Реферат на тему:

Управління фінансуванням основних засобів

Основні засоби, які були сформовані на початковому етапі діяльності
підприємства, вимагають постійного управління ними. Фінансування їхнього
оновлення є важливою ланкою процесу управління, і воно зводиться до
трьох варіантів. Перший з них ґрунтується на тому, що весь обсяг
оновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу. Другий
з них заснований на змішаному фінансуванні оновлення основних засобів за
рахунок власного й довгострокового позикового капіталу. Третій варіант
передбачає оновлення їх винятково за рахунок фінансового кредиту
(наприклад, за рахунок фінансового лізингу).

Вибір відповідного варіанта фінансування оновлення основних засобів по
підприємству в цілому здійснюється з врахуванням таких основних
факторів:

• достатності власних фінансових ресурсів для забезпечення економічного
розвитку підприємства у майбутньому періоді;

• вартості довгострокового фінансового кредиту порівняно з рівнем
прибутку, що генерується тими основними засобами, які оновлюються;

• досягнутого співвідношення використання власного й позикового
капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

• доступності довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

У процесі фінансування оновлення основних засобів одним з найбільш
складних завдань є вибір альтернативного варіанта — придбання цих
активів у власність або їх оренда. У сучасних умовах орендні (лізингові)
операції можуть здійснюватися підприємством у формі оперативної
фінансової, зворотної й інших форм лізингу (оренди) необоротних активів.

Вирішуючи дилему оренди (лізингу) або придбання у власність окремих
видів матеріальних і нематеріальних цінностей, що входять до складу
оновлюваних основних засобів підприємства, варто виходити з переваг і
недоліків орендних операцій. Розглянемо найважливіші фінансові аспекти
здійснення цих операцій.

Основними перевагами оренди (лізингу) є:

а) збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок одержання
додаткового прибутку без придбання основних засобів у власність;

б) збільшення обсягу й диверсифікація господарської діяльності
підприємства без істотного розширення обсягу фінансування його
необоротних активів;

в) істотна економія фінансових ресурсів на початковому етапі
використання орендованих основних засобів;

г) зниження ризику втрати фінансової стійкості, оскільки оперативний
лізинг (оренда) не веде до зростання фінансових зобов’язань (пасивів), а
являє собою так зване позабалансове фінансування основних засобів;

д) зниження потреби в активах підприємства у розрахунку на одиницю
виробленої (реалізованої) продукції, оскільки орендовані види основних
засобів перебувають на балансі орендодавця; в умовах оподатковування
майна це дозволяє зменшити розмір податкових платежів;

е) зниження бази оподаткування прибутку підприємства; відповідно до
діючого законодавства орендна плата включається до складу собівартості
продукції (витрат), що знижує обсяг балансового прибутку підприємства, в
умовах високого рівня оподаткування прибутку це дозволяє одержати
істотний ефект;

0

2

2

?????????A?му будівництві при самостійному формуванні основних засобів
(проектно-конструкторських робіт, фінансування наукових розробок,
будівельно-монтажних робіт, освоєння нового виробництва тощо);

з) зниження фінансових ризиків, пов’язаних з моральним старінням і
необхідністю прискореного оновлення основних засобів (при оперативному
лізингу);

і) більш проста процедура одержання й оформлення порівняно з одержанням
і оформленням довгострокового кредиту.

Основними недоліками оренди (лізингу) є:

а) подорожчання собівартості продукції у зв’язку з тим, що розмір
орендної плати зазвичай є набагато вищим за розмір амортизаційних
відрахувань; це може послабити позиції підприємства в ціновій
конкуренції або знизити рівень рентабельності його господарської
діяльності;

б) здійснення прискореної амортизації (при фінансовому лізингу) може
бути зроблено лише за згодою орендодавця, що обмежує можливості
підприємства у формуванні власних ресурсів за рахунок проведення
необхідної амортизаційної політики;

в) неможливість істотної модернізації використовуваного майна без згоди
орендодавця, що обмежує швидкість його оновлення й поліпшення з метою
підвищення рентабельності використання;

г) більш висока вартість в окремих випадках обслуговування лізингових
платежів порівняно з обслуговуванням довгострокового банківського
кредиту (при використанні фінансового або поворотного лізингу);

д) недоодержання доходу у формі ліквідаційної вартості основних засобів
при оперативному лізингу, якщо строк оренди збігається зі строком повної
їх амортизації;

е) ризик не продовження оренди при оперативному лізингу в період високої
господарської кон’юнктури, коли орендовані види основних засобів
використовуються найбільш ефективно (це зв’язано з терміновим характером
орендних відносин при цій формі).

Критерієм прийняття управлінських рішень про придбання або оренду
окремих видів основних засобів, поряд з оцінкою вищевикладених переваг і
недоліків лізингу і їх значимістю для даного підприємства, є порівняння
сумарних потоків платежів при різних формах фінансування відновлення
майна.

Ефективність грошових потоків порівнюється за теперішньою вартістю по
таких основних варіантах рішень:

1) придбання активів у власність за рахунок власних фінансових ресурсів;

2) придбання активів у власність за рахунок довгострокового банківського
кредиту;

3) оренда (лізинг) активів, що підлягають оновленню.

Результати розробленої політики управління основними засобами одержують
своє відображення у зведеному плановому документі — балансі потреби у
відновленні й фінансуванні необоротних активів.

Література:

Василенко Л.П., к.е.н., доцент; Гут Л.В., к.е.н., доцент. Фінанси
підприємства: навчальний посібник. Ч.2. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2005. –
240с.

Лазаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств:
Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: Знання-Прес,
2006, – 291 с.

Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Фінанси підприємств:
Підручник. Кер. кол. авт. і наук. ред. Проф.. А.М. Поддєрьогін. – 5-те
вид., перероб. та допов. – К. : КНТЕУ, 2006. – 546с.

Похожие записи