Реферат на тему:

Організація угідь і система їх використання

План

Завдання і зміст організації угідь .

Проектування заходів поліпшення земель .

Проектування складу і співвідношення угідь

Обгрунтування системи використання угідь

Завдання і зміст організації угідь

1.1 Класифікація угідь

Початкове уявлення про угіддя пов’язане з даровими благами природи, які
людина використовувала для задоволення своїх життєвих потреб.

Тому першими угіддями були рибні, мисливські та інші. З розвитком
скотарства і землеробства у самостійну групу виділилися
сільськогосподарські угіддя.

Таким чином, головною ознакою, яка відображає відмінності окремих видів
угідь, служить характер використання землі. При цьому класифікація угідь
проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного
використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей. Це
означає, що тимчасове використання ділянки сінокосу для випасання худоби
є підставою для переведення її в пасовище. Крім характеру використання
землі, при класифікації угідь необхідно враховувати природні
властивості, які відображають якісний стан окремих земельних ділянок.

Таким чином, під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, що
систематично використовуються або придатні до використання для
конкретних господарських цілей і які відрізняються за
природно-історичними ознаками.

Сучасна класифікація виділяє сільськогосподарські угіддя, до яких
належать землі, що безпосередньо використовуються для виробництва
сільськогосподарської продукції:

рілля, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища

Окремому обліку підлягають інші угіддя: лісові площі,
деревно-чагарникові насадження, болота, землі, зайняті під водою,
дорогами і прогонами, будівлями, дворами, вулицями, площами, інші землі,
не використовувані у сільському господарстві.

До ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під
посіви сільськогосподарських культур, і чисті пари, включаючи посіви
багаторічних трав у полях сівозмін із строком користування, передбаченим
сівозмінами, і вивідні поля. Міжряддя садів та інших багаторічних
насаджень, тимчасово використовувані під посіви сільськогосподарських
культур, в площу ріллі не включаються а облічуються як площі
багаторічних насаджень. Так само до рілля не відносять ділянки
покращених сінокосів і культурних пасовищ, розорані на період обновлення
травостою, а також, зайняті посівами попередніх культур (протягом не
більше двох років), розорані з метою створення на них довгострокових
пасовищ або поліпшених сінокосів.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно
створеними деревними, чагарниковими або трав’янистими багаторічними
насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або
лікарської продукції.(сади ,площі ягідників, площі виноградників

Перелогами вважають землі, які раніше оралися, а тепер через певні
обставини більше одного року, починаючи з осені, не використовуються для
посіву сільськогосподарських культур і не підготовлені під пар. До
перелогів не відносять розорані ділянки сінокосів і пасовищ, залишені
для природного заростання травостоєм.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав’янистою
рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння. Залежно
від природно-історичних властивостей сінокоси підрозділяються на
заливні, суходільні і заболочені.

Із загальної площі заливних і суходільних сінокосів виділяють поліпшені
сінокоси. Залежно від обсягу і характеру проведених заходів поліпшені
сінокоси підрозділяють на сінокоси поверхневого і корінного поліпшення.

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав’янистою
рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби, не
придатні для сінокосів і які не є перелогами. Пасовища підрозділяються
на суходільні і заболочені.

Одже в склад земель (земельних угідь) господарства виділяють особливу
групу – с/г угіддя (рілля і перелоги, багаторічні насадження,сінокоси і
пасовища), з яких отримують ту чи іншу продукцію. Розрізняють по
призначенню, способах основного господарського використання, підняття і
встановлення продуктивності, а також по природних властивостях.

В відповідності до вказаного лугові землі в залежності від способу
основного їх використання діляться на сінокоси і пасовища, а по способах
відновлення продуктивності – на покращені (корінного і поверхового
покращення) і природні. Останні по осовливостях природних властивостей
діляться на — суходільні, заливні, заболочені. В Усіх с/г угіддях
виділяють різновидності: зрошувалні, незрошувані та осушені землі.
Розорані землі, крім того, розрізняються по введиних на них сівозмінах
(польові, кормові, спеціальні).

1.2 Організація угідь

Термін «організація » багатозначний ,само слово організація походить від
французького (організатіон ),що означає в функціональному значенні
впорядкування ,поєднання чого небудь або кого небудь в єдине ціле
приведенням в певну систему .Можна сказати ,що під терміном
«організація» взагалі розуміють порядок ,узгодженність в який –небудь
послідовній діяльності або сукупності предметів. В іншому випадку
організація являє собою діяльність людей ,направлену на приведення
обєкту в стан упорядкованості.

Організація угідь являється одним із основних питань використання землі
в конкретних господарствах і заключається в вирішенні слідуючих
нерозривно повязаних між собою питань :

встановлення складу і площ окремих видів угідь

визначення обєму і строків трансформації і покращення угідь

господарсько ціленаправлене розміщення угідь

Основним завданням організації угідь являється виявлення і використання
існуючих в господарстві резервів і можливостей підвищення проуктивності
і культури використання різноякісних земель в складі різних угідь,
підняття продуктивності і охорона земель.

або Основним завданням організації угідь є

створення територіальних умов для інтенсифікації сільського господарства
,одержання найбільшої кількості продукції з кожного гектару при
найбільшій економії затрат праці і засобів на одиницю продукції і
постійному підвищенні родючості грунту .

В звязку з цим до організації угідь ставляться такі вимоги :

1 .Забезпечення найбільш повного ,раціонального і ефективного
використання всіх земель шляхом встановлення правильної структури угідь
,розробки комплексу міроприємств по покращенню угідь .

Створення сприятливих умов для освоєння передових заходів агротехніки і
раціональних сівозмін ,підвищення продуктивності грунтів попередження і
припинення єрозії .

3 Створення умов для :

— спеціалізації і концентрації виробництва ,правильної організації праці
і

— високої ефективності капітальних вкладень .повязаних з трансформацією
покращенням і розміщенням угідь .

максимальне скорочення транспортних і інших витрат .

2 Проектування заходів поліпшення земель

Для цього при складанні проекту передбачають використання наявних
резервів, розширення площ більш продуктивних угідь, а також покращення
кормових та других угідь. В необхідних випадках намічають проведення
культур технічних і гідроміліоративних міроприємств (корчування
чагарників, осушення і зрошування), а також хімічні міроприємства
(вапнування кислих грунтів, гіпсування солонців).

2.1. Трансформація угідь

При встановленні складу і площі угідь одночасно вирішуються питання їх
трансформації і територіального розміщення .

Трансформація повинна забезпечити найбільш правильний склад угідь
,підвищення ефективності використання землі .Запроектований склад угідь
,внесені зміни в їх площі реалізуються завдяки трансформації . Іншими
словами ТУ-це форма прояву найбільш цілеспрямованого їх складу і
співвідношення .

Трансформацію угідь або перетворення одних в другі проводять в різних
цілях:

для розширення площ високопродуктивних земель, з яких більше отримують
с/г продукції,для чого малопродуктивні угіддя переводять (трансформують)
в більш продуктивні, наагаючись використовувати під ріллю всі придатні
для цього землі

з метою покращення умов механізації польових робіт і більш продуктивного
використання техніки освоюють в ріллю вкрапленні невеликі участки
сінокосів, чагарників, зарівнюють і освоюють неглибокі промоїни

для покращення повітряно-водного режиму грунту, мікрокліматичних умов, а
також захисту грунту від ерозії

щоб розмістити обєкти будівництва і забезпечити зручний звязок зі всіма
частинами землекористування.

Для ліквідації роздробленності , ліквідації малоконтурності ,вклинювань,
вкраплювань .

2.2Покращення угідь

Одночасно з Трансформацією угідь розробляються заходи по їх покращенню

Основними заходами по покращенню ріллі як основного с\г угіддя
являється

зрошування ,осушення ,гіпсування вапнування збирання каменів і інше

Рілля більше ніж інші угіддя піддається ерозії тому розробка
комплексу міроприємств по боротьбі з ерозією –важливае завдання
сучасного землевпорядкування .

Суть її рішення заключається в правильному співвідношенні
,погодженому приміненні і розміщенні по території комплексу різних
протиерозійних заходів .

Як видно в багатьох випадках приходиться трансформувати деякі площі
орних і інших продуктивно-використовуваних земель в угіддя, з яких
ніякої продукції не отримують (міліоративні канали, захисні лісові
насадження, дороги, скотопрогони). Тому тут необхідно обмежуватись
виділенням для них мінімально необхідної площі і якщо надається
можливість, то компенсувати вимушене зменшення цінних орних земель
освоєнням в ріллю малопродуктивних угідь.

С/г угіддя покращують з ціллю підвищення їх продуктивності. При цьому,
на відміну від трансформації, основний вид угідь тут залишається,
міняється лише якісний стан і їх різновидність; природні сінокоси або
пасовища після покращення переходять в розряд покращенні.

Досить важливе значення має розробка заходів по покращенню кормових
угідь Покращення пасовищ і сінокосів і введення раціональної системи їх
використання стає в сучасних умовах необхідністю.Заходи по покращенню
кормових угідь різні і залежать від грунтово-кліматичних умов і
господарського стану сінокосів і пасовищ .

Розрізняють два види покращення кормових угідь: корінне і поверхневе.

Корінне покращення – це заміна малопродуктивного природного травостою
лугових земель культурним, які складаються із суміші злакових і бобових
трав розрахованих на багаторічне їх використання. З цією метою проводять
розорювання або дискування з подальшою обробкою площі і залуженням її
складними травосумішами багаторічних трав.Корінне покращення включає
знищення дернини шляхом фрезерування ,дискування або розорювання і
створення нового травостою (залуження ) .

В даний час ведуться роботи по створенню культурних пасовищ . Такі
пасовища створюються на основі корінного покращення з підбором
пасовищних травосумішей або ж з підсівом трав без знищення дернини
.Культурні пасовища бувають короткострокові ,довгострокового
використання травостою до 5 років і довгорічні ,з використанням
травостою на протязі більше 5 років .

Поверхневе покращення проводять на тих площах сінокосів і пасовищ, які
по умовах рельєфу, розміру і формі не придатні для корінного покращення
або не потребують його, якщо мають хороший природний травостій, але
запущені – заросли чагарником і мілколіссям, покрились купинами,
правостій рідкий. При поверхневому покращені на площах звільнених від
зарослей і купин, а також в місцях рідкого травостою підсівають суміші.

Як при корінному так і при поверхневому покращенні в необхідних випадках
проводять культуртехнічні і гідроміліоративні заходи по підготовці площ
для залуження, підсіву і раціонального їх використання..

Показниками ефективності трансформації і покращення угідь служить :

Приріст продукції ,збільшення чистого доходу, строки окупності
капітальних затрат, підвищення родючості грунту і захист його від
ерозії.

Проектування складу і співвідношення вгідь

Одним із найбільш важливих і найбільш складних питань ,які вирішуються

при організації угідь і сівозмін являється встановлення складу і
співвідношення угідь і сівозмін .Від його рішення залежить організація
виробничих процесів в сільському господарстві а також технологія
виробництва ,яка як відомо надає великий вплив не тільки на кількість і
якість продукції але і на її собівартість

.

Так при наявності в складі угідь с\г підприємства достатньої кількості
сінокосів і пасовищ і при правильному їх використанню собівартість
тваринницької продукції буде значно нижча ,ніж при забезпеченні тварин
кормами вирощеними на орних землях .Але в залежності від
продуктивності кормових угідь і способу їх використання загальна
кількість продукції ,отриманої з одиниці площі може бути менша .

Так аналіз господарської діяльності бувших колгоспів показує ,що
результати в значній мірі залежать від питомої ваги ріллі в складі с\г
угідь .Показники господарської діяльності тим вищі ,чим вища питома
вага ріллі .Це пояснюється рівнем інтенсивності використання землі .

При встановленні складу і співвідношення угідь необхідно дотримуватись
таких вимог:

1.Раціональне використання всіх закріплених за господарством земель з
врахуванням виконання перспективного плану розвитку по всіх показниках

2 Отримання максимальної кількості продукції при найменших затратах

Створення сприятливих умов для продуктивного використання техніки і
високої організації виробничих процесів

Детальний облік природних і економічних умов кожного господарства

Основою для визначення складу угідь і сівозмін являється організаційно-
господарський план розвитку господарства конкретного с\г підприємства і
розширення виробництва на 100 га земель при мінімальних затратах засобів
і праці

Між співвідношенням галузей ( вирощування свиней ,вирощування ВРХ,
зернові господарства ,молочні господарства ) і угіддями існує тісний
звязок. .

Перспективний склад угідь повинен бути погоджений з проектами і
перспективними планами меліорації земель.

Площі угідь встановлюють виходячи із розрахунку найбільш
раціонального типу кормовиробництва і технології утримання тварин ,в
тому числі і його табірне утримання .

Площі угідь повинні встановлюватись з розрахунку забезпечення
запланованої площі посівів. Так площа сінокосів залежить не тільки від
їх наявності в господарстві ,але й від площі сіяних трав .

Більш складним являється встановлення правильного співвідношення
ріллі ,сінокосів і пасовищ .Довстановлення площі кожного із них
встановлюються свої вимоги і в той же час вони тісно повязані між собою
Цей звязок виражається в тому ,що ступінь забезпеченості господарства
кормовими угіддями обумовлює необхідну площу ріллі під кормові культури
Площа останніх ,в свою чергу ,тісно повязана з введенням агротехнічно
правильних сівозмін .

Завдання заключається в тому ,щоб забезпечити найкращу структуру
посівних площ ,правильне чергування культур і виробництво найбільш
дешевих кормів при найменшій загальній площі кормових угідь і культур .

Вирішення цього завдання вимагає всестороннього обліку якісного складу
земель,урожайності кормових культур і угідь ,собівартості кормів
,отриманих з ріллі ,сінокосів і пасовищ , окупності затрат .

Отже :

1 .Площа ріллі ,сінокосів і пасовищ встановлюють виходячи із наявності і
якості земель,не вдаючись до замітної зміни їх фактичного стану .

2 Площі посовищ і сінокосів або тільки пасовищ встановлюють
розрахунковим шляхом ,виходячи з потреби і організації польового
кормовиробництва ,а ріллі – з врахуванням залучення всіх придатних для
освоєння земель,включаючи надлишок кормових угідь .

Всі три види угідь –рілля пасовище і сінокоси –встановлюють
розрахунковим шляхом ,виходячи із запланованої площі посіву в розрізі
культур і потреби в кормах

.Потрібна площа ріллі складається з запланованої площі посівів технічних
,зернових і інших продовольчих культур ,розрахованої площі кормових
культур плюс чисті пари .

Площа кормових культур визначається потребою в кормах за мінусом
продукції кормових угідь .площа кормових культури. Площа кормових
культур на зелений корм визначається шляхом складання зеленого конвеєру
для різних груп тварин .

На основі розрахунків вносять корективи в попередньо встановлені
площі ріллі ,сінокосів,пасовищ , і складають баланс площ угідь по
проекту .

Обгрунтування системи використання угідь

Система організації використання угідь характеризується показниками ,які
діляться на три групи :

Агроекономічні

Технічні

Економічні

Агроекономічні обгрунтування включають комплекс показників
організаційно-господарського устрою господарства на відповідний термін :

-посівні площі ,

-урожайність

-поголівя ВРХ і його продуктивність

-необхідність в кормах ,-

міроприємства по трансформації і покращенню угідь та інші специфічні
обгрунтування

Технічні показники обгрунтовують організацію угідь в обробітку і
фіксації графічної частини проекту .До них відносяться :

-Трансформація угідь ,

-дані ,які характеризують якісний склад трансформованих і покращених
земель,

-характеристика проектного розміщення угідь по грунтах ,рельєфу
,віддаленості і компактності ,розмірах контурів

Для економічного обгрунтування ефективного використання угідь
використовують такі показники :

1 .Відповідність проекту організації угідь перспективному плану розвитку
господарства ,його інтенсифікації ,концентрації і спеціалізації
виробництва

2 Відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного
використання землі .Узагальнюючим показником ефективності використання
землі є валовий вихід продукції на одиницю площі та її собівартість .

3. Відповідність проекту організації угідь вимогам постійного підвищення
родючості грунту ,недопущення процесів ерозії .

4. Підвищення продуктивності тваринництва шляхом зменшення далеких
перегонів ,результатом якого є наближення пасовищ до ферм ,літніх
таборів і водних джерел

5 Затрати на холості переїзди тракторних агрегатів

Річні витрати на транспорт і на холості переїзди до місця роботи і назад

Ефективність капіталовкладень,що визначається приростом продукції ,ЧД ,і
строком окупності затрат

Рівномірність загрузки підрозділів господарств

Крім перечислених показників враховуються слідуючі

організаційно-виробничі умови :

-умови керівництва ,

-технічне обслуговування підрозділів в залежності від розміщення угідь і
відстані їх розміщення ,

-можливість організації групової роботи агрегатів

-сучасне високоякісне виконання польових робіт ,що залежить від розміру
контурів ,їх однорідності по природних умовах.

Похожие записи