Реферат на тему:

Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та зміст

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою є фінанси
підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва,
в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) і
національний дохід суспільства, а також формується основна частина
фінансових ресурсів держави.

Розподіл і перерозподіл створюваних матеріальних і духовних благ у
грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом формування
цільових грошових фондів у відповідних галузях народного господарства.

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального
виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення
виробничих, економічних та соціальних завдань, формування
централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як
держави, так і суб’єктів господарювання.

Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових
відносин, які виникають у суб’єктів господарювання у процесі їх
створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це грошові
відносини:

між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні
статутного фонду (капіталу) — одержання грошей з державного бюджету,
надходження пайових внесків та ін. Сума статутного капіталу державного
(муніципального) підприємства відображає розмір статутного фонду, а
акціонерного товариства — суму випущених ним акцій;

між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (постачальниками,
покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі
купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;

між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи
щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди тощо) різних видів
податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі. До них
належать також фінансові відносини підприємств з установами банків, які
виникають у процесі отримання і погашення кредитів, безготівкових
розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого
страхування з приводу сплати в них підприємствами страхових внесків і
отримання від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу
включаються також відносини підприємств з фондовим ринком та
інвестиційними фондами;

міме підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу
формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення;
виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані
збитки і утримання податків;

у межах підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і
накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при
розподілі отримуваного виторгу частину його підприємства спрямовують
передусім на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і
оборотних фондів, потім — на відшкодування витрат живої праці, а з
частини, яка залишилась, формують чистий дохід (прибуток), з якого
створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний,
статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах)
тощо.

Іншими словами, створення і функціонування підприємств, їх господарська
діяльність пов’язані з грошовими відносинами, які опосередковують
процеси виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень
та їх розподіл за відповідними каналами (фондами). У цьому зв’язку
об’єктом фінансів підприємств є грошові відносини, пов’язані з
отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і
використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб’єктами є
підприємства і організації, установи (банківські та бюджетні),
позабюджетні фонди та інші суб’єкти господарювання.

Матеріальною умовою появи і функціонування фінансів є гроші, покладені в
основу існування відповідних видів грошових відносин підприємств.

Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення,
здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів і
накопичень, формування відповідних грошових фондів.

Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, що
виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень,
формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, тобто у процесі
виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи
підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво
взаємопов’язані і впливають один на одного. Що стабільніше економіка
підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами,
стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням
виробництва і підвищенням його ефективності.

Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які
створюються на підприємствах у процесі розподілу їх доходів і
накопичень.

Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів,
фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси — це
специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати
кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств — це грошові
відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати
кількісно.

Призначення фінансів підприємств — забезпечувати фінансовими ресурсами
безперервність процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширювати
їх виробничі фонди (основні й оборотні), активно впливати на підвищення
продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення
накопичень і підвищення ефективності виробництва.

До основних принципів організації фінансів належать такі:

• демократичний централізм;

• плановість;

• господарський (комерційний) розрахунок;

• самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації
державою частини доходів підприємств у централізовані

фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів,
які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються
безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної
політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з
одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами
виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних
доходів і накопичень — з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих
показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в
обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального
розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод господарювання
підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами
діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних
доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах упроваджується
шляхом реалізації його принципів:

• господарсько-оперативної самостійності;

• самоокупності;

• матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

• контролю гривнею за результатами діяльності. Найважливішим принципом
госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат
підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для
сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і
матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами
їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує
підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи
на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити
8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що
на кожні 100 грн витрат підприємство має отримати 8-15 грн прибутку.

Важливим принципом організації фінансів підприємств є також
самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного
відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні
соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів
(прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не
лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції,
вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку
підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при
самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних
оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок
власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в
разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення
виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі
поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на
розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах
самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають
забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35
% собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень
рентабельності — величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу
основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням
обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам
необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела
фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило,
до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.

У навчальній літературі та підручниках з економіки і фінансів при
розкритті сутності фінансів підприємств взагалі не наводяться принципи
їх організації або розглядаються інші. Наприклад, у навчальному
посібнику за редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі принципи
організації фінансів підприємств:

• самостійність у сфері фінансової діяльності;

• зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

• контроль за фінансово-господарською діяльністю;

• самофінансування.

На наш погляд, перші чотири принципи — це принципи реалізації
госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте у згаданому
посібнику госпрозрахунок не виокремлюється як принцип організації
фінансів підприємств, як і принципи демократичного централізму і
плановості. Нами виокремлено ці принципи і розкрито їх зміст у сучасних
умовах господарювання підприємств.

Список використаної літератури:

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и
статистика, 1997.

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга,
1999.

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

Похожие записи