Реферат на тему:

Економічна оцінка природних ресурсів

План

1. Оцінка водних ресурсів на прикладі Тернопільської області..

2. Комплексна економічна оцінка лісових ресурсів.

1. Оцінка водних ресурсів на прикладі Тернопільської області..

1. Потенціал водних ресурсів обчислюється на основі нормативних
кадастрових цін за 1 м3 поверхневих і підземних вод басейнів Дністра і
Прип’яті та обсягів стоку річок за формулою:

Пвр=Ек*Тк*К1*К2*Vст, (1.9)

де Пвр – потенціал водних ресурсів ( у гривнях);

Ек – нормативні кадастрові ціни за 1 м3 поверхневих вод (басейн Дністра
– 0,0216 грн/м3; басейн Прип’яті – 0,036грн/м3) і підземних – 0,0702
грн/м3 [91 ];

Тк – термін капіталізації, який встановлюється на рівні 10 років;

К1 – коефіцієнт, який враховує якісний стан та екологічне значення
водного об’єкту;

К2 – коефіцієнт, який враховує функціональне використання водного
об’єкту;

Vст – обсяги стоку водних об’єктів (млн. куб. м/ рік).

Отже, коефіцієнт (К1), який враховує якісний стан та екологічне значення
поверхневих водних об’єктів, визначається за формулою:

К1=Кя+Ке, (1.10)

де Кя – коефіцієнт, який характеризує якісний стан водойми;

Ке – коефіцієнт, який враховує екологічну цінність (екологічне значення)
водойми.

Коефіцієнт (К2), що враховує функціональне призначення водного об’єкту,
враховує напрями використання останнього для виробничих і невиробничих
цілей: водозабезпечення населення, промислових та агропромислових
підприємств, розвитку транспорту, гідроенергетики, зрошення, рибного
господарства та рекреації.

Орієнтовні величини коефіцієнта К2 в залежності від кількості напрямків
використання водного об’єкта.

Результати обчислення потенціалу поверхневих водних ресурсів в розрізі
басейнів рік наведені в додатку В.1. Наступним кроком нашого дослідження
буде визначення потенціалу водних ресурсів в розрізі адміністративних
районів Тернопільської області. Для цього нам, в першу чергу, за
картосхемою (Рис. В.1) треба визначити методом інтерполяції та методом
визначення середньовиважених показників – модулі стану рік (л/сек.*км2)
Тернопільської області в розрізі адміністративних районів [93].
Оскільки, такі дані відсутні, а відомий тільки загальнообласний, який
становить – 4 л/сек.*км2. Провівши розрахунки, згідно вищенаведених
методів ми отримали показники модулів стоку адміністративних районів,
які в середньому відповідають загальнообласному.

Далі визначаємо для адміністративних районів області середні орієнтовані
величини коефіцієнтів, що враховують якісний стан та екологічне значення
водних об’єктів (К), а також орієнтовані величини коефіцієнта, який
характеризує функціональне використання водного об’єкта (К2).

Наступний етап – визначення показника обсягів поверхневого стоку
(млн.м3/рік) в розрізі адміністративних районів, за формулою:

Vp=Mст*Sp*сек/рік, (1.11)

де Vp – обсяг стоку поверхневих вод в адміністративному районі (
млн.м3/рік);

Мст – модуль поверхневого стоку в районі (л/сек*км2);

Sр – площа району ( км2);

Сек/рік – 31536000 секунд в році.

Тепер, знаючи поверхневий стік та кадастрові ціни на поверхневі води, а
також коефіцієнти К1 і К2, можна визначити потенціал поверхневих вод в
розрізі адміністративних районів за формулою:

П=Vp*Ек*К1*К2, (1.12)

де П – потенціал поверхневих вод (грн.);

Vр – обсяги стоку (млн.м3/рік);

Ек – кадастрові ціни (грн.).

Згідно цієї ж методики ми розраховуємо потенціал підземних вод
Тернопільської області. Оскільки вони є функціонально пов’язані з
поверхневими, то будемо вважати, що вони є частиною потенціалу водних
ресурсів досліджуваного регіону.

Оскільки всі підземні води області характеризуються одноцільовим
функціональним використанням (водозабезпечення населених пунктів), тому
згідно таблиці 1.4 коефіцієнт К2=1,0 і ми в даному випадку ним нехтуємо.

Що стосується коефіцієнта К1, який складається з суми коефіцієнта, що
враховує якісний стан (Кя) та коефіцієнта, що враховує екологічне
значення водних об’єктів (Ке), то їм відповідно присвоюється значення
1,5 ( чисті водні ресурси ), а також – 2,0 ( унікальні)

Тепер знаючи обсяги стоку підземних вод в розрізі річкових басейнів, а
також коефіцієнти та кадастрову ціну за 1 м3 підземних вод – 0,0702
грн., підставляємо дані у формулу:

П=Ек*К1*Vст, (1.13)

де П – потенціал підземних вод (грн.);

Ек – кадастрова ціна ( грн.);

К1- коефіцієнт якості і екологічного стану підземних вод – 3,5;

Vст – об’єм стоку ( млн.м3/рік).

Тепер, щоб обчислити потенціал підземних вод в розрізі адміністративних
районів, ми користуємося тією ж методикою, що і для поверхневих вод,
тільки з використанням коефіцієнта К1, який визначили в попередніх
розрахунках (Додаток В.4). Потенціал всіх водних ресурсів Тернопільської
області – рівний потенціалу поверхневих вод, оскільки підземні води
взаємозв’язані з ними.

2. Комплексна економічна оцінка лісових ресурсів.

2. Об’єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напряму їх
використання є:

— земля як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

— лісові насадження на корені;

— ліс як земельне угіддя і об’єкт багатоцільового використання;

— насадження, які є продуктом природи і праці;

— ресурси побічного і прижиттєвого користування;

— ресурси лісової фауни.

Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка
характеризується однорідністю умов місце розташування та одинаковими
таксаційно-лісовими показниками. Об’єктом може виступати і сукупність
насаджень з відносно близькими таксаційно-лісовими характеристиками,
зокрема насадження лісогосподарської секції одного класу, віку або їх
групи тощо.

Зупинимось більш детальніше на економічній оцінці лісових насаджень.

1. Економічна оцінка лісових насаджень на основі затратного підходу.

Лісові насадження нерівноцінні за породним складом, товарною структурою,
доступністю до експлуатації. Їх цінність визначається кореневими цінами,
які відбивають споживчі властивості деревини, конкретні умови її
вирощування. Звідси і різна економічна оцінка насаджень.

Оцінка насаджень, що досягли стиглого віку, здійснюється за формулою:

Rch=aMijk * Цijk,

або

Rch1=aMi * Цік,

де Rch, Rch1 – економічна цінність насаджень, що досягли стиглого віку,
грн.;

Mijk – запас стиглих насаджень і-ї породи, j-го сортименту (категорія
крупності), к – розряду такс, куб. м;

Цік – коренева ціна 1 куб. м знеособленої деревини, грн.;

Цijk – коренева ціна і-ї породи, j-го сортименту (категорія крупності),
к – розряду такс, грн.;

Mi – запас стиглих насаджень і-ї породи, куб. м.

Оцінка насаджень, що не досягли віку стиглості, проводиться за формулою:

Rhh=aMijk * Цijk/(1+Е),

або

Rhh1=aMi * Цik/(1+E),

де Rhh, Rhh1 – цінність насаджень, що не досягли віку стиглості і
культур, що не зімкнулися, грн.;

Mijk – очікуваний запас деревини у віці рубки насаджень на корені j-го
сортименту і-ї породи, куб. м;

Mi – очікуваний запас стиглих насаджень і-ї породи, куб. м;

Цijk – коренева ціна деревини і-ї породи, j-го сортименту, к-го розряду
такс, грн.;

Ті – вік рубки переважаючої і-ї породи в складі насадження, років;

Ti – фактичний вік переважаючої і-ї породи в складі насадження, років;

Е – норматив приведення за фактором часу (0,03).

Очікувані запаси стиглих насаджень визначаються на підставі матеріалів
лісовпорядкування з урахуванням заходів, спрямованих на підвищення
продуктивності деревостанів або місцевих таблиць ходу росту нормальних
насаджень. Для цього запаси фактичних деревостанів у віці рубки, які
зростають в аналогічних умовах з насадженнями, що оцінюються, через
оптимальні повноти приводяться у відповідність з запасами нормальних
деревостанів в віці рубки.

В цілому для визначення очікуваного запасу насаджень у віці їх рубки
приймаються такі середні повноти:

— для соснових високостовбурних деревостанів – 0,7 (0,75);

— смерекових, ялинових – 0,75 (0,8);

— букових, грабових і деревостанів м’яколистяних порід – 0,8;

— дубових високостовбурних і тополі – 0,75;

— низькостовбурних соснових і дубових, а також акації білої – 0,6.

2. Економічна оцінка насаджень за рентним підходом.

Економічна оцінка деревостанів за рентним підходом здійснюється
аналогічно як і лісових земель, однак при цьому запаси насаджень у віці
рубки приймаються не потенційно можливі, а ті, що фактично склалися.

Цінність насаджень визначається ефектом у вигляді диференційної ренти,
яка розраховується на підставі різниці замикаючих і індивідуально
зведених витрат на виробництво лісопродукції, що відбиває відмінність у
лісовирощуванні і лісоексплуатації середніх і кращих за родючістю
грунтів ділянок лісу та їх розташування відносно гірших ділянок.

В межах одного обігу рубки абсолютна величина економічної оцінки
деревостанів прямо пропорційна їх віку. Звідси цінність насаджень, які
не досягли віку стиглості складає лише певну частку цінності стиглих
деревостанів.

Економічна оцінка лісових насаджень за рентним підходом здійснюється за
формулою:

Rh=MiKi(Зз-З)S/(1-Е),

де Rh – економічна цінність насаджень;

Зз – замикаючі затрати на виробництво 1 куб. м. деревини, грн.;

З – індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 куб. м. деревини
конкретнох породи, грн.;

Ті – період вирощування лісу, що дорівнює віку рубки насадження і-ї
породи, років;

Ti – вік насадження і-ї породи, років;

Мі – запас деревини на 1га у віці рубки, куб. м.;

S – площа ділянки лісу, що оцінюється, га;

Кі – коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ї породи.

Результати використовуються для визначення вартості частки лісових
ресурсів в структурі національного багатства, стартової ціни насадження
на корені, які можуть вилучатися для передачі у власність, надання в
користування, оренду, заставу, а також визначення розміру збитків, що
завдаються деревостанам стихійними явищами, забрудненням території,
нераціональними методами господарювання.

Література:

1. Анучин В.А. Основы природопользования: теоретический аспект. – 430 с.

2. Анучин В.А. Географический фактор в развитии общества. – М.: Мысль,
182. — 334 с.

3. Боков В.А. Геосистемные взаимодействия: их учет в природопользовании
// Физ. география и геоморфология. – 1989. – Вып. 36. – С.8-14.

4. Бронштейн А.М., Литвинов В.А., Русин И.Н. Экологизация экономики:
методы регионального управления.- М.: Наука, 1990.- 120с.

5. Вампилова Л. Б. Концепция регионального историко-географического
анализа // Изв. Российск. географ. об-ва. – 1996. – Т.128.- Вып. 1. – С.
64-69.

6. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навчальний посібник. –
Львів: Світ, 1992. — 336с.

7. Генсирук С.А., Нижник М.С., Мищенко В.С. Эколого-экономические
аспекты природопользования.- К.: Наукова думка, 1982.- 175с

8. Герасимов И.П. Научные основы современного мониторинга окружающей
среды // Изв. АНСССР. Сер. Географ. – 1975.- №3.- С. 13-25.

9. Герасимов И.П. Моніторинг окружающей среды // Современные проблемы
географии.- М.: Наука, 1976.- С. 19-29.

10. Герасимов И.П. Принципы и методы геосистемного мониторинга // Изв.
АНСССР. Сер. географ. — 1982. — №2.- С.5-12.

11. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей
географи мира. – М.: Наука, 1985.- 247 с.

12. Герасимов И.П., Клюев Н.Н., Мухина Л.И. Геоэкологический аналіз //
Изв. РАН. Сер. географ.- 1995. — № 1.- С. 21-30.

13. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов.- М.: Аспект
Пресс, 1998.- 319с.

14. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов Вопросы теории и
методологии.- М.: Наука, 1987.

15. Грин А.М. Геосистема как объект мониторинга // Геосистемный
мониторинг в биосферных заповедниках.- М., 1984.- С 43- 54.

16. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В.,
Новоротов О.С., Паламарчук М.М. Природно-ресурсний потенціал сталого
розвитку України.- Київ, РВПС України. 1999.-716 с.

17. Дмитриевский Ю.Д. Природный потенциал и его количественная оценка.-
«Изв. Вис. Геогр. о – ва», 1971, №1, с. 41-47.

18. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика
природопользования.- Мн.: УП «Технопринт», 2000.- с.308.

19. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія:
навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.

20. Еколого-економічні приорітети у вирішенні проблеми відходів
/Б.Горлицький, доктор геолого-мінеральних наук //Економіка України. –
№3, — 1995. – С.55.

Похожие записи