Міністерство освіти і науки України

Коломийський педагогічний коледж

Прикарпатського університету

імені Василя Стефаника

РЕФЕРАТ

Об’єкт і предмет економічної

і соціальної географії світу

Виконала:

студентка І-А2 курсу

Палагіцька Леся

Коломия

2001

1. Економічна і соціальна географія світу як наука

1.1. Об’єкт і предмет економічної і соціальної географії світу

Економічна і соціальна географія світу – галузь науки, яка досліджує
географічні основи світового господарства, глобальних проблем людства і
світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію
суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних
процесів у різних регіонах планети. Як наука географічна, вона
використовує в дослідженнях загальногеографічні підходи і методи і має
тісний зв’язок з природничими дисциплінами. Разом з тим, як наука
гуманітарна, вона користується економічними і соціологічними методами і
працює в тісному контакті з суспільними науками, маючи з ними спільний
об’єкт. Як і економічні науки, економічна і соціальна географія світу
досліджує господарства, ринкові відносини, але в їх просторову аспекті,
вона оперує категоріями ефективності, організації, оптимальності і т.п.,
пов’язуючи їх з простором, виявляючи їх регіональні відмінності і
причини цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів. Як
і інші соціологічні науки, економічна і соціальна географія в основу
дослідження ставить суспільство, людину, різні спільності людей, в т.ч.
специфічні для даної територіальної спільності.

Економічна і соціальна географія світу, яка вивчає світове
господарство, зміни і функціонування взаємопов’язаних
соціально-економічних територіальних систем господарства і населення
країн та їх груп, — це складна наукова система, в складі якої
нараховується багато наукових дисциплін. В її структурі виділяються
галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок
галузевих наук утворюють географія населення, географія природних
ресурсів і умов, географія господарства і географія інфраструктури та їх
підгалузі в світі. До блоку комплексних наук належать країнознавство і
краєзнавство. У складі галузево-комплексного блоку виділяються як окремі
наукові дисципліни (політична географія, географія культури, історична
географія, медична географія, військова географія, економічна
картографія), так і інформаційно-прогнозні напрями – геоінформатика,
геопрогнозування. Регіональні економіко-географічні науки утворюють
важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної географії
світу у складі районології і регіонології.

Об’єкт дослідження науки – фрагмент дійсності, на який спрямована
пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує
дана галузь науки. Об’єктом дослідження економічної і соціальної
географії світу виступає світове господарство, суспільство і його
складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки,
господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці,
глобальні проблеми людства.

Предмет дослідження науки – це ті сторони, властивості і відношення,
які вивчаються даною наукою. Предмет науки – це результат дослідницьких
дій. Предметом дослідження економічної і соціальної географії світу є
особливості і закономірності просторової організації світової економіки
як в планетарному масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп.
Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі
передбачає вивчення їх з позицій розміщення, взаєморозташування,
взаємодії і просторових відносин, причинно-наслідкових зв’язків.
Предметна галузь науки може розрізнятися широтою охоплення від гранично
широкої до більш вузької, що відбиває в процесі розвитку науки позиції
різних шкіл і учених, формування і відокремлення нових наукових
напрямів.

Для економічної і соціальної географії світу предметом дослідження є
географічні проблеми просторової організації світової економіки,
сукупність проблем соціального розвитку в їх територіальному виразі,
територіальна організація соціального життя, просторові суспільні
системи. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення продуктивних
сил, регіональну політику, територіальну організацію виробництва,
геополітику і геостратегію країн і регіонів світу, глобальні проблеми
людства, просторові соціально-економічні пропорції, територіальні
соціально-економічні структури, транспортні та інфраструктурні мережі і
системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової
організації суспільства.

Методи дослідження. Методи дослідження науки – це системи прийомів і
способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних
об’єктів. Економічна і соціальна географія світу використовує методи,
характерні як для всієї системи географічних наук, так і для інших
гуманітарних наук. Основними методами дослідження економічної і
районування, картографічний, системний, історичний, порівняльний,
польових досліджень і спостережень, а також дистанційних спостережень.
Статистичний метод, який базується на аналізі даних про господарство і
населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності
і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних
територіально-економічних систем. Статистика, покладена на карту, являє
собою дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в
світовому господарстві і світогосподарських зв’язках. Застосування
статистичного методу означає одержання первинних статистичних
матеріалів, використання статистичних довідників, особливо ООН,
міжнародних організацій і країн світу, обробку і аналіз усіх цих
матеріалів у відповідності з поставленою метою.

Економіко-математичні методи дозволяють виразити певні кількісні
співвідношення, а інколи і кількісні закономірності розміщення різних
форм і типів господарства, розселення і життєдіяльності населення.
Великий інтерес викликає математичне моделювання різних процесів і
об’єктів.

Наукова систематизація має велике значення як в теорії, так і в
практиці соціально-економгеографічних досліджень. Вона дозволяє
прослідкувати у досліджуваних явищах певний порядок, підсумовувати
знання про їх подібність і відмінність і разом з тим полегшувати процес
вивчення складних геосистем, дає можливість швидше виявити їх внутрішні
закономірності. Основними видами систематизації є класифікація,
типологія і групування. Класифікація – це розбивання множини будь-яких
об’єктів (елементів) на групи. Типологія – засіб наукової класифікації
об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких
фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості
досліджуваних об’єктів. Групування – це виділення груп у складі
будь-якого соціально-економічного явища на основі певних ознак.

Районування – це процес членування території на відносно цілісні
частини. Воно вимагає обробки численної інформації економічного і
соціального характеру і дає можливість виявити взаємозв’язок в
соціально-економічному відношенні частини країни з певною
спеціалізацією.

Картографічний метод дає можливість нанести на загальногеографічні і
тематичні карти множину об’єктів, показати їх взаєморозташування і
взаємозв’язки. Він використовується на всіх стадіях досліджень, від
збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів, які, в свою
чергу, стають “стартовим майданчиком” для подальших досліджень. Карти не
лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і різнобічна
інформація, зручна для безпосереднього і багатоцільового використання,
але й дійовий інструмент для наукових досліджень.

Системний метод базується на розгляді географічного об’єкту як складної
динамічної системи. До основних системних принципів відносяться
цілісність, структурність, взаємозалежність системи і середовища,
ієрархічність тощо. Стадії системного дослідження включають: чітке
формування проблеми, визначення мети і критеріїв оцінки реалізації мети;
структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розробка концепції його
розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети; аналіз
проблеми, розробка моделі та її розв’язання, одержання варіантів рішень;
синтез досліджуваної проблеми і прийняття рішень.

Історичний метод застосовується в тісному поєднанні з аналізом
просторових аспектів соціально-економічного розвитку. Значення географії
минулого необхідно для розуміння сучасної географії населення і
господарства, а також для прогнозування їх змін на конкретні території.

Порівняльний метод не зводиться до співставлення тих чи інших
однорідних географічних реальностей. Він покликаний виявити найбільш
істотні риси подібності і відмінностей в господарському використанні
територій, в географічних типах господарства і розселення в їх
взаємозв’язку. В одному американському навчальному посібнику сказано:
“Хто знає лише Англію, той не знає і Англію”.

Метод польових досліджень і спостережень завжди грав важливу роль у
географії. Нині зміцнюється міжнародне наукове співробітництво,
насамперед з географами Європи. Розширюється проведення закордонних
експедицій, здійснюються спільні дослідницькі проекти з географами ряду
країн. Розвиток туризму також розширює можливості безпосередніх
особистих спостережень в зарубіжних країнах. У польових маршрутах і
поїздках найбільш плідне і цікаве вивчення особливостей господарського
використання території, систем розселення, головних типів господарства і
умов життя населення.

Методи дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки певних
територій з космосу) все ширше використовуються в дослідженнях з
географії природних ресурсів, господарства і населення. Вони дають
новітню і детальну інформацію про планету на великих територіях, про
конкретне господарське освоєння території, характер концентрації
господарства і населення, межі економічних районів і агломерацій, стан
навколишнього середовища.

Завдання економічної і соціальної географії світу: дослідження окремих
країн (при всьому розвитку міждержавних інтеграційних процесів
господарство країни з її державними і митними кордонами, державним
бюджетом і т.д. є і лишається основною таксономічною одиницею
економіко-географічного вивчення); економіко-географічне вивчення
інтеграційних процесів у різних регіонах світу; дослідження з географії
світового господарства і світогосподарських зв’язків;
політико-географічні дослідження країн світу; вивчення географії
населення, господарства і природних ресурсів у їх взаємодії, а також
територіальної організації суспільства в світі і окремих країнах;
дослідження географічних аспектів глобальних проблем людства.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи