, у першу чергу, загальнополітичний
клімат та стан розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн
щодо соціально-економічних та політичних перетворень в Україні,
військово-політичні конфлікти в окремих регіонах світу і т. ін.

Як видно з наведених характеристик та прикладів, всі перелічені групи
чинників, за винятком політичних, включають у себе як ендогенні, так і
екзогенні чинники. І лише група політичних чинників має однозначно
зовнішній характер походження по відношенню до підприємства, через що
можливість прямого впливу на них з боку підприємства повністю відсутня.

Z

.

A

? ??&?

? ??&?

? ??&?

??&

рентоспроможність підприємств певної галузі, або певного регіону, або
тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних чинників
обумовлює зміни конкурентоспроможності окремого підприємства.

Залежно від тривалості дії чинники, що впливають на
конкурентоспроможність, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні
чинники визначають загальний рівень конкурентоспроможності підприємства;
тимчасові – змінюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

Переважаюча більшість чинників конкурентоспроможності підприємства має
постійний характер, оскільки період функціонування самого підприємства і
період їх дії є співставними.

Кількість чинників тимчасового впливу є відносно невеликою; вони, як
правило, пов’язані зі змінами у споживацькому попиті (наприклад – під
впливом моди) або визначаються сезонними особливостями виробництва
(наприклад — видобуток первинної сировини, агропромислове виробництво).
Крім того до чинників тимчасового впливу відносяться випадкові чинники,
виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати
(землетрус, повінь, пожежа або ж аварія на виробництві).

Залежно від ступеню взаємообумовленості чинники, що впливають на
конкурентоспроможність, поділяються на незалежні (первинні) та похідні
(вторинні). Незалежні (первинні) чинники самі по собі є наслідком певних
подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою
опосередкований результат дії первинних чинників. З точки зору
управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно впливати саме
на первинні чинники, у той же час при цьому слід враховувати ймовірні
зміни похідних.

Залежно від ступеню корисності чинники, що впливають на
конкурентоспроможність, поділяються на стимулюючі – чинники, що сприяють
підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання
конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі – чинники, що
здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і
стримують процес зростання його конкурентоспроможності.

Залежно від ролі чинників у забезпеченні конкурентоспроможності
підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних
чинників на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є
вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та
підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних
чинників на рівень конкурентоспроможності не є визначальним – фактично
вони лише створюють умови для нормального функціонування підприємства.

Чинники формування конкурентоспроможності підприємства діють не
ізольовано, кожен сам по собі, а системно, що посилює наслідки дії
кожного окремо взятого чинника.

Відповідно до концепції ієрархії чинників конкурентоспроможності
підприємства, запропонованої професором японського університету Гакусюін
(м. Токіо) Тойохіро Коно, конкурентоспроможність визначає п’ятирівнева
ієрархія чинників (рис. 6.1). Перший рівень ієрархії формує частка
ринку, що належить підприємству; вона визначається наступною функцією:
частка = F (частка у попередній період, Q, P, S, C, де Q – співставна
якість товарів, P – відносна ціна товарів, S – чинник, що враховує
просування продукції на ринок, C – чинник, що враховує потужність
збутової мережі підприємства. На другому рівні цієї ієрархії
конкурентоспроможність має бути підкріпленою трьома важливими чинниками
– здатністю до розвитку, виробничими та збутовими потужностями належного
рівня. На третьому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається
правильним вибором ринково-продуктової стратегії підприємства, яка
втілюється у стратегії конкурентної боротьби, спрямованої на покращення
або збереження ринкових позицій підприємства. На четвертому рівні
ієрархії конкурентоспроможність визначається здатністю вищого
керівництва компанії приймати такі рішення, що реалізують на практиці
перші три рівні у ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства.
На п’ятому рівні – результати діяльності компанії у попередньому
періоді, серед яких найбільш важливим є прибуток як джерело ресурсів у
боротьбі за ринок, оскільки чим більше прибутку – тим вище
конкурентоспроможність та навпаки.

Підсумки попереднього року

V

Рис. 6.1. Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність
підприємства

Для досягнення довготривалого успіху робота по забезпеченню
конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися в усіх сферах та
по всіх аспектах його діяльності. Звідси випливає, що ключовими
аспектами забезпечення конкурентоспроможності підприємства є (рис. 6.2):

виробничий – ключове значення мають номенклатура й асортимент товарів,
якість продукції, характер технології, масштаби виробництва,
забезпеченість основними видами ресурсів, якість ресурсів, гнучкість
виробництва;

маркетинговий – ключове значення мають дослідження й прогнозування
ринку, система просування та збуту товару, ціноутворення, рекламна
діяльність, обслуговування споживача;

фінансовий – ключове значення мають ступінь ліквідності, активність,
доходність, платоспроможність підприємства, залучення зовнішніх
фінансових ресурсів, інвестування наявних коштів, загальний фінансовий
стан підприємства;

інноваційний – ключове значення мають здійснення науково-дослідних та
досвідно-конструкторських робіт (НДДКР) власними силами, використання
запозичених результатів НДДКР, ступінь оновлюваності продукції,
технології, ступінь використання інформаційних технологій;

кадровий та організаційно-культурний – ключове значення мають кількісний
та якісний склад персоналу, тип лідера, характер організаційних
цінностей, комунікації та процедури;

управлінський – ключове значення мають тип організаційної структури
управління (ОСУ), гнучкість та раціональність ОСУ, стиль та методи
управління, адаптаційні можливості, гнучкість та гомеостатичність
підприємства.

Рис. 6.2. Головні аспекти забезпечення конкурентоспроможності
підприємства

ЛІТЕРАТУРА

Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. — М.: ОАО
“Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ.
– СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. — К.: Таксон,
2004. – 704 с.

Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О. П. Глудкин, Н. М.
Горбунов, А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. Под ред. О. П. Глудкина. — М.:
Горячая линия — Телеком, 2001. — 600 с.

Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2000. —
284 с.

Лапидус В. А. Всеобщее качество (TQM) в российских компаниях / Гос. ун-т
управления; Нац. фонд подготовки кадров. — М.: ОАО «Типография
«Новости», 2000. — 432 с.

Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и
услуг — М : Юрайт-М, 2001. – 224 с.

Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий / Пер. с англ. – М.:
Прогресс, 1987. – 384с. (стр. 229 – 231).

Виробничий аспект

Інноваційний аспект

Кадровий та організаційно-культурний аспекти

Управлінський аспект

Фінансовий аспект

Маркетинговий аспект

номенклатура й асортимент товарів

якість продукції

характер технології

масштаби виробництва

гнучкість виробництва

забезпеченість основними видами ресурсів

якість ресурсів

ступінь ліквідності

доходність і платоспроможність

залучення зовнішніх фінансових ресурсів

інвестування наявних коштів

загальний фінансовий стан підприємства

дослідження й прогнозування ринку

система просування та збуту товару

ціноутворення

рекламна діяльність

обслуговування споживача

здійснення НДДКР власними силами

використання запозичених результатів НДДКР

ступінь оновлюваності продукції, технології

ступінь використання інформаційних технологій

кількісний та якісний склад персоналу

тип лідера

характер організаційних цінностей

комунікації та процедури

тип ОСУ

гнучкість та раціональність ОСУ

стиль та методи управління

адаптаційні можливості

гнучкість та гомеостатичність підприємства

Головні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Похожие записи