Аналіз фінансової звітності підприємства (Дипломна)

Дипломна робота

на тему:

“Аналіз фінансової звітності підприємства”

Зміст

стор.

Вступ 3

Розділ 1. Фінансова звітність:призначення, склад та аналітичні
можливості 4

1.1. Місце звітності в системі управління підприємством 4

1.2. Склад бухгалтерської звітності 5

Розділ 2. Фінансова звітність: методии і прийоми аналізу 7

2.1. Аналіз форм звітності та їх взаємозв’язок 7

2.2. Методика експрес-аналізу фінансової звітності 18

2.3. Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності підприємства 21

Розділ 3. Аналіз фінансової звітності підприємства “Техштамп” 29

3.1. Аналіз майнового стану підприємства 29

3.2. Аналіз ліквідності і фінансової стійкості 32

3.3. Оцінка ділової активності і результатів діяльності підприємства 34

Висновок 37

Список використаної літератури 38

Додатки 40

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерська ( фінансова) звітність
господарюючих суб’єктів є основним засобом комунікації і найвжливішим
елементом інформаційного забеспечення фінансового аналізу.

Всі підприємства в тій чи іншій мірі постійно потребують додаткових
джерел фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, приваблюючи
потенціальних інвесторів та кредиторів шляхом їх об’єктивного
інформування про свою фінансово-господарську діяльність, в основному за
допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані
фінансові результати, які показують поточний і перспективний фінансовий
стан підприємства, на стільки висока вірогідність отримання додаткових
джерел фінансування.

Крім того, звітність підприємства служить також джерелом інформації не
тільки зовнішніх, але й внутрішніх користувачів. За даними звітності
може бути зроблено детальний аналіз показників фінансової стану і
платоспроможності підприємства, його майнового стану, дана оцінка
ефективності використання фінансових і матеріальних ресурсів і т.д.

Мета роботи — аналіз форм фінансової звітності і визначення показників,
які характеризують діяльність підприємства, використовуючи дані звітних
форм.

Звітність розглядається як метод узагальнення даних фінансового обліку
та як інформаційна ланка між підприємством та суспільством.

У даній роботі буде проведено аналіз фінансової звітності по даним
промислового підприємства “Техштамп” , державної форми власності. Аналіз
буде проведено, викоритовуючи дані основних річних форм звітності
(баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про
фінансово-майновий стан підприємства).

В процесі виконання роботи виділяються для розгляду слідуючі питання:
місце звітності в системі управління підприїмств, нормативно-правова
база звітності, взаємозв’язок форм звітності, взаємозв’язок інтересів
користувачів звітної інформації, основні відмінності між вітчизняною і
зарубіжною звітністю, характеристика основної форми звітності — баланс,
складання аналітичного балансу-нетто.

Розглядаються методи і способи аналізу: методика експрес-аналізу
звітності, поглиблений аналіз господарської діяльності підприємства на
основі показників фінансової стійкості, ділової активності та
результатів діяльності.

З допомогою методики поглибленого аналізу проводиться вивчене
фінансово-господарської діяльності підприємства “Техштамп”, дослідження
його платоспроможності та фінансової стійкості, інших показників які
можуть бути розраховані на основі звітної інформації.

Розділ 1

Фінансова звітність:

призначення, склад та аналітичні можливості

1.1. Місце звітності в системі управління підприємством

Всі підприємства будь-якої форми власності зобов’язані складати на
основі даних синтетичного і аналітичного обліку бухгалтерську звітність,
яка є кінцевим етапом облікового процесу. Бухгалтерська (фінансова)
звітність у встановлених формах містить систему достовірних відомостей
про реалізацію продукції, робіт та послуг, про витрати на їх
виробництво, про майновий і фінансовий стан підприємства, про результати
його господарської діяльності.

Бухгалтерська звітність є найкращим джерелом інформації для прийняття
управлінських рішень в області планування. За даними звітності керівник
звітує перед трудовим колективом, засновником (власником), відповідними
структурами управління (фінансові органи, банки) та іншими
зацікавленими організаціями.

Ведення обліку, звітності і аналізу є об’єктивною необхідністю
виробничого процесу.

Система управлінського обліку поділяється на фінансовий та виробничий
облік (облік витрат). Інформація накопичена, оброблена і систематизована
виробничим обліком, призначена для внутрішнього використання в процесі
планування, контролю та аналізу діяльності підприємства. Ця інформація є
комерційною таємницею.

Фінансовий облік — частина облікової інформації, в якій включено
відомості про фінансовий стан та господарську діяльність підприємства.
Ці дані узагальнюються в документах фінансової звітності, основними
формами якої є баланс і звіт про фінансові результати. Ця інформація
призначена не тільки для внутрішнього, але й для зовнішнього, по
відношенню до підприємтсва, використання.

Звітність підприємства розглядається як метод узагальнення даних
фінансового обліку і як інформаційна ланка між підприємством та
суспільством.

Фінансовий облік ведеться на основі розроблених спеціальних вимог та
стандартів, на основі яких повинна бути складена фінансова звітність, а
також форми і показники, які складаються, групуються і розраховуються на
основі встановлених параметрів.

В останні роки все більше при складанні фінансової (бухгалтерської)
звітності посилюється відповідність її до міжнародних стандартів.

Бухгалтерська звітність – важливий інструмент управління. Вона
використовується для встановлення реальних активів підприємства, ступені
їх ліквідності, оцінки платоспроможності та життєздатності підприємства,
розробки в необхідних випадках власних заходів фінансового оздоровлення
(санації) підприємства.

Складання звітності покладається на використання ряду нормативних
документів:

Положенням про органiзацiю бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi:
затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 3 квiтня 1993
року №250, з врахуванням змiн та доповнень, внесених постановами
Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 липня 1993 року №509, вiд 24 вересня
1993 року №804, вiд 21 березня 1994 року №175 та вiд 26 квiтня 1995 року
№307 i вiд 14 серпня 1996 року №951.

Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту
підприємства:Затв. Наказом Мінфіну України від 18 серпня 1995 р. №139
(із змінами, внесеними ззгідно з наказами Мінфіну №13 від 21.01.96, №231
від 28.10.96, №267 від 20.12.96, №30 від 10.02.97) // Галицькі
контракти. – 1997 рік. – №13 – с.126-202.

Вказiвками щодо органiзацiї бухгалтерського облiку в Українi,
затвердженими наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 7 травня
1993року №25, з врахуванням змiн та доповнень, внесених наказом
Мiнiстерства фiнансiв України вiд 9 серпня 1993 року №55 (п.1.5), вiд 14
жовтня 1993 року №78, вiд 25 березня 1994 року №29 та вiд 10 травня 1995
року №68 i вiд 23 сiчня 1996 року №13, та вiд 19 листопада 1996 р. №244.

Складанню річного звіту, передує обов’язкова інвентаризація фактичної
наявності майна, грошових коштів, незавершеного виробництва і
розрахунків, принципи якої і механізми урегулювання різниць (надлишків і
недостач) відображені в Інструкції по інвентаризації, затверженої
наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Бухгалтерський звіт вкючає три типові форми (форма № 1, № 2, № 3), які
складаються всіми господарськими суб’єктами (крім банків) незалежно від
виду діяльності, та форми власності. Міністерства та відомства України
за згодою з Мінфіном і Мінстатом можуть затвердити спеціалізовані форми
бухгалтерської звітності і вказівки по їх заповненню.

Виправлення помилок за минулий рік, проводяться в тому місяці звітного
року, в якому вони були виявлені, і на зміну початкового сальдо не
впливає.

При формуванні показників фінансового звіту враховуються вимоги
зовнішніх користувачів звітної інформації (інвесторів, кредиторів),
податкових і фінансових органів, банків, а також міжнародні стандарти
та система національних рахунків.

1.2. Склад бухгалтерської звітності

Бухгалтерська звiтнiсть підпиємства – це система узагальнених поазникiв,
що характеризують пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi
підпиємства за минулий перiод (мiсяць, квартал, рiк). Вона складається
шляхом пiдрахунку, групування i спецiальної обробки даних синтетичного і
аналітичного облiку i є завершальною їх стадiєю.

Звiтнiсть мiстить вiдомостi про реалiзовану продукцiю, витрати на
виробництво продукцiї, про стан господарських коштiв та джерел їх
утворення, про фiнансовi результати роботи пiдприємства. Основна задача
звiтностi — вишукування резервiв подальшого росту та удосконалення
дiяльностi пiдприємства, стабiльностi на ринку.

Для виконання покладених на бухгалтерську звiтнiсть функцiй вона має
вiдповiдати таким основним вимогам:

гарантувати реальнiсть та достовiрнiсть даних, якi забезпечуються
документальним обгрунтуванням всiх записiв, проведенням iнвентаризацiй,
додержуванням правил оцiнки статей балансу, розподiлом прибуткiв i
витрат за вiдповiднi звiтнi перiоди;

забезпечувати вчаснiсть надходження даних на пiдставi регламентацiї
термiнiв спiвставлення звiтних даних для оперативного управлiння
господарською дiяльнiстю органiзацiй i пiдприємств.

Основними умовами правильностi складання бухгалтерських звiтiв i
балансiв є:

повнота вiдображення всiх господарських операцiй за звiтний перiод;

тотожнiсть даних синтетичного i аналiтичного облiкiв;

тотожнiсть показникiв бухгалтерських звiтiв, балансiв i даних
синтетичного й аналiтичного облiкiв.

За періодичністю складання і подання бухгалтерську звiтнiсть подiляють
на:

перiодичну (мiсячна, квартальна, піврічна, дев’ятимісячна);

рiчну.

Що до обсягу i складу, то їх визначають тривалiсть звітного перiоду.

Розглянемо склад основних видів фінансової звітності (див. додатки).

Квартальна звiтностi включає такi типовi форми:

Форма № 1 “Баланс пiдприємства”;

Форма № 2 “Звiт про фiнансовi результати та їх використання”.

До складу рiчної звiтностi входять такi типовi форми:

Форма № 1 “Баланс пiдприємства”;

Форма № 2 “Звiт про фiнансовi результати та їх використання”;

Форма № 3 “Звіт про фінансово-майновий стан підприємства”.

До рiчного бухгалтерського звiту додають пояснювальну записку, обсяг
якої не повинен перевищувати 15-20 сторiнок, з викладенням основних
факторiв, що вплинули у звiтному роцi на кiнцевi результати дiяльностi
пiдприємства, i висвiтленням фiнансового стану пiдприємства.

Доцільно передбачити в пояснювальній записці такі розділи:

Коротка характеристика виробничої і фінансової діяльності підприємства.

Основні фінансово-економічні показники.

Склад і структура персоналу.

Склад і використання матеріальної бази.

Реалізація продукції, робіт та послуг. Фактори які впливають на
реалізацію.

Облікова політика в звітному періоді.

Витрати виробництва (витрати обігу).

Збереження оборотних засобів і виробничих запасів.

Капітальні вкладення.

Оцінка і аналіз прибутку, рентабельності.

Підсумки аналізу звіту і розподілу прибутку.

Перспективи розвитку підприємства.

Річна звітніст підприємства про результати його господарської
діяльності і фінансовий стан відкрита для публікації для зацікавлених
споживачів (бірж, покупців, постачальників та ін.)

Достовірність звітності підтверджує незалежна аудиторська організація.

Розділ 2

Фінансова звітність: методии і прийоми аналізу

2.1. Аналіз форм звітності та їх взаємозв’язок

Фінансова звітність — комплекс взаємопов’язаних показників
фінансово-господарської діяльності підприємства за звітний період.
Звітним формам властивий як логічний, так і інформаційний взаємозв’язок.
Суть логічного зв’язку полягає у взаємодоповненні і взаємній
кореспонденції звітних форм, їх розділів і статей. Деякі найбільш
важливі балансові статі розшифровуються в відповідних формах.
Розшифровку інших показників при необхідності можна знайти в
аналітичному обліці.

Логічні зв’язки доповнюються інформаційними, які виражаються в прямих і
непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками форм.

Пряме контрольне співвідношення значить, що один і той же показник
наводиться одночасно в декількох звітних формах. Так, фонди споживання
на початок (кінець) року приводяться в формах № 1, № 5.

Непряме контрольне співвідношення означає, що декілька показників однієї
і ряду інших звітних форм зв’язані міх собою простими арифметичними
розрахунками.

Наприклад, показник “Використання прибутку”, подається в балансі
загальною сумою, а в формі №2 розшифровується по напрямку використання.

Знання контрольних співвідношень важиве не тільки з позиції аналізу, але
й контролю, допомагає краще розібратися в структурі звітності,
перевірити правильність її складання шляхом візуальної перевірки
показників.

Для використання в аналізі даних бухгалтерської звітності, необхідно
перш за все перевірити узгодження даних котрі використовуються в різних
формах звітності.

Кожне підприємство потребує додоаткових джерел фінансування. Їх можна
знайти на ринку капіталів, залучаючи поненційних інвесторів і кредиторів
шляхом об’єктивного інформування їх про свою фінансову діяльність, в
основномму за допомогою фінансової звітністі. Наскільки привабливі
фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий
стан підприємства, настільки висока і вірогідність одержання додаткових
джерел фінансування.

Виділяють 3 групи користувачів бухгалтерської інформації:

користувачі зовнішні, по відношенню до конкретного підпри- ємства;

самі підприємства (управлінський персонал);

бухгалтери, як представники цієї професії (рис. 1).

Отже, відповідно схемі, кожна з груп має власні інтереси: тільки область
1 відображає сукупність інтересів, загальних для всіх груп.

Призначення ж бухгалтерської звітністі, як раз і полягає в тому, щоб в
максимально можливій мірі нівелювати протиріччя між інтересами різних
груп користувачівю.

В найбільш загальному вигляді взаємоз’язок і взаєморозвиток основних
категорій, які визначають основи бухгалтерського обліку, можна записати
у такому вигляді:

I ( O ( Q ( A ( P ( T,

де I — інтерес споживачів облікової інформації;

O — мета бухгалтерської звітністі;

Q — характеристика облікової інформації;

A — постулати обліку;

P — принципи обліку;

T — техніка обліку.

Рис.1. Схема взаємозв’язку інтересів різних груп користувачів
бухгалтерської інформації.

Всі ці категорії в тій чи іншій мірі відображають управлінську природу
обліково-аналітичної роботи.

Частково, одним з найважливіших принципів обліку є принцип достатньої
аналітичності даних, які генеруються в системі і відображаються в
звітністі.

Очевидно, що далеко не кожна інформація може бути відображена
безпосередньо в звітності, часто її приходиться давати додатково у
вигляді додатків і приміток звітністі, аналітичних записок, графіків,
схем. Це актуалізує проблему змісту і структурування бухгалтерської
звітністі.

В теперішній час вітчизняна бухгалтерська звітність за основними
параметрами прагне до відповідності з вимогами міжнародних облікових
стандартів.

Заповнені форми вітчизняної фінансової звітності приведені в додатках до
даної роботи.

Основні відмінності між вітчизняною і зарубіжною звітністю:

Звітність західних компаній може складатися виходячи з різних
методологічних посилок.

Так, європейськими директивами по бухгалтерському обліку рекомендується
4 формати звітності: про прибутки, збитки і два формати бухгалтерського
балансу, які визначаються такими балансовими рівняннями:

перший формат — A = CL + E;

другий формат — A – CL = E,

де A — активи;

CL — поточна кредиторська заборгованість;

E — інші джерела засобів.

Склад статей в західній звітності не деталізується, в стандартах
показують лише найменування найбільш великих розділів, які обов’язково
повинні бути включені в звітність. Компанії мають право самостійно
вибирати структуру розділів, а також об’єм приведених в додатках до
звітністі аналітичних розшифровок і коментарів до баланосових статей.
Цим пояснюється той факт, що на Заході практично не можливо зустріти два
однакових баланси.

На відміну від вітчизняної облікової тенденції, яка виділяє баланс як
основну звітну форму, в західній практиці деякий приорітет віддається
звіту про прибутки і збитки. Саме ця форма наводиться першою в річному
звіті фірми. Прибуток є важливим показником діяльності західної фірми,
тому його прагнуть продемонструвати в першу чергу зовнішнім споживачам.

Методологія подання звітності в економічно розвинутих країнах вдало
поєднує наочність звітної інформації та її аналітичніть. Звітність може
бути достатньо агрегованою, разом з тим для більшості статей подається
детальна розшифровка в додатках, включаючи дані в динаміці.

В західному балансі передбачена інша послідовність розділів і статей:
актив — по зиеншенню ліквідності, пасив — по зростанню терміну виплат.

Фонди і резерви, створені за рахунок прибутку, в західному балансі не
виділяються і відображаються рядком “Нерозподілений прибуток”, який може
становити досить велику питому вагу в загальній сумі джерел засобів.
Таким чином в пасиві виділяють частіше три джерела власних засобів:
акціонерной капітал; емісійний прибуток (доход); нерозподілений
прибуток.

Дебіторська заборгованість відображається за мінусом резервів по
сумнівним боргам. В основу цього підходу закладено один з основних
принципів бухгалтерського обліку на Заході — принцип консерватизму, суть
якого стосовно даної ситуації можна виразити так: вартісну оцінку
активів, як джерел можливих доходів, краще занизити ніж завищити.

Основною формою звітності у вітчизняній практиці, як вже зазначалось є
баланс (форма № 1). З точки зору підвищення ефективності роботи
підприємства і ведення облікової політики, ознаками “хорошого” балансу
є:

коефіцієнт поточної ліквідності ( 2;

забеспечення власним оборотним капіталом підприємства ( 0,1;

має місце ріст власного капіталу;

немає різких змін в окремих статтях;

дебіторська заборгованість знаходиться в співвідношенні (рівновазі) з
розмірами кредиторськоєї заборгованості;

в балансі відсутні “хворі” статі (збитки,прострочені заборгованості
кредиторам і бюджету);

у підприємчства запаси і витрати не перевищують величину мінімальних
джерел їх формування (власних оборотних коштів, довго- і
короткострокових кредитів і позик).

Аналізуючи тенденції основних показників фінансової звітністі,
необхідно взяти до уваги вплив деяких спотворюючих факторів, зокрема
інфляцію.

Не можна забувати, що сам баланс, будучи основною звітною і аналітичною
формою, не вільний від деяких обмежень. Найбільш істотні з них наведені
нижче:

Баланс фіксує зформовані на момент його складання підсумки
фінансово-господарської діяльності.

Баланс відображає статус-кво в засобах і зобов’язаннях підприємства,
іншими словами відповідає на питання, що являє собою підприємство в
даний момент згідно використовуваної облікової політики, але не
відповідає на питання, в результаті чого склалось така ситуація. Для
відповіді на це питання потрібний більш глибокий аналіз, заснований не
тільки на залученні додаткових джерел інформації, але й на осмислені
багатьох факторів, які не знаходять відображення в звітності
(інформація, науково-технічнеий прогрес, фінансові ускладнення у
суміжників та інше).

За даними звітності можна розраховувати цілий ряд аналітичних
показників, однак всі вони будуть не користі, якщо нема з чим
порівнювати. Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечить
просторового і часового порівняння. Тому його аналіз повинен проводитись
в динаміці і по можливості доповнюватись оглядом аналітичних показників
по спорідненим підприємствам та середньопрогресивними значеннями.

Інтерпритація балансових показників можлива лише при залученні даних
про обороти. Зробити висновок про те, великі чи малі суми по тій чи
іншій статті, можна лише після зіставлення балансових даних з
відповідними сумами оборотів.

Баланс — це сукупність моментних даних на кінець звітного періоду і в
силу цього не відображує адевкатно стан засобів підприємства на протязі
звітного періоду. Це відноситься перш за все до найбільш динамічних
статей балансу. Тому, наявність на кінець року великих по питомій вазі
запасів готової продукції зовсім не значить, що таке положення було на
протязі року постійно, хоча сама по собі така можливість не виключаєтся.

Фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під
впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й багатьох інших
факторів, які зовсім не мають вартісної оцінки. В їх числі:

можливі політичні та суспільно-економічні зміни;

перебудова організаційної структури управляння підприємством;

зміна форми власності;

професійна чи загальноосвітня підготовка персоналу і т.д.

Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним з розділів комплесного
аналізу, який використовує не тільки формалізовані критерії, але й
неформальні оцінки.

Одне з істотних обмежень балансу — закладений в йому принцип
використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін на
використовувані на підприємстві сировину і обладнання, низького
оновлення основних засобів деякі статті відобрахають сукупність
однакових за функціональним призначенням, але різних за вартістю,
облікових об’єктів. Таким чином, істотно спотворюються результати
діяльності підприємства, реальна оцінка його господарських засобів,
“ціни” підприємства в цілому.

Одна з головних цілей функціонування будь-якого підприємства —
одержання прибутку. Про те цей показник відображений в балансі
недостатньо повно. Подана в ньому абсолютна величина нагромадженого
прибутку у відриві від витрат і об’єму реалізації не показує в
результаті чого склалась така ситуація. Поданий, наприклад, в балансі
прибуток в розмірі 100 тис. грн. може, в принципі, бути прибутком зовсім
різновеликих, по розміру оборотуі використовуваних ресурсів,
підприємств.

Варто підкреслити, що підсумок балансу не відображує тієї суми засобів,
якими реально володіє підприємство, його “вартісної оцінки”. Основна
причина полягає в можливій не відповідності балансової оцінки
господарських засобів реальним умовам внаслідок інфляції, коньюктури
ринку, використовуваних методів обліку та інше.

Баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх
покриття, поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою,
причому чим довший термін експлуатації і відображення в балансі даного
активу, тим більша різниця між його обліковими і поточними цінами.

Навіть якщо припустити, що активи наведені в балансі по їх поточній
вартості, валюта балансу не буде відображати точної “вартісної оцінки”
підприємства, оскільки “ціна” підприємства в цілому, як правило, вища
сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації
підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Крім
того, в балансі залишились статті які носять по суті характер
регуляторів, завищуючих валюту балансу. На сам перед це відноситься до
статей “Збитки” (регулятор до джерел власних коштів) і “Резерви по
сумнівним боргам” (регулятор до статті “Розрахунки з дебіторами”.

В балансі є також статті завищуючи його валюту в силу існуючої
методології формування уставного капіталу (статутний фонд). Згідно
нормативних документів сума заборгованості засновників по вкладам в
уставний капітал відображається по дебету рахунку 75/1 “Розрахунки по
вкладам в статутний фонд” з моменту виникнення цієї заборгованості і до
моменту її погашення (а цей період може бути достатньо довгий: при
первинній емісії акцій половина уставного капіталу повинна бути сплачена
на момент реєстрації товариства, а друга полина — на протязі року)
валюта балансу стає завищеною на величину непогашеної заборгованості
засновників.

Дуже актуальне і для обліку і для аналізу питання про допустиму і
можливу ступінь уніфікації балансу. З технологічної точки зору
функціонування системи обліку на підприємстві являє собою процес
безперервного агрегування даних. Мала ступінь агрегованості приводить
до некерованості і безсистемності великих циркулюючих в системі
відомостей. Навпаки, надто велика агрегованість даних, в тому числі і
звітних, приводить до скорочення їх інформаційності та аналітичності.

Рівень агрегованості балансу визначає ступінь його аналітичності.
Зв’язок тут зворотньо-пропорційний: чим вище рівень агрегованості, тим
менш аналітичний баланс. Тому існує питання про доцільність і
необхідність розширення складу статей. Як наслідок — виключний динанізм
структури балансу. В західній обліковій практиці проблема агрегованості
і звітних даних широко обговорюється спеціалістами. На думку Р.Фокса,
бухгалтерський звіт повинен бути стислий і вміщуватись на візитній
картці. В.Бувер рахує, що фінансова звітність не повинна спрощуватись.
Доцільно заповнювати декілька форм балансів орієнтованих на різних
користувачів. В економічно розвинутих країнах структура фінансової
звітністі не регламентується, тільки робиться опис переліку і
економічного змісту основних статей.

Баланс-нетто: структура коштів і їх джерел

Ціллю аналізу балансу є:

визначення сформованої структури засобів, їх джерел і виявлення змін,
які відбулися за звітний період;

виявлення взаємозв’язку статей балансу, що дозволяє встановити
використання коштів не зацільовим призначенням;

оцінка платоспроможності підприємства і розробка рекомендації по
укріпленню фінансового стану.

Перш за все необхідно змінити баланс для аналітичних цілей. Змінений
баланс носить назву баланс-нетто. Для цього потрібно скорегувати окремі
статті балансу.

Валюта балансу-нетто в порівнянні з валютою балансу підприємства має
відмінність на суму збітків і на суму, котра числиться по статті
“Використання позикових коштів”. Це пояснюється слідуючим:

довгострокові кредити і займи які поступили в розпорядження
підприємства, при наявності в активі балансу статті “Використання
позикових коштів”, відображається двічі. Кредити, одержані на
фінансування капітальних вкладень, відображаться в пасиві як
заборгованість банку (рядок 500 і 520), та як джерело фінансування
капітальних вкладень (рядок 420 і 430). Також подвоєння пасивів
відбувається при залученні коштів шляхом випуску акцій та облігацій,
коли сума залучених коштів відображається по рядку 510 як довгострокові
позикові кошти і рядку 430 як суми надходжень в спеціальні фонди
підприємства. Таким чином одні і ті ж засоби показуються одночасно в
складі власних і залучених засобів. Тому, щоб усунути повторний рахунок
по даним статтям, необхідно скласти дані, вказані в рядку 420 та 430, і
відняти дані рядка 300. В результаті отримаємо чисте сальдо спеціальних
фондів і цільового фінансування та реальний залишок джерел фінансування
капітальних вкладень (без довгострокових кредитів і позикових коштів);

якщо в звітному балансі числяться непокриті збитки (рахунки 98,80,рядок
485 і 490), то на цю суму зменшуються власні кошти.

По даним балансу-нетто встановлюють (табл. 1):

скільки має підприємство основних засобів та інших позаоборотніх
активів (перший розділ активу балансу) і яка їх структура;

скільки маємо оборотних (мобільних) засобів і яка їх структура;

які джерела формування засобів (власні кошти, кредити банку,
кредиторська заборгованість) і їх структура;

які зміни відбулися в складі засобів та їх джерел за звітний період.

Таблиця 1

Структура засобів та їх джерел по аналітичному балансу-нетто

АКТИВ ПАСИВ

І. Оновні засоби та ін. позаоборотні активи

Оновні засоби та нематеріальні активи

капітальні та фінансові вкладення

Інші вкладення

Всього по розділу І І. Джерела власних коштів

Статутний фонд

Спец. фонди та цільове фінансування

Нерозподілений прибуток

Інші джерела

Всього по розділу І

ІІ. Запаси і затрати

Виробничі запаси і незавершене виробництво

Готова продукція

Інші запаси і затрати

Всього по розділу ІІ ІІ. Довгострокові пасиви

Довгострокові кредити банків

Довгострокові позикові кошти

Всього по розділу ІІ

ІІІ. Грошові кошти, розрахунки та ін. Активи

Грошові кошти

Короткострокові фінансові вкладення

Інші активи

Всього по розділу ІІІ ІІІ Розрахунки та інші пасиви

Короткострокові кредити та позикові кошти

Розрахунки з кредиторами

Інші пасиви

Всього по розділу ІІІ

БАЛАНС БАЛАНС

По таблиці 1 перш за все може бути дана оцінка структури майна
підприємства і її зміни в звітному періоді. До майна, характеризуючого
потенціал підприємства, відносяться основні засоби, виробничі запаси,
незавершене виробництво. Звідси необхідно встановити коефіцієнт реальної
вартості основниїх засобів в майні підприємства, який розраховується як
відношення залишкової вартості основних засобів до вартасті всього
майна, тобто підсумку балансу-нетто.для промислових підприємств він
повинен бути більше 0,5. Те, на скільки ефективно використовуються
засоби для підприємницької діяльності, характеризує коефіцієнт реальної
вартості основних та матеріальних оборотних засобів в майні
підприємства:

основні засоби – знос +

+ виробничі запаси + незавершене виробництво

підсумки активу балансу

Він показує яка питома вага виробничого потенцалу в активах
підприємства.Зниження цього показника вказує на зниження можливостей
підприємства, яке зумовлене збільшенням валюти балансу по статтям, не
віднесеним до виробничого потенціалу.

В розділі І активу відображуються не тільки основні засоби, але й інші
позаоборотні активи. Тут показані довгострокові фінансові вкладення в
інші підприємства, які хоч й знижують виробничий потенціал підприємства,
але приносять прибуток і розширюють можливості виробничо-господарської
діяльності і маневрування фінансовими ресурсами.

Відображений в цьому розділі незавершені капітовкладення означають
можливості вдосконалення виробничого потенціалу, про те слід вияснити,
чи вони не є законсервованими або довгобудовами.

Для здійснення процесу виробництва необхідні оборотні фонди. В умовах
неперервності процесу виробництва частина ресурсів підприємства
знаходится в сфері обігу. Звідси грошові засоби, виділені для авансу на
утворення запасу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, показують
собою оборотні засоби. В міжнародній практиці оборотні засоби називають
робочим капіталом, поточним капіталом. Оборотні засоби є найбільш
мобільним елементом виробничого процесу, вони впливають на
інтенсифікацію виробництва, підвищення його результативності.
Призначення оборотних засобів полягає в тому, щоб при найменшій їх
наявності забезпечити неперервність процесу виробництва і реалізації
продукції. За способом формування оборотні засоби діляться на власні та
залучені (позикові або позичені), а по методу планування на нормовані та
ненормовані (схема 1).

Якщо доля мобільних засобів значно первищує імобільні (основні засоби),
це свідчить про необхідність зміцнення виробничого процесу і потенціалу.

Оборотні засоби в запасах і затратах є матеріальними, потреба вних
планується. Обоснованість їх наявності обов’язкова умова забеспечення
безперебійного виробничого процесу, тому вони повинні формуватися за
рахунок власних джерел. Норматив власних оборотних засобів
відображається в річній звітності по рядку 590 форми № 3.

Зниження частки матеріальних оборотних засобів з фінансової точки зору
підвищує ліквідність.

Показані в ІІІ розділі активу балансу оборотні засоби не є матеріальними
— це грошові кошти і гроші в розрахунках, тобто різні види дебіторської
заборгованості. Ця частина оборотних засобів є найбільш мобільною і
ліквідною, вони в першу чергу можуть бути напрвлені на погашення різної
кредиторської заборгованості. Тому їх наявність необхідно порівнювати з
кредиторською заборгованостю, показаною в ІІІ розділі пасиву баланса.
Перевищення підсумків ІІІ розділу пасиву баланса над підсумками ІІІ
розділу активу означає зниження ліквідності підприємства, тобто його
платоспроможності.

Особливо негативно впливає на фінансовий стан наявність значної
дебіторської заборгованості, по котрій закінчились строки оплати,
наднормативних залишків готової продукції та інше.

Аналіз засобів підприємства не обмежується виявленням змін, які
відбулися в їх складі і структурі. Необхідно встановити як ці зміни
вплинули на ефективність виробництва. Тому на основі даних звітності
розраховуються показники стану і використання основних та оборотних
засобів.

В звіті “Про фінансово-майновий стан підприємства” (форма №3)
приводяться відомості про зміни, які відбулись в звітному періоді по
кожній групі основних засобів.

Методика обчислення коефіцієнтів оновлення, вибуття, зносу приводяться
далі в роботі.

Ефективність використання основних засобів характеризують показники
фондовіддачі та фондоємності.

Фондовіддача виражає об’м продукції в розрахунку на одиницю основних
фондів. Формули обчислення приводяться далі

Фондоємність — відношення вартості основних фондів до вартості
виробленої продукції, тобто цей показник обернений фондовіддачі.

Рис. 2. Класифікація оборотних засобів

Підвищення фондовіддачі — важливий резерв збільшення випуску продукції.
Основними шляхами підвищення фондовіддачі є:

збільшення часу роботи машин, механізмів, обладнання (ліквідація
внутрізмінних простоїв, зменшення часу знаходження в ремонті і тому
подібне);

оптимальна загрузка техніки виробничих площ;

технічне вдосконалення виробничих основних фондів (використання
прогресивних технологічних процесів, нової техніки та інше).

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів, приміняється ряд
показників. Основні з них:

коефіцієнт оборотності, який показує кількість оборотів, зроблених
оборотними засобами за відповідний період часу. За один оборот
відбувається процес виробництва, випущена продукція реалізовується, а
гроші за її надходять на рахунок підприємства;

тривалість одного обороту в днях — це період часу, необхідний для
здійснення кругообороту (Г – Т – П – … – Т’ – Г’).

В процесі виробництва і реалізації продукції оборотні засоби здійснюють
кругооборот в кожній стадії якого міняють свою форму. Так на першій
стадії обороту, коли підприємство купує сировину, матеріали, паливо, МШП
і т.п., оборотні засоби з грошей перетворюються у виробничі запаси. На
другий стадії, коли виробничі запаси передаються в цехи для виготовлення
продукції, оборотні засоби знаходяться в стані виробничих затрат
(незавершене виробництво). Третя стадія охоплює час від надходження
продукції з цехів на склад до її відгрузки покупцям і являє собою
товарну стадію. Після оплати готової продукції оборотні засоби міняють
товарну форму на грошову і тим самим завершується кругооборот, який може
бути виражений формулою

Г – Т – П – … – Т’ – Г’

Тривалість одного обороту виражено в днях, носить назву оботність
засобів.

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів — це сума оборотних засобів,
яка приходиться на одиницю (грошову) реалізованої за певний період
продукції.

Вказані показники тісно пов’язані між собою. Наведемо формули для їх
обчислення:

де КО — коефіцієнт оборотності;

КЗ — коефіцієнт закріплення;

О — оборотність в днях;

Д — кількість днів в періоді, за який обчислюється оборотність;

С — середні залишки оборотних засобів;

Р — об’єм реалізації продукції.

Більш швидка оборотність (чи її прискорення) свідчить про краще
використання оборотних засобів. В результаті прискорення оборотності
відбувається вивільнення засобів з обороту, тобто з тими ж оборотними
засобами підприємство має можливість більше випускати продукції, а
уповільнення оборотності визиває додаткове залучення засобів в
господарський оборот. Сума вивільнення, або залучененя засобів по
результатам оборотності визначається множенням кількості днів
прискорення чи уповільнення оборотності на одноденний об’м реалізації
в звітному періоді.

Показники використання оборотних засобів і методи їх обчислення наведені
в таблиці розрахунків показників в кінці другого розділу роботи.

Склад і структура засобів підприємства, ефективність їх використання
багато в чому визначаються джерелами їх формування.

Аналіз джерел утворення засобів виробництва дозволяє встановити, яка
доля активів виробництва фінансується власними засобами, а яка —
залученими, який вплив чинять залучені засоби на зміну рівня
рентабельності власних засобів.

Показані в І розділі пасиву баланса джерела власних засобів мають
цільове призначення:

для вкладень в основні фонди і нематеріальні активи;

довгострокові фінансові вкладення;

фінансування капітальних вкладень;

формування власних оборотних засобів (запасів і витрат), призначених
для уставної діяльності підприємства;

фінансування заходів за рахунок створених спеціальних фондів.

Статутний фонд є основним джерелом формування основних фондів,
нематеріальних активів і власних оборотних засобів. Джерелом не
завершеного будівництва і довгострокових фінансових вкладень виступають
як власні засоби, відображені в балансі по статтям “Спеціальні фонди і
цільове фінансування”, “Фінансування капітальних вкладень”,
“Амортизаційний фонд”, так і довгострокові кредити та позики, показані в
ІІ розділі пасиву баланса.

При аналізі балансу припускається, що довгострокові кредити та позики є
першочерговими джерелами фінансування незавершеного будівництва, а в
недостаючій частині джерелами служать спеціальні фонди, цільове
фінансування та амортизаційний фонд.

В пасиві балансу відображається і нерозподілений прибуток, який виступає
джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства, а
також його фінансових інвестицій.

Зміни, які відбулись на протязі звітного періоду в складі і структурі
джерел засобів підприємства, відображені в таблиці 7 (в процентних та
абсолютних величинах).

Коефіцієнти, які характеризують джерела засобів підприємства мають такий
вигляд:

коефіцієнт автономії або фінансової незалежності

власні джерела

власні + залучені джерела

Коефіцієнт показує питому вагу власних засобів в загальній сумі
фінансування активів балансу.

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів

сума всіх заборгованостей

сума власних коштів

Цей коефіцієнт показує, скільки залучених коштів припадає на одну
грошову одиницю власних коштів. Критичне значення, якщо він більше
одиниці,при високій оборотності оборотних засобів може не впливати на
фінансову автономність.

По даним бухгалтерського балансу необхідно встановити яка частина
власних джерел направляється на фінансування оборотних засобів. Цю
процедуру прийнято називати визначенням власних оборотних засобів, а в
міжнародній практиці — визначення чистого робочого капіталу.

Власні оборотні кошти потрібні підприємству для створення постійних
мінімальних виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, МШП),
покриття витрат незавершеного виробництва, витрат майбутніх перідів,
готової продукції, які служать для забеспечення безперервного процесу
виробництва і реалізації продукції. Залучені засоби знаходяться у
тимчасовому користуванні підприємства і підлягають поверненню їх
власникам або витрачаються за цільовим призначенням.

Наявність у підприємства оборотних засобів визначається по різниці
підсумків І розділу пасиву і І розділу активу балансу. Враховуючи, що
джерелом придбання основних засобів і капітальних вкладень є
довгострокові позичкові кошти, цілком виправдано додавати їх до підсумку
І розділу пасиву. Наявність власних оборотних засобів може бути
визначена і як різниця між всіма оборотними засобами (підсумок ІІ і ІІІ
розділів активу) і короткостроковими пасивами (підсумок ІІІ розділу
пасиву).

Фактична наявність власних оборотних засобів і їх норматив
відображаються в звіті (форма №3, рядок 590 і 595). Власні оборотні
засоби призначені для створення запасів і покриття витрат, показаних в
ІІ розділі активу балансу. Певна частина власних засобів має цільове
призначення і використовується в обороті як тимчасово вільні кошти. Це
перш за все відноситься до засобів спеціальних фондів і цільового
фінансування, амортизаційного фонду. Іммобілізація оборотних коштів
(відволікання їх на незаплавновані цілі) відображається по рядку 310
активу балансу як витрати, не перекриті засобами фондів і цільового
фінансування. На цю суму зменшується участь власних оборотних засобів в
формуванні запасів і затрат. У випадку недостатньості власних коштів для
створення вказаних запасів і покриття витрат підприємство залучає
позикові кошти у вигляді банківських кредитів, різної кредиторської
заборгованості. При цьому частина кредиторської заборгованості є стійким
джерелом формування запасів і затрат. Так як по умовам діючих
розрахунків ці засоби постійно знаходяться в обороті, їх називають
стійкими пасивами. До такої заборгованості відноситься частина
заборгованості робітникам і службовцям по заробітній платі і по платежам
на соціальне страхування, заборгованість по авансам одержаним, якщо вона
носить постійний характер. В балансі нормована частина стійких пасивів
не виділяється, що знижує його аналітичність. Підприємства повинні
обчислювати стійки пасиви і враховувати їх при визначенні джерел
оборотних засобів.

При аналізі джерел запасів і витрат необхідно врахувати, що мінімальні
залишки виробничих запасів повинні створюватись в розмірах, які можуть
забеспечити неперервність процесів виробництва і реалізації продукції,
та покриватись за рахунок власних джерел. Накопичення над нормативних
запасів веде до уповільнення оборотності оборотних засобів і залучення
позчкових коштів для їх покриття.

В обороті підприємства постійно знаходиться частина кредиторської
заборгованості (стійкі пасиви). Необхідно знати середні залишки цієї
заборгованості і враховувати їх при розрахунку споживання власних
оборотних засобів.

Фінансова стійкість підприємства визначається достатньою наявністю
власних джерел оборотних засобів для покриття запасів і витрат, так як
при цьому забеспечується фінансова незалежність від зовнішніх позикових
джерел, які можуть бути обмежені або дорогими. Про те, якщо грошових
коштів і швидкореалізуємих цінних паперів у підприємства більше, чим
кредиторської заборгованості, то його платоспроможність в нормі.

Аналіз стану розрахунків і платоспроможності підприємства.

Фінансовий стан підприємства в значній мірі залежить не тільки від
забеспеченості власними оборотними коштами, але й від стану розрахунків
та залучення в оборот позикових засобів.

Розрахункові відносини характеризуються станом дебіторської та
кредиторської заборгованості. Розглядають виправдану та не виправдану
дебіторську та кредиторську заборгованості.

Виправдана виникає і погашається у віідповідності з встановленою
системою розрахунків між підприємствами, організаціями та окремими
громадянами. Невиправдана заборгованість з’являється в результаті
порушення договірних умов, установленого порядку та терміну розрахунків.

В процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості перш за
все встановлюють її розміри, характер, динаміку та строки виникнення,
для чого складається баланс дебіторської та кредиторської заборгованості
(див. таблицю 2).

Слід врахувати, що частина вмправданої кредиторської заборгованості ( по
заробітній платі, по розрахунках з постачальниками та інше) постійно
знаходиться в обороті підприємства і може використовуватись для
створення виробничих запасів. По даним балансу може бути дана лише
загальна оцінка складу та динаміки дебіторської та кредиторської
заборгованості. Для поглибленого аналізу і прийняття мір по її зниженню
необхідно використовувати дані аналітичного обліку, де дається її
розшифровка, вказується сроки виникнення.

При аналізі треба виявити, чи не списувалась дебіторська заборгованість
на збитки, так як зниження заборгованості по цій причині — негативне
явище. Необхідно також перевірити, чи немає в складі кредитів
заборгованості, по якій минув строк позивної давності (на державних
підприємствах вона належить внесенню в бюджет).

Визначається також середній строк погашення дебіторської заборгованості,
для чого застосовують формули розрахунку оборотності.

До першочергових зобов’язань відносится заборгованість робітникам і
службовцям по заробітній платі, заборгованість по платежам фінансовим
органам, по позикам, заборговангість постачальникам.

У підприємства в результаті господарської діяльності постійно виникають
грошові зобов’язання постачальникам, банкам, фінансовим органам,
робітникам та службовцям підприємства та іншим.

Таблиця 2

Баланс дебіторської і кредиторської заборгованості

Статті дебіторської і кредиторської заборгованості На початок періоду На
кінець періоду Відхи-лення

(- /+)

Дебіторська заборгованість

Товари відвантажені, строк оплати за які не настав (ряд.160)

Розрахунки за товари, роботи і послуги строк оплати яких не настав (
ряд. 170)

Розрахунки з бюджетом (ряд, 200)

Розрахунки з персоналом по іншим операціям

Розрахунки з іншими дебіторами (ряд. 240)

Всього

Перевищення кредиторської над дебіторською заборгованістю

БАЛАНС

Кредиторська заборгованість

Розрахунки за товари, роботи і послуги строк оплати яких не настав
(ряд. 630)

Розрахунки по авансам одержаним (ряд. 660)

Розрахунки з бюджетом (ряд. 670)

Розрахунки по позабюджетним платежам (ряд. 680)

Розрахунки по строахуванні (ряд. 690)

Розрахунки по оплати праці (ряд. 700)

Розрахунки з іншими кредиторами (ряд 720)

Позики для працівників

Всього

Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською

БАЛАНС

Але оборотні засоби складаються не тільки (і не головним чином) з
грошових коштів якими погашаються вище вказані зобов’язання, вони
включають виробничі запаси, готову продукцію, дебіторську
заборгованість і тому подібне. Кожна з цих складових через визначений
час перетворюється на гроші.

Час необхідний для перетворення оборотних активів в грошову форму
характеризує їх ліквідність, тобто можливість погашення своїх
зобов’язань.

2.2. Методика експрес-аналізу фінансової звітності

Метою експрес-аналізу фінансовї звітності є наочна і проста оцінка
фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарського суб’єкта.
Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річними
звітами і фінансовою звітністю.

Складання річної звітності є цілком звичайною практикою більшості
компаній економічно розвинутих країн. Згідно стандарту, основними
компонентами річного звіту є: підготовлена, згідно нормативних
документів, звітність, аналітичні розшифровки і примітки до них, інша
аналітична інформація, корисна для одержання більш повної і об’єктивної
картини про майновий і фінансовий стани підприємства.

Культура складання звіту — один з факторів успішного ведення бізнесом як
з позиції самої компанії, підготувавшої звіт, так і з позиції її
зовнішніх контрагентів. Така склалась тенденція в західній практиці,
так розвивається облік і на Україні. По-перше, добре структурований звіт
дозволяє керівництву підприєиства і його власникам по-новому глянути на
стан справ на підприємстві, досягнуті результати фінансово-господарської
діяльності, визначитися з перспективами її розвитку. По-друге, для
контагентів підприємства бухгалтерський звіт все в більшій мірі стає
основним інформаційним документом, підтверджуючим можливість і
економічну доцільність взаєиодії з даним підприємством. По-третє, звіт —
це своєрідний спосіб реклами діяльності (нерідко першим кроком
фірми-контрагента, при встановленні виробничих контактів, є запит про
можливість ознайомлення з річним бухгалтерським звітом потенційного
партнера), тому від того, на скільки грамотно і привабливо зроблено
звіт, може в значній мірі залежати результат майбутніх переговорів про
співробітництво.

Правило — перш ніж підписувати контракт познайомся з річним звітом
контрагента — істина для будь-якого бізнесмена.

В загальному вигляді методикою експрес-аналізу звітності передбачається
аналіз ресурсів і їх структури, результатів господарювання,
ефективності використання власних і залучених коштів. Зміст
експрес-аналізу — вибір невеликої кількості найбільш істотних і
порівняно не важких в обчисленні показників і постійне дослідження їх
динаміки. Цей вибір є суб’єктивним, і проводиться аналітиком. Один з
варіантів відбору аналітичних показників для визначення економічного
потенціалу підприємства і оцінки його діяльності наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Сукупність аналітичних показників для експрес аналізу

Напрямки (процедура) аналізу Показник

1. Оцінка стану та динаміки економічного потенціалу підприємства

1.1. Оцінка майнового стану 1. Сума господарських коштів, що знаходяться
в розпорядженні підприємства, грн.

2. Вартість основних засобів, грн.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів, %.

Частка основних засобів в загальній сумі активів.

1.2. Оцінка фінансового стану 1. Сума власних джерел підприємства та їх
частка в загальній сумі, грн.

2. Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів.

3. Коефіцієнт покриття.

4. Частка довгострокових залучених коштів у загальній сумі джерел.

1.3 Наявність у балансі хворих статей 1. Збитки.

2. Кредити та позики, що не погашені в строк.

3. Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість.

4. Векселі видані (одержані) прострочені.

2. Оцінка прибутковості фінансово-господарської діяльності

2.1. Оцінка прибутку 1. Прибуток, грн.

2. Рентабельність продукції, %.

3. Рентабельність основної діяльності.

2.2.Оцінка динамічності Темп росту виручки (валового доходу) від
реалізації, %.

Темп росту прибутку, %.

Оборотність активів.

Тривалість операційного та фінансового циклів.

Коефіціїєнт сплати дебіторської заборгованості.

2.3. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу 1.
Рентабельність активів, %.

2. Рентабельність авансованого капіталу.

Більшість з наведених в таблиці 3 показників, рівно як і тенденція їх
зміни, мають достатньо наочну економічку інтерпритацію, тому наведемо
тільки деякі коментарі.

Амортизація являє собою процес розподілення на готову продукцію витрат
на основні засоби. Тому коефіцієнт зносу, який залежить від прийнятої
методики здійснення амортизаційних відрахувань, строго кажучи, не
відображає фактичного зносу основних засобів, рівно як і коефіцієнт
годності не дає точної оцінки їх поточної вартості. Це відбувається по
ряду причин. Наприклад, на законсервоване обладнання і транспортні
засоби нараховується амортизація на повне відновлення, тобто фізично ці
засоби не зношуються, але загальна оцінка зносу основних засобів
змінюється, що стосується поточної вартісної оцінки технічних засобів і
ступені їх відповідності розрахунковій величині залишкової вартості, то
в принципі вони залежать від таких факторів, як темп інфляції, стан
кон’юктури ринку і попиту, правільності визначення корисного строку
експлуатації основних засобів і т.п..

Не дивлячись на умовність показника зносу основних засобів, він має
певне аналітичне значення. По деяким оцінкам, значення коефіцієнта зносу
більше чим 0,5 вважається не бажаним.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору коротко- та
довгострокової перспективи.

В першому випадку критерієм оцінки фінансового стану є ліквідність і
платоспроможность підприємства, тобто здібність своєчасно і в повному
обсязі провести розрахунки по короткостроковим зобов’язанням.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здібність його
трансформуватись в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається
тривалістю часового періоду, на протязі якого може бути здійснена ця
трансформація (чим коротший період тим вище ліквідність данного виду
активу).

Ліквідність підприємства — це наявність в нього оборотних засобів в
розмірі, теоретично достатньому для покриття короткострокових
зобов’язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених
контрактами.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства грошових
коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторський
заборгованості, яка потребує термінового погашення. Основними ознаками
платоспроможності є:

наявність в достатньому об’ємі коштів на розрахунковому рахунку;

відсутнісить простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і платоспроможность не тотожні одне одному. Так коефіцієнти
ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан, як задовільний,
проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в оборотних активах
значну частину становлять неліквіди та прострочена дебіторська
заборгованість. Оцінка ліквідністі та платоспроможності може бути
виконана з певним ступенем точності. В першу чергу звертають увагу на
статті, характиризуючі наявність коштів на рахунку в банку і касі. Вони
виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна котре має
абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, маючого лише
відносну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, можуть бути включені в
фінансово-господарську діяльність в будь-який момент, тоді як інші види
активів можуть включатися лише з певною часовою затримкою. Мистецтво
фінансового управляння якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках
лише мінімально необхідну суму коштів, а іншу частину котра може
знадобитись для поточної оперативної діяльності, — в швидкореалізованих
активах.

Можна сказати, що чим значніший розмір грошових коштів на рахунках в
банку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має
достатньо коштів для поточних розрахунків та платежів.

Проте наявність незначних залишків на рахунках зовсім не означає, що
підприємство неплаиеспроможне — кошти можуть поступити на рахунок на
протязі найближчих днів; деякі види активів при необхідності легко
перетворюются в грошові кошти.

Про неплатоспроможність свідчить, як правило, наявність “хворих” статей
в звітності (“Збитки”, “Кредити і позики не погашені в строк”,
“Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість”, “Векселі
видані — прострочені”). Про те це також не завжди правильно:

фірми-монополісти можуть йти на несуворе додержання контрактів з
постачальниками та підрядчиками (показують, що можуть найти їм заміну);

в умовах інфляції, якщо договір на передбачену коротко- чи довгострокову
позику складено не продумано, то виникає спокуса порушити його і
сплачувати штрафи знеціненими грішми.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства
характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності
підприємств від зовнішніх інвесторів та кредиторів. Єдиних нормативів
відношення власних і залучених засобів не існує. Проте вважається, що
частка власного капіталу повинна бути достатньо велика — не менше 60%.

Однак високорентабельне підприємство, яке має високу обороротність
оборотних засобів, може дозволити собі відносно високий рівень
залученого капіталу.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства
вимірюється абсолютними і відносними показниками.

Розрізняють показники економічного ефекту та економічної ефективності.

Економічний ефект — показник, який характеризує результат діяльності. Це
абсолютний об’ємний показник. В залежності від рівня управлянния та
галузевої належності підприємства в якості показників використовують
показники валового національного продукту, валового прибутку від
реалізації, прибутку і т.п.

Основним показником беззбитковості роботи підприємства є прибуток.
Проте по цьому показнику, взятому ізольовано, неможливо зробити
обосновані висновки про рівень рентабельності. Прибуток в 100 тис. грн.
може бути прибутком різновеликих по масштабам діяльності і розмірам
владеного капіталу підприємств. Ступінь відносної ваги цієї суми також
буде не однакова. Тому в аналізі використовують різні коефіцієнти
рентабельності.

Економічна ефективність — відносний показник, що співставляє одержаний
ефект з затратами чи ресурсами, вокористаними для досягнення цього
ефекта. Загальну оцінку економічної ефективності діяльності підприємства
дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а ріст
їх в динаміці розглядується як позитивна тенденція.

При аналізі доцільно використовувати послідовність взаємопов’язаних і не
складних, по структурі та кількості показників, таблиць:

Господарські засоби підприємства та їх структура (містить такі
показники, як величина господарських засобів в оцінці нетто, основні
засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, власні оборотні засоби);

Основні засоби підприємства (приводиться вартісна оцінка основних
засобів, частка орендованих основних засобів, коефіцієнти зносу і
оновлення);

Структура і динаміка оборотних засобів підприємства (приводиться
укрунене групування статей ІІ та ІІІ розділів балансу, а також ряд
специфічних показників, таких, як величина власних оборотних засобів, їх
частка в покритті товарних запасів та інше);

Основні результати фінансово-господарської дяльності підприємства
(прибуток, рентабельність, рівень витрат обертання, фондовіддача,
показник оборотності);

Ефективність використання фінансових ресурсів (всього фінансових
ресурсів, в тому числі власних і залучених, рентабельність авансованого
і власного капіталу та інше).

2.3. Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності підприємства

Фінансова звітність (комплекс показників діяльності фірми) служить
джерелом інформації для оцінки та характеристики фінансово-господарської
діяльності підприємства на певний звітний момент. Розглянемо основні
показники які використовуються при аналізі фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Показники оцінки майнового стану

Сума господарських засобів, які знаходяться в розпорядженні
підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які
знаходяться на балансі підприємства. Це загальна облікова оцінка, яка не
співпадає з загальною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього
показника свідчить про нарощення майнового потенціалу підприємства.

Частка активної частини основних засобів. Згідно нормативної
докуметації, частина основних засобів — машини, обладнання і транспортні
звсоби. Ріст цього показника в динаміці оцінюється як позитивна
тенденція.

Коефіцієнт зносу. Характеризує частку вартості основних засобів, яка
залишилася для списання на затрати в послідуючих періодах.
Вивористовується в аналізі як характеристика стану основних засобів.
Доповненням цього показника до 100 % (чи 1) є коефіцієнт годності.

Коефіцієнт оновлення. Показує яку частину від наявних на кінець звітного
періоду від основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибутаття. Показує яка частина основних засобів, з якими
підприємство почало діяльність в звітному періоді вибула із-за старості
та по іншим причинам.

Оцінка ліквідності і платоспроможності

Величина власних оборотних засобів. Характеризує ту частину власного
капіталу підприємства яка є джерелом покриття оборотних активів
підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш одного року). Це
розрахунковий показник, який залежить як від структури активів, так і
від структури джерел засобів. При інших рівних умовах ріст показника в
динаміці розглядається як позитивна тенденція. Оборотні засоби — цей
показник характеризує активи підприємства (ІІ і ІІІ розділи активу
баланса), власні оборотні засоби — джерела засобів, а саме частина
власного капіталу підприємства (як джерело покриття оборотних активів).
Величина власних оборотних засобів дорівнює перевищенню оборотних
активів над поточними зобов’язаннями. Можлива така ситуація коли
величина зобов’язаннь перевмщує величину активів (тобто одним з джерел
покриття основних засобів і необоротних активів є кророткострокова
кредиторська заборгованість). Фінансовий стан підприємства в цьому
випадку нестійкий, потрібні термінові міри по його виправленню.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує частину власних
оборотних засобів, які знаходяться в формі грошових коштів. Для
нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від
нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динасіці є
позитивним фвктором. Оріентовне значення показника встановлюється
самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока одноденна
потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт покриття (загальний). Дає загальну оцінку ліквідності
активів, показуючи скільки гривень оборотних активів підприємства
приходиться на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи
перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємства розглядається
як успішно функціонуюче. Розмір перевищення й виражається коефіцієнтом
покриття. Нижнє значення показника — 2 (по західній обліково-аналітичній
практиці).

Коефіцієнт швидкої ліквідністі. Аналогічний коефіцієнту покриття, проте
з розрахунку виключена найменш ліквідна частина оборотних активів —
виробничі запаси. Нижнє значення показника — 1. Якщо ріст показника
пов’язаний з ростом дебіторської заборгованості, то діяльність
підприємства можна характеризувати з гіршої сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідністі (платоспроможності). Є найбільш
жорсткім критерієм ліквідності: показує яка частина короткострокових
боргових зобов’язань при необхідності може бути погашена негайно. Нижня
границя показника — 0,2. У вітчизняній практиці середнє значення цих
коефіцієнтів ліквідності, як правило значно нижче. Доцільно розглядати
ці показники в динаміці, доповнюючи порівняльним аналізом доступних
даних по аналогічним підприємствам.

Частка власних оборотних засобів в покритті запасів. Характеризує
частину вартості запасів яка покривається власними оборотними коштами
(велике значення має для підприємств торгівлі; нижня границя — 0,5).

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується співвідношенням величин
“нормативних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення
показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства
розглядається як не стійкий.

Оцінка фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства —
стабільність його діяльності в напрямку довгострокової перспективи. Вона
пов’язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його
залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Якщо структура
“власний капітал — залучені кошти” має значний перекос в сторону боргів,
підприємство може збанкротувати, якщо декілька кредиторів одночасно
будуть вимагати свої гроші назад в “незручний” час.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується
співвідношенням власних та залучених коштів. Але цей показник дає лише
загальну характеристику фінансової стійкості. Тому у світовій та
вітчизняній аналітичній практиці розроблена система показників, яка
наведена нижче.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників
підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльності.
Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більш фінансово стійке,
стабільне та незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство (нижня
границя показника — 0,6).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного
капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто
вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована.

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів. Його значення
рівне, наприклад, 0,178 означає, що на кожну гривню власних коштів, які
вкладені в активи підприємства, приходиться по 17,8 копійок позичених
коштів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності
підприємства від зовнішніх кредиторів, тобто про деяке зниження
фінансової стійкості і навпаки.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Показує, яка частина
основних засобів та інших вкладень (І розділ активу балансу)
профінансовано за рахунок довгострокових залучених коштів.

Коефіцієнт структури залученого капіталу. Дозволяє встановити частку
довгострокових позик у загальній сумі залучених коштів. Цей показник
може значно коливатися в залежності від стану кредиторської
заборгованості, порядку кредитування поточної виробничої діяльності і
т.п.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Характеризує
частку довгострокових позик, залучених для фінансування діяльності
підприємства поруч з власними коштами.

Не існує єдиних нормативних критеріїв для цих показників. Вони залежать
від багатьох факторів: галузевої залежності підприємства, оборотності
мобільних засобів та інше. Можна сформулювати тільки одне правило, яке
“працює” для підприємств будь-якого типу: власники підприємства
(акціонери, інвестори, які зробили внесок в уставний капітал) віддають
перевагу розумному росту в динаміці частки залучених коштів, кредитори ж
(постачальники, банки та інші контрагенти), навпаки, віддають перевагу
підприємствам з високою часткою власного капіталу, збільшою фінансовою
автономністю.

Оцінка ділової активності

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства,
досягненні ним поставленої мети, що відображають вартісні і натуральні
показники, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні
ринків збуту своєї продукції.

Показники цієї групи характеризують результати та ефективніть поточної
основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному
рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного
підприємства і споріднених за сферою вкладення капіталу підприємств.
Такими якісними, тобто неформалізованими, критеріями є: широта ринків
збуту продукції, що поставляється на експорт, репутація підприємства.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть бути зроблені за
двома напрямками:

ступінь виконання плану згідно з основними показниками, забеспечення
заданих темпів їх зростання;

рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Діяльність будь-якого підприємства може бути охарактеризована з різних
сторін. Як правило, основні оцінюючі показники — обсяг реалізації та
прибуток. Окрім них в аналізі застосовують показники, які відображають
специфіку виробничої діяльності підприємства. Оцінюючи динаміку основних
показників, необхідно співставляти темпи їх зміни. Оптимальне їх
співвідношення таке:

Тбп > Тр > Так > 100%,

де Тбп ,Тр,Так — відповідно темп зміни балансового прибутку, обсягу
реалізації, авансованого капіталу.

Ця залежність означає:

економічний потенціал підприємства росте;

у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації
збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства
використовуються більш ефективно;

прибуток збільщується випереджаючими темпами, що свідчить про відносне
зниження затрат виробництва.

Таблиця 4

Показники ділової активності

1. Виручка від реалізації

2. Балансовий прибуток

3. Продуктивеість праці

4. Фондовіддіча

5. Оборотність коштів у розрахунках

– в оборотах

– в днях

6. Оборотність виробничих запасів

– в оборотах

– в днях

7. Оборотність кредиторської заборгованості

8. Тривалість операційного циклу

9. Тривалість фінансового циклу

10. Коефіцієнт погашення дебітор-ської заборгованості

11. Обертання власного капіталу

12. Обертання авансованого капіталу

Це співвідношення можна назвати “золотим правилом”. Проте можливі
відхилення, які не завжди негативні (освоєння нових направлень вкладення
капіталу, реконструкція та модернізація діючих підприємств, які зв’язані
з значними вкладеннями фінансових ресурсів, в перспективі окупляться).
Слід також враховувати інфляцію.

Ще одне направлення оцінки ділової активності — аналіз і порівняння
ефективності використання ресурсів підприємства. Відомо безліч
показників,що застосовуються в ході такого аналізу. Найбільш
розповсюджені наведені в таблиці 4.

Оцінка рентабельності

До основних показників цієї групи, які використовуються для
характеристики рентабельності вкладень в діяльність того чи іншого виду,
відносяться рентабельність авансованого капіталу та рентабельність
власного капіталу. Вони показують, скільки гривень прибутку припадає на
одну гривню авансованого (власного) капіталу. При цьому аналізі
використовують або балансовий, або чистий прибуток.

Окрім наведених показників обчислюють також коефіцієнти рентабельності
всієї продукції вцілому, а також окремих її видів. У першому випадку
співставляють прибуток та виручку від реалізації продукції, а в другому
— прибуток та виручку від реалізації продукції конкретного виду. У
вітчизняній практиці також поширений коефіцієнт рентабельності основної
діяльності: відношення прибутку від реалізації до затрат на виробництво
реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи
звітного періоду; вірогідний і плановий ефект довгострокових інвестицій
він не відображає.

Коефіцієнти рентабельності віддзеркалюють наскільки прибуткова
діяльність компанії. Ці коефіцієнти розглядаються, як відношення
одержаного прибутку до об’єму реалізованої продукції.

Таблиця 5

Методика розрахунку основних показників

Оцінка майнового стану

Формула розрахунку

Нормальне значення Звіт-на фор-ма, № Номери рядка (р), граф (г),форм (ф)

1 2 3 4 5

1. Оцінка стану динаміки економічного потенціалу підприємства

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства

Підсумок балансу-нетто

р330

Частка активної частини основних засобів Вартість активної частини ОЗ

Вартість основних засобів

3 р114 + р200г1

р020г6

Коефіцієнт зносу основних засобів

Знос ОЗ

Балансова вартість ОЗ Бажано, щоб у динаміці зростав

р011г4

р012г4

Коефіцієнт оновлення ОЗ Балансова вартість ОЗ, що поступили за період

Балансова вартість ОЗ на кінець періоду

(0,2 — 0,3

р020г4

р020г6

Коефіцієнт вибуття ОЗ Балансова вартість ОЗ, що поступили за період

Балансова вартість ОЗ на початок періоду

р020г4

р020г1

1 2 3 4 5

2. Оцінка ліквідності

Величина власних оборотиних засобів (функціонуючий капітал) а) Власний
капітал + довгострокові зобов’язання – основні засоби і вклвдення;

б)Поточні активи – поточні зобов’язання Бажано, щоб у динаміці зростав

1 а) р495 +р530 – р070 – р485 – р490

б) р150 + р320 – р750

Маневреність оборотних засобів Грошові засоби

Функціонуючий капітал

( 0,1

1 р260 + р270 + р280 + р290

(2.1)

Коефіцієнт покриття (загальний) Поточні активи

Поточні зобов’язання

( 1 — 2

1 р150 + р320

р750

Коефіцієнт швидкої ліквідності Грошові засоби, розрахунки та інші активи

Поточні зобов’язання

( 0,1

1 р320

р750

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) Грошові засоби

Поточні зобов’язання

(0,2 — 0,5

1 р260 + р270 +р280 +р290

р750

Частка оборотних засобів в активах

Поточні активи

Всього господарських засобів Залежить від галузі виробництва

Бажано, щоб в динаміці зростав.

р150 +р320

р330

Частка виробничих запасів в поточних активах

Запаси і затрати

Поточні активи Залежить від галузі виробництва.

р150

р150 + р320

Частка власних оборотних засобів в покритті запасів Власні оборотні
засоби

Запаси і затрати

( 0,6 — 0,8

1 (2.1)

р150

Коефіцієнт покриття запасів Нормальні джерела

формування запасів

Запаси і затрати

( 1

1 р495 + р500 + р510 + р600 + р610 + р630 + р650 +р660 – р070

р150

3. Оцінка фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт концетрації власного капіталу Власний капітал

Всього господарських засобів

(0,5

1 р495

р330

Коефіцієнт фінансової залежності Всього господарських засобів

Власний капітал

( 0,5

1 р330

р495

Коефіцієнт маневреності власного капіталу Власні оборотні засоби

Власний капітал Добре коли в динаміці росте.Оптимальний 0,5 1

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу Залучений капітал

Всього господарських засобів

(0,5 1 р530 +р750

р330

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень Довгострокові зобов’язання

Осносні засоби та інші позаоборотні активи В динаміці по-винен
наближатися до 1 1

р530

р070

Коефіцієнт довгост-окового залучення позикових коштів Довгострокові
зобов’зання

Довгострокові зобов’зання + Власний капітал В динаміці повинен
змешуватись 1

р530

р530 +р495

1 2 3 4 5

Коефіцієнт структури залученого капіталу Довгострокові зобов’зання

Залучений капітал

1 р530

р530 +р750

Коефіцієнт співвідно-шення залучених і власних засобів

Залучений капітал

Власний капітал

(1 1

р530+р750

р495

4. Оцінка ділової активності

Виручка від реалізації

2 р010 г3

Балансовий прибуток

2 р100 г3

Продуктивність праці Виручка від реалізації

Середньосписочна чисельність працюючих

р010 ф2

р310 г3 ф3

Фондовіддача Виручка від реалізації

Середня вартість основних засобів

1 р010 ф2

р012(г3+г4):2 ф1

Оборотність засобів у розрахунках (в оборотах) Виручка від реалізації

Середня дебіторська заборгованість Добре коли в динаміці зростає 2.1

(4.1)

р160+…+р240

Оборотність коштів у розрахунках (в днях) 360 днів

Показник 4.5 Добре коли зменшується

Оборотність коштів у розрахунках (в оборотах) Витрати на виробництво
продкуції

Середні виробничі запаси Добре коли в динаміці зростає 2

1 р040 ф2

р150 ф1

Оборотність виробничих запасів (в днях) 360 днів

Показник 4.7 Добре коли зменшується

Оборотність кредиторської заборгованості (в днях) Середня кредиторська
заборгованість * 360днів

Витрати на виробництво продукції

р750 ф1

р040ф2

Тривалість операційного циклу Показник 4.6 + показник 4.8

Тривалість фінансового циклу Показник 4.10 – показник 4 .9

Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості Середня дебіторська
заборгованість

Вмручка від реалізації Добре коли в динаміці зменшується 1

Оборотність власного капіталу (в оборотах) Виручка від реалізації

Середня веричина власного капіталу Добре коли в динаміці зростає 2

1 р010 ф2

р495 ф1

Оборотність основного капіталу Виручка від реалізації

Підсумок балансу-нетто

1 р010 ф2

р330 ф1

Коефіцієнт- стійкості економічного зростання Чистий прибуток –
дивіденди, виплачені акціонерам

Власний капітал

В розрахунках використовується дані бухгалтерського обліку

5. Оцінка рентабельності

Чистий прибуток Балансовий прибуток – платежі до бюджету

2 р090 – р200

Рентабельність продукції Прибуток (результат) від реалізації Добре коли
в динаміці зростає 2 р050

р010

Рентабельність основної діяльності Прибуток від реалізації

Затрати на виробництво продукції

2 р050

р040

1 2 3 4 5

Рентабельність основного капіталу Чистий прибуток

Підсумок балансу-нетто

1 (5.1)

р330ф1

Рентабельність власного капіталу Чистий прибуток

Середня величина власного капіталу

1 (5.1)

р495 ф1

Період окупності власного капіталу

Середня величина власного капіталу Добре коли в динаміці зменшуєть-ся 1

2 р495ф1

(5.1)

Розділ 3

Аналіз фінансової звітності підприємства “Техштамп”

3.1. Аналіз майнового стану підприємства

Підприємство “Техштамп” є малим державним підприємством. Воно
організовано в 1992 році. Спеціалізується на проектуванні і виготовленні
надміцних твердосплавних штампів, осностки і штамповки.

В періоді, який аналізується, робота підприємства здійснювалась на
внутрішньому ринку за господарськими договорами з підприємствами
України.

Статутний фонд на звітну дату складає 153 тис. грн., списочна
чисельність персоналу — 18 чоловік, середньосписочна чисельність — 27.

Об’єм реалізованої продукції — 9,119 млн. грн., рентаабельність
реалізованої продукції — 15,6 %, собівартість реалізованої продукції
7,887 млн. грн.. Отриманий прибуток в розмірі 1,232 млн. грн., чистий
прибуток складає 868 тис. грн..

Фонд зарабітної плати склав 2,845 млн.грн., при цьому середня заробітна
плата 8,780 тис. грн..

Транспортних засобів на балансі підприємство не має.
Зовнішньоекономічної діяльності не веде.

Фінансовий стан можна охарактеризувати як задовільний.

“Читаючи” баланс підприємства потрібно відмітити, що воно не має
залишків по таким “хворим” статтям, як “Збитки”, “Кредити та позики, що
не погашені в строк”, не має невиправданої дебіторської заборгованості.

Для кращої аналітичності балансу і аналізу фінансового стану
підприємства складають баланс-нетто.

Баланс-нетто

АКТИВ На початок року На кінець року

І. Оновні засоби та ін. позаоборотні активи

Оновні засоби та нематеріальні активи 198 153

капітальні та фінансові вкладення — —

Інші вкладення — —

Всього по розділу І 198 153

ІІ. Запаси і затрати

Виробничі запаси і незавершене виробництво 779 2620

Готова продукція — —

Інші запаси і затрати — —

Всього по розділу ІІ 779 2920

ІІІ. Грошові кошти, розрахунки та ін. Активи

Грошові кошти 341 3116

Короткострокові фінансові вкладення — —

Розрахунки з дебіторами 256 579

Інші активи 1 —

Всього по розділу ІІІ 598 3695

БАЛАНС 1575 6468

ПАСИВ На початок року На кінець року

І. Джерела власних коштів

Статутний фонд 198 153

Спец. фонди та цільове фінансування 64 394

Нерозподілений прибуток — —

Інші джерела — —

Всього по розділу І 262 547

ІІ. Довгострокові пасиви

Довгострокові кредити банків — —

Довгострокові позикові кошти — —

Всього по розділу ІІ — —

ІІІ Розрахунки та інші пасиви

Короткострокові кредити та позикові кошти — —

Розрахунки з кредиторами 1313 5921

Інші пасиви — —

Всього по розділу ІІІ 1313 5921

БАЛАНС 1575 6468

Баланс-нетто дає оцінку суми засобів, які знаходяться в розпорядженні
підприємства. На звітний період підсумок балансу-нетто складає 6,468
млн. грн..

Розлянемо тепер структуру майнового стану підприємства, яка істотно
залежить від виду діяльності, об’ємів виробництва та інших факторів.

Таблиця 6

Аналіз структури активів

Актив балансу На початок періоду

На кінець періоду

Абсолютні відхилення

тис. грн. % тис. грн. % тис. грн

1. Майно — всього 1575 100 6468 100 +4893

1.1. Іммобілізовані засоби 198 12,6 153 2,4 -45

1.2. Мобільні активи 1377 87,4 6315 97,6 +4938

1.2.1.Запаси і затрати 779 56,6 2620 41,5 +1841

1.2.2. Дебіторська заборгованість 256 18,6 579 9,2 +323

1.2.3. Грошові кошти 342 24,8 3116 49,3 +2774

Всього мобільних засобів 1377 87,4 6315 97,6 +4938

Питома вага основних засобів (іммобілізовані засоби) на кінець звітного
періоду зменшується з 12,6% до 2,4% (на 4,5 тис. грн.), а оборотних
засобів навпаки збільшується з 87,4% до 97,6%. Таким чином приріст
активів відбувся за рахунок збільшення частини оборотних засобів.

Збільшення мобільних засобів виникло в основному за рахунок росту в їх
складі грошових коштів (з 24,8% до 49,3%), а також запасів і затрат (на
1841 тис. грн.).

Основні засоби і запаси характеризують економічний потенціал
підприємства, тому в нормальних умовах збільшення їх питомої ваги
звідчить про позитивну роботу. З балансу видно, що виробничі запаси не
перевищують нормативу, але підприємство має значну частину незавершеного
виробництва не кінець періоду.

Джерела формування господарських засобів (пасиви) згрупуємо для аналізу
слідуючим чином:

Таблиця 7

Структура і склад пасивів

Актив балансу На початок періоду

На кінець періоду

Абсолютні відхилення

тис. грн. % тис. грн. %

1.Джерела майна — всього 1575 100 6468 100 +4893

1.1.Власний капітал 262 16,6 547 8,5 +285

1.2.Залучений капітал 1313 83,4 5921 91,5 +4608

1.2.1.Довгострокові пасиви — — — — —

1.2.2.Короткострокові пасиви — — — — —

1.2.3.Кредиторська заборгованість 1313 83,4 5921 100 +4608

Всього зобов’язань 1313 83,4 5921 100 +4608

Вважають, що нормативне співвідношення між власним і залученим капіталом
повинно становити 50/50. Проте це співвідношення умовне і залежить від
виду діяльності і політики підприємства.

З даної таблиці випливає, що активи підприємства в основному формуються
за рахунок залучених коштів (91,5%), причому основну частину яких
становить кредиторська заборгованість ( “По авансах одержаних”).

Можна сказати, що підприємство “Техштамп” в значній мірі залежить від
зовнішніх джерел фінансування, що негативно характеризує роботу
підприємства.

Для наступного аналізу зобов’язань необхідно проаналізувати стан
дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри, динаміку і
характер.

Таблиця 8

Баланс дебіторської і кредиторської заборгованості

Статті дебіторської і кредиторської заборгованості На початок періоду На
кінець періоду Відхилення

(- /+)

Дебіторська заборгованість — — —

Товари відвантажені строк оплати за які не настав (ряд.160) — — —

Розрахунки за товари, роботи і послуги строк оплати яких не настав (
ряд. 170) — — —

Розрахунки з бюджетом (ряд, 200) 118 — -118

Розрахунки з персоналом по іншим операціям — — —

Розрахунки з іншими дебіторами (ряд. 240) — 9 +9

Всього — — —

Перевищення кредиторської над дебіторською заборгованістю 1195 5912
+4717

БАЛАНС 1313 5921 +4608

Кредиторська заборгованість — — —

Розрахунки за товари, роботи і послуги строк оплати яких не настав (ряд.
630) — — —

Розрахунки по авансам одержаним (ряд. 660) 1193 4555 +3362

Розрахунки з бюджетом (ряд. 670) — 96 +96

Розрахунки по позабюджетним платежам (ряд. 680) 8 73 +65

Розрахунки по строахуванні (ряд. 690) 31 147 +116

Розрахунки по оплати праці (ряд. 700) 80 214 +134

Розрахунки з іншими кредиторами (ряд 720) 1 836 +835

Позики для працівників — — —

Всього — — —

Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською — — —

БАЛАНС 1313 5921 +4608

Кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Такий стан
можна вважати нормальним якщо нема залишків по статтям “Розрахунки з
кредиторами за товари, роботи і послуги, термін оплати яких не настав”,
“За товари, роботи і послуги, не оплачені в строк“, “Розрахунки з
бюджетом”, “Розрахунки по позабюджетних платежах” (тобто відсутня
невиправдана кредиторська заборгованість).

Аналізуючи кредиторську заборгованість по розрахункам підприємства
“Техштамп”, можна сказати, що існує заборгованість по розрахункам з
бюджетом і позабюджетними фондами (96 тис. грн. і 73 тис. грн.
відповідно на кінець періоду), по страхуванню (147 тис. грн.) і оплаті
праці (214 тис. грн.) не велика, і може бути покрита грошовими коштами,
які є на розрахунковому рахунку.

Заборгованість підприємства до кінця року знвчно збільшилась по статті
“Розрахунки по авансах одержаних” (на 3362 тис. грн.). Це відбулося
внаслідок політики передоплати, яку проводило підприємство “Техштамп”,
тобто при заключенні договорів на виготовлення продукції обумовлюється,
що замовник спочатку оплачує, а потім вже одержує замовлену продукцію.
Таким чином підприємство має замовлення і виробничий потенціал для їх
виконання.

Сума господарських засобів виросла на кінець періоду на 4893 тис. грн..
Коефіцієнт зносу становить 0,9, що говорить про вкрай високу
застарілість обладнання.

3.2. Аналіз ліквідності і фінансової стійкості

Існують різні методи аналізу фінансового стану. Найбільш широко
використовують вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких
оснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями
звітності. Цей метод є простим і оперативним.

Розглянемо на основі показників ліквідності і фінансової стійкості
діяльність підприємства за звітний період.

Показники ліквідності дозволяють визначити можливість підприємства на
протязі року оплатити свої прострочені зобов’язання.

Сума власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу) на початок року
становила 64 тис. грн., на кінець року 394 тис. грн.. Ріст цього
показника позитивно характеризує роботу підприємства.

Маневреність власних оборотних засобів:

на початок року = 341 : 64 = 5,33;

на кінець року = 3116 : 394 = 7,91.

При інших рівних умовах ріст цього коефіцієнта є позитивною тенденцією.
Це говорить про велику частину грошових засобів в складі функціонуючого
капіталу.

Коефіцієнт покриття (загальний):

на початок року = (779+598) : 1313 = 1,05;

на кінець року = (2620 + 3695) : 5921 = 1,07.

Цей коефіцієнт виріс на кінець року, що добре для підприємства. Поточні
активи (оборотні засоба) покривають поточні зобов’язання (на кожну
грошову одиницю короткострокових зобов’язань приходиться відповідно 1,05
і 1,07 грошових ожиниць оборотних засобів).

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

на початок року = 598 : 1313 = 0,46;

на кінець року = 3695 : 5921 = 0,62.

Цей коефіцієнт повинен бути більшим за одиницю, на кінець року він на
підприємстві зріс. Ймовірність оплати короткострокових зобов’язань тим
більша, чим вище цей коефіцієнт.

Коефіцієнт платоспроможності:

на початок року = 341 : 1313 = 0,26;

на кінець року = 3116 : 5921 = 0,53.

Як видно, цей показник досить високий, що говорить про можливість
підприємства при необхідності негайно погасити свою заборгованість.

Частка оборотних засобів в активах:

на початок року = (779 + 598) : 1575 = 0,87;

на кінець року = (2620 +3695) : 6468 = 0,98.

Оборотні засоби займають значну частину активів, що не зовсім бажано для
промислового підприємства.

Частка власних оборотних засобів в покритті запасів невелика, так як
підприємство працює на авансованому капіталі:

на початок року = (779 + 598 – 1313) : 779 = 0,08;

на кінець року = (2620 +3695 – 5921) : 2620 = 0,15.

Коефіцієнт покриття запасів:

на початок року = (226 +1193 – 198) : 779 = 1,6;

на кінець року = (547 + 4555 -153) : 2620 = 1,9.

Так як значення цього коефіцієнта більше одиниці, то фінансовий стан
підприємства розглядається як стійкий.

Розглянувши всі ці показники, можна сказати, що величина оборотних
засобів підприємства виросла в основному за рахунок найбільш ліквідної
їх частини — грошових коштів ( на 2775 тис. грн., чи в 9разів), які
можуть служити безпосереднім джерелом вмплати поточних зобов’язань.
Також відбувся ріст об’єму незавершеного виробництва на суму 1349 тис.
грн., проте це не є ознакою труднощів із збутом продукції, або
знижкенням продуктивності праці.

Фінансову стійкість визначають, порівнюючи суми запасів і витрат з
можливими джерелами їх формування.

Величина власних оборотних засобів (ВОЗ) становить:

на початок року = 262 – 198 = 64;

на кінець року = 547 – 159 = 394.

Тобто цей коефіцієнт виріс за звітний період на 330 тис. грн.

Величина нормальних джерел формування запасів (ДФЗ):

на початок року = 262 – 198 +1193 = 1257;

на кінець року = 547 -153 +4555 = 4949,

також виросла на 3692 тис. грн..

Запаси і затрати (ЗЗ) по балансу

на початок року = 779;

на кінець року = 2620.

Співвідношення між показниками ВОЗ, ДФЗ і ЗЗ складається таким чином:

ВОЗ Так > Тбл > 100%

Рис. 3. Темпи росту балансового прибутку, об’єму реалізації продукції,
авансованого капіталу

Проте, наскільки прибуткова діяльність підприємства, говорять
коефіцієнти рентабельності. Їх можна розрахувати, використовуючи звітну
форму № 2.

Проаналізуємо спочатку звіт про фінансові результати та їх використання.

Таблиця 11

Показник Базовий період

Звітний період

тис. грн. % тис.грн . %

Всього доходів (2+3) 1676 100 11037 100

Виручка від реалізації продукції 1746 104 11029 99,9

Доходи (збитки) від позареалізаційних операцій -70 -4,2 8 0,07

ПДВ 303 17,4 1910 17,3

Витрати на виробництво реалізованої продукції 965 55,3 7887 71,5

Результатн від реалізації (2-4-5) 478 27,4 1232 11,2

Балансовий прибуток 408 14,3 1240 11,2

Платежі в бюджет 59 19,5 37,2 19,5

Чистий прибуток 349 20,8 868 7,9

З таблиці 11 видно, що показник чистого прибутку має тенденцію зниження
(на початку періоду — 20,8%, на кінець періоду — 7,9%). Це пов’язано з
підвищенням затрат на виробництво продукції, частка яких у виручці від
реалізації збільшилась в звітному періоді до 71,5%. Отже, знизився і
результат від реалізації (на 16,2%).

Розглянемо більш детяльно показники рентабельності. Рентабельність
продукції на початок року склала 27%, а на кінець року знизилась до 11%.

Визначальним в цій частині фінансового аналізу звітної документації є
показник рентабельності реалізованої продукції, який на початку року
склав 19,9% (349 : 1746 * 100%), а на кінець — 7,9% (868 : 11029 *
100%). Цей коефіцієнт говорить про те, що кожна гривна реалізованої
продукції принесе 6 копійок чистого прибутку (в звітному періоді). Це
менше рівня минулого року на 12%. Таке становище є негативним.

Рентабельність основної діяльності:

на початок року = 478 : (1746 -781) = 0,5;

на кінець року = 1232 : 7887 = 0,16.

Цей показник в звітному періоді зменшився за рахунок підвищення затрат
на виробництво реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталу у звітному періоді зросла на 26%:

на початок року = 349 : 262 = 1,33;

на кінець року = 868 : 547 = 1,59.

Для більш глибокого аналізу факторів, які вплинули на зниження
рентабельності продукції (зміни відпускних цін, рівня собівартості і
т.п.). Необхідні додаткові засоби які відсутні в фінансовій звітності
підприємства.

Тому, аналізуючи показники ділової активності і результатів діяльності
підприємства “Техштамп”, потрібно відмітити, що темпи росту по основним
показникам господарської діяльності зросли, оборотність засобів
збільшилась, строки погашення дебіторської і кредиторської
заборгованості знизились, тривалість операційного циклу зменшилась, що
говорить про задовільну роботу підприємства. Коефіцієнт прибутку і
рентабельності знизились, що може бути наслідком не стабільності
економічних та політичних процесів, зміни в політиці оподаткування та
глибока загальна економічна криза, в якій перебуває наша країна.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу малого державного
підприємства “Техштамп”, можна сказати, що підприємство не має залишків
по “хворим” статтям балансу, працює на власному і авнсованому капіталі
(“нормальні” джерела покриття), є платоспроможним (враховуючи показники
абсолютної ліквідності, покриття запасів), співвідношення між сумами
власних оборотних засобів, запасами, витратами та джерелами формування
засобів свідчить про нормальну фінансову стійкість. Робота підприємства
є беззбитковою.

Висновок

В умовах ринкових відносин, з розвитком різних форм власності,
розширення кола користувачів бухгалтерської інформації, все більшого
значення набуває фінансова звітність. Підприємство в тій чи іншій мірі
потребує додаткових джерел фінансування. А для того щоб привернути увагу
кредиторів та інвесторів необхідно їх об’єктивно інформувати про свою
фінансову діяльність. А це можна зробити з допомогою фінансової
звітності.

В ході роботи були розглянуті основні методи і прийоми аналізу
фінансової звітності і проведено аналіз результатів діяльності та
загального фінансового стану державного підприємства “Техштамп” на
основі річного звіту.

Показники розраховувались в динаміці (темп росту) і на основі обчислення
абсолютних і відносних відхилень.

Детальний аналіз фінансової звітності підприємства “Техштамп” показав,
що основні засоби в структурі активів займають лише 2,4%, що занадто
мало для промислового підприємства. Також малу частину в структурі
пасивів підприємства займають власні джерела засобів (8,5%).

Підприємство має не погані показники ліквідності та платоспроможності,
воно спроможне замалі строки оплатити всі свої зобов’язання. Дуже велика
частка оборотних засобів в актиках підприємства, Також великий
коефіцієнт фінансової залежності підприємства. Ці показники негативно
характеризують діяльність підприємства і не можуть зробити його
привабливим для кредиторів.

З іншої сторони, дане підприємство не має довгострокових пасивів і
заборгованості по короткостроковим кредитам банків. Воно працює на
авансованому капіталі,цим пояснюється висока кредиторська заборгованість
і незавершене виробництво.

В сучасних не легких економічних умовах, коли більшість державних
підприємств закриваються, або не функціонують, не маючи постачальників
матеріалів та ринку збуту для своєї продукції, “Техштамп”
більш-меншстабільно працює, заключає договори на поставку своєї
продукції, одержує прибутки, та регулярно виплачує персоналу заробітну
плату.

Список використаної літератури

Пархоменко Квартальна бухгалтерська звітність // Бух. облік і аудит,-
1997, №3,- с.4-11.

Квартальна звітність: що змінилось і чому, або сімнадцять миттєвостей
цієї весни // Баланс, – 1997, №13, – с.13-25.

Собко В.В. Бухгалтерський облік у підприємстві – К.: Техніка, 1995.

Б. Нідлз та інші Принципи бухгалтерського обліку – М.: Фінанси і
статистика, 1996.

Н.М. Ткаченко Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності – К. : ВТОВ “ А.С.К.”, 1996.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М,
1996 — 176с.

Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные
с банкроцтвом. — М.,1995

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций.
Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1995.

Баканов М. И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М., 1996.

Крылова Т.Б. Выбор партнера: Анализ отчетности капиталистического
предприятия. — М., 1991.

Кузьминский А. и др. Аудит: практическое пособие. — К., 1996.

Петров В.В., Ковалев В.В. Как читать баланс. — М., 1993.

Пусак Н.А., Русак В.А. Основы фининсового анализа. — Мн., 1993.

Финансовый анализ деятельности фирмы. — М., 1994.

Финансы предприятий: учебное пособие. под ред. Стояновой, — М., 1995.

Хеддервик Н. Финансовы и економический анализ деятельности предприятий.
— М., 1996.

Черноморд П.В. Финансовыый контроль и учет в условиях перехода экономики
к рыночным отношениям. — М., 1992.

Чертыкин Е.М. Методы финансовых и комерческих расчетов. — М., 1992

Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственного положения. — М.,
1993.

Яругова А. Управленческий учет: опыт экономически развитых стран. — М.,
1991.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 2-е
издание, переработаное идоп. — Мн: ИП “Єкоперспектива”, 1997.

PAGE 70

бухгалтери

управлінський персонал

зовнішні користувачі

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter