Реферат на тему:

Мішані ліси України (Зона мішаних лісів)

У північній частині України знаходиться зона мішаних лісів (20%
території країни). Її південна межа проходить приблизно по лінії
Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів.

Зона лежить у південній частині Поліської низовини, тому її називають ще
й Поліссям. Територія низовини майже плоска, з невеликим похилом до
Дніпра і Прип’яті. Абсолютні висоти тут коливаються переважно від 200 до
90 м, найбільша висота — 316 м (Словечансько-Овруцький кряж).

На рельєф території значний вплив мав льодовик. Найтиповішими
льодовиковими формами є моренні горби (залишені льодовиком відклади);
піщані (зандрові) поля, утворені талими водами льодовика; відшліфовані
камені-валуни, принесені льодовиком з півночі материка. Перевіяні вітром
піски утворюють дюни — піщані горби, завдовжки до 5 км, заввишки до 18
м.

Характерною рисою території е її заболоченість. Найбільше болота
поширені у західній та північній частинах зони.

Клімат зони помірно континентальний. Температура повітря змінюється із
заходу на схід у січні — від -4 до -8 °С, у липні — від +17 до +19 °С.
Тут випадає найбільше опадів серед рівнинних регіонів (600-700 мм на
рік), а при невеликій випаровуваності (700-450 мм) зволоження надмірне.

У зоні сформувалась густа річкова мережа. Це ріки — притоки Прип’яті і
Дніпра. Прип’ять бере початок з крайньої північно-західної частини
Волинської області, приймаючи такі найбільші притоки: Турію, Стохід,
Стир, Горинь, Уборть. Дніпро перетинає зону у центрально-східній частиш,
приймаючи притоки Прип’ять, Десну, Уж, Тетерів, Ірпінь. На крайньому
заході зони (на кордоні України з Польщею) протікає р. Західний Буг (з
притокою Луга).

Всі ріки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію; вони
повноводні, бо живляться передусім атмосферними опадами.

C, переважно карстового і льодовикового походження. Найбільшими з них е
озера Свитязь, Пулемецьке.

Уздовж р. Десна та у долинах р. Прип’ять є близько 100 озер, переважно
стариць (або прируслових озер). Вони невеликі, розміщені на заболочених
низовинних територіях.

Майже на всій території зони поширені дерново-підзолисті ґрунти. У
місцях виходу на поверхню крейдяних порід сформувались
дерново-карбонатні, в низинних ділянках — дернові ґрунти, а в долинах
рік та приозерних пониззях — торфово-болотні ґрунти, торфовища і лучні
ґрунти. Всі ґрунти зони мають невисоку родючість через значну
кислотність і надмірне зволоження.

На території Полісся ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та
вільхові ліси. Крім основних порід в них трапляються бук, ялина, осика,
береза та ін. У місцях, де лісів немає, розвивається
трав’янисто-чагарникова рослинність лук і боліт.

У лісах водяться зайці, лисиці, козулі, єното-видні собаки, кабани,
вовки, білки, вздовж рік — бобри і норки; багато птахів — тетереви,
глухарі, журавлі, лелеки; із комах — бджоли, жуки-олені, ковалики,
шовкопряди, комарі та ін. Водяться також польові та лісові миші.

За природними особливостями мішані ліси України поділяються на шість
фізико-географічних провінцій: Волинську, Житомирську, Київську,
Чернігівську, Новгород-Сіверську і Мале Полісся. Ці провінції
відрізняються тим, що із заходу на схід зменшується кількість опадів,
абсолютна і відносна вологість повітря і ґрунтів, знижується
заболоченість і лісистість, збільшуються площі орних земель.

Для охорони і збереження природного довкілля на території зони
організовано Шацький та Деснянсько-Старогутський національні природні
парки. Поліський і Рівненський природні заповідники.

Похожие записи