Реферат на тему:

Технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях

Підготовка ґрунту

Підготовка ґрунту під лісові культури, що вирощуються на рекультивованих
землях, значною мірою обумовлена грунтово-гідрологічними та кліматичними
умовами регіону, фізичним станом розкривних порід, забур’яненістю
навколишніх територій тощо.

У процесі обробітку ґрунту розв’язуються такі питання:

надання розкривним породам відповідної структури шляхом механічного
подрібнення їх на невеликі грудочки;

поліпшення водного режиму порід, у т.ч. у посушливих умовах —
нагромадженням вологи, а в умовах надмірного зволоження — її зменшенням;

поліпшення теплового режиму,

сприяння активізації життєдіяльності ґрунтовоїмікрофауни, що забезпечує
активізацію мінералізації запасів органічної речовини, і нагромадження
необхідних для рослин мінеральних поживних елементів у доступній для їх
засвоєння формі.

Велику роль в обробітку рекультивованих земель відіграє його глибина.
Найпотужнішою є глибина на 30-40 см, яка забезпечується 4-5-корпусними
плугами марки ПН-4-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35 або 1-3-корпусними ПЛН-3-35,
ПН-2-ЗОВ, ПН-ЗОР.

У тих випадках, коли на відпрацьовані відвали нанесено родючий грунт або
потенційно родючі породи шаром менше 40 см, проводять поглиблення орного
шару спеціальними пристосуваннями — Д-162, РТ-2, РТН — 2-35 та ін.

Системи і способи обробітку розкривних порід під лісові культури
вибирають відповідно до умов природної зони, в якій здійснюються
лісокультурні роботи. Наприклад, у лісостеповій зоні тау північній
частині степової зони застосовують звичайну зяблеву оранку, а в
центральних і південних районах степу — систему чорного пару, яка
найкраще забезпечує накопичення вологи і знищення бур’янів. В умовах
Південного Степу і напівпустель виправдовує себе плантаж.

Обробіток може бути суцільним або частковим. За суцільного обробітку
обробляють всю лісокультурну площу, а за часткового -смуги, борозни
тощо.

Способи сівби лісових культур

Посівний спосіб використовують у створенні деревних культур, що мають
грубе насіння (дуб, бук та ін.). Сівба проводиться декількома способами:
рядковим, рядково-ямковим, стрічковим і біогрупами.

Рядкова сівба передбачає загортання насіння у грунт у посівну борозну
рядками, що розташовані на певній відстані одна від одної. Відстань між
насіннями у рядку також рівномірна і залежить від породи деревну.
Рядково-ямкова сівба передбачає посівні місця у вигляді ямок із
заглибленням у субстрат діаметром 8-12 см і глибиною, відповідною до
глибини висівання насіння даної породи. У кожну ямку висівають по
три-сім насінин. Ямки розташовують рядами на певній відстані одна від
одної. Залежно від прийнятої густоти культур, ця відстань може становити
від 30 до 75 см. Відстань між рядами також залежить від природної зони,
прийнятої густоти культур і габаритних розмірів механізмів, що
застосовуються під час доглядів за створеними культурами. Вона може
становити 2-5 м.

Стрічкова сівба передбачає зближене розміщення декількох рядів. Вона
може бути 2-4-рядною, коли стрічка утворюється відповідно з двох, трьох
або чотирьох рядів. Відстань між рядами у стрічці 40-50 м, а між
стрічками 2-5 м.

ваг Сівба біогрупами здійснюється шляхом висівання насіння на
заздалегідь підготовлені площі. На кожну площу висівають 20-50 насінин.
На 1га лісокультурної території розміщують 200-670 площ. Сівбу проводять
ранньою весною або восени. Кращі наслідки дають весняні посіви. Глибина
загортання жолудів дуба залежить від складу породної суміші і природної
зони та становить 6-12 см. На 1га посіву у рядковій і рядково-ямковій
сівбі витрачається 100-125 кг жолудів, а у сівбі біогрупами і стрічковій
125 кг.

Способи садіння лісових культур

Садіння лісових культур можна проводити трьома способами: механізованим,
автомеханізованим і вручну. У механізованому й автомеханізованому
садінні використовують лісосадильні машини з ручним та автомеханізованим
поданням садівного матеріалу в затискачі саджального апарата.

Ручне садіння має такі різновиди: садіння сіянців і саджанців з
відкритою кореневою системою під меч Колесова або клиноподібну лопату;
садіння сіянців і саджанців з відкритою кореневою системою під звичайну
лопату; садіння сіянців і саджанців із землею під звичайну або
пристосовану лопату; садіння саджанців із закритою кореневою системою
типу «Брика» і «Брикет» вручну з використанням саджального інструменту
«Ліліпут».

У процесі садіння корені треба щільно загортати землею, не допускаючи
згинання їх у породі, утворення порожнин біля них. Добре загорнений
сіянець важко вийняти з породного субстрату.

Глибина садіння деякою мірою залежить від конкретних умов формування
відвалів розкривних порід і біологічних особливостей деревних рослин.
Вона визначається глибиною розміщення кореневої системи. На важких і
сильно зволожених розкривних породах коренева шийка повинна
заглиблюватися у ґрунтову суміш на 1-2 см. На легких субстратах глибина
садіння дещо збільшується. Залежно від лісорослинних зон глибина
загортання рослин становить: у лісовій зоні — 1-2 см; лісостеповій — 3-4
см; степовій — 5-7см.

Принципи формування типів лісових насаджень на рекультивованих землях

Типи лісових культур на рекультивованих землях розрізняються за складом
деревних порід, розміщенням рослин, їх кількістю на одиниці площі та
особливостями обробітку ґрунту.

Найбільшого успіху у створенні лісових культур на рекультивованих землях
можна досягти за умови правильного добору асортименту порід. При цьому
до складу лісових культур вводяться головні, супутні та чагарникові
породи.

Враховуючи це, в сучасному лісовому виробництві практикуються такі три
змішування порід: деревно-чагарниковий, деревно-тіньовий і комбінований.

Деревно-чагарниковий тип змішування полягає в тому, що на
рекультивованій ділянці кожна рослина головної породи чергується з
чагарником. Цей тип має два варіанти: двочагарниковий та
одночагарниковий. У двочагарниковому варіанті головна порода (Г)
чергується з низьким чагарником (Ч), потім іде високий чагарник (Вч),
відтак низький і знову порода:

Г-Ч-Вч-Ч-Г-Ч-….

ч-г-чч-в -Ч-Г-…

В одночагарниковому варіанті, який більш поширений, використовується
один вид чагарнику, і схема змішування має такий вигляд:

Г-Ч-Г-Ч-Г-Ч-…

Ч-Г-Ч-Г-Ч-Г-Ч-Г-…

Деревно-тіньовий тип змішування передбачає чергування головної породи не
з чагарником, а з підгінною супутньою породою (С):

Г-С-Г-С-Г-С-….

С-Г-С-Г-С-Г-…

Комбінований тип змішування поєднує принципи деревно-чагарникового та
деревно-тіньового типів змішування за схемою:

Г-Ч-С-Ч-Г-Ч-С-Ч-Г-…

Ч-Г-Ч-С-Ч-Г-Ч-С-Ч-….

У формуванні типів лісових культур на рекультивованих землях велике
значення має густота культур. По суті, з нею пов’язана біологічна
стійкість і продуктивність майбутніх насаджень. Адже за умов заниженої
густоти залишається не використаною потенційна продуктивність
рекультивованих земель; за завищеної густоти культури відстають у рості,
а можуть бути випадки їх загибелі або депресії. Знижена густота відтягує
також період зімкнення лісових культур, що потребує проведення більшої
кількості доглядів. Водночас більша густота вимагає використання більшої
кількості садівного матеріалу, що збільшує собівартість лісових культур.

Отже, вибір оптимальної густоти — один з найвідповідальніших моментів у
створенні лісових культур на рекультивованих землях. Виявляється, вона є
динамічною і змінюється з часом, оскільки лісові дерева з віком
вимагають щораз більшого життєвого простору.

Враховуючи це, базою для регулювання густоти у процесі росту с початкова
густота, тобто кількість посадкових місць під час садіння або сівби
лісових культур. У свою чергу початкову густоту визначають з урахуванням
таких чинників:

біологічні та лісівничі властивості деревних порід, коли для
світлолюбних порід приймається менша густота, для тіневитривалих більша,
для швидкорослих — менша, для повільно-рослих — більша;

едафічні, або ґрунтові умови, причому у більш сухих умовах і на бідніших
ґрунтах (породах) приймається більша густота, оскільки дерева тут
ростуть повільніше, а в оптимальних умовах вологості та родючості ґрунту
(порід) густота може бути меншою, оскільки дерева тут ростуть
інтенсивніше. Початкову густоту культур і відповідне розміщення
посадкових місць визначають окремо за лісорослинкими зонами, підзонами і
лісокультурними районами.

Наприклад, загально прийнята орієнтовна початкова густота лісових
культур для сосни в сухих і свіжих борах та суборах становить не менше 7
тис. рослин на 1га, у сирих — не менше 5 тис. рослин на 1 га. У садінні
великомірними саджанцями допускається первинна густота 2,5 тис. на 1га і
більше. Проте через несприятливі умови на відвалах розкривних порід, у
лісовій рекультивації початкову густоту доцільно збільшувати до 10-14
тис. шт/га і більше. За таким принципом можна визначити густоту і для
інших лісових культур.

Вирішальною умовою успішної лісової рекультивації є асортимент
лісоутворюючих порід. Саме асортимент зумовлює майбутню господарську
цінність, біологічну стійкість і продуктивність лісових культур.

Добираючи асортимент, визначають цільове господарське призначення
майбутнього деревостану, лісобіологічну взаємну толерантність порід, які
проектуються для спільного зростання, відповідність біологічних
особливостей лісоутворюючих порід едафічним чинникам, притаманних
конкретному відвалу розкривних порід, що підлягає лісовій рекультивації.

Рекомендована література

Бекаревич Н.Е., Масюк Н.Т. Результаты полевых опытов по освоению
марганцевых карьеров в Никопольском районе Днепропетровской области //
Вопросы биологии, селекции и агротехники полевых культур.
-Днепропетровск, 1968. — Т. 10. — С. 25-30.

Бекаревич Н.Е., Горобец И.Д., Кабаненко В.П. и др. Возделывание зерновых
культур на опытных рекультивированных участках с насыпным слоем
чернозема // Рекультивация земель. — К X Международному конгрессу
почвоведов. — Днепропетровск, 1974. — С. 106-138.

Бекаревич Н.Е., Горобец И.Д., Кабаненко В.П. и др. Возделывание бобовых
культур на опытных рекультивированных участках: К X Международному
конгрессу почвоведов. -Днепропетровск, 1974. Т.ХШ.-С. 138-168.

Бекаревич Н.?., Масюк Н.Т. Рекультивация черноземов // Русский чернозем-
100 лет после В.В.Докучаева. М: Наука, 1982-3.-С. 228-241.

Бекаревич Н.Е. Основные результаты исследований по биологической
рекультивации земель, нарушенных горнодобывающей промышленностью //
Эколого-биологические и социально-экономические основы
сельскохозяйственной рекультивации в степной черноземной зоне УССР: Сб.
научи, тр. Днепропетровского с.-х ин-ста.- Днепро-пертровск, 1984. — Т.
49. — С. 12-33.

Бекаревич Н.Е., Галай П.В. Продуктивность ярого ячменя в вегетационных
опытах на обыкновенном черноземе, луговых засоленных почвах,
подвергшихся длительному периоду затопления, сланцах и их смесях в
западном Донбассе. — Там же. — С.95-100.

Бекаревич Н.Е., Масюк Н.Т. Сельскохозяйственная рекультивация в
черноземной зоне Украины // Вестник с.-х. науки. — 1988.- № 6. — С.
102-110.

Бондарь Г.А., Карпова Т.П. Опыт возделывания лекарственных растений на
рекультивированных землях // Биоценотические аспекты лесной
рекультивации нарушенных земель Западного Донбасса. -Днепропетровск,
1980. -С. 62-69.

Бонше М. Задачи и результаты почвенно-геологических работ при
использовании для нужд сельского и лесного хозяйства площадей, зайнятых
отвалами // Материалы междунар. симпозиума по вопросам рекультивации
территорий, нарушенных промышленностью. — Катовице, 12-17. X. 1965.-С.
253-256.

Брехов М.Т., Щеглов Д.И., Краснова А.С. Изменение некоторых
физико-химических свойств вскрышных пород КМА при с.-х рекультивации //
Мелиорация и рекультивация почв Центрального Черноземья.- Воронеж, 1984.
— С. 52-55.

Похожие записи