Реферат на тему:

Особливості інноваційної діяльності підприємств в сучасних умовах

Стан економіки держави, а отже, її майбутнє визначають
високотехнологічні підприємства, які створюють нові продукти й послуги.
Основою стратегічного курсу України, його базовим принципом має стати
реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної
моделі структурної перебудови та зростання економіки. Наявний
інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це
розраховувати.

Нововведення на підприємстві характеризуються поняттям інновації.

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації —
це новостворені і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології,
продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення
виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що
істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної
сфери, забезпечують економію витрат чи створюють умови для такої
економії. [1]

Інновації є основним об’єктом інноваційної діяльності, що представляє
собою діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію
результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок
нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Особливість інноваційної діяльності як одного з різновидів
підприємницької діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю
підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприємництвом. Такий ризик
обумовлений новизною, творчим характером науково-технічної роботи,
можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні
особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи
без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні
інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні
цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні
інноваційних проектів.

Сьогодні інновації стають ключовим чинником розвитку для більшості
підприємств. Характерною є зростаюча кількість наукових праць, де
досліджується інноваційна діяльність. У більшості з них акцент робиться
не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах,
пов’язаних з поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу
підприємства. Ось чому вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати
національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення й
ефективного використання інновацій. Однак масштаби та рівень наукової
розробки зазначених проблем залишаються недостатніми.

i

gdIU?

ними, тобто формування сприятливих умов для функціонування суб’єктів
інноваційної діяльності та розвитку підприємництва у інноваційній сфері.

Впродовж останніх 15 років кількість винахідників та раціоналізаторів в
Україні скоротилася більш ніж у 20 разів, науковий потенціал знизився
більш ніж удвічі. На підприємствах, в установах, організаціях не
проводяться передбачені державними стандартами патентні дослідження, не
вивчаються суспільні та державні потреби цієї продукції, суспільний
попит на товари і послуги. [2]

Недостатнє фінансування наукової сфери унеможливлює одержання важливих
наукових результатів та перешкоджає розвитку України, її ствердженню як
передової розвиненої держави.

Підсумком «активного» інноваційного розвитку є сповзання української
економіки в бік низькотехнологічних, енергетично витратних, екологічно
згубних виробництв та перетворення України у сировинний додаток своїх
європейських сусідів. [3]

Методологічні та практичні засади інноваційної діяльності промислових
підприємств в умовах перехідного періоду потребують детального
опрацювання, оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути
адаптований в Україні без урахування особливостей розвитку вітчизняної
економіки.

Підприємці повинні усвідомлювати, що управління нововведеннями є
серцевиною підприємницької діяльності, необхідною умовою успішного
бізнесу, тому що саме нововведення сприяють підвищенню якості і зниженню
собівартості продукції, забезпечують її конкурентоспроможність, а відтак
й ефективну присутність підприємств та організацій на ринку товарів і
послуг. Фахівці мають оволодіти теоретичними основами, методологією та
практичними навичками інноваційного менеджменту, усвідомлювати принципи
формування та реалізації державної інноваційної політики, особливості
організації інноваційної діяльності в регіонах, основні напрями
вдосконалення інноваційної діяльності в окремих галузях економіки,
навчитися самостійно вирішувати інноваційні завдання від прогнозування
нововведень до їх комерційного використання у підприємницьких
структурах.

Література:

1. Закон України „Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV.

2. „Повним ходом у зворотному напрямку» /http://www.ac-rada.gov.ua/

3. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція,
методологія, стратегічне управління. Монографія / Гриньов А.В. — Харків:
ІНЖЕК, 2003. — 304с.

Похожие записи