Реферат

на тему:

“Командитне товариство

і товариство з додатковою відповідальністю”

Командитне товариство

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу,
в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеженою
відповідальністю.

За своїми правовими характеристиками командитне товариство, як і повне,
може бути віднесено до об’єднань осіб. Особливістю командитного
товариства, що відрізняє його від повного, є наявність в ньому двох
категорій учасників – повних товаришів (комплементаріїв) і вкладників
(командитистів), яких повинно бути хоча б по одному.

Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність, управління товариством і несуть відповідальність за
зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Якщо у командитному
товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть
солідарну відповідальність щодо боргів товариства.

Функції вкладників полягають в наданні товариству певного капіталу в
обмін на участь в прибутках товариства, а їх відповідальність
обмежується вкладом у майні товариства.

Командитне товариство виникає у тих випадках, коли повні учасники не в
змозі власними зусиллями сформувати необхідний для діяльності товариства
капітал. Саме для акумулювання такого капіталу в склад товариства
допускаються вкладники, але без права управління товариством.

Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників
становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому
договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими
учасниками.

Командитне товариство діє на підставі установчого договору, тому що не
має статуту, у зв’язку з цим право на здійснення тієї чи іншої
діяльності визначається в установчому договорі. Цей договір, крім
відомостей, які повинен містити установчий договір про повне товариство,
має відображати участь вкладників у такому товаристві, а саме: сукупний
розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок
внесення ними вкладів.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки повними
учасниками. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління
справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати
діям повних товаришів з управління справами товариства. Органів
управління командитне товариство не має – у відносинах з третіми особами
товариство репрезентують учасники з повною відповідальністю.

Крім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств,
командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з
повною відповідальністю. При вибутті з товариства всіх вкладників повні
товариші мають право замість ліквідації командитного товариства
перетворити його на повне товариство.

Назва командитного товариства складається з прізвища всіх або кількох
дійсних членів. Якщо у назву не входять всі прізвища, то вона набуває
вигляду: «Ларін і К°».

Правовий статус повних товаришів командитного товариства відповідає
нормам, що застосовуються до повного товариства, тому зупинимося на
особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення
грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства
повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й
порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір
їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в
установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства
кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.

Вкладники командитного товариства мають право:

діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності
доручення і згідно з ним;

вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною
відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забез-печення
можливості перевірки правильності їх складення;

відступити свою долю іншому вкладнику, повному учаснику або третій особі
зі згоди всіх інших учасників;

вийти із товариства за дотримання умов щодо виходу з повного товариства.

Незважаючи на те, що, за загальним правилом, відповідальність вкладника
обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених
законодавством, він також несе повну відповідальність.

Так, якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без
відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним
товариством він разом з повними товаришами відповідає за угодою перед
кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може
бути звернено стягнення. Якщо ж він не дістане схвалення, вкладник
відповідатиме перед третьою особою самостійно усім своїм майном.

Товариство з додатковою відповідальністю

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою
відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ).
Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють
діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.

Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері
відповідальності учасників щодо зобов’язань товариства. Якщо учасники
ТзОВ не відповідають за зобов’язаннями товариства, то в ТзДВ учасники
несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства
своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі
до внеску кожного з них.

Відповідальність учасників має субсидіарний характер – вона настає
тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог
кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-,
п’ятикратная тощо), а також її характер (часткова або солідарна)
передбачається самими учасниками в установчих документах.

Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках,
коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і
його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення
інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби
акумулювати відразу великий капітал – гарантійна функція забезпечується
не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової
відповідальності учасників.

Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому
випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів
діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад,
страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю
функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких
визначаються Декретом КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993.

Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників
ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах
доцільно закріпити такі положення:

у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги
товариства розподіляється між іншими учасниками;

учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену
статутом відповідальність за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли
до його вибуття зі складу товариства;

кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за
всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вступу.

Похожие записи